Норми, що регулюють нотаріальне провадження, у системі права

Нотаріат як складова частина системи юстиції здійснює свою діяльність у процесуальній формі, що дозво­ляє говорити про існування нотаріального процесу і спричинює необхідність вирішення проблеми галузевої належності норм, що регулюють діяльність нотаріату.

Дана проблема висвітлювалася головним чином теоретиками цивільного процесу й адміністративного права, природно, з різних точок зору. Одні вчені думають, що нотаріально-процесуальні норми є підгалуззю цивільно-процесуального права, інші стверджують, що нотаріальне законодавство є складовою частиною адміністративного законодавства, зокрема адміністративного процесуального.

Представляється неправильним віднесення нотаріату до адміністративних органів, а законодавства, що регулює його діяльність, — до адміністративного законодавства. Адміністративні органи як складова частина механізму виконавчої влади покликані здійснювати особливий вид державної діяльності — виконавчо-розпорядчу, специфіка якої полягає в практичному виконанні вимог законів та інших нормативних актів. Очевидно, що органи юстиції, зокрема нотаріат, подібних задач не розв'язують, оскільки є не виконавчо-розпорядчими, а правоохоронними органами і здійснюють діяльність з охорони права від порушень, із захисту прав, а також з попередження правопорушень.

Якщо метою виконавчо-розпорядчої діяльності є реалізація функції державного управління, тобто визна­чення чи встановлення статусу суб'єктів права, то метою діяльності нотаріату, як уже зазначалося, є захист і охорона існуючих суб'єктивних прав і охоронюваних законом інтересів. У першому випадку результатом адміністративної діяльності виступає управлінні і рішення, яким один суб'єкт (керуючий) наказує щось іншому суб'єкту (керованому), а результатом нотаріальної діяльності — нотаріальний акт як різновид правозастосовчого акта, що офіційно підтверджує вже об'єктивно існуючі суб'єктивні права і обов'язки. Таким чином, існують теоретичні підстави стверджувати, що нотаріально-процесуальні норми є підгалуззю цивільного процесуального права.

Визначення місця нотаріальних процесуальних норм у системі права і співвідношення їх з цивільно-процесуальними можливо на підставі вивчення предмета й методу правового регулювання.

Предметом нотаріального процесуального права є нотаріальні процесуальні правовідносини, що характеризуються такими особливостями: обов'язковим їхнім суб'єктом є нотаріус; загальним об'єктом — задачі нотаріальної діяльності; їхній зміст складають процесуальні права й обов'язки суб'єктів нотаріального процесу, а також діяльність останніх; виникають такі правовідносини тільки тоді, коли існує норма права, що безпосередньо передбачає можливість їхньої появи.

Отже, предметом нотаріального процесуального права є суспільні відносини, що складаються між нотаріусами (нотаріальними органами), з одного боку, та суб'єктами нотаріального провадження — з іншого, з приводу посвідчення прав і фактів, що мають юридич­не значення, а також здійснення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Предметом цивільного процесуального права є суспільні відносини, що виникають при здійсненні правосуддя по цивільних справах, що не виключає, однак, деяку спільність предметів цивільного процесуального й нотаріального процесуального права, зумовлену єдністю спірної і безспірної юрисдикцій. А. Г. Гойхбарг, на­приклад, зазначав, що суд, розглядаючи безспірні справи в порядку окремого провадження, діє скоріше як орган нотаріальний, який засвідчує певні факти, що є підставою для зумовлених ними прав певних осіб.

Метод правового регулювання — це способи, прийоми, використовувані при правовому регулюванні визначеного якісно своєрідного виду суспільних відносин. У теорії цивільного процесуального права це по­ложення конкретизоване, і під методом правового регулювання розуміють правовий режим. До елементів методу процесуального правового регулювання належать: а) загальне юридичне положення сторін (правосуб'єктність); б) специфіка юридичних фактів; в) зміст правових відносин; г) специфіка санкцій; ґ) процесуальна форма.

