Нейрогуморальна регуляція дихання

Основний дихальний центр міститься у довгастому мозку. Його нейрони чутливі до вмісту у крові CO₂. Зростання кількості CO₂. призводить до активізації дихального центру (він посилає імпульси до дихальних м’язів). Дихальні м’язи скорочуються і відбувається вдих. При вдиху розтягуються альвеоли легень. Їхні вісцерорецептори посилають до дихального центру імпульси, які блокують його роботу (він припиняє посилати імпульси до дихальних м’язів). Дихальні м’язи розслаблються і відбувається видих.

До захисних дихальних рефлексів належать чхання і кашель (різкий рефлекторний видих через ніздрі чи рот, зумовлений подразненням рецепторів дихальних шляхів).

Гіпоксія – кисневе голодування організму (розвивається в умовах пониженого атмосферного тиску, оскільки тоді знижується парціальний тиск кисню).

Життєва ємність легень

Об’єм легеневого повітря визначається за допомогою спірометра; розрізняють:

- дихальний – об’єм повітря, що потрапляє до легень при спокійному вдиху і виходить із легень при спокійному видиху (у дорослої людини становить близько 500 см³);

- додатковий – об’єм повітря, який ще можна вдихнути після спокійного вдиху (у дорослої людини становить близько 1500 см³);

- резервний – об’єм повітря, який ще можна видихнути після спокійного видиху (у дорослої людини становить близько 1500 см³);

- залишковий (мертвий) – об’єм повітря, який залишається у легенях після максимального видиху (у дорослої людини становить близько 1000 см³).

Життєва ємність (місткість) легень – сума резервного, дихального і додаткового об’ємів легеневого повітря (у дорослої людини становить близько 3500 см³).

 

Штучне дихання

Коли самостійне дихання припиняється, а діяльність серця продовжується, застосовують штучне дихання:

- ритмічно вдувають повітря в легені (через рот або ніс);

- навперемінно звужують і розширюють грудну клітку періодичними натисканнями на її нижню частину або відведенням рук від тулуба і притисканням їх до тулуба.

 

Захворювання органів дихальної системи

1. Вірусні захворювання, які уражають дихальні шляхи – поширюються повітряно-крапельним шляхом (грип, застуда, вітряна віспа, паротит, кір, краснуха).
2. Бактеріальні захворювання, які уражають дихальні шляхи – поширюються повітряно-крапельним шляхом (дифтерія, кашлюк, ангіна, скарлатина).
3. Туберкульоз – бактеріальне захворювання (спричиняється паличкою Коха), яке найчастіше уражає легені; поширюються повітряно-крапельним шляхом та через речі спільного користування.
4. Пневмонія – запалення легень, спричинене бактеріальною чи вірусною інфекцією.
5. Плеврит – інфекційне запалення плеври.
6. Інфекційні запалення слизової оболонки дихальних шляхів: риніт – носової порожнини; синусит – носових пазух; фарингіт – носоглотки; тонзиліт – піднебінних мигдаликів; ларингіт – гортані; трахеїт – трахеї; бронхіт – бронхів.
7. Астма бронхіальна – алергічне захворювання органів дихання, пов’язане з порушенням бронхіальної прохідності (супроводжується нападами ядухи і кашлю).
8. Емфізема – розтягнення та розрив альвеол (найчастіше розвивається у курців).
9. Пневмоторакс – спадання легень внаслідок розриву плеври.
10. Рак легень – утворення злоякісних пухлин у легенях (переважно пухлини утворюються у бронхах і метастазують у різні відділи легень).

 

 

ТРАВНА СИСТЕМА

Спосіб живлення людини – гетеротрофний голозойний.

Травна система забезпечує організм поживними речовинами для життєдіяльності, росту і розвитку.

Основні поживні речовини: вода, мінеральні солі, білки, жири, вуглеводи, органічні кислоти, вітаміни.

Травлення – сукупність процесів, які забезпечують фізичну і хімічну зміну їжі з подальшим всмоктуванням продуктів травлення у кров та лімфу.

