ТОП 10:

Особливості міжособистісних стосунків і спілкуваннямолодших школярів



Особливостями молодших школярівможна вважати високий рівень значущості для них ігри і навчання ; вколективі слабо виражене поділ відносин на ділові і міжособистісні, високий авторитет учителя як носія колективних норм і цінностей. Впочаткових класах відбувається багато конфліктів, які виникають найчастіше нагрунті порушення дисциплінарних вимог до ігор. Вони зазвичай відкриті длядорослих, і дорослі можуть втручатися в них.

Емоційно-смисловийдомінантою спілкування дитячого типу є зміст основних сфержиттєдіяльності молодших школярів, якими є пізнання , діяльність і гра. Домінанта визначає зміст і характер спілкування молодшихшколярів з усіма категоріями партнерів.

У старших групах дитячого садкаміж дітьми існує вже досить складна система спілкування. Але в першомунавчальному півріччі в класі відбувається своєрідне згортання спілкування попорівнянні зі старшою групою дитячого садка. Це пояснюється появою новоговиду діяльності - навчання, переходом дитини в нову соціальну ситуацію. Ціобставини вимагають певного періоду адаптації дитини, одним заспектів якої є поступове освоєння нових соціальних

відносин уумовах нового колективу. Дитині необхідно зрозуміти і засвоїти норми новогодля нього виду спілкування - спілкування в процесі навчальної діяльності, яківідрізняються від норм спілкування, освоєних ними в дитячому садку. Крім того, відбуваєтьсявельми істотна зміна складу оточуючих його людей, що вимагає віддитини певних (і у багатьох дітей досить чималих) зусиль для того, щобвизначити своє ставлення до людей і встановити з ними контакти.

Потреба в емоційномуконтакті реалізується школярами в сферах відносин з дорослими, зіоднолітками, рідше з хлопцями старшого чи молодшого віку.

З дорослими учні 1-3класів спілкуються переважно в сім'ї (з батьками, родичами) і вшколі (з учителем, провідним клас). Інтенсивність спілкування з дорослими у дітейцього віку різна в залежності від змісту та форм організаціїжиттєдіяльності, стилю спілкування дорослих з дітьми, ініціативності дорослих. Вмолодшому шкільному віці, на відміну від подальших віків, змістспілкування з дорослими охоплює всі сфери життєдіяльності.

Можна виділити кількааспектів спілкування молодших школярів з дорослими:

в процесі навчальної роботи вшколі і вдома;

інформування дорослих про своїхсправах і справах у школі;

запитував інформації удорослих з конкретних питань;

запитував у дорослих оцінкисвоєї поведінки і почутої інформації про себе та своїх однолітках.

Змісту спілкування з дорослимив сім'ї визначається також побутом сім'ї та організацією вільного часуїї членів. Спілкування з дорослими виникає і в ситуаціях вирішення конфліктівз однолітками чи зі старшими хлопцями, в цьому випадку до дорослих вдаютьсяяк до арбітрів або захисникам. Ініціаторами спілкування з дорослими найчастішебувають дівчинки.

Спілкування з дорослими надаєвеликий вплив на те, як складається спілкування дітей з однолітками. Благополуччяв спілкуванні з дорослими створює сприятливу емоційну базу, впевненістьдитини в успіху спілкування з однолітками. Як свідчать дані відомогоукраїнського педагога А.В. Киричука, оцінка дорослими тих чи інших ровесниківнадає прямий вплив на бажання дитини спілкуватися з тим чи іншим товаришем (цевплив стає менш ефективним по відношенню до хлопчиків раніше, ніж додівчаткам).

Контакти дітей один з однимвиникають переважно з наступних причин:

попередній досвід спілкування;

просторова близькість (місцепроживання, сусідство в класі);

спільна діяльність та ігри.