Загальне юридичне положення суб'єктів при здійсненні правосуддя і нотаріальної діяльності практично збігається. Особи, що звертаються за здійсненням нотаріальних дій, так само повинні бути визнані право здатними і дієздатними, як позивачі й відповідачі по цивільних справах у суді. Так само, як і в цивільному процесуальному праві, більшість норм має дозволяючий, а не забороняючий характер; учасники процесу можуть займати тільки одне властиве їм процесуальне положення і робити тільки ті дії, що дозволені й передбачені нормами процесуального права. Але при цьому учасники нотаріального процесу вільно розпоряджаються правами, якими вони наділені відповідно до закону. Зокрема, ініціатива порушення нотаріального провадження належить переважно заінтересованим особам, а не нотаріусам. У цьому простежується елемент диспозитивности, властивої нотаріальному процесу, хоча для подальшого розвитку провадження у справі в нотаріаті потрібна не настільки значна ініціатива осіб, що звернулися до нотаріуса, як у судовому провадженні.

Специфіка юридичних фактів як елемента методу правового регулювання не відрізняється від їхньої специфіки в цивільному процесі в розумінні їх правоутворюючого значення для розвитку нотаріального процесу, оскільки вони являють собою процесуальні дії, які впливають на хід процесу внаслідок того, що через реалізацію одних прав і обов'язків, служать появі інших. Таким юридичним фактом, що впливає на весь процес, є, наприклад, звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини в порядку ст. 67 Закону.

Права й обов'язки осіб, що беруть участь у нота­ріальному процесі, з урахуванням специфіки предмета діяльності нотаріату — безспірної юрисдикції — не можуть збігатися з правами й обов'язками осіб, що беруть участь у цивільному судочинстві.

Санкції як елемент методу нотаріального регулювання в основному не відрізняються від цивільно-процесуальних: це санкції скасування і процесуальних важелів (міри захисту).

Метод нотаріального регулювання характеризується і таким його елементом, як нотаріальна процесуальна форма. Нотаріальні норми передбачають визначений порядок, і умови діяльності нотаріусів та інших суб'єктів нотаріального процесу.

Таким чином, метод нотаріального процесуального права і метод цивільного процесуального права характеризуються низкою загальних рис і перший є різновидом другого методу регулювання.

Аналіз законодавства про нотаріат, його правоохоронної природи свідчить про специфічну диференціацію правового регулювання у сфері юстиції, генетичних зв'язках у природі й у правовій формі діяльності органів правосуддя і нотаріату. Подібно тому, як цивільно-пра­вовий метод поширюється (з деякими особливостями) на ряд відокремлених від цивільного права зовсім самостійних сьогодні галузей (сімейне, трудове, господарське право та ін.), так і цивільно-процесуальне регулювання сприяє появі нових процесуальних галузей, що регламентують діяльність несудових органів цивільної юрисдикції. Функціональна спрямованість процесуальних норм, що встановлюють порядок діяльності юрисдикційних органів по захисту й охороні цивільних прав, справедливо розглядається М. К. Юковим як підстава для об'єднання всієї сукупності цих норм в єдину «родину», у складі якої цивільне процесуальне право є фундаментальною галуззю.

Дійсно, у процесі становлення і розвитку сучасної системи органів цивільної юрисдикції (суду, господарського суду, нотаріату), діяльність яких тісно взаємопов'язана (чим забезпечується всебічна й ефективна охорона і захист суб'єктивних цивільних прав фізичних і юридичних осіб), склалася нова система цивілістичних процесуальних галузей. До неї входять: ци­вільне процесуальне право, предметом якого є відносини, що виникають при здійсненні правосуддя з цивільних справ; господарське процесуальне право, предметом якого є розгляд справ у господарському суді; нотаріальне процесуальне право, що регламентує процесуальну діяльність нотаріату. Прийняття 24 бе­резня 1998 р. Закону України «Про державну вико­навчу службу», 21 квітня 1999 р. Закону України «Про виконавче провадження» дає підставу думати, що до цієї системи увійшов і виконавчий процес, який регулює діяльність державної виконавчої служби.

