Розвиток вольової активності підлітків й старшокласників

Воля, як і весь психічний світ, не є надприродною силою, а виникає і розвивається в процесі життя та виховання.

Активність вольового самоствердження розпочинається в підлітковому віці.

У підлітковому й потім у юнацькому віці формується світогляд, людина стає здатною сприймати й аналізувати ціннісні характеристики мети дій, докладати зусиль щодо її досягнення відповідно до особистих переконань і моральних норм. Оволодіння вольовими діями дає можливість переборювати обмежувальний вплив наявної ситуації, будувати й втілювати в життя довгострокові плани, набувати контролю над своєю поведінкою.

Підлітки дуже стурбовані вмінням володіти власною поведінкою. Для них виховання сильної волі часто є самоціллю, хоча одночасно їм властива саме слабкість волі (відмова від зусиль).

Слід зазначити, що підлітки схильні «зміцнювати», «перевіряти» волю в особливих ситуаціях, відмінних від їхнього повсякденного життя. А у звичайних обставинах вони дуже швидко відмовляються від своїх намірів, досягнення поставленої мети, зіткнувшись із труднощами або більш привабливим завданням.

Підлітки у здійсненні довільної поведінки проходять стадію класичного вольового акту: у них виникає гостра боротьба мотивів – робити те, що треба, чи те, що хочеться; після чого відбувається створення наміру й, нарешті, його виконання.

Особливістю вольової поведінки у 13-14 років є відсутність або надзвичайна слабка представленість власне виконавської ланки. На думку Л.С. Виготського, для підлітка характерна «не слабість волі, а слабість цілей». Для підлітка дуже важливою є емоційна насиченість мети, щоб було задля чого виявляти свої вольові якості.

Формування волі у підлітковому віці вимагає насамперед осмислення того, задля чого має здійснюватися вольова поведінка. З розвитком вольових якостей і саморегуляції стає можливим самовиховання. Деякі підлітки розробляють цілі програми самовдосконалення, прагнучи просунутися на шляху до свого ідеального «Я».

З підліткового віку людина сама починає формувати свій характер, волю відповідно до свідомо поставлених цілей у процесі самовиховання. Цей процес відбувається протягом всього життя.

Отже, підлітковий вік – це період складного й суперечливого становлення вольових якостей особистості. Цілеспрямованість, самостійність, рішучість, з якими підліток долає труднощі на шляху до здійснення мети, свідчать, що він з об'єкта волі інших людей поступово перетворюється на суб'єкт власної волі. Але те, чи набере цей процес позитивних форм, чи почнуть виникати негаразди, залежить від виховання.

Для юнацького віку характерні подальший інтенсивний розвиток вольових якостей і відповідно відносна завершеність їх формування.

У зв'язку з розвитком самосвідомості, цілеспрямованості діяльності старшокласників формуються вольові якості, які стають компонентами й рисами характеру особистості. Помітно зростають сила волі, витримка, наполегливість, самоконтроль. Активізуються спроби молодих людей виховувати волю, вдосконалювати такі вольові риси, як цілеспрямованість, принциповість, рішучість, ініціативність, самостійність тощо.

У поведінці старшокласників виявляється стійкість у розподілі вольових зусиль відповідно до домінуючих інтересів. Збагачується мотиваційна сторона вольових дій. Зростає усвідомленість мотивів вольової поведінки, здатність до їх критичного аналізу й оцінки, що виявляється в розсудливості, обдуманості, критичності та самокритичності. Зменшується навіюваність, імпульсивність.

У зв'язку з виникненням життєвих планів у старшокласників формується вміння підпорядковувати свою поведінку конкретним цілям свого майбутнього самостійного життя. У міру того як життєві цілі стають більш дієвими, вольова поведінка юнаків набуває певної внутрішньої єдності і цілеспрямованості. На перше місце виступає відповідальність перед самим собою. Відбувається подальше формування самоконтролю, вдосконалюються прийоми саморегуляції.

