Добровільне страхування від нещасних випадків 





Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Добровільне страхування від нещасних випадків



Страхування від нещасних випадків поділяється на дві форми: до­бровільне й обов'язкове. Добровільне страхування від нещасних ви­падків передбачає більш широкі можливості для страхувальника щодо вибору видів страхування.

Основного метою добровільного страхування від нещасних ви­падків є відшкодування збитків, нанесених життю і здоров'ю застра­хованого внаслідок нещасного випадку, що не може бути відшкодо­вано за обов'язковими видами особистого страхування від нещасних випадків.

Добровільне страхування громадян від нещасних випадків здій­снюється на підставі умов та правил, що враховують особливості як індивідуального страхування громадян, так і колективного страху­вання працівників від нещасних випадків за рахунок коштів підприємств. Особливі умови можуть застосовуватися в разі страхування дітей шкільного віку та учнів спеціалізованих навчальних закладів на випадок травми внаслідок нещасного випадку, а також військовослужбовців. Вони відбивають особливості ризику цих категорій застрахованих.

Страхувальниками можуть бути як юридичні особи, так і дієздатні громадяни, котрі уклали зі страховиками договори страхування. Стра­хувальники можуть укладати зі страховиками договори про страху­вання від нещасних випадків третіх осіб (застрахованих осіб), які можуть набувати прав та обов'язків страхувальника згідно з догово­ром страхування. Одночасно страхувальники мають право при укла­данні договорів страхування призначати громадян або юридичних осіб для отримання страхових сум, а також замінювати їх до настання стра­хового випадку.

Важливими умовами страхування громадян від нещасних ви­падків є:

♦ обмеження терміну страхування;

♦ обмеження віку страхувальників;

♦ обмеження обсягу страхової відповідальності, обумовленої нас­лідками нещасних випадків, які сталися із застрахованим у період дії договору;

♦ настання нещасного випадку в період дії договору страхування, зміст якого обумовлений діючими правилами страхування (випла­ти здійснюються за його наслідки, а не за фактом нещасного ви­падку);

♦ пропорційний розмір виплати страхової суми залежно від ступеня втрати здоров'я, працездатності або часу лікування;

♦ обумовлений перелік документів, що підтверджують настання страхового випадку;

♦ обумовлений термін виплати страхової суми;

♦ визначення трирічного строку давності з дня прийняття страхови­ком рішення про страхову виплату або відмову у виплаті для звер­нення страхувальника з приводу виплати страхової суми за втрату здоров'я внаслідок нещасного випадку.

До страхових випадків відносяться: смерті, застрахованого вна­слідок нещасного випадку, травмування застрахованої особи внаслі­док нещасного випадку.

Мри цьому нещасний випадок тлумачиться як несподівана непередбачувана подія, що фактично відбулася і призвела до фізичного ушкодження або внаслідок якої настав розлад здоров'я або смерть застрахованого і яка підтверджена медичним закладом. Кожна стра­хова компанія визначає свій перелік страхових подій. В одних він може бути ширшим, в інших навпаки порівняно обмеженим.

За умовами HACK «Оранта» це такі події:

♦ травма;

♦ утоплення;

♦ опіки, ураження блискавкою або електричним струмом;

♦ обмороження, переохолодження;

♦ випадкове гостре отруєння хімічними речовинами (промисловими або побутовими), ліками;

♦ укуси тварин, отруйних комах, змій.

Не можуть бути застрахованими особи, що визнані в установле­ному порядку недієздатними, інваліди І та непрацюючі інваліди II гру­пи, а також хворі на тяжкі нервові та психічні захворювання і СНІД. Застосовуються вікові обмеження.

Правила страхування також обумовлюють випадки, що не нале­жать до страхових. Це, зокрема, стосується травмування застрахованого у зв'язку із вчиненням ним дій, у яких слідчими органами або судом установлені ознаки умисного злочину, або травмування застра­хованого, причиною якого стали його дії, пов'язані з керуванням транс­портним засобом у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння; травми або смерть, пов'язані з умисним заподіянням собі тілесних пошкоджень, та інші.

Професія, при визначенні групи ризику, є вирішальною. Залежно від ступеня ризику за тією чи іншою професією може бути обумовлено кілька груп ризику, на які поділяються застраховані. У випадку, що розглядається, таких груп, наприклад, три.