Питання та завдання для самоконтролю

1.Розкрийте поняття нотаріату та нотаріальної діяльності.

2. Визначте предмет нотаріальної діяльності.

3. Які завдання покладені на нотаріат?

4. Що складає зміст нотаріальної діяльності?

5. Визначте місце норм, що регулюють діяльність нотаріату, в системі права

6. Охарактеризуйте предмет та метод нотаріального процесуального права.

 

Лекція 4

 

Професія нотаріуса та професійна етика

 

Професія нотаріуса

Належне функціонування правової системи та поси­лення судового захисту прав і свобод громадян, створення ефективно діючої ринкової економіки, а також необхідність захисту українського підприємництва то­що потребують відповідного рівня професійності всіх осіб-учасників юридичної практики і, зокрема, нотаріусів як спеціалістів у галузі застосування права, забезпечення законності та гарантування прав заінтересованих осіб.

Вимоги до особи, яка має намір займатися нотаріальною діяльністю, закріплені безпосередньо у Законі. Так, відповідно до ст. З Закону, нотаріусом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту (університет, академія, інститут) і пройшов стажування протягом шести місяців у державній нота­ріальній конторі або в нотаріуса, який займається приватною нотаріальною практикою, склав кваліфікаційний іспит і отримав свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Не може бути нотаріусом особа, що має судимість.

Нотаріус як представник юридичної професії є юридичним радником і публічною посадовою особою, яка шляхом здійснення правозастосовної юрисдикційної діяльності у формі вчинення нотаріальних дій надає юридичної сили та вірогідності юридичним правам, фактам і документам. Нотаріус складає та посвідчує акти, яким сторони повинні або хочуть надати офіційної сили, а також забезпечує їх тривале зберігання, можливість отримання копії з них або витягів. Акт, посвідчений нотаріусом, має силу доказу стосовно свого змісту, закріплених у ньому прав і обов'язків, часу його складання та справжності підписів у ньому. Особлива доказова сила нотаріальних актів пов'язана передусім з наслідками недотримання нотаріальної форми деяких правочинів згідно з вимогами Цивільного кодексу України (наприклад, статті 657, 718, 732).

Таким чином, нотаріус є фахівцем у галузі несудового вирішення конфліктів або запобігання їм. У ситуації, коли конфлікт триває і у сфері нотаріальної діяльності через реалізацію повноважень нотаріуса вирішити його неможливо, нотаріус зобов'язаний відмовити у вчиненні даної нотаріальної дії та роз'яснити сторонам можливість звернення до суду за вирішенням спору, оскільки це є прерогативою суду.

Свої повноваження нотаріус реалізує від імені держави, що відбивається в його статусі як посадової особи незалежно від форми організації діяльності.

Зміст професійної діяльності нотаріуса зумовлюється структурою професійної праці юриста (яким і є нотаріус). Кінцевою метою професійної праці нотаріуса як юриста є охорона та захист прав і законних інтере­сів фізичних і юридичних осіб та держави. Усі інші цілі, які розглядаються як в рамках окремих законів і правових галузей, так і стосовно напрямів професійної юридичної діяльності, є похідними від зазначеної мети, підлеглими їй і, так чи інакше, спрямовані на те, щоб дії (або бездіяльність) суб'єктів права забезпечували економічні права та свободи, право власності, особисту безпеку тощо.

Предмет праці юриста — це те, на що націлені його інтелектуальні та фізичні зусилля. Як предмет праці юриста виступають, по-перше, норми права, по-друге, правовідносини, по-третє, юридична кваліфікація, — усе це притаманне і праці нотаріуса.

