Стаття 56. Інформаційна взаємодія

56.1. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування,

юридичні особи та громадяни зобов'язані безоплатно надавати на запит

страховиків та МТСБУ інформацію, якою вони володіють (у тому числі

і конфіденційну), що пов'язана з страховими випадками з обов'язкового

страхування цивільно-правової відповідальності або з подіями, що були

підставою для подання потерпілими вимог про відшкодування шкоди

МТСБУ. Органи Державтоінспеюції МВС України також надають

безоплатно страховикам та МТСБУ на їх запити відомості про

реєстрацію транспортних засобів, з власниками яких ці страховики

укладають договори обов'язкового страхування цивільно-правової

відповідальності, дорожиьо-т раненортні пригоди, що мали місце.

56.2. Страховики та МТСБУ зобов'язані дотримуватися

встановлених законом режиму захисту та обробки конфіденційної

інформації, що отримується, а також порядку її використання.

56.3. Страховики зобов'язані надавати органам Державтоінспскції

МВС України па їх запити відомості про укладені, недійсні та ті, що

припинили свою дію, договори обов'язкового страхування цивільно-

правової відповідальності.

Розділ VII. ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2005 року, крім пункту 21.4 статті 21 та ііідііуіпсіу «а» ііупкху 41.1 статті 41 цього Закоїіу, які ііабираготь чинності через гри місяці з дня набрання чинності цим Законом.

2. Кабінету Міністрів України привести свої пормагиппо-правові акти у відповідність з цим Законом.

3. Уповноваженому органу: а) в шестимісячний термін з дня опублікування цього Закону розробити та затвердити нормативио-правові акти, що випливають із цього Закону; б) протягом трьох місяців з дня опублікування цього Закону затвердити план заходів щодо впровадження системи щоденного контролю за формуванням страхових резервів страхових організацій, що мають право укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів.

4.

4. Протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом

відрахування страховиків з премій обов'язкового страхування цивільно-

правової відповідальності становлять: а) до фонду страхових гарантій - 5

відсотків з премій, отриманих за міжнародними договорами обов'язкового

страхування цивільно-правової відповідальності; б) до фонду захисту

потерпілих - 5 відсотків з премій, отриманих за внутрішніми договорами

обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

5. Протягом двох місяців з дня опублікування цього Закону МТСБУ

розраховує актуарним методом на підставі статистичних даних базовий

платіж, передбачений пунктом 7.1 статті 7 цього Закону, та подає його

на узгодження до Уповноваженого органу. Розмір базового страхового

платежу затверджується Уповноваженим органом у термін, не більший

за 45 календарних днів з дня подання МТСБУ відповідної пропозиції

до Уповноваженого органу. Якщо протягом такого строку Уповнова­

жений орган не затверджує розмір базового страхового платежу, то

його розмір встановлюється нарівні 100 гривень.

6. Протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом

застосовуються такі коригуючі коефіцієнти до страхових платежів:

 

Тип коригуючого коефі­цієнта залежно від:	Договір 1 тину	Договір II типу	Договір III типу
ї. типу транспортного за­собу
1. легковий автомобіль
1). до 1600 кубічних санти­метрів	0,71	1,41	0,71
2). 1600-2000 кубічних сан­тиметрів	0,94	1,41	0,94
3). 2000-3000 кубічних сантиметрів	1,39	1,41	1,39
4). 3000 кубічних сантимет­рів і більше	1,41	1,41	1,41
2. причепи до легкових	0,27	0,27	0,27
3. автобуси зкількістю місць для сидіння
1). до 20 чоловік	3,04	3,58	3,04
2). більше 20 чоловік	3,58	3,58	3,58

 

 

Тип коригуючого коефі­цієнта залежно від:	Договір І типу	Договір II гину	Договір III тину
4. вантажні автомобілі ван­тажопідйомністю
1) до 2 тонн	1,68	1,86	1,68
2)понад 2 тонн	1,86	1,86	1,86
5. причепи до вантажних ав­томобілів	0,57	0,57	0,57
6. мотоцикли та моторолери
1) до 300 кубічних сантиме­трів	0,27	0,54	0,27
2) 300 кубічних сантиметрів та більше	0,54	0,54	0,54
11. території переважного використання транспорт­ного засобу
1)місто Київ	1,5-1,8	1,5-1,8	1,5-1,8
2) міста з населенням біль­ше 1 мільйона чоловік	1,2-1,5	1,5-1,8	1,2-1,3
3) міста з населенням 1 мі­льйон — 500 тисяч чоловік	1-1,2	1,5-1,8	1-1,2
4) міста з населенням 500-100 тисяч чоловік	0,8-1	1,5-1,8	0,8-1
5) населені пункти з насе­ленням менше 100 -тисяч чо­ловік	0,5-0,8	1,5-1,8	0,5-0,8
III. сфери використаний іраїн порі ного засобу
1) автомобіль, який викори­стовується юридичною осо­бою	1,1-1,2	1,1-1,2	1,1-1,2
2) автомобіль, який викори­стовується фізичною осо­бою		1,1-1,2
IV. водійського стажу осіб, відповідальність яких за­страхована за договором
1) до 1 року	1,2-1,5	1,2-1,5	1,2-1,5