Перша група - службовці, інженерно-технічні працівники та інші категорії громадян, що безпосередньо не зайняті у процесі виробницт­ва, умови праці яких не пов'язані з підвищеним ризиком щодо одер­жання травми; артисти драматичних та музичних театрів, артисти естради, балету та танцювальних ансамблів; працівники банків (крім осіб, які зайняті інкасуванням та перевезенням грошей); працівники побутового та комунального господарства; педагогічний персонал по­зашкільних дитячих закладів, викладачі та студенти ВНЗ, коледжів; домогосподарки; медичні працівники; працівники торговельної мережі та харчування; працівники пошти та телеграфу; службовці бібліотек; персонал готелів; двірники; кіоскери; працівники преси.

Друга група - решта категорій працюючих (робітники, службовці, працівники сільського господарства та інші), безпосередньо зайнятих у процесі виробництва; особовий склад аеродромного обслуговуван­ня; інкасатори та касири; працівники ветеринарних лікарень; газоелек­трозварники; слюсарі; робітники обробної промисловості; кустарі; ро­бітники харчової промисловості; поліграфічних підприємств; пожежна охорона; військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ (крім працівників карного розшуку, ДЛІ, водіїв); робітники будівельної, ма­шинобудівної, скляної промисловості; працівники сільського господар­ства; робітники транспорту (крім повітряного); робітники електро­станцій та експедицій.

Третя група - особи, праця яких пов'язана з особливим ризи­ком, щодо настання нещасного випадку: працівники карного розшуку, ДАТ, цивільної авіації; випробувачі автомашин і літаків; артисти цирку, які виконують трюки на канатах, трапеціях, акробати, гімнасти, автомотогонщики, дресирувальники диких звірів, наїзники коней, кас­кадери; водії транспортних засобів; у гірничодобувній промисловос­ті - особи, які виконують роботи в підземних умовах, бурильники нафтових і газових свердловин; ті, чиїм місцем роботи є гірнича і газорятувальна служба; працівники, пов'язані з виробництвом, зберіганням, випробуванням вибухових, отруйних речовин; водолази; особи, чия робота пов'язана з мисливством, рибальством у морях і океанах, верхолазними, покрівельними роботами; монтажники бетон­них, залізобетонних конструкцій; кранівники; рятувальники гірничих і воднорятувальних станцій.

Тарифи при страхуванні громадян від нещасних випадків, що ста­лися як під час виконання застрахованим своїх службових обов'язків, так і поза роботото, застосовуються залежно від групи ризику, до якої належить застрахований та виду страхування (повний страховий за­хист, чи захист лише на виробництві). Тарифи встановлюються на під­ставі актуарних розрахунків і коливаються в основному від 0,5 до 2,0% (додаток 5).

При страхуванні від нещасних випадків працівників страхувальни­ка - юридичної особи - може надаватися групова знижка обчислено­го страхового платежу залежно від кількості застрахованих.

У разі страхування дітей віком до 16 років може застосовуватися спеціальний тариф. Коли йдеться про страхування туристів і осіб, котрі їх супроводжують, а також спортсменів, договори можуть укладатись на термін до 1 року з відповідними коригуваннями тарифу. Залежно від ступеня ризику застосовуються як підвищувальні, так і знижувальні коефіцієнти.

Факт укладення договору страхування посвідчується страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страху­вання і видається після сплати страхувальником страхового платежу шляхом безготівкових розрахунків - через бухгалтерію підприємства чи організації, з рахунку в установі банку або готівкою - до каси стра­ховика або страховому агентові.

Якщо страхувальник - юридична особа, то оформлюється дого­вір страхування відповідної форми у двох примірниках. До кожного договору додається список осіб, які приймаються на страхування, із зазначенням розміру страхової суми для кожної особи. Список засвідчується підписом керівника та печаткою. Один примірник договору зберігається у страхувальника, другий - у страховика. За згодою між страхувальником і страховиком страховий поліс може видаватись кож­ному застрахованому.

Якщо страхувальник - фізична особа, то на підставі заяви (дода­ток 6) про страхування після сплати страхового платежу страхуваль­никові видається страховий поліс, копія якого зберігається у страховика.