Молодші школярі вступають успілкування тоді, коли для цього є конкретні предметно-практичніпідстави, які обумовлюють зміст їх спілкування, його тривалість,інтенсивність і стійкість. Вікові відмінності всередині дитячого типу спілкуваннявиявляються в тому, що в 1, частково в 2 класі зміст спілкуваннявизначається головним чином навчальною діяльністю і грою, а під 2-3 класах вньому в досить великій мірі присутній громадська діяльність. З другогопівріччя 2 класу починає знижуватися роль навчальної діяльності як змістовногопідстави спілкування. Розширюється тематика розмови дітей один з одним, головнимчином в них обговорюються: навчальна робота, ігри (в тому числі іграшки, наявнів будинку), кінофільми, телепередачі, колекції, домашні тварини, відносиниміж дітьми і сімейні події (переважно в дівчаток). Всі ці темирозкриваються в розмовах дітей суто подієво.

Словник молодших школярівдосить багатий. Однак уміння вести діалог розвинене у них дуже слабо,типовим для них є тільки інформаційний діалог. Це особливо ясновидно, коли в спілкуванні молодших школярів з'являється діалог дискусійного типу.

За ступенем емоційноїзалученості можна виділити товариське і приятельські спілкування. Першез них властиво майже всім молодшим школярам і реалізується в рамкахкласного колективу і в процесі тієї життєдіяльності, яка організуєтьсявчителем або виникає спонтанно в середовищі самих дітей. Приятельські спілкування (якесамими дітьми, а слідом за ними часто й дорослими називається дружбою) реалізуєтьсяголовним чином в процесі ігор і пов'язано в основному зі спілкуванням осіб однієї статі.Але до 8% хлопчиків і 11% дівчаток реалізують його періодично в спілкуванні зоднолітками протилежної статі. Приятельські спілкування протікає як уорганізованої життєдіяльності класного колективу, так і поза нею.

Спілкування однолітків різних статейв молодшому шкільному віці має деяку специфіку. У цілому спілкування міжхлопчиками і дівчатками в 1-3 класах неінтенсивно, протікає головним чином усферах життєдіяльності, організованих учителем, і в іграх у дворі за місцемпроживання хлопців. Серед молодших школярів виділяється група хлопчиків ідівчаток, спілкування між якими набагато інтенсивніше. При цьому явно виділяютьсядва типи подібного спілкування. Перший - це спілкування між собою хлопчиків ідівчаток, які знаходяться в несприятливому становищі в системі спілкуванняоднолітків своєї статі і для яких спілкування з однолітками протилежноїстаті є компенсацією цього неблагополуччя. Цей тип спілкування за своїми змістовнимпоказниками і ступеня емоційної залученості в нього школярів аналогічнотовариського чи приятельські спілкуванню з однолітками своєї статі.

У другому типі спілкування міжхлопчиками і дівчатками беруть участь як хлопці, займають несприятливеположення в системі спілкування однолітків своєї статі, так і займаютьзадовольняє їх положення в цій системі. Це спілкування найчастіше будується наоснові наслідування зразкам, запозиченим у старших хлопців: прогулянки удвох,відвідування один одного вдома, спільні перегляди кіно, елементи залицяння і т.д.У змісті розмов звертають на себе увагу розповіді один одному про своїрідних, знайомих сім'ї, про своїх товаришів і подруг.

Структура кола спілкування молодшихшколярів вельми нестійка і рухлива. У більшості хлопців виникаютьситуативні контакти з однолітками з приводу конкретних занять, утворюютьсяширокі ситуативні ігрові спільності і більш стабільні приятельські групи. Кількіснийсклад приятельських груп невеликий: від 2-3 чоловік у першому до 4-5 чоловік...

 

втретьому класі. Персональний склад цих груп вельми рухливий, але до третьогокласу явно спостерігається зростання стійкості уподобань. Але при всійнестійкості спілкування, що виникло в початкових класах, триває іноді наВпродовж 10-20 і більше років.

За вибором простору спілкуваннямолодші школярі підрозділяються на 2 групи:

орієнтованих на спілкування вдомаі в школі;

орієнтованих на спілкування навулиці.