Засоби професійної діяльності спеціаліста-юриста складає юридична техніка, до якої належать змістовні прийоми правового мислення, використаний при цьо­му понятійний апарат, а також технічні засоби пошуку, опрацювання і збереження інформації, засоби зв'язку, які або опрацьовуються спеціально для професійної юридичної діяльності (наприклад, інформаційно-пошукові системи, які містять дані про злочинців і злочини), або адаптовані до потреб та умов професійної діяльності юриста.

Для характеристики професії нотаріуса важливим також є процедури професійної діяльності як сукупність правил, яким з необхідністю повинна бути підкорена праця спеціаліста-юриста. Для нотаріуса — це нотаріальний процес зі своїм інструментарієм (докладніше про це див. у главі VI).

Напрями професійної юридичної діяльності багатопланові й відбиваються у певних виробничих функціях. Серед них: правозастосовча (застосування норм матеріального і процесуального права); наглядова (контроль законності); установча (утворення органів державної влади і місцевого самоврядування; реєстра­ція юридичних станів, прав, фактів); правотворча (локальна правотворчість) і надання правових послуг (надання адвокатських і нотаріальних послуг). Як бачимо, у структурі юридичної практики нотаріальна діяльність має забезпечити надання правових послуг.

Нотаріус як правник має сприяти захисту прав і свобод й забезпечувати реалізацію законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Це завдання виконується через надання консультацій і роз'яснень з юридичних питань відповідно до компетенції; складання проектів заяв та інших документів правового характеру. Надання правам, фактам, документам юридичної вірогідності є результатом застосування таких повноважень нотаріуса: надання консультацій і роз'яснень з питань нотаріальної діяльності та вчинення нотаріальних дій відповідно до компетенції; складання проектів нотаріальних та інших документів нотаріального провадження; ведення діловодства й нотаріального архіву.

У процесі своєї професійної юридичної діяльності нотаріус виконує додаткові виробничі функції, які ви­пливають з основних і спрямовані на їх виконання. До них можна віднести організаційну (забезпечення професійної діяльності) та деонтологічну функції.

Організаційна функція передбачає наукову організацію праці та ведення діловодства; дотримання вимог і стандартів стосовно організації праці, галузевих нормативних актів; впровадження у професійну діяльність нових методик і науково-технічних досягнень; використання комп'ютерних технологій і спеціальної техніки; формування інформаційно-пошукових, реєстраційних і статистичних документів.

Деонтологічна функція, що базується на нормах професійної етики, пов'язана з реалізацією соціальних якостей професійної нотаріальної діяльності та реалізацією соціальних якостей при спілкуванні з колегами, заінтересованими особами та взагалі стосовно суспільства. Реалізовувати соціальні якості професійної діяльності для нотаріуса означає: діяти в дусі поваги до своєї професії; виконувати професійні обов'язки відповідно до принципів незалежності, верховенства права, законності, конфіденційності тощо; діяти в дусі справедливості, гуманності, доброзичливості, лояльності, великодушності щодо суб'єктів права; діяти відповідно до вимог презумпції добропорядності стосовно суб'єктів права. Реалізація соціальних якостей при спілкуванні з колегами передбачає уміння сприяти здійсненню ідеї правосуддя у правовій державі; ставитися з повагою до колег при здійсненні професійної діяльності; дотримуватися правил етики юриста.

Для правника характерним є те, що він повинен мати й певні здібності, які так чи інакше відбиваються на його діяльності як фахівця на службовій і позаслужбовій професійній поведінці. Це стосується і нотаріуса. Серед багатоманітних здібностей такого характеру можна виділити такі найголовніші:

1) інтелектуальні — загальні професійні знання, здатність до вирішення розумових завдань, як типових, так і нестандартних, здібність до навчання, спостережли­вість, здібність концентруватися на предметі пізнання, сприймати інформацію в процесі комунікації тощо;

2) світоглядові — ставлення до загальновизнаних соціальних цінностей, насамперед до основних прав і свобод особистості; правова свідомість, яка включає в себе ставлення до права, закону, держави; етичні та моральні нормативи, у тому числі милосердя, співчуття, почуття честі й особистої гідності;

3) психологічні — відображають розвиненість вольового начала, психологічне сприйняття, правдивість, комунікативність, самооцінку, темперамент тощо.