 

ЛАП

 

 

Тип коригуючого коефі­цієнта залежно від:	Договір І типу	Договір 11 типу	Договір111 типу
2) 1 - 3 роки	1,2-1,5	1-1,1	1-1,1
3) 3-Ю років	1,2-1,5
4) більше 10 років	1,2-1,5	0,9-1	0,9-1
V. кількості зазначених у договорі осіб
1) одна особа
2) дві особи			1-1,1
3) 3-5 осіб			1,2-1,4
VI. наявності або відсутно­сті у страхувальника (про­тягом попереднього року) доведених у судовому по­рядку спроб страхового шахрайства або випадків, що були підставою для пред'явлення регресного позову згідно із статтею 38 цього Закону
1) наявність
2) відсутність

7. Коригуючі коефіцієнти розраховуються з кратністю 0,01.

8. Максимальний розмір страхового платежу (враховуючи коригуючі коефіцієнти типів II-IV) не може перевищувати більш ніж у три рази або бути меншим 50 відсотків базової ставки, до якої застосований відповідний коригуючий коефіцієнт тину І.

9. Якщо договір страхування укладається па умовах III типу, визначеному пунктом 15.3 статті 15 цього Закону, але в ньому зазначені декілька осіб, відповідальність яких застрахована, при розрахунку страхового платежу застосовується такий коефіцієнт групи IV, що відповідає особі, відповідальність якої застрахована, з найменшим водійським стажем серед визначених у договорі.

10. У разі якщо договір обов'язкового страхування укладається

на строк менший, ніж один рік, застосовуються такі додаткові

коефіцієнти залежно від строку дії договору:

 

 

Строк дії договору	Коефіцієнт, що застосовується до річного страхового платежу
1 5 днів	15%
1 місяць	20%
2 місяці	30%
3 місяці	40%
4 місяці	50%
5 місяців	60%
6 місяців	70%
7 місяців	75%
8 місяців	80%,
9 місяців	85%
10 місяців	90%
1 1місяців	95%
12 місяців	100%

11. Кошти фонду захисту потерпілих МТСБУ, вільні від зобов'язань, які на момент набрання чинності цим Законом були внесені страховиками до фонду захисту потерпілих МТСБУ, зараховуються пропорційно відрахуванням страховиків як частина гарантійною внеску до фонду захисту потерпілих, встановленого цим Законом.

12. Внести зміни до таких законодавчих актів України: 1) абзац перший частини третьої статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення [80731-10] (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 p., додаток до N51, ст. 1122) доповнити словами «а у випадках, передбачених законодавством, страховою поліса про укладання доювору обов'язковою страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»; 2) в абзаці першому пункту 21 частини першої статті 11 Закону України «Про міліцію» |565-12| (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 p., N 4, ст. 20) після слів «товарно-трапспортиим документам» доповнити словами «наявність страхового поліса (сертифіката), про укладення доювору обов'язковою страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»; 3) абзац другий частини другої етапі 16 Закону України «Про дорожній рух» [3353-12] (Відомості Верховної Ради України, 1993 p., N 31, ст. 338; 2003

13.

 

p., N 29, ст. 233) доповнити словами «а у випадках, передбачених законодавством, страховий поліс (сертифікат) про укладання договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»; 4) у Законі України «Про страхування» [85/96-ВР] (Відомості Верховної Ради України, 2002 p., N 7, ст. 50, N 16, ст. 114; 2004 p., N 2, ст. 6): а) пункт 9 частини першої статті 7 викласти у такій редакції: «9) страхування цивільно-правовоївідповідальиостівласників наземних транспортних засобів»; б) статтю 13 викласти в такій редакції: «Стаття 13. Об'єднання страховиків Страховики можуть утворювати спілки, асоціації та інші об'єднання для координації своєїдіяльності, захисту інтересів своїх членів та здійснення спільних програм, якщо їх утворення не суперечить законодавству України. Ці об'єднання не можуть займатися страховою діяльністю. Об'єднання страховиків діють на підставі статутів і набувають прав юридичної особи після їх державної реєстрації. Орган, що здійснює реєстрацію об'єднань страховиків, у десятиденний строк з дня реєстрації повідомляє про це Уповноважений орган. Страховики, яким дозволено займатися страхуванням авіаційних ризиків, та страховики, яким дозволено займатися страхуванням морських ризиків, можуть створити Авіаційне страхове бюро та Морське страхове бюро, які мають бути юридичними особами, що утримуються за рахунок коштів страховиків. Страховики, які мають дозвіл на страхування відповідальності операторів ядерних установок за шкоду, що може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту, зобов'язані утворити ядерний страховий пул, який має бути юридичною особою, що утримується за рахунок коштів страховиків»; в) статтю 31 після частини першої долови йти двома новими частинами такого змісту: «Страховики зобов'язані формувати і вести облік страхових резервів у порядку та обсягах, встановлених цим Законом, станом на кожен день. Установити, що страховики, які мають право укладати договори обов'язкової!) страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, формують та ведуть облік страхового резерву збитків, які виникли, але не заявлені, та страхового резерву коливань збитковості в обов'язковому порядку». У зв'язку з цим частини другу-двадцяту вважати відповідно частинами четвертою-двадцять другою.