У школярів першої груписпілкування відбувається в школі, квартирі, у дворі. У школярів другої групи впростір спілкування входять також прилеглі двори і вулиці. Для них характернийбільш широке коло спілкування. Вони більше орієнтовані на спілкування в процесірухливих ігор і різних заходів (походів кіно, парк і т.д.), меншеспілкуються з дорослими, саме для них характерно спілкування з хлопцями різноговіку.

Для дітей, орієнтованих наспілкування вдома і в школі, властиве прагнення до усамітнення, найчастішепов'язане з яким-небудь предметним заняттям. Вони читають, малюють, випилюють,випалюють, ліплять з пластиліну і т.д. У самоті молодші школярі фантазуютьі спілкуються з вигаданими партнерами. Це дає їм можливість компенсувативідсутність приятелів чи якихось можливостей, привабливих для них абонаявних у товаришів.


Вправи на розвиток умінь спілкування в молодшихшколярів

Тренінги.

Для розвитку вмінь спілкуватися умолодших школярів рекомендуються наступні тренінги.

Об'єкт уваги.

Кожній дитині пропонуєтьсявибрати собі об'єкт уваги, спостерігати за яким потрібно непомітно. Спостерігаєповинен запам'ятати:

настрій свого об'єкта;

послідовність дійоб'єкта;

вгадати, за ким спостерігає об'єкт.Простежити, як він робить це і маскує стеження.

На спостереження дається 5 хвилин. Дітирозходяться по кімнаті, їм надається повна свобода дій.

Після цього ді

ти сідають у коло.Розповідають про свої враження: хто помітив спостерігають, відтворюютьдії свого об'єкта і т.д.

В результаті даного тренінгурозвивається увага, можна простежити переваги дітей при виборі партнера вспілкуванні (вибере об'єктом того, хто цікавий) і т.д.

Вибери партнера

Дітям пропонується вибрати собіпартнера і дати йому зрозуміти, що вибрали саме його, але так, щоб більше процьому ніхто не здогадався. Розмова рекомендується будувати за допомогою очей. Дітишукають очі іншого, вчаться спілкуватися за допомогою очей. Причому переважно нерухом очей, а зміною їх вираження. Діти вчаться передавати інформацію здопомогою цих прийомів невербального спілкування. Після діти діляться своїмивраженнями і переживаннями.

Формування навичокневербального спілкування.

Груповий розповідь

Всі сидять у колі. Коженвимовляє від однієї до п'яти фраз, щоб вийшов інтригуючий розповідь. Вигадуєтьсяказка. Якщо вправа вдається, то половина групи складає розповідь, а іншаполовина програє його, по ходу розігруючи дії розповіді в безсловеснихролях.

Вправа на згуртуванняколективу, розвиток уміння слухати інших, будувати свої дії вВідповідно до їх поведінкою.

Комплімент

Комплімент - це люб'язніприємні слова, похвала, утішний відгук, схвалення зовнішності, вчинків,характеру, дій. Добре ставлення до людини, бачення в ньому кращого. Дітямрекомендується робити не менше трьох компліментів в день і намагатися не упускатиз уваги ті компліменти, які вони отримують самі. Кращою відповіддю назроблений комплімент вважається вираження власних позитивних почуттів.

Вправа на розвиток такихякостей як доброзичливість, ввічливість, уважність; формуваннязначущості для дитини думки оточуючих і т.д.

 

9. Основні лінії психічного розвитку в процесі навчання й вихованняПсихічний розпиток дитини як її цілісний особистісний розвиток здійснюється одночасно ПО трьох лініях:

• особистісна сфера (розвиток соціальної поведінки, спрямованості, ціннісних орієнтацій, самосвідомості);

• психологічна структура та зміст діяльності (виникнення й розвиток цілей, мотивів діяльності й розвиток їхнього співвідношення, освоювання способів і засобів діяльності);

• пізнавальна сфера (становлення інтелекту, розвиток механізмів пізнавання).

