Відмова у вченні нотаріальних дій, порядок їх оскарження.

Для запобігання порушенню законності та охорони прав громадян і юридичних осіб важливе значення мають урегульовані законодавством підстави для відмови у вчиненні нотаріальних дій (ст. 49 Закону України "Про нотаріат").

Стаття 49 Закону регулює загальні підстави для відмови у вчиненні нотаріальних дій, що їх можна виділити у дві групи. Перша група - це підстави, які взагалі не дають можливості вчинити нотаріальні дії. До другої групи відносять підстави, які не дають можливості вчинити нотаріальну дію в якийсь момент, але після усунення їх вчинення нотаріальної дії стає можливим.

Таким чином, до першої групи підстав відмови належать:

1) вчинення дії, що суперечить закону;

2) подання документів для вчинення нотаріальної дії, які суперечать закону або містять відомості, що принижують честь і гідність громадян;

3) суперечність цілям, указаним у статуті чи положенні угоди, що укладається від імені юридичної особи;

4) 4) якщо вчинення дії взагалі не входить до компетенції нотаріальних органів.

До другої групи підстав відмови відносять:

1) звернення за вчиненням нотаріальної дії не до того нотаріуса чи посадової особи, які мають право вчинити цю нотаріальну дію;

2) звернення за вчиненням нотаріальної дії недієздатної особи;

3) звернення за вчиненням нотаріальної дії представника, який не має необхідних повноважень;

4) звернення за вчиненням нотаріальної дії особи, яка знаходиться в стані афекту, алкогольного чи наркотичного сп'яніння.

Відповідно до закону відмова у вчиненні нотаріальної дії або неправильне її вчинення можуть оскаржуватися в суді (ст. 50 Закону України "Про нотаріат"). Такі справи розглядаються судом у порядку окремого провадження. Внаслідок розгляду і вирішення цих справ суд може визнати незаконними вчинені конкретні нотаріальні дії та скасувати їх або зобов'язати нотаріуса чи посадову особу, яка вчиняє нотаріальні дії, вчинити ті чи ті нотаріальні дії, якщо в цьому було неправомірно відмовлено.

Відповідно до ст. 50 Закону України "Про нотаріат" та ст. 285 ЦПК України заінтересована особа має право подати скаргу до районного (міського) суду за місцезнаходженням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, виконкому місцевої ради чи робочого місця приватного нотаріуса.

Скарги на дії консульських службових осіб і працівників консульських установ розглядаються в порядку підлеглості (ст. 19 Консульського статуту України), а не в судовому порядку. Такі скарги подаються на ім'я голови консульської установи України або на ім'я дипломатичного представника України в країні перебування або до Міністерства закордонних справ України.

Законом визначено й підсудність справ по скаргах на дії посадових осіб, які посвідчують заповіти й доручення, що прирівнюються до нотаріально посвідчених (ст. 40 Закону України "Про нотаріат"). Такі скарги подаються до суду за місцезнаходженням лікарні, іншого стаціонарного лікувально-профілактичного закладу, санаторію, будинку для престарілих та інвалідів, експедиції, госпіталю, військово-лікувального закладу, військової частини, з'єднання, установи, військово-навчального закладу, місця позбавлення волі.

Скарги на неправильне посвідчення заповіту або на відмову в цьому посвідчені капітаном морського судна чи судна внутрішнього плавання, що плаває під прапором України, подаються до суду за місцем порту приписки судна.

Заінтересованими особами, які мають право подати скаргу на нотаріальні дії чи на відмову в учиненні їх, є особи, відносно яких мала бути вчинена нотаріальна дія, або громадяни чи організації, що брали безпосередню участь у вчиненні нотаріальної дії, що оскаржується. Право на порушення цієї категорії справ має і прокурор, який подає в цьому випадку не скаргу, а заяву на захист прав та інтересів інших осіб (ст. 285 ЦПК).

Для принесення скарги на дії нотаріуса чи посадових осіб, які вчиняють нотаріальні дії, законодавством передбачено десятиденний строк. Цей строк обчислюється з наступного дня після вчинення оскарженої нотаріальної дії або відмови вчинити нотаріальну дію і вважається не пропущеним, якщо до його закінчення скарга була подана (здана на пошту) органові, що виконує нотаріальні дії, чи безпосередньо до суду. Пропущений заінтересованою особою строк для принесення скарги може бути поновлений судом за наявності поважних причин пропуску строку.

