Порядок призначення на посаду та звільнення з посади нотаріуса

Нотаріусом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом про закінчення університету, академії, інституту, та пройшов стажування протягом шести місяців у державній нотаріальній конторі або в нотаріуса, який займається приватною нотаріальною практикою, склав кваліфікаційний іспит і отримав свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Не має права бути нотаріусом особа, яка має судимість.

Основним завданням стажування осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю, є вивчення специфіки роботи та набуття необхідних для подальшої праці практичних навичок, опанування передового досвіду організації праці. Відповідно до ст. 13 Закону, стажистом нотаріуса може бути особа, яка має вищу юридичну освіту. Умови праці стажиста визначаються трудовим контрактом між стажистом і приватним нотаріусом або державною нотаріальною конторою з дотриманням законодавства про працю. Нотаріус забезпечує підготовку стажиста до нотаріальної діяльності. Строк стажування незалежно від причин (робота за спеціальністю в минулому, достатня підготовка тощо) скороченню не підлягає.

Контроль за організацією та змістом стажування у державних нотаріальних конторах або у приватних нотаріусів здійснюють Міністерство юстиції України, Головне управління юстиції Автономної Республіки Крим, управління юстиції обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Відповідальність за проведення стажування у державних нотаріальних конторах покладається на завідуючого нотаріальною конторою або на його заступника, а у приватного нотаріуса — на цього нотаріуса. По закінченню строку стажування безпосередній її керівник складає висновок про результати проходження стажування. Цей документ має відображати ступінь підготовки стажиста, отримані ним у ході стажування практичні навички та знання.

Для визначення рівня професійної підготовки осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю, при управліннях юстиції Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій створені кваліфікаційні комісії нотаріату. Положення про кваліфікаційну комісію нотаріату, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 28 грудня 1993 р. передбачає загальні положення, повноваження і порядок її роботи, порядок розгляду заяв осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю.

Особа, яка бажає займатися нотаріальною діяльністю, подає особисто або надсилає поштою у кваліфікаційну комісію заяву, засвідчену в установленому порядку копію диплома про вищу юридичну освіту та висновок про результати проходження стажування.

За результатами розгляду заяви кваліфікаційна комісія приймає рішення про допуск цієї особи до складання кваліфікаційного іспиту або про відмову у допуску.

Іспит приймається кваліфікаційною комісією у межах місячного строку, провадиться на підставі відповідної програми і являє собою відповіді на усні запитання, розв'язування практичних задач тощо.

За результатами складання кваліфікаційного іспиту комісія приймає рішення про можливість (або неможливість) допуску особи до нотаріальної діяльності.

Особи, які не склали кваліфікаційний іспит, допускаються до його повторного складання не раніш як через один рік.

Рішення кваліфікаційної комісії може бути оскаржене до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України протягом місячного строку з дня вручення його копії заінтересованій особі.

22 лютого 1994 р. Кабінет Міністрів України затвердив Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату відповідно до якого скарги на рішення кваліфікаційних комісій нотаріату розглядаються Комісією протягом місячного строку за участю особи, що звернулася зі скаргою, та представника комісії нотаріату, рішення якої оскаржується. Неявка зазначених осіб не є перешкодою для розгляду скарги, однак Комісія може визнати їх явку обов'язковою.

За результатами розгляду справи Вища кваліфікаційна комісія може постановити одне з таких рішень:

— залишити рішення кваліфікаційної комісії без змін, а скаргу — без задоволення;

- допустити особу, яка подала скаргу, до складан­ня повторного іспиту Вищій кваліфікаційній комісії;

- скасувати рішення кваліфікаційної комісії нотаріату й допустити особу до заняття нотаріальною діяльністю.

Рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату є остаточним.

На підставі рішення кваліфікаційної комісії нотаріату Міністерством юстиції України видається свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю. Відмова у видачі свідоцтва може бути оскаржена до суду протягом місячного строку з дня її отримання.

Положення про порядок видачі свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, затверджене наказом Міністерства юстиції від 20 січня 1994 р.1, передбачає, що для отримання свідоцтва у Міністерство юстиції України подається заява, до якої додаються рішення кваліфікаційної комісії або Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату та документ банківської установи про внесення плати за видачу свідоцтва. При подачі заяви має бути представлений документ, що посвідчує особу заявника.

Заява розглядається протягом одного місяця з дня її подання. За результатами розгляду заяви приймається рішення: про видачу свідоцтва; про відмову у видачі свідоцтва; про залишення заяви без розгляду.

За наявності підстав особі, яка звернулася, видається свідоцтво встановленого зразка.