Наведене свідчить, що до нотаріуса ставляться досить високі вимоги і як до професійного юриста, і як до людини з точки зору його особистих якостей. Такий підхід характерний для юридичних професій, представники яких виконують публічно-правові функції незалежно від того, належать вони до посадових осіб держави чи до осіб вільної юридичної професії.

 

Професійна етика нотаріуса

Як особи вільної юридичної професії нотаріуси, незалежно від того, працюють вони індивідуально, у складі професійних об'єднань чи за наймом, несуть певні обов'язки. Сукупність цих обов'язків складає зміст професійної етики або деонтології (від грец. деонтос — по­трібне необхідне, і...логія — наука, знання).

Виходячи з того, що етика — це сукупність норм поведінки представників будь-якої професії, професійною етикою нотаріусів слід визнати сукупність правил поведінки нотаріусів у їх взаємовідносинах із заінтересованими особами, що до них звернулися, та всіма іншими особами.

Необхідність формування та розвитку етичних норм у нотаріальній діяльності зумовлена її певною суспільною значущістю та довірчим характером відносин між нотаріусами й заінтересованими особами.

Етичні норми у професійній діяльності нотаріуса складалися по мірі розвитку інституту нотаріату й отримували своє певне оформлення у законодавстві про нотаріат та у правилах (Кодексах) корпоративної поведінки.

Останнім часом поширення набула практика прийняття правил професійної нотаріальної етики безпосередньо нотаріальною спільнотою через певні органи нотаріального самоврядування.

Так, 1995 року чинності набрав Європейський Кодекс нотаріальної етики. Кодекс був прийнятий 3—4 лютого 1995 р. Асамблеєю нотаріусів у Неаполі (із змінами від 20—21 жовтня 1995 р. у Граці). Мотиви прийняття Ко­дексу пов'язуються з вільним пересуванням людей, капіталів, майна, збільшенням кількості правочинів і торговельних операцій, включаючи збільшення юридичних операцій з іноземним елементом, розширенням умов їх співпраці, гарантуванням заінтересованим особам отримання ними допомоги та порад.

Кодекс передбачає, що нотаріус є публічною посадовою особою, вільним професіоналом і має підкорюватися правилам етики своєї країни. Як довірена особа своїх клієнтів нотаріус зобов'язаний зберігати професійні таємниці і нотаріальну тайну. Ці обов'язки поширюються на співробітників і партнерів нотаріуса за умовами законодавства країни, де вони працюють.

Структурно можна виділити етичні вимоги-обов'язки нотаріусів стосовно заінтересованих осіб, що до них звернулися; стосовно своїх колег; стосовно професійної діяльності та взагалі суспільства.

Серед етичних вимог до нотаріуса стосовно заінтересованих осіб можна виділити такі його обов'язки.

Обов'язок виконувати свої професійні повноваження і не ухилятися від них. Нотаріус не може відмовляти у вчиненні нотаріальної дії, окрім випадків, прямо і вичерпно передбачених законодавством (ст. 49 Закону);

Обов'язок консультувати сторони. Нотаріус — не просто редактор документів. Він зобов'язаний сприяти сторонам та інформувати їх про всі юридично значущі аспекти їх відносин: перевіряти дотримання інтересів кожної із сторін; інструктувати їх з приводу взаємних прав і обов'язків; роз'яснювати наслідки обов'язків, які сторони на себе покладають; висвітлити всі можливі ризики та небезпеки, що можуть виникнути при реалізації правочину; зазначити гарантії, котрі надаються законом для забезпечення реалізації волевиявлення сторін.