Вольова активність старшокласників уже відповідає суспільним вимогам. Але які вольові якості і на якій стадії завершеності включаються в структуру характеру особистості – це залежить від багатьох обставин, зокрема й від перебігу процесу підліткового самоствердження, від соціального вибору та самовизначення в юності, від самовиховання кожної особистості.

Умови виховання вольових якостей школярів

Розвиток волі не віддільний від становлення всієї особистості: її спонукальної сфери, самосвідомості, інтелекту, здібностей, характеру, темпераменту, свідо­мості. Характеристика волі свідчить про її соціальну сутність, тобто про те, що вона розвивається не за біологічними, а за суспільними законами.

Умови виховання вольових якостей школярів:

– виховання спрямованості, переконань, світогляду, ідеалів особистості;

– розвиток моральної сфери, етичних почуттів і насамперед виховання почуття відповідальності. Оскільки воля виявляється у доланні труднощів, то переборювати їх людина може, тільки розуміючи, задля чого вона це робить;

– використання методів, спрямованих на розкриття змісту суспільно значимих норм: переконання, роз'яснення, твори художньої літератури, розповіді з яскравими прикладами й ілюстраціями того, як поводяться люди у складних життєвих ситуаціях, які рішення й чому вони приймають, як їм вдається переборювати труднощі;

– психологічний супровід кожного етапу вольової дії: усвідомлення мети, прагнення до її досягнення, підкріплення й усвідомлення мотивів, контроль під час виконання рішення, укріплення сил учня і пережи­вання радості успіху;

– забезпечення правильного поєднання свідомого переконування з вимогливістю до поведінки школяра, реального впливу вимог на життєві взаємини особистості з оточуючими, а також на її ставлення до самої себе;

– поєднання свідомого переконування з організацією практичного досвіду здійснення особистістю вольових дій і вчинків через створення ситуації, у яких учень зміг би виявити бажану позитивну вольову якість (реальні ситуації, рольові ігри). Жодну вольову якість не можна виховати, лише роз'ясняючи, закликаючи й формально демонструючи;

– створення умов для появи значущої мети, прищеплення вміння підпорядковувати свою діяльність свідомо поставленим цілям. Наприклад, у випадку з підлітками найчастіше спостерігається не слабкість волі, а слабкість цілей, коли підліткам просто немає задля чого долати різні перепони, а також сторонні бажання, страх, власні лінощі;

– включення у діяльність усе більш віддалених цілей. Розвиток волі виявляється у тому, що людина свідомо ставить перед собою усе більш важкі завдання й переслідує усе більш віддалені цілі, досягнення яких вимагає докладання вольових зусиль протягом досить тривалого часу;

– створення школярам можливості для самостійності у постановці складних цілей, яким вони могли б підпорядковувати свої дії і поведінку, оволодіння прийомами самостійного планування і самоконтролю своєї діяльності. Надмірний зовнішній контроль викликає у підлітків негативізм і впертість;

– перетворення мимовільних психічних процесів у довільні. Довільність, як найвища форма во­льової регуляції особистості

формує здатність володіти собою, свідомо докладати зу­силля, спрямовані на подолання пере­шкод на шляху до мети. Довільність можна тренувати завдяки засвоєнню засобів оволодіння своєю поведінкою;

– формування мотивації досягнення успіху як більш дієвого мотиву, ніж уникнення невдач. Важливо вчити учнів не боятися невдач, а мати з них корисний досвід;

– стимулювання інтересу школярів до самовиховання волі, прагнень цілеспрямовано займатися самовихованням. Наприклад, вольові якості хлопців ефективно розвиваються через заняття такими видами спорту, які пов'язані з фізичними навантаженнями, ризиком, при оволодінні якими необхідно виявляти незвичайну силу, мужність, сміливість;

– використання цілеспрямованих вправ, пов'язаних зі свідомим прагненням особистості навчитися володіти собою, опанувати вольовий спосіб поведінки. Кожну дію можна перетворити у вправу, якщо здійснювати її свідомо, а не за звичкою чи з почуття обов'язку.