Рішення про відмову у видачі свідоцтва приймається в разі, коли на момент звернення особи до Міністерства юстиції України виникли обставини, що перешкоджають отриманню свідоцтва, зокрема: а) втрата особою громадянства України; б) винесення щодо цієї особи обвинувального вироку, що набрав чинності; в) ухвала про застосування щодо нотаріуса примусових заходів медичного характеру, що набрала законної сили; г) рішення суду, що набрало законної сили, про обмеження дієздатності особи, визнання її недієздатною; ґ) інші випадки, передбачені Законом Украї­ни «Про нотаріат».

Заява про видачу свідоцтва залишається без розгля­ду, якщо вона подана без необхідних документів.

За видачу свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю вноситься плата, розмір якої, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1994 р. «Про розмір плати за видачу свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю»1, складає десять мінімумів доходів громадян, що не обкладаються податком, а за видачу його дубліката — у розмірі 50 відсотків цієї суми.

Особа, якій уперше надається право займатися нотаріальною діяльністю, в урочистій обстановці приносить присягу в управліннях юстиції Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю може бути анульоване Міністерством юстиції України за власною ініціативою нотаріуса або за поданням управлінь юстиції Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у випадках:

- втрати громадянства України або виїзду за межі України на постійне проживання;

- винесення щодо нотаріуса обвинувального вироку, що набрав чинності;

- ухвала про застосування щодо нотаріуса примусових заходів медичного характеру, що набрала законної сили;

- постанова про припинення кримінальної справи щодо нотаріуса з нереабілітуючих підстав;

- рішення суду, що набрало законної сили, про об­меження дієздатності особи, яка виконує обов'язки но­харіуса, визнання її недієздатною або безвісно відсут­ньою, оголошення її померлою;

- неодноразового порушення нотаріусом чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій або грубого порушення закону, яке завдало шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян;

- невідповідності нотаріуса займаній посаді вна­слідок стану здоров'я, що перешкоджає нотаріальній діяльності;

- перебування нотаріуса в штаті інших державних, приватних та громадських підприємств і організацій, заняття підприємницькою і посередницькою діяльністю, а також виконання іншої оплачуваної роботи, крім складання проектів угод і заяв, виготовлення копій документів та виписок з них, дачі роз'яснень з питань вчинення нотаріальних дій і консультацій правового характеру, заняття викладацькою і науковою роботою у вільний від роботи час;

- порушення вимог щодо додержання таємниці вчинюваних нотаріальних дій;

- вчинення нотаріальних дій на своє ім'я і від свого імені, на ім'я і від імені свого чоловіка чи своєї дружини, їхніх та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер), а також на ім'я та від імені працівників даної нотаріальної контори, працівників, що перебувають у трудових відносинах з приватним нотаріусом.

Рішення про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю може бути оскаржене до суду протягом місяця з дня його отримання.

Призначення на посаду державного нотаріуса та звільнення його з посади провадиться управліннями юстиції Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Реєстрація приватної нотаріальної діяльності провадиться управліннями юстиції Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій за заявою особи, що має свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю.

Реєстраційне посвідчення видається управліннями юстиції у 15-денний строк з моменту подачі заяви. Відмова у реєстрації приватної нотаріальної діяльності не допускається. Однак, як уже вказувалося, Указ Президента України від 23 серпня 1998 р. «Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні» передбачив виключення з цього правила, встановивши у п. 4, що кількість приватних нотаріусів у межах нотаріального округу визначається Міністерством юстиції України залежно від чисельності населення. Це означає, що зареєструвати приватного нотаріуса можна тільки при наявності вакансії у нотаріальному окрузі.

Після отримання реєстраційного посвідчення приватний нотаріус повинен у тримісячний строк розпочати нотаріальну діяльність. Якщо протягом цього строку без поважних причин нотаріус не приступить до роботи, за рішенням управління юстиції видане йому реєстраційне посвідчення може бути анульоване.

Приватний нотаріус повинен мати своє робоче місце у межах нотаріального округу, який визначається управлінням юстиції за заявою нотаріуса відповідно до адміністративно-територіального розподілу України. У містах, що мають районний розподіл, округом діяльності нотаріуса є територія відповідного міста.

Приватна нотаріальна діяльність припиняється, а реєстраційне посвідчення анулюється управліннями юстиції Ради Міністрів Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у випадках:

- подання приватним нотаріусом письмового клопотання про припинення своєї діяльності;

- анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю;

коли приватний нотаріус не уклав договір службового страхування чи не вніс страхову заставу для забезпечення відшкодування шкоди, передбачену статтею 28 Закону, або не поповнив страхову заставу до встановленого розміру;

- коли приватний нотаріус без поважних причин не виконує своїх обов'язків протягом двох місяців і не повідомив про це управління юстиції;

- невідповідності приватного нотаріуса займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, що на тривалий час перешкоджає нотаріальній діяльності.

Приватний нотаріус, діяльність якого припиняється, в місячний строк зобов'язаний передати документи, що стосуються вчинених ним нотаріальних дій, у Державний нотаріальний архів.