Обов'язок бути професійно компетентним. Нотаріус повинен володіти технічною та інтелектуальною компетентністю. Поради нотаріуса мають базуватися на нормах чинного на момент вчинення нотаріальної дії законодавства. Отже, професійна діяльність нотаріуса вимагає постійного вдосконалення знань і підвищення кваліфікації. Зміст норм права, що застосовуються нотаріусом, має бути достовірно викладений заінтересованим особам.

Обов'язок бути морально бездоганним. Поради мають даватися нотаріусом не тільки виходячи з обставин, що склалися на момент вчинення нотаріальної дії, а й з урахуванням можливих змін у майбутньому. Взагалі, нотаріус через свої поради має забезпечити юридичну безпеку осіб, що до нього звернулися.

Обов'язок зберігати професійну таємницю. Її дотримання забезпечує довіру, що виявляється заінтересованими особами до нотаріуса, і водночас є умовою такої довіри.

Обов'язок нотаріуса відшкодовувати шкоду, заподіяну своїми діями. Нотаріус повинен скласти акт, чинний з точки зору як змісту, так і форми; акт, здатний довести у разі необхідності зміст, час та умови укладення правочину, який він посвідчує; акт, який забезпечує бажаний юридичний результат з мінімальними витратами і в найкращих умовах. Нотаріус повинен надавати змістовні консультації про способи реалізації правочинів, які давали б змогу сторонам захистити свої законні інтереси. Нотаріус має гарантувати такий захист до того моменту, коли бажаний результат буде досягнутий. У разі невиконання будь - якої з цих функцій нотаріус несе відповідальність, проявом якої є відшкодування шкоди. При цьому - вільно-правова відповідальність нотаріусів складає од­ну із сторін професійної відповідальності в цілому.

Важливе значення мають етичні вимоги до нотаріальної діяльності, що трансформуються в обов'язки нотаріуса стосовно його колег. Назвемо деякі з них.

Взаємодопомога. Нотаріуси повинні допомагати один одному порадами, послугами, іншим чином підтримувати колег. Вони не повинні прилюдно висловлювати свою думку або давати оцінку колегам і посвідченим ними актам; вони повинні попереджати їх про недоліки, які такі акти можуть містити, й допомагати їм, наскільки це можливо, виправляти становище.

Заміщення. Нотаріус повинен заміщати іншого нотаріуса на його прохання у разі неможливості виконання ним своїх обов'язків (ст. 29 Закону).

Дотримання закону. Нотаріус, який посвідчує акт за колегу, що не може вчинити нотаріальну дію у зв'язку із забороною ст. 9 Закону (наприклад, родинні зв'язки з однією із сторін), має попередньо перевірити зміст цього акта, якщо він був складений колегою.

Заборона недобросовісної конкуренції. Нотаріус не вправі також монополізувати певну сферу нотаріаль­ної діяльності або роботу з певними особами, перешкоджаючи роботі інших нотаріусів.

Участь у професійній підготовці колег. Нотаріус повинен брати участь у навчанні та стажуванні осіб, що мають намір займатися нотаріальною діяльністю, а також сприяти підвищенню кваліфікаційного рівня своїх колег.

Участь у роботі, спрямованій на розвиток професії. Нотаріус, обраний чи призначений для виконання окремих адміністративних, інших функцій чи окремого доручення, має виконувати таку роботу сумлінно та відповідально перед своїми колегами.

У сучасних умовах, враховуючи підвищення значущості юридичної професії, важливе значення мають етичні норми, які опосередковують відповідальність нотаріуса перед суспільством. У цьому аспекті можна виділити такі етичні правила, що їх має дотримуватися нотаріус.

