Засвідчення правильності перекладу 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Засвідчення правильності перекладу



Нотаріус засвідчує правильність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути здійснений перекладачем, а нотаріус засвідчує фактично не правиль­ність перекладу, а справжність підпису перекладача.

При вчиненні такої нотаріальної дії нотаріус встановлює особу як заявника, що надав документ для перекладу, так і перекладача. Крім того, обов'язково надається документ, що підтверджує кваліфікацію перекладача.

Якщо документ виданий державними органами інших країн, його переклад на засвідчення правильності перекладу здійснюється тільки за наявності на документі позначки про легалізацію, тобто відмітки консула або консульської установи про те, що даний документ відповідає законодавству країни, де він виданий, і що підписи посадових осіб на документі не породжують сумніву в їх достовірності. Позначки про легалізацію не вимагається, якщо існує відповідна угода між Україною та відповідною державою.

Оформлення перекладу тексту може здійснюватися двома способами. Якщо при здійсненні нотаріальної дії (посвідчення угоди, засвідчення правильності копії та ін.) одночасно вчиняється і переклад на іншу мову, то переклад вміщується поруч з оригіналом угоди, копією тощо на одній сторінці, розділеній вертикальною рискою, щоб оригінальний текст розташовувався ліворуч, а переклад — праворуч. Переклад має бути зроб­лений з усього тексту документа, що перекладається, і закінчуватися підписами. Під перекладом вміщується підпис перекладача. Посвідчувальний напис викладається під текстами документа і перекладу з нього.

Переклад може бути оформлений на окремому від оригіналу або копії аркуші. Тоді переклад прикріплюється до оригіналу, прошнуровується і скріплюється підписом нотаріуса і його печаткою.

Під час запису в реєстр зазначаються основні реквізити й короткий зміст перекладеного документа, а та­кож відомості про його легалізацію (у необхідних випадках).

 

Посвідчення фактів

Нотаріус на прохання фізичної особи посвідчує факт, що фізична особа є живою або перебуває у певному місці. Потреба у вчиненні зазначених нотаріальних дій може виникнути у випадку, наприклад, оспорювання перебування у живих особи, яка отримує кошти на утримання.

Факт, що фізична особа є живою, або факт перебування її в певному місці посвідчується як при явці фізичної особи до нотаріуса, так і поза приміщенням, що є робочим місцем нотаріуса.

Факти, що малолітня дитина, недієздатна фізична особа є живою чи перебуває в певному місці, посвідчуються на прохання її законних представників (батьків, усиновителів, опікуна).

Факти, згадані вище, стосовно неповнолітньої дитини, фізичної особи, цивільна дієздатність якої обмежена, посвідчуються на їх прохання та за згодою на це законних представників (батьків, усиновителів, піклувальників), викладене з дотриманням загальних вимог (п. 38 Інструкції).

При посвідченні цих фактів встановлюється особа громадян (як неповнолітніх, так і їх законних представників).

Письмової заяви від осіб, які бажають отримати свідоцтво про посвідчення даних фактів, або їх законних представників не вимагається, достатньо усного звернення до нотаріуса.

На підтвердження таких фактів видаються свідоцтва, де зазначаються:

місце й час видачі;

прізвище, ім'я та по батькові нотаріуса;

прізвище, ім'я та по батькові громадянина, що звернувся;

підтвердження факту, що він живий;

місце його проживання або перебування;

вказівка на місце та обставини, за яких нотаріус впевнився, що зазначений громадянин живий (особиста явка до нотаріуса, в лікарні, у місцях позбавлення волі, вдома тощо), або підтвердження того, що в певний час громадянин перебував у певному місці (зазначається точний час і адреса нотаріальної контори, робочого місця приватного нотаріуса, адреса іншого місця, де перебував громадянин — лікарні, житлового будинку тощо);

вказівка на встановлення особи громадянина;

номер за реєстром;

відомості про сплату державного мита;

печатка та підпис нотаріуса.

Особлива форма існує для свідоцтв про посвідчення фактів, що живим є або у певному місці перебуває неповнолітній громадянин. Крім перерахованих реквізитів у таких свідоцтвах зазначаються: прізвище, ім'я та по батькові законного представника та його статус (батько, матір, опікун, піклувальник), відомості про встановлення їх особи.

Свідоцтво повинно бути складене у двох примірни­ках, один з яких залишається в нотаріуса.

