Тема 24. Особистісне й професійне самовизначення у ранньому юнацькому віці.

Форми й методи профорієнтаційної роботи

Із старшокласниками у школі

Значення особистісного й професійного самовизначення у ранньому юнацькому віці для реалізації основних завдань становлення дорослості. Форми й методи профорієнтаційної роботи із старшокласниками у школі

 

Соціальна ситуація розвитку юнацтва має кілька умовних центрів. Афективним центром життя юнацтва стає особистісне самовизначення, яке відображає зверненість у майбутнє, побудову життєвих планів і перспектив. Особистість досягає високого рівня інтелектуального розвитку, збагачує ментальний досвід, уперше масштабно роздивляється свій внутрішній світ, свою індивідуальність, формує цілісний Я-образ, самовизначається у життєвих і професійних планах, осмислено спрямовує свій погляд у майбутнє, що свідчить про перехід її до етапу дорослості.

Особистісне самовизначення постає як потреба юнаків і дівчат усвідомити своє місце в суспільстві, визначитися із грома­дянською позицією, зумовленою появою нової соціальної ситу­ації «Я і суспільство». Особистісне самовизначення обумовлюється не стільки системою засвоєних знань, скільки готовністю до прийняття рішень, самостійних і відповідальних дій у нових ситуаціях. З'являються дорослі ролі і обов'язки: старшокласники отримують паспорт, не­суть відповідальність за правопорушення, з 17 років мають право вступити до шлюбу.

Особистісне самовизначення виявляється у нових завданнях становлення дорослості юнацтва.

Завдання розвитку юнацтва: розвиток інтелектуальних можливостей та ідеологічних концептів, необхідних для компетентної участі в соціальному житті; досягнення соціально відповідальної поведінки; вироблення комплексу цінностей, відповідно з яким формується поведінка; вибір професії і підготовка до професійної діяльності; досягнення економічної незалежності; пристосування до змін свого фізичного стану та ефективне використання свого тіла; досягнення зрілих відносин з особами протилежної статті; підготовка до одруження і сімейного життя.

Професійне самовизначення складає важливий момент особистісного самовизначення. Професійне самовизначення – багатовимірний і багатоступеневий процес, у якому відбувається виділення задач сус­пільства і формування індивідуального стилю життя, частиною якого є професійна діяльність. Навчання у старших класах стає передумовою майбутньої професійної діяльності.

Справжнє професійне самовизначення можливе лише у взаємозв'язку із самовизначенням особистісним, котре, на думку деяких авторів, передує професійному і є його основою (Ф. Василюк, М. Гінзбург). З погляду інших дослідників, ці процеси йдуть паралельно, неминуче перетинаючись.

Професійне й особистісне самовизначення мають дуже багато загального, а у вищих проявах майже зливаються. Професійне самовизначення – більш конкретне поняття, його простіше оформити офіційно (одержати диплом); особистісне самовизначення – це більш складне поняття, оформити офіційно його неможливо. Професійне самовизначення залежить від зовнішніх, найчастіше сприятливих умов; особистісне самовизначення залежить від самої людини.

Б. Лівехуд уважає, що не тільки замолоду (від 16 до 21 року, але й у молодості (до 28 років) людина має можливість спробувати себе у багатьох видах діяльності. Якщо ж індивід у силу соціально-економічних причин змушений з юності займатися однією й тією ж справою, то це негативно позначається на його особистісному розвитку.

Процес професійного самовизначення охоплює тривалий період життя людини – від появи зачатків професійних інтересів і схильностей у дитячому віці до остаточного утвердження обраної сфери професійної діяльності в роки зрілості.

У професійному самовизначенні розрізняють ряд етапів. Перший етап – дитяча гра, протягом якої дитина приймає на себе різ­ні професійні ролі. Другий етап – підліткова фантазія, коли підліток бачить себе у мріях представником тієї чи іншої привабливої для нього професії. Третій етап, який охоплює весь підлітковий та більшу частину юнацького віку, – попередній вибір професії, коли виділяється декілька найбільш реальних і прийнятних варіантів, між якими й робиться вибір. Четвертий етап – практичне прийняття рішення, власне вибір про­фесії. Цей етап включає в себе такі головні компоненти: визначення рівня ква­ліфікації майбутньої діяльності, обсягу та часу підготовки до неї, вибір конкретної спеціальності, обговорення питання вибору з обізнаними людьми, усвідомлення мож­ливості конфлікту між здібностями, цінностями, інтересами й об'єктив­ними умовами реального світу.