Договір страхування (додаток 7) укладається на обумовлений термін, в основному це - один рік, але термін може бути більшим або меншим.

Страхувальникам, яким протягом дії договору страхування, укла­деного на термін один рік, не проводилися виплати за страховими ви­падками, при укладанні нового договору па такий самий термін стра­ховий платіж може зменшуватись. Така пільга стимулює безперерв­ний страховий захист.

Договір страхування набирає чинності з 0.00 годин дня, зазначе­ного як початок дії договору страхування, але не раніше надходження страхового платежу на поточний рахунок страховика або не раніше наступного дня після сплати платежу готівкою страховому агентові (інспекторові), і закінчується о 24.00 годині дня, зазначеною в договорі страхування (страховому полісі) ■- як закінчення дії договору страхування.

Крім закінчення терміну дії договору його дія припиняється також у разі:

♦ виконання страховиком зобов'язань перед страхувальником у повному обсязі;

♦ несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки;

♦ виїзду застрахованого па постійне місце проживання за межі України;

♦ смерті застрахованого;

♦ ліквідації страховика - юридичної особи в порядку, установлено­му законодавством України;

♦ прийняття судового рішення про визнання договору страхування недійсним;

♦ інших випадках, передбачених законодавством України.

У разі дострокового припинення дії договору страхування за ви­могою страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з вирахуванням нор­мативних витрат на ведення справи та фактичних страхових виплат, що були здійснені за договором страхування.

При достроковому припиненні дії договору страхування за вимо­гою страховика страхувальникові повертаються повністю сплачені ним страхові платежі. Якщо вимога страховика зумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування, то страховик повертає страхувальникові страхові платежі за період, що залишився до закін­чення дії договору з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи та фактичних страхових виплат, що були здійснені за догово­ром страхування.

Про настання страхового випадку страхувальник, застрахований або вигодонабувач письмово повідомляє страховика, як тільки це ста­не можливим, але не пізніше одного року від дня настання страхового випадку.

Для одержання страхової виплати у зв'язку зі страховим випад­ком подаються такі документи:

♦ заява встановленої форми;

♦ страхове свідоцтво (договір чи поліс);

♦ свідоцтво (або копія) про смерть застрахованого в разі його смерті;

♦ довідка лікувального закладу, в якій встановлено характер розла­ду здоров'я застрахованої особи;

♦ акт про нещасний випадок або документ від компетентних орга­нів, який підтверджує факт нещасного випадку;

♦ паспорт отримувача (або документ, що посвідчує особу);

♦ для спадкоємців також свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріальною конторою.

Термін виплати страхової суми обумовлюється правилами (умова­ми) страхування. В більшості це - шестиденний або семиденний строк.

Страхова виплата в разі смерті застрахованого внаслідок нещас­ного випадку здійснюється в розмірі 100% страхової суми.

У разі травмування застрахованої особи внаслідок нещасного ви­падку виплата проводиться у відсотковому відношенні відповідно до таблиці розмірів страхових виплат у зв'язку із страховими випадками (див.додаток 5). Страхова виплата в розмірі 100%, відповідно до зазначеної таблиці, проводиться у деяких випадках при ушкодженні нервової системи, спинного мозку, очей, органів травлення, що призве­ло до тяжких наслідків та при ампутації верхньої кінцівки чи кисті або єдиної нижньої кінцівки.

Страховик може відмовити у виплаті страхової суми у випадках навмисних дій страхувальника або застрахованого, спрямованих на настання страхового випадку; подання страхувальником свідомо не­правдивих відомостей, необхідних для укладення договору страхуван­ня; повідомлення страхувальником про настання страхового випадку після того, як минув один рік від дня настання страхового випадку без поважних па те причин або створення страхувальником перешкод у визначенні обставин, характеру нещасного випадку.

На таких же умовах здійснюється добровільне страхування від нещасних випадків дітей шкільного віку та учнів спеціальних навчаль­них закладів і військовослужбовців, але з урахуванням певних особливостей, які полягають у такому.