Таким способом людський індивід розвивається відповідно як особистість, суб'єкт діяльності та суб'єкт пізнавання.

У ході організованого навчально-виховного процесу змі-нюються різні аспекти психічного устрою дитини: відбувається накопичування знань і уявлень учня, удосконалювання та зміна його способів і вмінь виконувати різноманітні дії, формуються нові установки й цінності, мотиви й інтереси, загальні якості особистості. В цілісному розвитку дитини як учня й вихованця необхідно виділяти три основні напрями прогресивних змін:

• розвиток знань і способів активності в ході навчання;

• розвиток психологічних механізмів застосування засвоєних способів дій, насамперед таких узагальнених прийомів розумової діяльності, як абстрагування, порівнювання, узагальнювання, аналіз, синтез і перенос, які проявляються в різних видах (навчальні предмети) і навіть типах діяльності;

• розвиток загальних якостей особистості (особистісної спрямованості, психологічної структури діяльності, свідомості й мислення).

В останньому випадку розвиток особистісної спрямованості полягає у формуванні провідного типу спрямованості особистості учня (на навчання, на пізнавання або на взаємовідносини з навколишніми). На моделі формування навчальної діяльності вперше в онтогенезі відбувається становлення цілісної, завершеної психологічної структури діяльності як такої з її мотиваційним, орієнтовно-організаційним, виконавським і рефлексивно-оцінковим компонентами. Розвиток механізмів свідомості й мислення йде по шляху від установлення асоціативних зв'язків (зима — холодна, ялинка — зелена) як провідного механізму функціонування свідомості першокласника через конкретний зв'язок (блискучий, твердий, корисний — метал) у початковій школі та конфубулятивний, притаманний учням середніх класів (якщо сніг нагріти, то він потече) до цілісного зв'язку па основі сутнісних ознак, який як механізм свідомості й мислення старшокласників є верхівкою розвитку.

Оптимальними педагогічними умовами розвитку зазначених психологічних феноменів є умови розвивального навчання. Основними педагогічними умовами психічного розвитку в межах такого навчання є такі положення:

• нові дії та способи дій подаються на основі навчальної задачі; новий зміст спеціально виділяється для дитини й моделюється в теоретично-узагальненій формі;

• засвоювання йде в узагальненій абстрактній формі;

• формування спрямованості дитини відбувається через виділення специфіки діяльності, через оцінку її особистості у зв'язку з виконанням діяльності. Психолого-педагогічними домінантами такої системи

навчання виступають:

• теоретичне мислення як наслідок засвоєння теоретичних знань і вмінь;

• творчість як ядро особистості;

• активна особистість, яка себе створює;

• рефлексія;

• навчальна діяльність, що має складну будову.

Лише за умов поєднання їх можна сподіватися на позитивні результати такого навчання.

 

 

10Виховання моральних

цінностей молодших

школярів.

 

 

Одним з основних завдань сучасної школи є формування у дітей загальнолюдських духовних цінностей та орієнтирів. Серед них - доброта, любов до ближніх, повага до навколишніх.

Сьогодні стає очевидним, що будь-які порушення або відсутність культури поведінки, її моральних норм, негативно відбиваються на моральному та емоційному стані суспільства, його фізичному та психічному здоров`ї.

В той час, коли людство у технічному розвитку прямувало уперед
семимильними кроками, усе більше зростав розрив між розвитком зовнішнім,
тобто науково-технічним прогресом, та внутрішнім, моральним, розвитком
людини.
Ми володіємо незнаними до цього часу можливостями побачити трансляцію подій, які відбуваються у цей час на іншому кінці світу. Ми можемо бути свідком того, як працює людина в відкритому космосі чи на орбітальній станції. Але ж усе це відбувається у світі, який далекий від
досконалості. Якщо ми бажаємо його покращити, то маємо запитати себе,
яким ми бажаємо бачити наш світ зараз і яким він має бути?
Люди збудували великі міста, розвинули технології, однак існує багато
проблем суспільного характеру. Навіть найбільш благополучні та розвинуті
країни світу стикаються із величезними проблемами суспільства.
Сьогодні в Україні зростає роль морального виховання підростаючого
покоління. У Законі України «Про освіту» метою освіти визначено
всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності
суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей,
виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до
свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального,
творчого, культурного потенціалу народу.
Численні дослідження дають змогу зробити висновок, що виховання моральних основ культури поведінки школярів передбачає засвоєння моральних норм і правил, розвиток моральних почуттів, реалізацію в естетичній формі моральних норм у повсякденному житті. Виключного значення при формуванні морального феномену має розгляд його через призму ціннісного ставлення до людини.