Професійне самовизначення охоплює такі психологічні проблеми, як вибір професії, професійна орієнтація, поінформованість у питаннях професійної підготовки тощо.

Психологічними чинниками, які складають основу професійного самовизначення є: формування навичок усвідомленого професійного самовизначення; усвідомлення цінності суспільно корисної праці; загальна орієнтація в соціально-економічній ситуації в країні; усвідомлення необхідності загальної і професійної під­готовки для повноцінного самовизначення і самореалізації; загальна орієнтація у світі професійної праці; виділення подальшої професійної мети (мрії); узгодження мрії з іншими важливими життєвими цілями (сімейними, особистими; усвідомлення внутрішніх перепон, які можуть ускладнити досяг­нення мети.

Форми та методи профорієнтаційної роботи у школі:

– довідково-інформаційна профконсультація (ознайомлення школярів зі світом професій, формування уявлень про різні професійні ком­петенції, допомога щодо усвідомлення зв'язку професійних бажань учнів із привабливими місцями навчання чи робо­ти, навчання навичкам ефективної поведінки в умовах сучасного ринку праці тощо). Традиційно в ході групових консультацій школярі одержують інформацію за наступними темами: «Світ професій», «Людина і професія», «Здоров'я й вибір професій»;

– використання психодіагностичного інструментарію: тестів і опитувальників, профорієнтаційних ігор, різних процедур індивідуальної, групової роботи (спеціально організованих дискусій з гострих питань, консультативних методів, бланкових технологій, різних схем аналізу і самоаналізу ситуацій самовизначення тощо);

– вивчення індивідуально-психологічних особливостей школяра; виявлення інтересів, схильностей, професійних переваг (в ідеалі – допомога учню в самопізнанні, де важливо виявити не лише його особистісні недоліки, але і реальні можливості, які можна було б використовувати для досягнення професійних цілей).

– аналіз переліку реальних професій і конкретизація образу «ідеальної» професії у вигляді можливих варіантів вибору;

– формування знань про психологічні аспекти професійної діяльності, необхідних для підвищення ефективності вибору професії;

– зіставлення виявлених особливостей старшокласника з вимогами обраної ним професії, розробка програми і способів оволодіння майбутньою професією. Педагог може дати рекомендації: як співвіднести свої професійні наміри й психофізіологічні можливості; від яких професій варто відмовитися, тому що їх вимоги не відповідають психофізіологічним особливостям; як виробити індивідуальний стиль діяльності, щоб запобігти його стихійному формуванню шляхом проб і помилок;

– сприяння об’єднанню академічних і професійно-технічних знань;

– формування ціннісно-мотиваційної сфери й створення позитивного відповідального ставлення до професійного вибору, навчання й трудової діяльності;

– здійснення морально-емоційної підтримки школярів (розвиток впевненості, оптимізму, прагнення досягати життєвого ус­піху.

– допомога у оцінці можливих зовнішніх перешкод на шляху до професійних цілей

й визначення способів подолання бар’єрів;

– розвиток уміння визначати помилки при виборі професії, усвідомлювати наслідки випадкового ви­бору професії. Проблема випадкового вибору професії пов’язана, перш за все, з необдуманим рішенням самої людини. Занадто часто фактором вибору професії стає «випадок» – близькість роботи до житла, приклад товариша, упевненого в правильності єдиного вибору, наполегливі рекомендації батьків, що мають можливість допомогти опанувати певною професією, можливість одержати житло або прописку в місті тощо. Необхідно, щоб при виборі професії юнак виходив не тільки з найближчої перспективи, але обов'язково узгоджував її з віддаленими життєвими цілями, які могли б бути реалізовані завдяки праці у вибраній сфері професійної діяльності.

Тема 25. МотиваціЯ навчання ПІДЛІТКІВ Й СТАРШОКЛАСНИКІВ

Загальні принципи формування мотивації навчання школярів. Становлення мотиваційної сфери підлітків й старшокласників. Способи формування позитивної мотивації учіння

Мотивація – система факторів, детермінуючих поведінку. Мотиваційна складова учбової діяльно­сті охоплює пізнавальні потреби, мотиви і сенси навчання. Важливою умовою учіння є наявність пізнавальної потре­би і мотиву самовдосконалення, самореалізації та самови­раження. Центральними елементами мо­тиваційної сфери є інтерес та усвідомлена необхідність («треба»).