Видача свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя

Нотаріус на підставі спільної письмової заяви подружжя видає одному або кожному з них свідоцтво про право власності на частку у спільному майні подружжя, набутому ними під час шлюбу. Подібне свідоцтво може бути видане кожному з подружжя як під час перебування у шлюбі, так і після його розірвання.

Свідоцтво про право власності на жилий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, земельну ділянку та інше нерухоме майно видається за місцем його знаходження.

Свідоцтво видається тільки на те майно, що є спільною власністю подружжя і наявне на день видачі цього документа.

Свідоцтво видається на майно, придбане під час шлюбу. Не можна видавати таке свідоцтво на майно, що було подароване або успадковане, а також на майно, що належало подружжю до укладення шлюбу.

Видача свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя може провадитися як на підставі спільної письмової заяви подружжя, так і на підставі письмової заяви одного з них у разі смерті іншого.

Спільна письмова заява подружжя про видачу сві­доцтва підтверджує відсутність спору. При цьому нотаріусом встановлюються такі факти:

наявність шлюбних відносин (що існують на момент видачі свідоцтва або розірвані);

право власності на майно, що підлягає реєстрації;

факт придбання майна під час шлюбу.

На підтвердження зазначених фактів нотаріусу на­даються певні докази. Документами, що свідчать про наявність шлюбних відносин, у тому числі таких, що згодом були розірвані в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути свідоцтво про шлюб, про розірвання шлюбу, відмітка в паспорті про реєстрацію шлюбу тощо. На примірнику свідоцтва, що залишається у справах державної нотаріальної контори чи у приватного нотаріуса, робиться відмітка, в якій зазначаються найменування поданого для огляду документа, його номер, дата та найменування юридичної особи, яка його видала.

Факт права власності на майно, що підлягає реєстрації, перевіряється за правовстановлюючими документами. При цьому необхідно звертати увагу на дату їх видачі та підстави. Звідси робиться висновок, чи є майно спільною власністю подружжя. Якщо наданих документів недостатньо, необхідно витребувати додаткові або роз'яснити судовий порядок встановлення факту придбання майна у певний час.

При видачі свідоцтва про право власності на жилий будинок, квартиру та інше нерухоме майно, що підля­гає реєстрації, нотаріус вимагає витяг з Реєстру прав власності, а в місцевостях, де інвентаризація не проведена, — довідку відповідного органу місцевого самоврядування, де наведено характеристику будівлі, на яку видається свідоцтво.

Нотаріус не може видати свідоцтво про право власно­сті на майно, на яке накладено арешт. При наявності заборони відчуження житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна свідоцтво про право власності на майно, обтяжене боргом, видається у разі згоди на те креди­тора (відповідного податкового органу).

Про видачу свідоцтва про право власності на нерухо­ме майно, перераховане вище, робиться відмітка на право встановлювальному документі.

Свідоцтво на підставі спільної письмової заяви по­дружжя може бути видане із зазначенням або рівних, або нерівних часток залежно від волевиявлення по­дружжя.

При зверненні за свідоцтвом про право власності в разі смерті одного з подружжя за мету ставиться ви- ішачоння частки померлого з подружжя та виявлення обояі'у спадкового майна. Подібне свідоцтво видається ми місцем відкриття спадщини.

При видачі свідоцтва про право власності в разі смерті одного з подружжя перевіряються такі факти, як:

реєстрація (розірвання) шлюбу;

придбання майна під час перебування у шлюбі;

право власності на майно, що підлягає реєстрації;

смерті одного з подружжя;

згода органів опіки та піклування при наявності повнолітніх спадкоємців померлого подружжя.

Факт смерті підтверджується свідоцтвом про смерть.

Питання про згоду органів опіки та піклування ви­рішується ними шляхом прийняття відповідного рі­шення.

Стаття 71 зобов'язує нотаріуса повідомити про вида­чу свідоцтва спадкоємців померлого, що прийняли спадщину.

У повідомленні, що надсилається спадкоємцям померлого, які прийняли спадщину, зазначається склад спільного майна подружжя, на частку якого другий з подружжя, що є живим, просить видати свідоцтво про право власності, а також роз'яснюється право звернення до суду в разі оспорювання спадкоємцями майнових вимог того з подружжя, що залишився живим. Та­ка відмітка підписується спадкоємцями.

Повідомлення надсилається поштою, а спадкоємці, що прибули особисто, повідомляються нотаріусом усно, про що робиться позначка на заяві другого з по­дружжя, що є живим. Ця позначка підписується спадкоємцями.

Свідоцтво про право власності на частку у спільному майні подружжя в разі смерті одного з них може бути видане тільки на половину спільного майна подружжя.

На підставі письмової заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, за згодою другого з подружжя, що є живим, у свідоцтві про право власності може бути ви­значена і частка померлого у спільній власності.

Якщо серед спадкоємців є особи, над якими встановлена опіка чи піклування, свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя видається за наявності дозволу органів опіки та піклування.

Видаючи свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя, до складу якого входить майно, що підлягає державній реєстрації, нотаріус роз'яснює про необхідність подати це свідоцтво для державної реєстрації у відповідний орган.

Свідоцтво про право власності містить такі реквізити:

найменування документа;

місце й дата його видачі;

прізвище, ім'я та по батькові нотаріуса;

найменування нотаріальної контори, нотаріального округу;

вказівка на спільну заяву подружжя;

підтвердження нотаріусом, що у спільному майні подружжя, придбаному ними під час шлюбу, право власності належить кожному з подружжя у певних частках;

перелік спільного майна подружжя;

номер у реєстрі;

розмір стягнутого державного мита, оплати;

підпис, печатка нотаріуса.