Рекомендації учням щодо самовиховання вольових якостей

Свідомо ставте перед собою усе більш складні завдання, продумуйте певні плани розв’язання проблем. При цьому бажано заохочувати себе за свої успіхи, підкріплювати свої досягнення щодо виховання волі приємними переживаннями, аби було ба­жання продовжувати ці дії. Будьте впевненими, що досягнете мети.

Прагніть кращого усвідомлення мети, розмірковуйте над мотивами ваших бажань, спрогнозуйте результат від цієї спра­ви для себе і для інших, простежте боротьбу мотивів у процесі пошуку рішення («треба» – «не треба»), вибудуйте план здійснення задуманого, одразу почніть діяти, намагаючись дотримуватися прийнятого рішення. Ставтеся до кожного свого рішення й як до серйозної й відповідальної справи, пам'ятаючи, що невиконання ухваленого рішення послаблює волю. Отже, по­ставивши перед собою мету, навіть найпростішу, треба прагнути обов'язково її досягти. Тільки здатність досягти мети розповість вам, чи є у вас воля. Якщо не зважаючи на всі зусилля, задумане не вдається, можете відкласти роботу, поміркувавши над причиною невдачі.

Намагайтеся долати внутрішні і зовнішні перешкоди, вправляйтеся у вольових зусиллях. Там, де не потрібні зусилля, немає підстав говорити про серйозне вольове завдання. Уміння переборювати перешкоди розвивається у результаті практики. Воля формується в дії.

Формуйте корисні навички і звички здійснювати вольові дії, оцінювати їх, усвідомлювати їхні наслідки. Наприклад, якщо ви засвоїли, що в школу потрібно приходити вчасно, без запізнення, то й легше буде планувати свій час таким чином, щоб додержуватися цього правила. Якщо є звичка сідати за приготування уроків у певний час, то й легше буде відкласти цікаву книгу або перебороти лінь.

Контролюйте свою поведінку так, ніби ви контролюєте іншу людину.Не виробивши критичного ставлення до себе, своїх учинків, неможливо виховати в собі сильну волю. Більша вимогливість до себе – одна з характерних ознак людини сильної волі.

Розвивайте свої вольові якості: дисциплінованість, цілеспрямованість, самовладання, самостійність, рішучість, наполегливість, ініціативність, сміливість, мужність, відвагу тощо. Не вигадуйте складних вправ для тренування волі, вона тренується у повсякденних умовах. Пам’ятайте, що виявити сильну волю у великих справах здатний лише той, хто довгим вправлянням загартував її на сотнях маленьких справ.

Нагромаджуйте досвід вольової поведінки. Коли легше сказати «так», але правильніше сказати «ні», говоріть «ні». Утримуйтеся говорити те, що Вас підштовхують сказати. Робіть те, що, як Ви вважаєте, зараз є найголовнішим;

Оволодівайте методами самозаохочення, самопереконання та самонаказу. Самопідбадьорення допомагає, коли людину охоплює невпевненість у благополучному завершенні її справи. Самопереконання потрібне, коли людина сумнівається у самій справі чи коли оточуючі намагаються відволікти її від роботи. Самонаказ спрацьовує, якщо людиною раптом оволодівають лінощі.

Поспостерігайте за собою протягом якогось часу та визначте, від яких звичок ви хочете позбутись протягом якогось часу, які риси характеру хочете виховати. Якщо ви не працюєте над своїм загальним розвитком, уникаєте труднощів, неорганізована, пасивна, лінива, боязка людина, то належних вольових якостей не сформуєте.

Намагайтеся усвідомлювати вплив негативних якостей, станів, рис характеру. Боріться з недоліками, замінюючи їх чеснотами.

Проаналізуйте показники слабкості волі, сплануйте заходи самовиховання вольової активності.