Нотаріус чи інша посадова особа, що вчиняє нотаріальні дії, на прохання особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, повинні викласти причини відмови в письмовій формі та роз'яснити порядок її оскарження. У разі, коли у вчиненні дії відмовляє нотаріус, він не пізніше як у триденний строк виносить постанову про таку відмову.

Особливістю цієї категорії справ є те, що скарга чи заява подаються до суду через нотаріуса або посадову особу, яка вчиняє нотаріальні дії. Нотаріус чи посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, повинні передати скаргу, заяву зі своїми поясненнями щодо сутності скарги, заяви разом з оригіналами або копіями необхідних документів до суду протягом трьох днів з дня одержання скарги чи заяви (ст. 287 ЦПК України).

Суттєвою обставиною розгляду цих справ є правильне визначення кола заінтересованих осіб. Крім скаржника, у справі беруть участь нотаріуси та інші посадові особи, що вчиняють нотаріальні дії, як заінтересовані особи. Вони мають усі права, передбачені ст. 99 ЦПК України, і несуть передбачені законом обов'язки. Якщо справа порушується за заявою прокурора, суд притягує до участі у справі осіб, відносно яких вчинялася нотаріальна дія чи було відмовлено в її вчиненні. Крім того, заінтересованими особами можуть бути родичі скаржника, його подружжя, органи державного управління, інші спадкоємці.

Якщо вчинення нотаріальної дії зачіпає права і обов'язки особи, яка безпосередньо приймала участь у здійсненні нотаріальної дії, то вона може подати скаргу на дії нотаріуса, яка буде розглядатися в порядку окремого провадження.

Таким чином, у порядку позовного провадження розглядаються заяви інших осіб, котрі оспорюють права та обов'язки, набуття яких пов'язане з вчиненням нотаріальної дії.

Витребування відомостей і документів необхідних для вчинення нотаріальних дій.

Згідно Закрну України "Про наторіат" нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, вправі витребувати від підприємств, установ і організацій відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій.

Відповідні відомості і документи повинні бути подані в строк, вказаний нотаріусом або іншою посадовою особою, яка вчиняє нотаріальну дію. Цей строк не може перевищувати одного місяця.

Вчинення морських протестів

Закон не розкриває поняття події, в зв'язку; з якою може бути заявлено морський протест. З практики слідує, що це насамперед події, які мають характер непереборної сили (форс-мажору), або виникнення небезпеки і непередбачених випадків на морі. Це - шторми, урагани, зіткнення суден, зіткнення з плаваючими предметами, айсбергами, підводними скелями, різкі перепади температури, стиснення судна льодами, пожежі на суднах та інші події, пов'язані зі специфікою мореплавства. Усе це може стати причиною пошкодження судна й вантажу та завдати значних збитків.

Такими збитками може бути:

шкода, заподіяна вантажу, що може бути виражена в повній або частковій втраті вантажу, в його псуванні чи пошкодженні;

шкода, заподіяна самому судну (при цьому завдання шкоди судну може ^ути причиною пошкодження чи втрати вантажу, який знаходився на цьому судні);

шкода, заподіяна майну третіх осіб, які на момент події не знаходилися на самому судні.

шкода, заподіяна особі. Мається на увазі, що внаслідок події, яка трапилася на морі, загинули члени екіпажу, пасажири або їм було завдано каліцтво чи інше ушкодження здоров'я.

На момент заяви про морський протест капітанові необов'язково знати, що виникли збитки. Тому для вчинення морського протесту досить мати припущення про виникнення збитків від певної події.

Залежно від умов договору і заходів, що вживалися для врятування судна й вантажу, збитки розподіляються між судновласником, вантажовласником і відправником вантажу або покладаються на одну з цих сторін.

Отже, якщо під час плавання чи стоянки в порту трапилася подія, яка може бути підставою для пред'явлення судновласникові майнових вимог, то капітан судна з метою забезпечення доказів на захист судновласника робить в установленій законом формі заяву про морський протест. Вчинення морського протесту служить інтересам саме судновласника.

Заява про морський протест повинна бути зроблена в установленому законом порядку і з дотриманням установлених законом умов.