Необхідність у вчиненні такої нотаріальної дії, як посвідчення тотожності громадянина з особою, зображеною на поданій нею фотокартці, може виникнути, коли, наприклад, фотокартки разом з іншими документами надсилаються до державних установ поштою, у зв'язку з чим посадові особи цих установ позбавлені можливості безпосередньо впевнитися у тотожності особи, що надіслала документи, із зображенням на фотокартці.

При вчиненні даної нотаріальної дії встановлюється особа громадянина, що з'явилася до нотаріуса, та тотожність його з особою, зображеною на фотокартці.

Свідоцтво про посвідчення даного факту видається безпосередньо громадянинові і містить такі реквізити:

місце й час видачі;

прізвище, ім'я та по батькові нотаріуса;

найменування контори, нотаріального округу;

твердження, що особа, зображена на фотокартці, є тотожна з особою, прізвище, ім'я та по батькові й місце проживання якої зазначаються;

зазначається, що особа особисто надала фотокартку;

відомості про встановлення особи громадянина;

номер за реєстром;

сума державного мита, плати за вчинення нотаріальної дії;

підпис і печатка нотаріуса.

На примірнику свідоцтва про тотожність фізичної особи з особою, зображеною на фотокартці, вміщується фотокартка, яку розташовують у верхньому лівому куті свідоцтва, скріплюється підписом нотаріуса і його печаткою. При цьому печатка має розміщуватися частково на фотокартці, а частково — на свідоцтві.

Відповідно до ст. 83 Закону, нотаріус посвідчує час пред'явлення йому документа. Документи, про посвідчення часу пред'явлення яких просить громадянин, можуть бути досить різними — автореферати, описи винаходів, посвідчення про відрядження, літературні твори.

При вчиненні даної нотаріальної дії нотаріус встановлює особу заявника та фіксує час звернення. На підтвердження цієї обставини нотаріус робить посвідчувальний напис на документі із зазначенням особи, що його пред'явила.

Якщо одночасно пред'явлено кілька документів, посвідчувальний напис вчинюється на кожному з них і державне мито або плата за вчинення нотаріальної дії стягується за пред'явлення кожного документа. Якщо документ викладений на кількох аркушах, нотаріус при вчиненні посвідчувального напису повинен прошити такий документ і скріпити печаткою.

На підставі ст. 84 Закону, нотаріус передає заяви фізичних та юридичних осіб іншим фізичним і юридичним особам. У більшості випадків це заяви, що зачіпають майнові інтереси осіб, які їх передають.

При передачі заяв встановлюється, що вони не суперечать закону і не містять відомостей, що порочать честь і гідність людини.

Заяви подаються нотаріусу належним чином оформленими не менш як у двох примірниках, один з яких передається поштою зі зворотним повідомленням або особисто адресатам під розписку. Заяви можуть передаватися також з використанням технічних засобів. Тоді другий примірник заяви повертається особі, яка її подала.

У разі направлення заяви поштою вона доповнюється супроводжувальним листом нотаріуса, примірник якого додається до залишеного у нотаріальній конторі примірника заяви. На ньому зазначаються реєстровий номер, під яким нотаріус зареєстрував передачу заяви, і робиться позначка про сплату державного мита.

При особистій передачі заяви нотаріус бере від адресата розписку в отриманні заяви. Вона може бути вчинена одержувачем на другому примірнику заяви, який зберігається в нотаріуса. У розписці необхідно зазна­чити повне найменування адресата, найменування до­кумента та час його отримання. У разі відмови від отримання адресатові пропонується викласти причини такої відмови. Текст розписки скріплюється підписом особи, яка отримала документ. Якщо документ отримував представник юридичної особи, то у розписці крім підпису мають бути зазначені посада представника, його прізвище, ім'я та по батькові та проставлена печатка цієї юридичної особи.

На прохання особи, яка подала заяву, їй видається свідоцтво про передання заяви. У свідоцтві викла­дається зміст одержаної на заяву відповіді або те, що відповідь у встановлений у заяві строк не надійшла.

Передавання заяви та видача свідоцтва про передан- ня заяви є самостійними нотаріальними діями, які реєструються в реєстрі нотаріальних дій під окремими номерами.

Особа, яка звертається до нотаріуса за вчиненням та­кої нотаріальної дії, не тільки сплачує державне мито, а й бере на себе витрати, пов'язані із поштовою пересилкою чи з використанням інших технічних засобів.

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-06-23; просмотров: 467; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.233.223.189 (0.172 с.)