Показники слабкості волі:

– нездатність розпізнати власні бажання і наміри, нерозбірливістю у виборі мотивів для дій;

– вагання й нерішучість з будь-якого приводу, звичка перекладати відповідальність на інших, посилатися на обставини, шукати поважних причин для того, щоб зволікати з прийняттям рішення;

– байдужість, яка найчастіше виражається в готовності до компромісів з будь-якого приводу без опору й боротьби; готовність здатися при перших же ознаках поразки, звинувачуючи у власних помилках інших; звичка не звертати уваги на ідеї і не використовувати можливості, коли вони з'являються; звичка розмінюватися на дрібниці, прагнення отримати все й одразу, нічого не віддаючи натомість; страх критики перед думкою інших, що позбавляє людину всякої здатності думати і діяти.

Тема 8. Особистість

Характеристика особистісного зростання школярів різних вікових груп. Основні фактори особистісного розвитку підлітків й старшокласників. Психологічні засади керівництва вчителем особистісним розвитком учнів

Особистість – відносно пізній продукт су­спільно-історичного й онтогенетичного розвитку. Особистістю людина не народжується, а стає в процесі спілкування й спільної діяльності з іншими особистостями.Основним у характеристиці осо­бистості є її суспільна сутність. Отже, особистість – діяч суспільного розвитку, свідомий індивід, який займає певне ста­новище в суспільстві й виконує певну суспільну роль. С.Д. Максименко визначаєособистість як нову соціокультурну форму існування психіки людини як біологічної істоти, яка являє собою цілісність, здатну до саморозвитку, самовизначення, свідомої предметної діяльності, поведінки й саморегуляції та має унікальний інеповторний внутрішній світ.

Особливості особистісного зростанняпідлітка: поява відчуття дорослості як специфічного новоутворення самосвідомості є структурним центром особистості підлітка; виникнення особливого комплексу потреб, який виражається в прагненні вийти за межі школи і прилучитися до життя і діяльності дорослих; кардинальні зміни в структурі особистості підлітка зумовлюють його особливу чутливість до засвоєння норм, цінностей та способів поведінки, притаманних світу дорослих;зростає прагнення підлітка бути самостійним, яке зумовлене всім ходом психічного розвитку, набутим життєвим досвідом і змінами в організмі, зумовленими його дозріванням; у зв'язку з відсутністю досвіду та критичного ставлення до дій та поведінки старших підлітки наслідують як позитивне, так і нега­тивне;підлітковий вік є сенситивним періодом для розвитку індивідуальної рефлексії, підліток починає осмислювати передумови, закономірності та механізми власної діяльності, соціальний і індивідуальний спосіб існування;самооцінка перетворюється у надзвичайно важливий мотив поведінки, проте в інтервалі від 3-го до 8-го класу вона в цілому знижується;орієнтація на певні зразки багато в чому визначає зміст нової системи життєвих цінностей та загальну спрямованість у формуванні особистості підлітка; підліток відкриває для себе внутрішній світ, він починає аналізувати власні риси, вчинки, складні переживання; намагається зрозуміти, яким він є насправді, і уявляє яким би він хотів бути.

Особливості особистісного зростаннястаршокласників: у цьому віцівідбувається відкриття для себе власного внутрішнього світу,формування нової якості особистості, усвідомлення себе як неповторної особистості, з влас­ними думками, переживаннями, почуттями, поглядами та оцінками; формується особистісна ідентичність, почуття індивідуальної самототожності та цілісності; здійснюється перехід від пошуку себе до практичної самореалізації;спостерігається зміна значущості навчання, вияв свідомого позитивного ставлення до навчання; формуються певні соціальні й політичні позиції, що сприяє усвідомленню старшокласниками свого місця у суспільстві, модифікації ціннісних орієнтацій, праг­нення зрозуміти своє призначення;високий рівень розвитку самосвідомості породжує інтерес до власної особистості, до форм її організації та саморегулювання;змінюється рівень домагань: домагання стають стійкішими, формується вміння правильно ставитись до переживань «успіху» чи «невдачі»; посилюється адекватність впливу на рівень домагань, більш об'єктивно здійснюється зіставлення оцінки результату дії з очікуваним наслідком;світоглядні позиції будуються на інтелекту­альному розвитку, інтересі до особистості, рефлексії, що веде до формування власних переконань; старшокласники усвідомлюютьвсевладдя часу й починають захоплюватися сьогоденням разом із дедалі чіткішою орієнтацією на майбутнє;професійний вибір стає більш реалістичним, базуючись на відвертій, чесній самооцінці, реальних варіантах кар'єри; відбуваєтьсяформування максималістських, романтичних, ге­роїчних життєвих перспектив;з’являються проблеми, пов'язані з психосексуальними інтересами, коханням.

