Система та компетенція нотаріальних органів

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про нотаріат», вчинення нотаріальних дій покладається на нотаріусів, які працюють у державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси). У населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії вчиняють уповноважені на це посадові особи органів місцевого самоврядування. Вчинення нотаріальних дій за кордоном покладається на консульські установи України, а у випадках, передбачених чинним законодавством, — на дипломатичні представництва України. Крім того, посвідчення заповітів і довіреностей, що дорівнюються до нотаріальних, може провадитися особами, вказа­ними у ст. 40 Закону (головними лікарями лікарень, лікувальних закладів, санаторіїв; капітанами морських судів; начальниками експедицій тощо).

Держава покладає на нотаріальні органи функцію вчинення нотаріальних дій і наділяє їх владними повноваженнями (компетенцією).

Законодавство про нотаріат, на відміну від ЦПК України, не містить норми, яка б закріплювала загальні правила підвідомчості справ нотаріальним органам. У Законі перераховані нотаріальні дії, які в сукупності складають компетенцію нотаріальних органів.

Повноваження нотаріальних органів на вчинення нотаріальних дій регламентуються залежно від суб'єкта, уповноваженого здійснювати нотаріальні функції.

Найширше коло нотаріальних дій вчиняється у державних нотаріальних конторах. Відповідно до ст. 34 За кону та п. 2 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р (далі — Інструкція), у державних нотаріальних конторах вчиняються такі нотаріальні дії:

-посвідчуються угоди (договори, заповіти, довіреності, шлюбні договори тощо);

-вживаються заходи до охорони спадкового майна;

-установлюється опіка над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, а також фізичної особи, місце перебування якої невідоме;

-видаються свідоцтва про право на спадщину;

-видаються свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя;

-видаються свідоцтва про посвідчення та про прийняття на зберігання секретних заповітів;

-видаються свідоцтва виконавцям заповіту;

-оголошуються секретні заповіти;

-видаються свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів);

-видаються дублікати документів, що зберігають­ся у справах нотаріальної контори, приватного нотаріуса;

-накладається заборона відчуження жилого будинку, будівлі, садиби, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого та рухомого майна, майнових прав;

-засвідчується правильність копій (фотокопій) документів і виписок з них;

-засвідчується справжність підпису на документах;

-засвідчується правильність перекладу документів з однієї мови на іншу;

-посвідчується факт, що фізична особа є живою;

-посвідчується факт перебування фізичної особи в певному місці;

-посвідчується тотожність фізичної особи з особою, зображеною на фотокартці;

-посвідчується час пред'явлення документів;

-передаються заяви фізичних і юридичних осіб іншим фізичним і юридичним особам;

-приймаються у депозит грошові суми та цінні папери;

-вчиняються виконавчі написи;

-вчиняються протести векселів;

-пред'являються чеки до платежу і посвідчується неоплата чеків;

-вчиняються морські протести;

-приймаються на зберігання документи;

-засвідчується справжність електронного цифрового підпису на документах (за наявності технічної можливості роботи з електронними документами).

Законодавством України на державних нотаріусів може бути покладено вчинення й інших нотаріальних дій.

Державні нотаріуси у державних нотаріальних архівах видають дублікати та засвідчують правильність копій (фотокопій) і виписок з документів, які зберігаються у справах цих архівів, а також скасовують заповіти, довіреності, розривають (припиняють дію) договорів довічного утримання, ренти, спадкові та інші договори, знімають заборону відчуження або здійснюють її перереєстрацію (ст. 35 Закону, п. 4 Інструкції).

Компетенція приватного нотаріуса є дещо вужчою, аніж компетенція державного. Так, відповідно до ст. 36 Закону, він не має права накладати і знімати заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна; видавати свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя; видавати свідоцтво про право на спадщину; вживати заходи щодо охорони спадкового майна; посвідчувати договори довічного утримання; засвідчувати справжність підпису на документах, призначених для дії за кордоном, та посвідчувати доручення для цієї мети, а також засвідчувати справжність підпису батьків або опікуна (піклувальника) на згоді про усиновлення дитини.

Указом Президента України від 23 серпня 1998 р. «Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні»(далі — Указ) компетенцію приватних нотаріусів розширено. Відповідно до п. 2 цього Указу приватні нотаріуси наділені правом посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, і вчиняти всі нотаріальні дії, підвідомчі державним нотаріусам, за виключенням видачі свідоцтва про право на спадщину і прийняття заходів щодо охорони спадкового майна.

Затвердження наказом міністерства юстиції 3 берез­ня 2004 р. нової Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України знов змінило врегулювання питання про компетенцію приватних нотаріусів. Незважаючи на основні тенденції розвитку нотаріального законодавства, які полягають у реорганізації нотаріальних органів шляхом переведення нотаріату на єдину організаційну основу, що, безумовно, має означати уніфікацію компетенції державних та приватних нотаріусів, п. З Інструкції знову звужує компетенцію приватних нотаріусів. Так, згідно із зазначеним пунктом Інструкції, приватні нотаріуси не мають права:

- видавати свідоцтва про право на спадщину;

- видавати свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя;

- уживати заходів до охорони спадкового майна;

- видавати свідоцтва виконавцю заповіту в разі, якщо заповідач не призначив виконавця заповіту або якщо виконавець відмовився від виконання заповіту чи був усунений від його виконання.

Компетенція посадових осіб органів місцевого самоврядування, відповідно до ст. 37 Закону, визначається так.