Відповідно до статей 34 і 36 Закону України "Про нотаріат" вчиняти морські протести можуть як державні нотаріальні контори, так і приватний нотаріус, а згідно зі ст. 38 Закону України "Про нотаріат" і статтями 44 і 63 Консульского статуту України таку дію вчиняють і консульські установи.

Заява про морський протест подається нотаріусові в порту України Незалежно від того, де звернувся до нього капітан судна - в кінцевому пункті рейсу чи в проміжному українському порту.

Морський протест може бути заявлено, якщо подія сталася під час плавання або під час стоянки в порту. Якщо під час плавання сталося декілька подій, то заява про морський протест може бути подана з кожної події окремо в найближчому проміжному порту. А якщо судно не заходило до проміжного порту, то всі події, що сталися під час плавання і стоянки в порту, фіксуються в одному морському протесті.

Заяву про морський протест капітан судна подає особисто, виступаючи водночас як посадова особа, службовець і представник судновласника.

Заяви про морський протест можуть подавати:

капітани вантажних морських суден, капітани пасажирських морських суден, а також капітани змішаного (ріка- море) плавання. Ці заяви капітани морських суден можуть подавати під час плавання як морями, так і ріками, озерами, водосховищами та іншими морськими шляхами;

капітани суден внутрішнього плавання, якщо вони перевозять вантаж морем, а також річками, озерами, водосховищами із заходом в іноземні порти;

капітани суден внутрішнього плавання в разі зіткнення в морях чи інших водах з морськими суднами чи на випадок рятування суден внутрішнього плавання морськими суднами;

командири (капітани) військових кораблів України, якщо вони рятували судна, що знаходились у небезпеці;

інші керівники екіпажу, прирівнювані до капітанів. Це - шкіпери на несамохідних суднах морського флоту, капітан-директори на суднах флоту рибної промисловості, багермейстери, кранмейстери на суднах морського технічного флоту;

капітани іноземних суден. Вони можуть зробити заяву про морський протест своєму консульству чи українському нотаріальному органу;

у разі смерті чи хвороби капітана протест має право заявити особа, яка його заступає відповідно до Статуту служби на суднах морського флоту.

Заяву про морський протест належить подати в установлені законом строки. Цей строк - 24 год. Відлік його починається залежно від того, де сталася подія.

Якщо вона сталася під час плавання, то відрахування строку починається від моменту прибуття судна в порт. Час цього прибуття посвідчується довідкою капітана порту.

В разі корабельної аварії чи тоді, коли судно затонуло, строк у 24 год. відраховується від моменту прибуття в порт капітана разом з екіпажем або частиною екіпажу. Цей момент теж посвідчується капітаном порту.

Якщо ж подія сталася в самому порту, то заява про морський протест повинна бути зроблена протягом 24 год. від моменту події.

Якщо подія має тривалий характер, а це може бути ураган, пожежа, посадка судна на мілину, то строк відраховується від моменту закінчення події.

Приймаючи таку заяву, нотаріус робить позначку про час її подання і встановлення особи капітана. Якщо закінчення 24-годинного строку випадає на неробочий час нотаріуса, капітан судна може надіслати на ім'я нотаріуса радіограму, що прирівнюється до подачі заяви про морський протест.

Дотримуючись установленого законом порядку подання заяви про морський протест, на той випадок, коли можна припустити, що збитки завдано вантажу, який знаходився на судні, капітан судна повинен зробити заяву про морський протест до відкриття люків.

Заява про морський протест повинна мати певні, передбачені законом, реквізити. Зазвичай вказуються: дата й час подання заяви; прізвище, ім'я та по батькові, громадянство і місце проживання капітана судна, назва судна; прапор, належність і порт приписки судна; порт відправлення, порт призначення.

Далі подається опис обставин події, в якому вказуються місце, час, учасники події та її сутність. Особливе значення має опис заходів, здійснених капітаном для забезпечення збереження вантажу; їх слід викласти стисло і точно, з переконливими аргументами того, що капітан та екіпаж судна добросовісно виконали свої обов'язки для збереження судна і вантажу. Ці заходи повинні мати конкретний, а не загальний характер і випливати з особливостей рейсу, судна, вантажу, а також самої події.

У заяві про морський протест також зазначаються прізвища, імена й по батькові, посади та місця проживання свід-т.ів. Далі йде перелік документів, що додаються до заяви (виписка з суднового журналу, довідка про час прибуття судна в порт), а наприкінці заява підписується капітаном і скріплюється печаткою судна.