Основні фактори особистісного розвитку школярів

Основні фактори, що впливають на особистісне зростання: 1) включення індивіда у процес діяльності; 2) включення індивіда у процес спілкування;

3) співвідношення виховання і самовиховання у процесі становлення особистості;

4) співвідношення фізіологічного або вродженого і суспільних умов середовища;

5) особистісне зростання залежить від того, якою мірою дитина долучається до системи ду­ховних цінностей, наскільки зміцнюється її духовний потенціал.

Проаналізуємо основні фактори особистісного розвитку школярів різних вікових груп з позицій соціальної ситуації розвитку, провідної діяльності, впливу навчання й виховання.

Сприятливі фактори розвитку підлітків: гармонійність психофізичного дозрівання;позитивне ставлення до праці або окремих навчальних предметів; цілеспрямованість у позанавчальній діяльності; орієнтація на соціально позитивного лідера в середовищі однолітків, адекватність поведінки в школі та поза нею; корегованість окремих вікових реакцій поведінки; стійкість до несприятливих факторів впливу; невротичний, із внутрішніми конфліктними переживаннями, а не психопатоподібний тип реагування на психогенну ситуацію.

Фактори, які активізують розвиток рефлексії та самосвідомості у підліковий період: формування власного образу фізичного Я, підвищена увага до світу інших людей, оцінних суджень значущих інших, концентрація зусиль на формуванні моральних якостей, засвоєння об’єктивних критеріїв морально-вольових якостей і навчальної діяльності, прагнення до самовиховання.

Фактори ризику розвитку підлітків: збереження інфантильності суджень, залежність від ситуації, неспроможність вплинути на неї, слабкість реакції на осуд. Відсутність власних вольових установок, слабкість функції самоконтролю та саморегуляції; некорегованість поведінки, яка обумовлена поєднанням інфантильності з афективною збуджуваністю; підвищений інтерес до сексуальних проблем; переорієнтація інтересів на позашкільне оточення, прагнення до імітації асоціальних форм дорослого способу життя (ранні сексуальні ексцеси, вперте прагнення до паління, алкоголізації); несприятливі умови мікросередовища (сім’я, асоціальна поведінка як основа реакції імітації або протесту; неадекватні умови навчання, які заважають засвоєнню програми.

Основні фактори особистісного розвитку старшокласників: здатність приймати альтернативні погляди, відмінні від власних;здатність до безоцінного ставлення до дій іншої людини; готовність до зміни типу реагування; особистісна рефлексія; позитивне ставлення до себе. Критичність по відношенню до минулого дитинства супроводжується відносно високою самооцінкою та спрямованістю життєвих перспектив у майбутнє; свідоме прийняття моральних категорій як механізмів регуляції відносин між людьми; при досягненні ідеального образу у старшокласника з'являється потяг до самовиховання, що перетворює самопізнання у свідоме формування нових, бажаних елементів поведінки; часткова гармонізація особистості, усвідомлення соціальної перспективи, становлення моральної самосвідомо­сті, яка характеризується переходом на новий рівень; формування в молодих людей загальної емоційної спрямованості, основ емоційної культури; усвідомлення своїх цілей, життєвих прагнень, вироблення життєвого плану, який охоплює всю сферу особистого самовизначення: моральний вигляд, стиль життя, рівень домагань, вибір професії і свого місця в житті; формування самоповаги, узагальненого ставлення до себе на основі аналізу досягнутих результатів у різних видах діяльності, врахування думок інших людей про себе, самоспостереження, самоаналіз власних якостей і здібностей.