Опора на особистісний підхід створює умови, за яких кожен виконавець у самому собі та в інших бачить особистість, поважає особисту гідність, гідність інших. Особистісний підхід в етичному вихованні реалізується найефектівніше за умов побудови виховного процесу на основі суб`єкт - суб`єктних взаємин педагога і вихованців, якщо діалог стає визначальною умовою та засобом спілкування, взаємної довіри і поваги одне до одного.

Такий підхід є вирішальним у морально-етичному вихованні молодших школярів, оскільки для дітей цієї вікової групи характерні особлива чутливість до морально - етичних впливів, загострений інтерес до норм культури поведінки та взаємин, спілкування, мовного етикету.

Виховання моральних цінностей у дітей молодшого шкільного віку передбачає органічне поєднання найбільш відповідних вимогам початкової школи методів, форм і засобів морального виховання. Тільки в їхній органічній єдності можна виховати людину з високими моральними переконаннями,що досить чітко простежується у досвіді В.О.Сухомлинського. Він прагнув того, щоб уже в молодших школярів за допомогою слова вчителя, прикладу в дитячій душі утверджувалися моральні цінності, які існували протягом тисячолітньої історії народу. Розкриваючи суть моральних цінностей на конкретних прикладах у своїх творах для дітей, педагог розвивав і збагачував духовне життя дитини.

 

Сутнiсть, завдання та засоби морального виховання молодших школярiв:

Три ступені морального виховання.

Кожному вчителеві, на мій погляд, необхідні знання трьох ступенів морального виховання. І ніколи не плутайте їх з віковими ступенями розвитку. На першому ступені відбувається засвоєння початкових правил поведінки, розвиваються моральні почуття; на другому - формуються етичні поняття; на третьому - виробляються моральні переконання, стійки звички поведінки,продовжується розвиток моральних почуттів. Ступені морального виховання не завжди збігаються з віковими ступенями розвитку, тому й особливістю морального виховання має стати одночасне, а не почергове формування моральних якостей, як єдності і взаємозв`язку свідомості, почуттів і поведінки. Моральне виховання - це завжди активний, двобічний процес.

Основи морального виховання людини закладаються в дошкільному віці, коли їй бракує власних критеріїв, вони тільки формуються. У дитини немає критичного підходу до моральних оцінок, але вона „хоче знати, що добре, що погано”. В цьому віці вона виробляє основи своєї етики.

Систематичне моральне виховання діти дістають у школі. Зміст і завдання його визначаються любов`ю до Батьківщини, колективізму і непримиренності до порушень громадського обов`язку. Початок шкільного навчання серйозно позначається на розвитку психіки дитини, її особистості. Під впливом навчання і виховання змінюється поведінка учнів, збагачується їхній соціальний досвід, формується свідоме, відповідальне ставлення до своїх обов`язків. Цьому сприяють психо-фізіологічні особливості учнів початкових класів.

Психо–фізіологічні особливості учнів початкових класів

Нервова система молодшого школяра набуває пластичності; зростає роль другої сигнальної системи; швидше утворюються тимчасові нервові зв`язки, виробляються нові дії, зміцнюються динамічні стереотипи. Діти 6-10 років все більше здатні до наслідування; значної ролі набувають оцінка й самооцінка дій і вчинків, взаємо - та самоконтроль у поведінці й діяльності. Ці досягнення психічного розвитку молодших школярів слід раціонально використовувати під час спілкування з ними.