До складу травної системи входять:

- травний канал (травний тракт) – диференційований на органи (передротова порожнина, ротова порожнина, глотка, стравохід, шлунок, тонкий кишечник, товстий кишечник); довжина – біля 7 м; стінка має 3 шари:

o зовнішній сполучнотканинний (серозна оболонка) – утворений пухкою та щільною сполучними тканинами; серозні оболонки всіх травних органів черевної порожнини сполучаються, утворюючи очеревину, яка виконує фіксуючу і захисну функції;

o середній м’язовий – утворений гладенькою мускулатурою (є колові, поздовжні та косі м’язи, які забезпечують перистальтику – хвилеподібні скорочення);

o внутрішній епітеліальний (слизова оболонка) – у передротовій та ротовій порожнинах, глотці, стравоході утворений багатошаровим нероговіючим епітелієм, у шлунку та кишечнику – одношаровим циліндричним епітелієм (під слизовою оболонкою міститься шар сполучної тканини – підслизовий шар);

- травні залози – з’єднуються з травним трактом за допомогою протоків; утворюють і виділяють травні соки; серед них розрізняють:

o дрібні:

§ слинні – відкриваються у передротову та ротову порожнини;

§ шлункові – відкриваються у шлунок;

§ кишкові – відкриваються у тонкий кишечник;

o великі:

§ слинні (3 пари – привушні, під’язикові, підщелепні) – відкриваються у ротову порожнину;

§ підшлункова – відкривається у тонкий кишечник (у дванадцятипалу кишку);

§ печінка (не є власне травною залозою) – відкривається у тонкий кишечник (у дванадцятипалу кишку).

 

Органи травної системи

 