Усі виправлення, зроблені в заяві, застерігаються та засвідчуються капітаном.

Подання заяви про морський протест належить відобразити в судновому журналі. Всі відомості, викладені в заяві про морський протест, повинні точно відповідати записам суднового журналу. І тому для підтвердження обставин, викладених у заяві про морський протест, капітан судна зобов'язаний подати для огляду саме судновий журнал, а також засвідчену ним виписку з цього журналу. Це слід зробити або водночас із поданням заяви про морський протест, або впродовж семи днів від моменту заходження в порт чи від моменту події, якщо вона сталася в порту.

Судновий журнал є офіційним документом, в якому відображено всю діяльність судна з усіма подробицями, а виписка з суднового журналу має містити виклад фактів, указаних у заяві про морський протест, а саме: час прибуття судна в порт; відкриття у виняткових випадках до подання заяви про морський протест люків; обставини події, що стала причиною подання заяви про морський протест; заходи, вжиті капітаном судна та командою тощо.

У разі втрати суднового журналу акт про морський протест складається на підставі інших даних. Це можуть бути детальна заява капітана судна про обставини події, про обставини втрати суднового журналу, показання свідків.

Якщо заяву про морський протест було подано з додержанням усіх необхідних умов, нотаріус робить на ній позначку про її прийняття і час прийняття, а потім за домовленістю з капітаном призначає дату і час для складення акта про морський протест.

Надалі на підставі заяви капітана, даних суднового журналу, опиту самого капітана і принаймні чотирьох свідків, у тому числі двох осіб із командного складу і двох із екіпажу судна, нотаріус складає акт про морський протест і засвідчує його своїми підписом і печаткою.

У разі неможливості опитати всіх свідків нотаріус обмежується опитом тих, які є. Якщо в складі екіпажу судна внутрішнього плавання серед тих, які виходять в море, не передбачено осіб командного складу, то як свідки можуть бути опитані шкіпер і матроси. За відсутності на судні внутрішнього плавання матросів може бути опитаний як свідок тільки шкіпер, але цю обставину слід застерегти в акті про морський протест.

За розсудом нотаріуса чи за клопотанням капітана судна є можливим опитування більшої кількості свідків.

Відсутність показань свідків в акті про морський протест за певних умов може призвести до його недійсності або значно зменшити його доказову силу. З огляду на це акт про морський протест повинен містити дослівні показання капітана і свідків, що викладаються кожне окремо і підписуються в присутності нотаріуса. Ці показання порівнюються з даними, викладеними в судновому журналі; в разі розходження нотаріус вимагає від свідків розкриття причин цих розходжень.

Акт про морський протест має певну процесуальну форму і реквізити, а саме:

дату складення акта про морський протест;

прізвище, ініціали нотаріуса, найменування нотаріальної контори;

час прибуття судна в порт і час подання заяви про морський протест;

прізвище, ім'я, по батькові капітана, його громадянство та місце проживання;

назву і прапор судна, його належність, власника, порт приписки;

зміст заяви капітана (опис події та вжиті заходи);

прізвище, ім'я, по батькові, службове становище і місце проживання допитаних свідків, а також зміст їхніх показань;

зміст опитування капітана;

номер акта в реєстрі нотаріальних дій;

дані про розмір державного мита.

Акт про морський протест підписується нотаріусом і завіряється гербовою печаткою. Показання капітана і свідків підписуються ними ж.

Акт про морський протест складається в двох примірниках: один примірник видається капітанові, а другий залишається у справах нотаріального органу разом із заявою капітана і випискою з суднового журналу.

На прохання капітана може бути видано декілька ідентичних примірників акта про морський протест. У такім разі державне мито стягується додатково за кожний примірник акта, і кожний з них реєструється під окремим номером.

Акт про морський протест за заявою капітана іноземного судна складається за участю перекладача, якщо нотаріус не володіє відповідною іноземною мовою. При цьому в акті про морський протест додатково вказується прізвище, ім'я, по батькові перекладача та його місце проживання, а також підписана ним заява про зроблений ним переклад з однієї мови на іншу показань капітана і свідків та акта про морський протест.

Відмову в прийнятті заяви про морський протест чи в складенні акта про морський протест, а також невірне вчинення цього протесту може бути оскаржено до суду.