Основою морального виховання учнів початкових класів є формування в них любові до рідного краю, до українського народу, готовності служити йому.

Протягом чотирьох років навчання в початковій школі діти мають дістати уявлення про нашу країну, про захисників Батьківщини та їхні героїчні вчинки. У дітей необхідно формувати прагнення засвоїти прийоми спільної праці в колективі, сумлінно виконувати трудові доручення, допомагати в разі потреби товаришам.

Учні мають оволодівати трудовими вміннями і навичками, додержувати порядку на робочому місці, правил безпеки під час роботи з ручними інструментами, а також правил гігієни праці.

У молодшому шкільному віці діти засвоюють основи свідомої дисципліні й колективізму. Вони вчаться узгоджувати свої дії з діями товаришів і старших , гратись і працювати в колективі.

Педагог домагається, щоб учні правильно розуміли поняття „ дружба ” і „ товаришування ”, виховує в них бажання бути хорошим товаришем. Діти вчаться доброзичливо ставитись до людей, подавати в разі потреби їм допомогу, уважно ставитися до хворих, інвалідів, молодших дітей, відповідати за доручену справу, не підводити свій клас, бути дисциплінованими та слухняними. Учні повинні знати і виконувати правила для учнів, вміти розрізняти хороші і погані вчинки людей, справедливо оцінювати свої дії та дії товаришів.

Діти мають бути чесними,сміливими,винахідливими, витриманими, наполегливими в досягненні поставленої мети, вірними даному слову, позбавлятися впертості, лінощів і вередування. Молодші школярі повинні знати основні правила культури поведінки вдома, на вулиці та в громадських місцях.

Учні вчаться самостійно стежити за своїм зовнішнім виглядом; звикають першими вітатися з учителями, поступатися місцем старшим. Практика свідчить, що молодші школярі здебільшого правильно розуміють,що таке чесність, дружба, сміливість та інші.

Наприклад, на думку учнів „чесний це той, хто завжди говорить «правду», ”чесно працює ” і т.д. Спираючись на власні спостереження, я можу стверджувати, що «дружити» - для переважної більшості школярів - це означає „допомагати товаришу, не давати його кривдити ”, „не залишати один одного у біді ”, „турбуватись не тільки про себе, а й про друга ”. Бути сміливим - це „нічого не боятися ”, „любити і захищати свою Батьківщину ”. Сміливими учні називають партизанів, моряків, прикордонників, спортсменів, а також багатьох мультиплікаційних персонажів, які змагаються за справедливість.

Моя вісімнадцятирічна педагогічна практика говорить про те, що зустрічаються в процесі морального виховання дітей і труднощі. Підвищена емоційність, збудливість негативно позначається на самовладанні дітей. Для них характерна нестримність бажань, мінливість настрою, схильність підпадати під сторонні впливи (часом негативні).Іноді діти виявляють примхливість, впертість, негативізм, порушують дисципліну.

Захопившись новими враженнями, швидко забувають про свої провини; порушають правила поведінки; діють невідповідно до наявних моральних знань. Тому приходиться щоденно стежити за моральною поведінкою школярів, тренувати їх у позитивних вчинках. Крім того, домагатися, щоб діти розуміли, що - добре, а що - погано; засвоїли окремі моральні поняття, навчилися правильно оцінювати вчинки як реальних людей,так і літературних героїв. В наш час стали широко відомими нові психологічні типи дітей, часто їх називають «діти індиго». Такі діти не можуть повністю підпорядковуватися правилам уроку та загальнолюдським правилам життя у суспільстві. У роботі з такими дітьми варто використовувати інтерактивні технології навчання.

А також звертатися до таких простих але дуже дійових творів В.О. Сухомлинського.







Последнее изменение этой страницы: 2016-12-17; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.235.45.196 (0.015 с.)