Роль уваги у навчанні й вихованні школярів. Причини й наслідки неуважності. Продемонструйте умови, способи й прийоми виховання уважності школярів

 

Увага – це особлива форма психічної діяльності, яка виявляється в спрямованості та зосередженості свідомості на вагомих для особистості предметах, явищах навколишньої дійсності або власних переживаннях.

Увага є організацією психічної діяльності школяра. Основні функції уваги сприяють відбору значущих предметів, об'єктів та ігнорування інших впливів. Увага обмежує певну кількість інформації, яка надходить через різні канали до мозку, свідомості; створює необхідні передумови для прийому найбільш актуальної інформації, виконує функцію фільтра інформації.

Увага обслуговує різні психічні пізнавальні та емоційно-во­льові процеси, складові навчальної діяльності. Вона здійснює регулювання й контроль діяльності, поведінки, протікання психічних процесів учнів.

Увага є необхідною умовою чіткого, усвідомленого відображення матеріалу та його міцного засвоєнні. Успішність учбової діяльності школярів обумовлена такими властивостями уваги як стійкість, зосередження, переключення, розподіл, обсяг. Часто нерозуміння учнем нового матеріалу, погане запам’ятовування, помилки під час виконання домашнього завдання пов’язані, як правило, з недостатньою увагою.

Увага затримує об'єкт у фокусі свідомості, що пов'язано з процесом зосередженості. Завдяки увазі відбувається збереження діяльності школярів протягом певного часу.

Результати навчання залежать від сили і тривалості уваги учня,розвитку властивостей та видів уваги.

На основі високого рівня розвитку довільної уваги формується уважність як риса характеру. Уважність особистості –це складне утворення, що визначається спрямова­ністю особистості, системою її ціннісних орієнтацій (Т. Лисянська).

Отже, формування уваги виступає одним з основних факторів продуктивності навчальної, трудової й інших видів діяльності, самовираження особистості.

Для виховання уважності школярів учителю важливо розрізняти стани уважності та усвідомлювати причини їхньої неуважності.

Стани уважності: 1) справжня уважність: готовність працювати протягом уроку, наявність відповідної робочої пози, міміки тощо; 2) хибна неуважність: зовнішні ознаки до праці виявлені слабко, що стосується більше меланхоліків, флегматиків; у сангвініків, холериків спостерігається вищий рівень активності; 3) дійсна неуважність: відсутність належної готовності до уро­ку, постійне відволікання від навчального процесу; 4) хибна уважність: невідповідність зовнішньої форми уваги ро­бочому стану (ліньки думати, відсутність усвідомленого розу­міння значущості навчального процесу тощо).

Причинами неуважності школярів є: ненавмисне, мимовільне відволікання від основної діяльності; передчасне припинення процесу сприймання, аборозмірковування через наявність різких сторонніх подразників; слаб­кість довільної уваги та відсутність знань; недостатня сформованість вольових якостей; надто поспішне реагування на інформацію, що сприймаєть­ся; надмірна зосередженість, сконцентрованість на іншому об’єкті (несправжня розсіяність); недостатня розумова активність; негнучка увага, відсутність уміння переключатися; нездатність концентруватися (справжня розсіяність); наявність аденоїдів, порушення правильного дихання, а отже, недостатнє постачання киснем мозку; підвищена фізична або розумова втомлюваність, погане самопочуття; важкі переживання, психологічна травма, порушення режиму дня; емоційне перенавантаження внаслідок великої кількості позитивних або негативних вражень; монотонна, одноманітна, тривала, нетворча робота; надто швидкий або надто повільний темп діяльності;

Загальні умови організації (виховання) уваги школярів:

– чітка постановка цілей, мети і завдань уроку, поетапне структурування поурочних завдань на внутрішньо самостійні частини. Планування розумного обсягу завдань, з якими учень здатен упоратися самостійно. При дуже великому обсязі роботи увага стає нестійкою внаслідок одноманітності, монотонності або ж втоми, а при недостатньому обсязі виникає неповне завантаження учнів, з'являються паузи, учні починають відволікатися;

– належна мотивація у вивченні предмету або завдання. Щоб пояснити – треба зацікавити; щоб змусити діяти – треба підготувати до дії; щоб повідомити щось нове – треба викликати очікування нового (Л.С. Виготський);

– послідовність, доступність, чіткість, лаконічність пояснень;

– використання чогось яскравого, незвичного, незнайомого в знайомих предметах та явищах для підтримки мимовільної уваги;

– привчання учнів працювати за різних умов, тренуючи довільну увагу;

–створення настрою захоплення, ентузіазму, зацікавленості для виникнення післядовільної уваги;

– опора на всі види уваги, управління їхньою динамікою й використання переваг кожного виду;

– забезпечення єдності уваги й сприймання, уваги й пам'яті, уваги й мислення, уваги й уяви у навчальній діяльності;

– впровадження різноманітних способів викладання, форм і видів навчальної діяльності (пояснення, само­стійна робота, контрольна робота, дидактичні ігри тощо);

– введення елементів змагальності, ігор, однак при цьому необхідно пам'ятати, що сильне емоційне збудження заважає зосередженню уваги;

