II.5. Анотування і реферування текстів; анотаційний та реферативний переклад

Перш ніж розпочати розмову про реферативний і анотаційний види перекладу, які широко застосовуються як в усному, так і у письмовому перекладі н/т літератури, слід сказати декілька слів про те, що являє собою анотування і реферування оригінальних текстів взагалі, наскільки обов’язкові ці види роботи для здійснення анотаційного і реферативного перекладів. Робота над текстами з метою їх подальшого реферування і анотування активізує процес навчання читанню, виробляє навички цілеспрямованої роботи із спеціальною літературою, є засобом навчання читанню і контролю за розумінням прочитаного. Як засіб навчання, реферування і анотування сприяють розвиткові наступних вмінь і навичок. Перш за все, вони є навчанням різних видів читання, тому що реферативному викладу передують такі етапи: а) встановлення інформативної цінності джерела; б) реферативний аналіз тексту, в основі якого лежать різні види читання. Все це дисциплінує тих, хто вивчає іноземну мову, привчає до самокорекції, вчить чітко викладати свої думки. Під час читання з настановою на реферування і анотування вироб­ляються навички самостійно проводити лексико-граматичний аналіз тек­сту і, спираючись на знання загально-технічного і спеціального матеріалу, переборювати мовні труднощі.

Однією із найбільш поширених вправ, націлених на осмислення змісту н/т і публіцистичних текстів, як перша сходинка при навчанні ре­феруванню і анотуванню н/т літератури, є складання плану. Пункти плану, які можуть бути сформульовані у вигляді заголовків, тез і питань, повинні стисло відображати основний зміст прочитаного, а в разі необхідності використову­ватись для підготовки логічного висловлювання по тексту. Однак існує ще одна можливість використання плану прочитаного тексту – це складання анотації.

Перш ніж розпочати роботу з анотування текстів, слід ознайоми­тись з деякими мовними зразками, які широко використовуються при складанні анотацій. Це вирази типу: "автор описує", "крім того", "він зображує", "у статті розглядаються питання" і. т.п. Пункти плану можуть бути виражені у вигляді ключових речень, взятих із тексту. Така тезова форма окремих пунктів плану цілком прийнятна, тим більше, що ці речення точно передають зміст тексту, і можуть повністю використовуватись у тексті анотації. При складанні анотації за таким планом потрібні будуть наступні мовні зразки: Тhe subject of this text is...; The author describes...; The purpose of this article is...; It is pointed out that...; The author tells us about...; The text also discusses...; The next part of the text is devoted to...; Further the author describes...; The author pays special attention to …; In my opinion; To my mind …; As far as I know... etc.

У процесі виконання подібної роботи відбувається поступове оволодіння великою кількістю мовних зразків, якими можна вільно оперувати при складанні анотації. Така робота по складанню анотацій дуже корисна, тому що сприяє логічному осмисленню змісту і розвитку вмінь зрілого читання іншомовної літератури за фахом. Дуже близько до такого виду роботи стоїть також анотаційний переклад – вид технічного перекладу, зміст якого полягає у складанні анотації оригіналу на рідній мові. Анотація спеціальної статті чи книги – це гранично стисла характеристика оригіналу, яка викладає його зміст у вигляді переліку основних питань та іноді дає критичну оцінку.

Така анотація повинна дати читачеві уявлення про характер оригіналу (наукова стаття, технічний опис), будову (які питання і в якій послідовності розглядаються, до яких висновків приходить автор), про призначення оригіна­лу (на кого розрахований), а також про актуальність та інші подібні моменти. Основна ознака анотації – це характеристика оригіналу. Обсяг анотаційного перекладу, в порівнянні з оригіналом, може змінюватись в залежності від умов, однак анотації обсягом більш, ніж 600 друкованих знаків практично не робляться. При анотаційному перекладі відтворюється лише незначна частина інформації оригіналу, і та у формі характеристики, а не переказу. Найбільш характерними засобами згорнення інформації є компресія – передача тексту оригінала в більш короткому вигляді шляхом опущення надмірної інформації та компенсація – заміна авторських засобів вираження оригіналу короткими засобами вираження перекладача-референта. Стиль анотаційного перекладу відрізняється значною вільністю і визна­чається тільки метою перекладу – дати стислу характеристику оригіналу. Анотація, що підсумовує тематичний зміст, може бути гранично стислою і складатися із одного-двох речень. Високий ступінь узагальнення матеріалу в анотації неминуче приводить до суб’єктивного забарвлення формулювань. А це в свою чергу викликає необхідність введення у анотацію кліше і спеціальної оцінної термінології. (The text deals with...; The article is devoted to...; Disclosing the problem the author dwells on …; The main gist is …).

При складанні анотації на статтю чи книгу на іноземній мові необхідно здійснити наступні операції:

а) виписати назву статті (книги), прізвище та ініціали автора на іноземній мові;

б) дати переклад назви статті чи книги: заголовок у короткій формі передає зміст тексту або визначає найважливіше в ньому;

в) дати вихідні дані журналу на іноземній мові, номер, рік видання, том, серію випуску, кількість сторінок статті, що анотується (від-до), кількість рисунків, таблиць, бібліографічних назв і т.п.;

г) дати дуже стислий виклад змісту статті, теми першоджерела, розкриття його заголовку.