Свідоцтво про право власності є одночасно документом, що визначає частку у спільному майні подруж­жя, а також правостановлювальним документом.

 

 

3. Видача свідоцтва про придбання арештованого нерухомого майна, а також заставленого майна з публічних торгів (аукціонів).

Видача свідоцтва про придбання нерухомого майна, що є предметом іпотеки

Згідно зі ст. 72 Закону та розділу 25 Інструкції, придбання арештованого чи заставленого майна з публічних торгів (аукціонів) оформляється нотаріусом шляхом видачі набувачеві відповідного свідоцтва за місце­знаходження такого майна. Видача свідоцтва про придбання заставленого майна, яке складається лише з рухомого майна, здійснюється за місцем проведення аукціону.

Суб'єктами даної нотаріальної дії можуть бути як покупець нерухомого майна, так і стягував, якому може бути видане свідоцтво про придбання такого майна в разі, якщо торги не відбулися.

Відповідно до п. 245—248 Інструкції, при вчиненні даної нотаріальної дії нотаріус встановлює факт продажу з прилюдних торгів (аукціону) або факт, що при­людні торги (аукціон) не відбулися. Це підтверджуєть­ся відповідно складеним державним виконавцем актом про проведені публічні торги, який затверджується начальником відповідного відділу державної вико­навчої служби, або складеним організатором аукціону (копією затвердженого суддею) актом про проведений аукціон. В акті про проведені публічні торги має бути зазначено:

ким, коли і де проводилися публічні торги;

коротка характеристика реалізованого майна;

прізвище, ім'я та по батькові (назва юридичної особи), адреса кожного покупця;

сума, внесена переможцем торгів за придбане майно;

прізвище, ім'я та по батькові (назва юридичної особи) боржника, його адреса;

дані про право встановлювальні документи, що підтверджували право власності боржника на майно; назва право встановлювального документа, ким виданий, посвідчений (для нотаріусів указувати прізвище, ім'я та по батькові, назву нотаріальної контори, нотаріального округу), дата видачі, посвідчення, номер за реєстром, орган реєстрації, дата та номер реєстрації.

Свідоцтво про придбання заставленого майна на аукціоні видається нотаріусом на підставі акта (копії затвердженого суддею акта) про проведений аукціон. Складений організатором аукціону акт про проведення аукціону подається на затвердження нотаріусу, який вчинив виконавчий напис про необхідність звернення стягнення на заставлене майно або який прийняв рішення.

Акт про проведення аукціону, що подається нотаріусу на затвердження, має містити таку інформацію:

ким, коли і де проводився аукціон;

перелік і коротка характеристика реалізованого майна;

початкова й остаточна ціна реалізації майна;

прізвище, ім'я та по батькові (назва юридичної особи) боржника, його адреса;

прізвище, ім'я та по батькові (назва юридичної особи), адреса покупця;

сума, внесена переможцем аукціону за придбане майно.

До акта додається список учасників аукціону.

Крім того, в разі реалізації на аукціоні майна, що підлягає реєстрації, в акті зазначаються дані про правовстановлювальні документи, що підтверджували право власності боржника на майно: назва правовстановлювального документа, ким виданий, посвідчений (для нотаріусів указувати прізвище, ім'я та по батькові, назву нотаріальної контори, нотаріального округу), дата видачі, посвідчення, номер за реєстром, орган ре­єстрації, дата та номер реєстрації.

Якщо публічні торги (аукціон) оголошено такими, що не відбулися, нотаріус видає відповідне свідоцтво про придбання такого майна стягувачеві на підставі складеного й затвердженого в установленому порядку акта із зазначенням того, що публічні торги (аукціон) не відбулися.

Якщо майно (свідоцтво) підлягає обов'язковій державній реєстрації, нотаріус зазначає про це в тексті свідоцтва із зазначенням органу, який здійснює таку реєстрацію.

Свідоцтво про придбання нерухомого майна, що бу­ло предметом іпотеки, видає нотаріус за місцем знахо­дження такого майна на підставі копії складеного дер­жавним виконавцем акта про реалізацію предмета іпотеки, затвердженого начальником (заступником начальника) органу державної виконавчої служби.

В акті про реалізацію предмета іпотеки має бути зазначено:

що реалізація предмета іпотеки відбулася з дотриманням вимог Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати»;

ким, коли і де проводилася реалізація предмета іпотеки;

характеристика реалізованого предмета іпотеки за даними служби, яка реєструє права власності на не­рухомість;

прізвище, ім'я та по батькові (назва юридичної особи), адреса покупця;

сума коштів, внесена за придбане нерухоме майно;

прізвище, ім'я та по батькові (назва юридичної особи) боржника, його адреса;

відомості про документ, на підставі якого право власності на предмет іпотеки належало іпотекодавцю.

 

 

Питання та завдання для самоконтролю

За якими правилами визначається місце видачі свідоцтва про право на спадщину?

Протягом якого строку видається свідоцтво про право на спадщину?

Які документи мають доказовий характер при видачі свідоцтва про право на спадщину?

Які є особливості видачі свідоцтва про право на спад­щину за законом та за заповітом?

Яким має бути зміст свідоцтва про право на спадщину?

За чиєю ініціативою може бути видане свідоцтво про право власності на долю у спільному майні подружжя?

Яка процедура видачі свідоцтва про право власності на долю у спільному майні подружжя?

Які особливості видачі свідоцтва про право власності на долю у спільному майні подружжя у випадку смерті одного з подружжя?

Які факти і за допомогою яких документів встановлюються при видачі свідоцтва про придбання арештованого нерухомого майна, а також заставленого майна з публічних торгів?

Які особливості видачі свідоцтва про придбання нерухомого майна, що є предметом іпотеки?

Глава X