У разі страхування дітей шкільного віку та учнів спеціальних нав­чальних закладів, застрахованими можуть бути діти віком від 6 до 17 років, а страхувальниками є як батьки, так і родичі дитини, з якими вона проживає, або її опікуни (піклувальники). Можуть укладатися й договори колективного страхування учнів загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій, професійно-технічних училищ, середніх спеціальних нав­чальних закладів.

Розмір тарифної ставки для страхування дітей залежить від стро­ку страхування. Може надаватись також знижка розміру страхового тарифу.

У разі страхування військовослужбовців застрахованою особою може бути будь-яка фізична особа, котру призвано па строкову службу до Збройних сил України, інших військових формувань, що передба­чені чинним законодавством України, а також фізична особа, яка нав­чається у військовому навчальному закладі системи Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України або у вищому нав­чальному закладі, який має військовий підрозділ. Також може бути застрахованою інша особа, яка входить до офіцерського складу Зброй­них сил України або інших військових формувань і проходить строкову службу чи понадстрокову або за контрактом. Розмір страхової ставки залежить від програми страхового захисту.

Останнім часом широкого застосування набуло добровільне стра­хування громадян, що виїжджають за кордон, від нещасних випадків або на випадок раптового захворювання («асистанс»), чи надання іншої допомоги.

Особливістю цього страхування є те, що укладені договори стра­хування можуть бути комплексними і діють за межами України та не розповсюджуються на країну постійного проживання застрахованого або країну, громадянином якої він є.

Найважливішим елементом страхування громадян, що виїжджа­ють за межі України, є страхування невідкладної допомоги, де мова йде не просто про відшкодування збитку, а про надання послуги в формі негайної допомоги. Останнім часом до цього може залучатись і техніч­на допомога на дорогах при поломці автомобіля.

Таким чином страхування громадян, котрі виїжджають за кордон, може здійснюватись у двох формах: компенсаційній та сервісній.

У першому випадку йдеться про те, що страхувальник самостій­но оплачує медичні послуги, а при поверненні до своєї країни на під­ставі поданих документів отримує від страховика відшкодування ви­трат, включених до страхового покриття, що не завжди влаштовує стра­хувальника.

Саме тому більшого поширення набуло страхування громадян, котрі виїжджають за кордон, у сервісній формі. Гарантом цієї форми страхового захисту громадян є можливість цілодобового зв'язку з оперативним центром і наявність у розпорядженні оперативного центру розгалуженої мережі постачальників послуг, які можуть забезпечити страхувальників повним комплексом послуг від невідкладної допо­моги та госпіталізації до повернення у свою країну. Звичайно, опера­тивні центри і постачальники послуг утримуються не кожною страховою компанією, а обмеженою кількістю вузькоспеціалізовапих організацій - страхових або сервісних компаній.

Стосунки, у тому числі й розподіл витрат між страховиком і ком­панією - організатором надання послуг, визначається на договірних умовах, де передбачається як оплата за надані послуги організатору, так і порядок оплати медичних послуг.

Розмір страхової суми встановлюється в твердій валюті за зго­дою між страхувальником і страховиком.

Розмір страхового внеску визначається за тарифними ставками страховика, які залежать від строку страхування, набору страхових випадків, географічної зони та страхової суми.

При страхуванні туристів можуть застосовуватись знижені тарифні ставки. Це обумовлюється меншим обсягом гарантій, що їм надаються.

Особливістю страхування власників кредитних карток є те, що застрахованою особою може бути будь-яка фізична особа - власник пластикової банківської картки, незалежно від громадянства та віку, а розмір страхової суми та платежу залежить від тину картки. При цьому для власника кожної картки обумовлений певний набір страхових подій.

Різновидом добровільного страхування громадян від нещасних випадків, що виїжджають за кордон, є страхування на умовах «Річний поліс». Договір страхування укладається на один рік на необмежену кількість поїздок за кордон, але за умови, що кожна з поїздок тривати­ме не більш як один місяць, з визначенням певного розміру страхової суми на кожну поїздку.

Існує багато інших особливостей страхування громадян від нещас­них випадків, але вони мають здебільшого місцевий (регіональний) характер і не набули широкого застосування.

 





Последнее изменение этой страницы: 2016-06-26; просмотров: 162; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.165.57.161 (0.01 с.)