Характеристики спілкування та міжособистісної взаємодії старшокласників із дорослими та одноліткам

У ранній юності продовжується окремий, відносно незалежний розвиток взаємовідносин з однолітками й дорослими. Контакти з однолітками поділяються на товариські й дружні, а відносини з дорослими – на особисті й ділові. Стиль спілкування старшокласників наближується до стилю спілкування дорослих. Їх основою є взаємна увага й рівноправність. Старшокласники прагнуть звільнитися від контролю й опікування з боку батьків і вчителів, а також від встановлених ними норм й порядків. Для них є неприйнятними прямі спонукання й вказівки педагогів.

Ревниво захищають юнаки і дівчата своє право на власні переконання, моральні установки й цінності. З цією метою вони нерідко займають підкреслено максималістські позиції, висловлюють крайні погляди з того чи іншого питання. Однак за цією зовнішньою демонстрацією можна простежити велику залежність у серйозних проблемах (вибір професії, політичних поглядів, світогляду тощо від дорослих, особливо від батьків. Зростає авторитет батьків, що беруть участь в особистісному самовизначенні старшокласника. Інша справа, коли йдеться про моду, смаки, способи проведення дозвілля та ін.

Критерії, за якими молоді люди оцінюють себе й навколишніх, змінюються. Уявлення хлопців й дівчат про те, як вони вписуються у суспільство, більше починають залежати від накопичених знань про себе, ніж від думки інших людей. Їх оцінки можуть відбивати щиру, ідеалістичну і довгострокову відданість визначеним цінностям, а не короткострокові зобов'язання перед друзями.

Можна виділити основні психологічні функції спілкування з однолітками в юності. Таке спілкування стає: 1) найважливішим джерелом інформації; 2) умовою формування ціннісних орієнтації; 3) специфічним видом емоційного контакту. Цей контакт необхідний для розвитку емоційно-почуттєвої сфери особистості. У юнацькому віці починає домінувати потреба у визнанні. Якщо для підлітків характерна перевага значимості товариства і взаємодопомоги, то в старшому шкільному віці цінується насамперед взаєморозуміння. Спілкування старшокласників із ровесниками насамперед необхіднедля сповіді, інтимно-особистісного контакту, використання групи як полігону для самоствердження й самовираження.

Тенденції спілкування старшокласників з ровесниками наступні: розширюється коло дружнього спілкування з однолітками за одночасного підвищення вибірковості особистісних контактів й уподобань. Збільшується час, який учні витрачають на спілкування (три-чотири години в будні, сім-дев'ять годин у вихідні), суттєво розширюється соціальний простір (серед найближчих друзів старшокласників – учні інших шкіл, училищ, студенти вищих навчальних закладів), географія спілкування. Школяр знаходиться постійно в очікуванні спілкування (в активному пошуку його, постійній готовності до комунікативних контактів). Відбувається індивідуалізація (вибірковість) стосунків у дружбі та зростає рівень вимог до спілкування в парі.

У юнацькому віці відбувається усвідомлення потреб у дружбі й коханні. Юнаки й дівчата шукають друзів за принципом подібності, замінюючи кількість друзів якістю близької дружби з деякими однолітками. Якщо в підліткових взаєминах було мало інтимності, замисленості, то тепер вона стає невід'ємною ознакою дружби з однолітком.

Бажання мати вірних друзів незмінно відкриває список найбільш важливих життєвих цінностей 15-17-річних. В основі юнацького потягу до дружби – жагуча потреба в розумінні іншого й себе іншими. Ця потреба тісно пов’язана з розвитком самосвідомості. Основою юнацької дружби є загальні духовні інтереси й потреби у взаєморозумінні. Для юності типова ідеалізація друзів й самої дружби. Друг є єдиною людиною, від якої юнак чекає оцінок більш високих, ніж його особиста самооцінка. Це вказує на те, що одна із головних функцій юнацької дружби – підтримання самоповаги особистості.

Юнацтво мріє про велику любов, чекає на неї, як чекають свят, що руйнують буденність, підносять над нею. У 15-16 років чекати важко, нетерпіння штовхає на негайні пошуки. Юнацька мрія про любоввідображує насамперед потребу молодої людини в емоційному контакті, розумінні, щирій близькості.