Орган	Будова	Функції
Передротова, ротова порожнини	Оточені губами, щоками, піднебінням, ротовим дном. На щелепах є 32 зуби – на кожній від середини до країв: 2 різці, 1 ікло, 2 малі кутні (премоляри), 3 великі кутні (моляри). У дитячому віці є тимчасові (молочні) зуби, які згодом замінюються на постійні. Зуби утворені дентином. Всередині мають порожнину – пульпу, у якій містяться кровоносні судини та нерви. У будові зуба розрізняють: - коронка (видима частина зуба, вкрита емаллю); - шийка (оточена яснами); - корені (кріпляться цементом до лунок у щелепних кістках; мають отвори, через які у пульпу заходять судини і нерви). На дні ротової порожнини є язик – м’язовий орган. Язик і стінки ротової порожнини є також і органами смаку.	Зуби служать для подрібнення їжі (відрізування, розривання, перетирання). Язик служить для перемішування їжі та проштовхування її до глотки. У ротовій порожнині починається травлення вуглеводів.
Глотка	М’язовий орган, що сполучається з носоглоткою. У стінках міститься жовтий еластичний хрящ.	Здійснює акт ковтання (проштовхує їжу до стравоходу).
Стравохід	Довга м’язова трубка (довжина – близько 25 см), лежить позаду трахеї, пронизує діафрагму.	Проштовхує їжу до шлунка.
Шлунок	Порожнистий, мішкоподібний орган, розташований у верхній частині черевної порожнини. Має форму рога або хімічної реторти. Середня місткість – біля 3 л. У будові шлунка розрізняють: - вхідна частина (вхід до шлунка оточений кільцевим м’язом – сфінктером); - дно або купол (звернене догори, заповнене повітрям); - тіло; - вихідна пілорична (ворітна) частина (вихід із шлунка оточений кільцевим м’язом – пілоричним сфінктером). Слизова оболонка має чисельні поздовжні складки і ямочки. На дні ямочок відкриваються 3 види дрібних залоз: - головні (виділяють травний сік з ферментами); - обкладові (виділяють соляну кислоту – НСl); - додаткові (виділяють слиз).	Тут починається травлення білків.
Тонкий кишечник	Має вигляд тонкої трубки. Включає три відділи: - дванадцятипала кишка (має довжину до 25 см; у неї відкриваються протоки печінки і підшлункової залози); - порожня кишка (у неї відкриваються протоки дрібних кишкових залоз); - клубова кишка. Внутрішня поверхня тонкого кишечника утворює чисельні ворсинки (для збільшення площі).	Тут відбувається остаточне травлення білків, вуглеводів, травлення жирів та нуклеїнових кислот, а також всмоктування поживних речовин у кров та лімфу.
Товстий кишечник	Має вигляд трубки, внутрішня поверхня якої утворює півмісяцеві складки. Включає три відділи: - сліпа кишка (має червоподібний відросток – апендикс); - ободова кишка (містить трубчасті залози, які виконують функцію всмоктування води; у ній виокремлюють висхідну, поперечну, низхідну та сигмоподібну кишки); - пряма кишка (має довжину до 20 см; закінчується анальним отвором, який оточений двома кільцевими м’язами-стискачами – анальними сфінктерами).	Тут відбувається всмоктування води і низько-молекулярних сполук та формування калових мас.
Підшлункова залоза	Міститься під шлунком. Є залозою змішаної секреції. У будові підшлункової залози розрізняють: - головка (розширена частина); - тіло; - хвіст (звужена частина). Складається із часточок, які утворені залозистим епітелієм. Протокою сполучається з порожниною дванадцятипалої кишки.	Утворює підшлунковий (панкреатичний) травний сік.
Печінка	Міститься під діафрагмою у правому підребер’ї. Маса – біля 1,5 кг. Складається із анатомічно-функціональних одиниць – часточок (їх є близько 500 тис.), які утворені: - клітинами – гепатоцитами (мають багато мітохондрій; полярні: на одному кінці переробляються поживні речовини та знешкоджуються шкідливі, а на другому – продукується жовч); - кровоносними капілярами; - нервовими волокнами; - жовчними ходами. Часточки об’єднані в сегменти, а сегменти – в 4 частки (праву, ліву, квадратну і хвостату). Вкрита сполучнотканинною капсулою. На ввігнутій поверхні є ворота печінки, де проходять великі кровоносні судини (печінкова артерія і ворітна вена), лімфатичні судини, нерви, а також права і ліва печінкові протоки (сполучаються у загальну печінкову протоку, яка впадає в порожнину дванадцятипалої кишки; на шляху цієї протоки міститься резервуар жовчі – жовчний міхур). Склад жовчі: вода (98%), жовчні кислоти та їх солі (0,8%), жовчні пігменти (0,2%), холестерин (0,6%), мінеральні солі (0,4%).	Є одним з головних органів, що забезпечують підтримання гомеостазу (її називають «універсальною лабораторією організму»). Продукує жовч, знешкоджує отруйні речовини (вся кров від кишечника проходить через печінку), відкладає про запас поживні речовини, бере участь в обмінних процесах, є депо крові, джерелом тепла тощо.

Особливості травлення

Залоза, секрет	рН	Фермент	Субстрат	Продукт
Слинні залози (слина)	≥ 7	амілаза, птіалін	крохмаль	мальтоза
муцин (не фермент, склеює часточки їжі) лізоцим (не фермент, має бактерицидні властивості)
Шлункові залози (шлунковий сік)	= 2	пепсиноген (неактивна форма) ↓ (НСl) пепсин (активна форма)	білки	пептиди
Печінка(жовч)	≥ 7	солі жовчних кислот (не ферменти)	великі жирові краплі	дрібні жирові краплини (емульгований жир)
Підшлункова залоза (підшлунковий сік)	≥ 7	трипсиноген (неактивна форма) ↓ трипсин (активна форма), хімотрипсиноген (неактивна форма) ↓ хімотрипсин (активна форма)	пептиди	амінокислоти
ліпаза	жири	гліцерин, вищі жирні кислоти
нуклеази	нуклеїнові кислоти	нуклеотиди
Кишкові залози (кишковий сік)	≥ 7	амілаза	крохмаль	мальтоза
мальтаза	мальтоза	глюкоза
сахараза	сахароза	глюкоза, фруктоза
лактаза	лактоза	глюкоза, галактоза