У населених пунктах, де немає державних нотаріусів, посадові особи органів місцевого самоврядування вживають заходів щодо охорони спадкового майна; накладають та знімають заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

У населених пунктах, де немає нотаріусів взагалі, посадові особи органів місцевого самоврядування крім зазначених дій посвідчують: заповіти, доручення, вірність копій документів і виписок з них; справжність підпису на документах.

Посадові особи органів місцевого самоврядування не мають права оформляти документи, призначені для дії за кордоном.

Компетенція консульських установ України передбачає вчинення широкого кола нотаріальних дій (ст. 38 Закону):

- посвідчення угод (договорів, заповітів, доручень та ін.), крім договорів про відчуження та заставу жилих будинків, квартир, дач, садових будинків, гаражів, земельних ділянок, іншого нерухомого майна, що знаходиться в Україні;

- вжиття заходів до охорони спадкового майна;

- видача свідоцтв про право на спадщину;

- видача свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя;

- засвідчення вірності копій документів та виписок з них;

- засвідчення справжності підпису на документах;

- засвідчення вірності перекладу документів з однієї мови на іншу;

- посвідчення факту, що громадянин є живим;

- посвідчення факту знаходження громадянина в певному місці;

- посвідчення тотожності громадянина з особою, зображеною на фотокартці;

- посвідчення часу пред'явлення документів;

- прийняття в депозит грошових сум і цінних паперів;

- вчинення виконавчих написів;

- прийняття на зберігання документів;

- вчинення морських протестів.

Законодавством України можуть бути передбачені й інші дії, що вчиняються консульськими установами України.

Законодавство про нотаріат окремо визначає компетенцію посадових осіб щодо засвідчення заповітів і до­віреностей, що дорівнюються до нотаріально засвідчених. Відповідно до ст. 40 Закону, до нотаріально посвідчених документів дорівнюються:

- заповіти громадян, які перебувають на лікуванні в лікарнях, інших стаціонарних лікувально-профілактичних закладах, санаторіях або проживають у будинках для престарілих та інвалідів, посвідчені головними лікарями. їх заступниками по медичній частині або черговими лікарями цих лікарень, лікувальних закладів, санаторіїв, а також директорами і головними лікарями зазначених будинків для престарілих та інвалідів;

- заповіти громадян, які перебувають під час пла­вання на морських суднах або суднах внутрішнього плавання, що плавають під прапором України, посвідчені капітанами цих суден;

- заповіти громадян, які перебувають у розвідувальних, арктичних та інших подібних до них експедиціях, посвідчені начальниками цих експедицій;

- заповіти та доручення військовослужбовців та інших осіб, які перебувають на лікуванні в госпіталях, санаторіях та інших військово-лікувальних закладах, посвідчені начальниками, їх заступниками по медичній частині, старшими і черговими лікарями цих госпіталів, санаторіїв та інших військово-лікувальних закладів;

- заповіти та доручення військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових частин, з'єднань, установ і військово-навчальних закладів, де немає державних нотаріальних контор, приватних нотаріусів, посадових осіб та органів, що вчиняють нотаріальні дії, — також заповіти і доручення робітників і службовців, членів їх сімей і членів сімей військовослужбовців, посвідчені командирами (начальниками) цих частин, з'єднань, установ і закладів;

— заповіти і доручення осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі, посвідчені начальниками місць позбавлення волі.

Посадові особи, перераховані у ст. 40 Закону, зобов'язані негайно передати по одному примірнику посвідчених ними заповітів у державний нотаріальний архів чи в державну нотаріальну контору за постійним місцем проживання заповідача.

Капітани морських суден зобов'язані передати по одному примірнику посвідчених ними заповітів начальникові порту України або консулові України в іноземному порту для подальшого направлення їх у державний нотаріальний архів чи державну нотаріальну контору за постійним місцем проживання заповідача.

Державна нотаріальна контора передає одержаний нею примірник заповіту на зберігання у відповідний державний нотаріальний архів з повідомленням про це заповідача та посадової особи, яка посвідчила заповіт.

Якщо заповідач не мав постійного місця проживан­ня в Україні або якщо місце проживання заповідача невідоме, заповіт направляється в Державний нотаріальний архів міста Києва. Завідуючий Державним нотаріальним архівом зобов'язаний перевірити законність заповіту, що надійшов на зберігання, і в разі встановлення невідповідності його закону повідомити про це заповідача і посадову особу, яка посвідчила заповіт.

Посвідчення заповітів і доручень посадовими особами, зазначеними у ст. 40 Закону, провадиться з дотриманням вимог чинного законодавства в порядку, який визначається постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 р.

Стаття 4 закону наділяє нотаріуса такими правами:

- витребувати від підприємств, установ і організацій відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій;

- складати проекти угод і заяв, виготовляти копії документів та виписки з них, а також давати роз'яснення з питань вчинення нотаріальних дій і консультації правового характеру. Чинним законодавством нотаріусу можуть бути надані й інші права.

Відповідно до ст. 5, нотаріус зобов'язаний:

- здійснювати свої професійні обов'язки відповідно до Закону і принесеної присяги;

- сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав і захисті законних інтересів, роз'яснювати права і обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для то­го, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду;

- зберігати в таємниці відомості, одержані ним у зв'язку з вчиненням нотаріальних дій;

- відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її не­відповідності законодавству України або міжнародним договорам.