–забезпечення психологічного супроводу учнящодо розвитку окремих властивостей уваги, відпрацювання та закріплення отриманих навичоку таких напрямках виховання уважності:розвиток здатності бути уважним, підвищення здатності концентрувати увагу, розвиток стійкості уваги та її зосередженості, розвиток здатності швидко переключати увагу і розподіляти її,розширення обсягу уваги;

– виховання стійкості уваги че­рез формування вольових якостей;

– привчання учнів до швидкого включення щодо виконання поставлених завдань;

– вибір оптимального темпу роботи. Занадто низький темп розхолоджує, розсіює увагу, а занадто високий, з одного боку, не дає часу на зосередження, а з іншого – швидко викликає стомлення, що теж призводить до зниження інтенсивності уваги;

– формування розподілу уваги як певної трудової навички одночасного виконання кількох дій у високому темпі;

– використання вправ на переключення уваги з об'єкта на об'єкт, з виокремленням найбільш важливих харак­теристик;

– максимальна опора на мисленнєву діяльність дітей, стимуляція до розмірковування, демонстрування логічних зв'язків між окремими завданнями. Якщо в ланцюзі взаємозалежних умовиводів випадає якась ланка увага учня слабшає й переключається на інші об'єкти;

– поступове розкриття в навчальному матеріалі нових і нових нюансів. Це буде створювати в учнів ефект новизни й пожвавлювати їхню увагу;

–введення елементів співпраці, підтримка творчого підходу до завдання, відповідального ставлення до результату діяльності;

– здійснення позитивного підкріплення та усунення причин негативного ставлення учнів до навчального матеріалу через острах не впоратися із завданнями;

–урахування статевих відмінностей уваги;

–вміння педагога спостерігати за станом уваги учнів, вчасно її підтримувати;

– подолання всіх різновидів неуважності на основі формування мотивів учіння та праці; пов'язування уваги з вимогою дисципліни;

– здійснення індивідуального підходу щодо активізації уважності. Роз'яснення кожному школяреві особливостей його уваги, як сильних, так й слабких її властивостей;

– бадьорість самого педагога, виражена в його голосі. Не варто затягувати пояснення, перетворювати їх у довгі монологи, багаторазово повторювати те, що учні вже добре зрозуміли або вже добре знають із попередніх занять;

– забезпечення живого контакту вчителя з класом.Урізноманітнювати працю на уроці можна не лише змінюючи види занять. Треба, щоб викладення матеріалу було не монотонним і одноманітним, а жвавим, динамічним. Відомо, що цікава бесіда, під час якої учні не тільки слухають, а й відповідають на запитання вчителя, більше активізує їхню працю, краще привертає увагу, ніж лекція чи розповідь.

Урахування вікових особливостей розвитку уваги

Увага є прижиттєвою характеристикою психічної діяльності людини. Розвиток її відбувається через виникнення її видів (мимовільна – довільна – післядовільна); від зовнішньої дії внутрішньої уваги; у стано­вленні її властивостей – концентрації, стійкості, коли­вання, переключення, розподілу, обсягу.

Особливості розвитку уваги підлітків: розвиток уваги сповнений суперечностей: з одного боку, формується стійка увага, з іншого – маса вражень, переживань, висока активність та імпульсивність призводить до нестійкості уваги; увага стає більш контрольованою, зростають елементи самоконтролю та саморегуляції; вміння свідомо спрямовувати увагу на певні об'єкти, тривалий час на них зосереджуватись (40-45 хв.), спостерігається уважне ставлення до інших людей. Фізіологічні зміни підлітків супроводжуються підвищеною втомлюваністю і дратівливістю, у деяких випадках призводять до зниження характеристик уваги.

Завдання розвитку уваги підлітків: формування вищих довільних форм уваги (переборювати відволікання, переключати увагу на нові завдання та розподіляти її);зростання можливості зосереджуватись на об'єктах, даних не лише наочно, а й уявно, у думках;зростання обсягу, стійкості, специфічної вибірковості уваги;підвищення рівня довільної уваги через усвідомлення мети, обов’язку, інтересів, докладання вольових зусиль і психічного напруження;створення умов для появипіслядовільної уваги як оптимальної для виконання різних видів діяльності.

Особливості розвитку уваги старшокласників: довільна увага досягає досить високого рівня розвитку, зростає роль післядовільної уваги; на дуже високому рівні розвитку знаходяться обсяг уваги, здатність тривалий час зберігати її інтенсивність і переключатися з одного предмета на іншій; спостерігається здатність досить довго зосереджуватися на певних видах діяльності, контролювати свою поведінку.

Завдання розвитку уваги старшокласників: удосконалення розподілу й переключення уваги, пов'язаного з розвитком логічного мислення; використання вибірковості уваги щодо спеціалізації інтересів до майбутньої професії, певних галузей науки, видів діяльності; сприяння виробленню звички бути уважним навіть за найнесприятливіших умов; формування уважності та спостережливості, які переростають у стійкі властивості особистості; виявлення індивідуальних відмінностей, зокрема в інтенсивності, стійкості й інших властивостях уваги.