Для юності характерна вікова інтровертованість, коли самотність дає можливість реалізувати здібності (музичні, художні, літературні, технічні).

Відбувається усвідомлення і формується ставлення до сексуальної чуттєвості, що зароджується.

Рекомендації підліткам й старшокласникам

Щодо оптимізації міжособистісного спілкування

1. Комунікативні навички набуваються, а не ус­падковуються. Ви народжуєтесь й одразу ж плачете, а не розмовляєте. Ви навчилися говорити, наслідую­чи інших, це навчання ніколи не повинно закінчува­тись. 2. Пізнайте себе як комунікатора. При кожній на­годі намагайтесь контролювати свою мову, інтонацію голосу, настрій. 3. Формуйте у себе навички слухання. Більшість людей говорять із середньою швидкістю 120 слів за хвилину. Середня здатність сприймати інформацію становить приблизно 480 слів за хвилину, тобто в 4 рази більша. Через це в той час, коли інша людина говорить, наша увага розсіюється. Якщо ми приділятимемо співбесіднику трохи більше уваги, підтриму­ючи контакт очей, зосереджуючи увагу на тому, що було сказано, запитуючи, увага не буде розтікатись. 4. Уважність до партнерів по спілкуванню, спостережливість. Вислуховуючи людину, ми виховуємо в ній са­моповагу. Якщо ви припиняєте займатися своєю справою, щоб вислухати співбесідника, ви таким чи­ном йому говорите: «Я ціную тебе і те, що ти збираєшся сказати». Це один з надійних засобів підви­щити самоповагу в будь-якій лю­дині. 5. Демонстрація доброзичливого ставлення одного до іншого. Намагайтеся сконцентруватись на людині, з якою спілкуєтесь. Спробуйте оцінити, яке враження ви справляєте на інших людей. Постарайтеся побачити себе зі сторони слухача: який ви маєте вигляд (зачіска, одяг, хода, вираз обличчя тощо). 6. Розвинута комунікативна пам'ять (пам'ять про тональність спілкування з різними людьми). 7. Прагнення передбачити реакцію співрозмовника. Покажіть тому, хто з вами говорить, що ви йо­го розумієте. Це можна зробити, якщо повторити зміст сказаного. 8. Не тільки уважно слухайте слова, а й спостерігайте за всією поведінкою співбесідника. Фактично 90% того, що ви передаєте, сприй­мається завдяки інтонації вашого голосу і рухам ва­шого тіла. Лише приблизно 10% інформації передає зміст повідомленого. 9. Вміння сприймати і вірно інтерпретувати «психологічні сигнали» за зовнішнім малюнком поведінки партнера. 87% інформації можна отримати, подивившись людині в очі. 10. Підвищення й посилення голосу на початку кожної наступної фрази порівняно із попередньою. 11. Відкрита демонстрація своїх намірів. Якщо ваші слова протилежні ваши­м вчинкам, ваш співбесідник повірить саме вчинкам. 12. Демонстрація компетентності. Чим цікавіша ідея, чим оригінальніші погляди, тим більше шансів на їх обговорення, бо тривіальні ідеї не мають заперечень. 13. Логічне викладення думки, переконливість. Не бійтесь, що ви висловлюєтесь просто, кра­ще думайте про те, щоб вас правильно зрозуміли. 14. У своїх зауваженнях торкатися поведінки, а не особистості. 15. Говоріть про свої спостереження, а не про висновки. 16. Висловлюйтесь в описовій, а не в оціночній формі. Не висловлюйте оцінок. 17. Не вживати слів «завжди», «ніколи», які затрудняють спілкування, а вживати «вчасно», «іноді». Не виявляйте самовпевненості, безапеляційності, нетактовності, безцеремонності. 18. Менше давайте порад, а ділитися своїми міркуваннями. Оцінки і поради, навіть якщо вони даються з найкращих побажань, обмежують свободу висловлювань, заважають виділити суттєві моменти. Якщо хочете дати пораду, уникайте фраз «Ти повинен», «Я тобі раджу»; краще ділитися власними думками, не робити поспішних висновків, категоричних оцінок, зневажливих зауважень. 19. Слідкувати за кількістю інформації.

Тема 20. Внутрішньогруповий конфлікт.