Нотаріус повинен захищати інтереси людини, суспільства та держави, дотримуючись вимог закону.

Нотаріус повинен сприяти зміцненню у суспільстві віри у закон і справедливість, ідеї правосуддя. Для того щоб правильно виконувати свої функції, нотаріус повинен постійно вдосконалювати свої знання та роз­вивати вміння застосовувати їх на практиці. Нотаріус має дбати також про професійний рівень осіб, що співробітничають з ним. Нотаріус повинен виконувати вимоги закону, що забороняють йому сумісництво, заняття підприємницькою та посередницькою діяльністю, а також виконання іншої оплачуваної роботи.

Нотаріус не може вчиняти в особистих інтересах або в інтересах інших осіб дій, які б могли поставити під сумнів безпристрасність і незалежність нотаріальної діяльності, скомпрометувати нотаріуса у громадській думці, спричинити шкоду честі та гідності професії нотаріуса.

Нотаріус повинен всіляко сприяти підвищенню престижу професії.

Унормування етичних засад (правил) професійної діяльності нотаріусів стало загальною міжнародною тенденцією. Етичні засади професійної діяльності нотаріуса сформульовані Міжнародним союзом латинського нотаріату так:

-поважай своє міністерство, органи державної вла­ди та органи професійної спільноти;

-вчиняй нотаріальну дію, якщо ти впевнений, що дієш у рамках закону, вирішуй сумніви до вчинення нотаріальної дії; утримуйся від вчинення дії за наяв­ності найменшого сумніву в його законності та правильності;

-віддавай належне Правді;

-дій обачно;

-вивчай матеріали з пристрастю та підвищеною ретельністю;

-радься із Честю;

-керуйся Справедливістю;

-обмежуйся Законом;

-працюй з Гідністю;

-пам'ятай, що твоя місія полягає в тому, щоб не допускати цивільно-правових спорів.

Виходячи з доцільності унормування професійної нотаріальної етики за ініціативою Міжнародної кон­ференції нотаріусів (Полтава, 15—17 травня 2002 р.) в Україні розроблений проект Правил професійної етики нотаріуса. Ці правила є узагальненням стандартів поведінки та доброчесності нотаріусів. Вони ґрунтуються на визначених Законом «Про нотаріат» принципах нотаріату, спрямовані на створення умов для підвищення авторитету нотаріату та зміцнення престижу нотаріальної професії, покликані слугувати системою орієнтирів для нотаріусів при виконанні ними своїх професійних обов'язків, а також мають закріпити єдину систему критеріїв оцінки етичних аспектів поведінки нотаріуса. Правила містять п'ять розділів, які закріплюють відповідно: обов'язки нотаріуса перед державою і суспільством; обов'язки нотаріуса щодо професії; обов'язки нотаріуса перед міністерством юстиції України та Палатою нотаріусів України; дисциплінарні санкції та дисциплінарні провадження.

Слід сказати, що значення етичних норм професійної діяльності нотаріусів сконцентровано як засадничий принцип, закріплено у присязі, яка приноситься нотаріусом при вступі на посаду відповідно до ст. 6 Закону: «Урочисто присягаю виконувати обов'язки нотаріуса чесно і сумлінно, згідно із законом і совістю, поважати права і законні інтереси громадян і організацій, зберігати професійну таємницю, скрізь і завжди берегти чистоту високого звання нотаріуса».

 

Питання та завдання для самоконтролю

1. Які основні риси характеризують професію нотаріуса?

2. Якими професійними якостями має володіти нотаріус?

3. Які особи можуть бути нотаріусами?

4. Визначте зміст професійної етики нотаріуса?

5. Які норми Закону України «Про нотаріат» закріплюють етичні вимоги до нотаріуса?

6. Які етичні обов'язки має нотаріус перед суспільством, заінтересованими особами, колегами?

 

 

Лекция 5

 

ТЕМА 5: Організаційні основи діяльності нотаріату