Реферування, на відміну від анотації, являє собою конспективний виклад суттєвих положень тексту оригіналу і його ідейного змісту, який супроводжується оцінкою і висновками референта. Діяльність по реферу­ван­ню має дві основні мети: інформативну та навчальну. В першому випадку його метою є замінити першоджерела і дати читачеві можливісь зберегти час для ознайомлення з об’єктом опису. Навчальне реферування, яке є програм­ною вимогою, менш пов’язане з інформативними завданнями. При навчанні читанню у вузі реферат виступає як якийсь вторинний текст, тобто є однією із основних форм фіксування головного змісту оригіналу і розглядається як ефективний засіб контролю за розумінням прочитаного та здобуттям необхідної інформації. Основними вимогами до реферату (найбільш частотні англійські терміни рrесіs, abstract) є наступні:

1) об’єктивний переказ оригінального матеріалу, тобто фіксування тільки тих відомостей, які містяться в оригіналі;

2) повний виклад, тобто фіксування всіх суттєвих положень оригіналу;

3) єдність стилю: використання тих же мовних засобів, єдиної терміно­логії, скорочень і т.і.

Обсяг реферату, прийнятий в інформаційній службі – 2000 друкованих знаків, незалежно від обсягу роботи.

Текст реферату складається із трьох частин: вступної (або вступу), де містяться вихідні дані; описової, яка включає основну ідею і заключної, яка містить основні висновки. Завершується реферат коротким коментарем за схемою: актуальність всього матеріалу; на кого матеріал розрахований; ступінь прогресивності; яке коло читачів він може зацікавити. Реферування тексту передбачає дві основні операції: компресію, тобто зменшення тексту в обсязі, і виключення другорядних деталей. Це більш важкий вид роботи, тому що у цьому випадку необхідно вирішити, що повинно бути скорочено у тексті, а що можна виключити. Процес реферування сприяє розвитку всіх видів пам’яті: короткочасної, яка проявляє себе при первинному ознайомленні з першоджерелом; довгочасної, яка зберігає на майбутнє найбільш цінну інформацію первісного документу; оперативної, направленої на запам’ятовування тексту на певний час, протягом якого здійснюється реферування. Реферування можливе тільки на основі деталь­ного і повного розуміння тексту. Тому у навчальному процесі воно може бути використане як засіб контролю за розумінням прочитаного. Таким чином, грамотно складений реферат свідчить про вміння витягати із тексту графічну інформацію, пов’язану з оволодінням графічної системи мови; структурну інформацію; семантичну інформацію, тобто зміст тексту. Реферування може слугувати надійним засобом читання “про себе”, при якому не відбувається переключення із внутрішнього мовлення на зовнішнє тобто проговорювання вголос, як це спостерігаємо при переказі чи відповідях на запитання. Реферування тексту являє собою підготовку до реферативного перекладу. Реферат, як зазначалось вище, це стислий виклад суті якогось питання. Однак, засоби викладу суті питання можуть бути різними. В галузі технічного перекладу окреслились три форми складання реферату, яким відповідають три самостійних види технічного перекладу: а) реферативний переклад; б) переклад типу “експрес-інформація”; в) переклад патентних рефератів, які потребують особливого підходу, так як зберігають архаїчні форми, складні граматичні конструкції, характерні стереотипні фрази.

Їх своєрідність полягає в канонічній формі опису патентів та особливості двох стилів: науково-технічного і офіційного; тому їх переклад викликає певні труднощі.

Таким чином, реферативний переклад – це повний письмовий переклад заздалегідь відібраних частин оригіналу, які складають зв’язний текст. У процесі роботи над реферативним перекладом необхідно відкинути всю надмірну інформацію, кількість якої перш за все залежить від характеру оригіналу. Алгоритм роботи над реферативним перекладом наступний:

1. Попереднє знайомство з оригіналом, ознайомлення з даною галуззю та її термінологією, уважне читання тексту, виділення ключових фрагментів, усунення зайвої інформації.

2. Розмітка тексту для виключення його другорядних частин.

3. Читання залишених місць і усунення можливих диспропорцій і незв’язностей.

4. Повний письмовий переклад частини оригіналу, яка залишилась після обробки і являє собою зв'язний текст, побудований за таким же логічним планом, що й оригінал.

На відміну від реферативного перекладу, переклад типу “експрес-інформація” складають після вивчення оригіналу. При такому перекладі пропонується викласти суть справи за власним планом, який може не збігатися з планом побудови оригінального тексту. Дозволяється дуже докладно передати якусь одну частину тексту і повністю виключити із перекладу іншу частину, менш важливу для розуміння суті справи. Висловлювати свої власні міркування чи давати якусь оцінку при цьому виді перекладу не дозволяється. Стислість і об'єктивність – це основні риси, які характерні для перекладу типу “експрес-інформація”. Якщо в оригіналі є креслення, рисунки та інші ілюстровані матеріали, то перекладач вибирає найбільш важливі і докладно пояснені у тексті ілюстрації і вказує місце в тексті свого перекладу, де повинна бути та чи інша копія ілюстрацій, наприклад, за допомогою прямокутника, в якому зазначені сторінка і номер рисунка.

рис., стор. ІІІ, кресл. 5а

Крім вище зазначених видів перекладу, на практиці дуже часто звертають­ся до консультативного перекладу, який включає усне анотування, усне реферування, вибірковий переклад із листа і усний переклад заголовків з метою пояснення окремих абзаців, речень, термінів.

Всі ці види роботи направлені на те, щоб допомогти тим, хто вивчає іноземну мову, самостійно орієнтуватися в науково-технічній літературі за фахом, набути відповідних навичок і вмінь, необхідних для більш зрілого читання літератури на іноземній мові, при якому здійснюється перехід від вивчення іноземної мови як навчального предмету до його практичного використання у професійних цілях.

List of References