Президент України Л.КУЧМА м. Київ

1 липня 2004 року

№ 1961-IV

 

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

Від 13 липня 1998 р. №1083

Київ

ПРО ПОРЯДОК І УМОВИ ПРОВЕДЕННЯ ОБОВ'ЯЗКОВОГО АВІАЦІЙНОГО СТРАХУВАННЯ

Відповідно до Повітряного кодексу України, Закону України «Про страхування» та з метою забезпечення захисту інтересів повітряних перевізників та виконавців повітряних робіт, пасажирів, інших користувачів повітряного транспорту та третіх осіб Кабінет Міністрів України ПОСТАНОВЛЯЄ:

1. Затвердити Положення про порядок і умови проведення

обов'язкового страхування членів екіпажу і авіаційного персоналу;

Положення про порядок і умови проведення обов'язкового страхування

працівників замовника авіаційних робіт, осіб, пов'язаних із забез­

печенням технологічного процесу при виконанні авіаційних робіт, та

пасажирів, які перевозяться за його заявкою без придбання квитків;

Положення про порядок і умови проведення обов'язкового страхування

відповідальності повітряного перевізника і виконавця повітряних робіт

щодо відшкодування збитків, заподіяних пасажирам, багажу, пошті,

вантажу, прийнятим до перевезення, іншим користувачам повітряного

транспорту та третім особам; Положення про порядок і умови про­

ведення обов'язкового страхування відповідальності експлуатапта по­

вітряного судна за збитки, які можуть бути завдані ним при виконанні

авіаційних робіт; Положення про порядок і умови проведення

обов'язкового страхування авіаційних суден (додаються).

Ввести в дію положення, затверджені цією постановою, в тримісячний термін з дня її опублікування.

2. Визі іачити, що п ід час укладені ія договору обов'язкового авіаі щіі юго

страхування загальними умовами для всіх видів обов'язкового авіаційного

страхування, зазначених у пункті 1 цієї постанови, є:

а) збитки, що можуть виникнути внаслідок однієї авіаційної події, розглядаються як один страховий ризик стосовно одного повіт­ряного судна;

 

б) страхова подія - нещасний випадок або кілька випадків, що

призводять до тілесних ушкоджень та/або пошкодження майна та

є несподіваними і ненавмисними для страхувальника;

в) не поширення обов'язкового авіаційного страхування на ризики,

якщо повітряне судно:

♦ здійснює у несправному стані політ, не дозволений керівництвом з льотної експлуатації повітряного судна;

♦ використовується з метою, що заборонена законодавством або відрізняється від зазначеної у договорі;

♦ перебуває поза географічними межами, зазначеними у договорі, якщо це не пов'язано з форс-мажорними обставинами;

♦ експлуатується особою, не зазначеною у договорі страхування;

♦ транспортується будь-яким видом транспорту, за винятком транспортування після пошкодження внаслідок страхового випадку;

г) не поширення обов'язковою авіаційного страхування на ризики:

♦ впливу радіації та радіоактивного забруднення;

♦ у разі війни, викрадення, арешту;

♦ у разі коли для зльоту чи посадки використовується аеродром, що не відповідає вимогам для даного типу повітряного судна, за винятком форс-мажорних обставин;

♦ якщо кількість пасажирів або маса вантажу, які перевозяться повітряним судном, перевищують максимальну пасажировміс­ність або максимальну вантажопідйомність, встановлені відпо­відно до вимог льотної експлуатації даного типу повітряного судна, а також якщо порушено порядок розміщення вантажу або пасажирів.

 

3. Установити, що розслідування страхового випадку здійснює страховик або за його дорученням представник - аварійний комісар, який керується у своїй роботі вимогами та користується правами доступу до об'єкта і матеріалів розслідування згідно із законодавством України. Термін розслідування страхового випадку ие повинен бути більш як ЗО діб. Якщо обставини розслідування потребують додаткової інформації, яка повинна надійти від державних органів, страховик може продовжити термін розслідування ще па ЗО діб.

4. Установити, що максимальні страхові тарифи на всі види

 

обов'язкового авіаційного страхування, зазначені у пункті 1 цієї постанови, застосовуються тільки до страхових сум та лімітів відповідальності, установлених на території України.

5. Ця постанова поширюється на українських експлуатантів, а на іноземних - в частині мінімальних страхових сум під час виконання польотів у повітряному просторі України.

6. Авіаційному страховому бюро, Міністерству транспорту розробити та затвердити форму типового договору обов'язкового авіаційного страхування.

 

7. Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю, Міністерству транспорту щоквартально узагальнювати порядок здійснення обов'язкового авіаційного страхування та у разі потреби подавати Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо його вдосконалення.

8. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 28 червня 1995 р. № 469 «Про внесення змін і доповнень до постанови Кабінету Міністрів України від 2 березня 1993 р. № 155» (ЗП України, 1995 p., №9, ст. 231) в частині страхування пасажирів повітряного транспорту та членів екіпажів повітряних суден.