Лекція 4. Філософська освіта старшокласників

План

1. Завдання філософської освіти.

2. Шляхи формування філософського світогляду.

3. Формування філософських понять.

Основні поняття теми: філософська освіта, філософська свідомість, філософське відображення світу, філософські уміння

Важливою та невід’ємною частиною світогляду є філософська свідомість, що формується шляхом філософської освіти. Формування філософських знань в учнів розпочинається задовго до їх знайомства зі специфікою філософії як науки. При вивченні шкільних дисциплін природничого та гуманітарного циклу відбувається обов’язкове узагальнення теоретичних знань, усвідомлення закономірностей, явищ і процесів. Ця важлива робота, що проводиться на підсумковому етапі кожного уроку, є першим кроком у формуванні філософської освіти. Отже, вивчаючи основи наук про природу та суспільство, мислення учнів засвоює філософські основи світогляду. Узагальнення філософського характеру дозволяють учням об’єднати на основі найбільш загальних закономірностей дійсності всі одержані знання і життєвий досвід.

Для поглиблення філософської освіти необхідно вирішити такі завдання:

формування філософської свідомості в єдності філософських знань, методів пізнання, ставлення до світу, що базуються на переживання буття; розкриття структури філософської свідомості як філософського відображення світу і співвіднести з ними філософські вміння учнів: зосередження уваги на факті буття як на такому, існуванні світу в цілому; вміння усвідомлювати і формулювати у різних варіантах філософську проблему „Що являє собою світ, як пізнавати та змінювати його”; здатність учня усталено розмірковувати над основними філософськими проблемами, шукати їх вирішення, як, наприклад, знайти своє місце у житті, в чому сенс життя.

Виховна мета філософської освіти полягає у формуванні активної життєвої позиції. Здатність задавати самому собі запитання, ставити перед собою завдання – найважливіші серед ознак, що свідчать про початок формування філософської системи мислення.

Приступаючи до опрацювання філософської проблематики, необхідно враховувати принцип наступності, а саме побудувати своєрідний «місток» у загальноосвітньому пізнавальному процесі, ступаючи яким легше зрозуміти філософські проблеми, знайти для останніх ідейне підґрунтя у власному світогляді, навчатися виробляти навички філософського аналізу. Зв’язують знання з філософськими знаннями, збагачують філософську свідомість змістом конкретних філософських проблем, з кожного предмета може бути запропоновано учням система філософсько-світоглядних запитань. Облік в навчанні запропонованої системи філософсько-світоглядних ситуацій, сукупності запитань, необхідних для розкриття філософських понять і їх формування в ході вивчення різних предметів, дозволяє вчителю будувати цілісні висновки філософсько-світоглядного характеру з вивченого матеріалу, викладати поняття на основі зв’язків соціальних і природних явищ. Так, пояснюючи питання про перехід від привласнюючих форм господарювання до відтворюючих, слід розкрити сутність закону про перехід кількості у якість (палеоліт – мезоліт – неолітична революція). На жаль, в навчанні інколи не досягається необхідний філософський рівень узагальнення навчального матеріалу або він підміняється конкретно науковим рівнем.

Формування філософської свідомості проходить такі етапи: ставлення, пізнання, переживання, а саме - формування філософської свідомості в єдності філософських знань, методів пізнання, ставлення до світу, що спираються на переживання буття; розкриття структури філософської свідомості як філософського відображення світу і співвіднесення з ним філософських умінь учнів; перехід до рівня формування структури філософського пізнання свідомості, організуючи його в системі проблемних ситуацій; забезпечення змістовної і методичної основи реалізації такого підходу до філософської освіти школярів. Необхідність подолання пасивно-споглядального ставлення до життя, недостатньої соціальної активності.

Розвиток філософського світогляду передбачає подолання ряду психолого-гносеологічних бар’єрів, такого змісту свідомості (думок, ставлення до світу, переживань, які характеризують людину з боку психологічних установок, внутрішніх програм поведінки і пізнання; є своєрідною перешкодою, гальмом в переході від одного рівня світогляду до іншого, в становленні і розвитку філософської свідомості). Для виявлення таких бар’єрів необхідно провести діагностування рівнів розвитку світогляду і виявлення бар’єрів у свідомості учнів:

1. Що, з твоєї точки зору, являє собою оточуючий тебе світ?

2. Із чого складається світ?

3. Що лежить в його основі?

4. Чи можна взнати про світ? Чому?

5. Чи є в світі щось незмінне?

6. Чи підпорядковуються явища світу будь – яким законам, правилам?

7. Яке місце в світі займає людина?

8. Чи можуть люди щось змінювати в оточуючому світі? Чому?

9. Що знаходиться в основі життя суспільства, від чого залежить це життя?

Бар’єри:	Зміст
антропоморфізму;	Наявність у свідомості міфічних, фантастичних уявлень про оточуюче, під педагогічним контролем, щоб не стали основою для забобонності і хибних світоглядних поглядів
буденності;	Обмеженість буденної свідомості, що перешкоджає перехід до відображення найбільш загальних зв’язків і явищ дійсності, а також вузькість щоденної свідомості, що утруднює перехід до відображення найбільш загальних зв’язків і явищ дійсності.
бар’єр натурфілософського ставлення до світу	Поширення положень будь – якої науки на всю матерію, підміняючи філософський рівень узагальнення конкретно науковим
Бар’єр донаукового та ненаукового філософування	Розуміння філософії як науки наук, науки, що підміняє собою конкретні галузі знань
Бар’єр споглядальності	Учні не можуть застосувати одержані філософські знання, недостатній зв’язок з життям

Основні етапи філософського відображення світу свідомістю:

- етап фіксації свідомістю простого, основного факту буття світу, існування «світу в цілому». Він пов’язаний з усвідомленням і переживанням суперечливого світу: буття – небуття; виникнення – зникнення. Для педагогіки цей етап в структурі філософської свідомості важливий за змістом як ступінь переходу від емпіричних елементів дофілософського світогляду до його філософського рівня;

- етап формулювання, постановки проблеми буття;

- етап історичного пошуку рішень філософських питань і проблем

- етап наукового діалектико – матеріалістичного вирішення філософських проблем.

Формування філософської свідомості відбувається при вирішенні проблемних навчальних ситуацій. У свідомості учнів протягом навчання виникає постійно діюча світоглядна проблемна ситуація. Вона створює творчо-пошукову напруженість мислення, що об’єднує навколо себе все різноманіття навчальної та світоглядної проблематики, свого роду „поля проблем”. Це підвищує загальну пізнавальну самостійність і соціальну активність учнів, сприяє засвоєнню всього змісту програмного матеріалу.

Кожна людина з народження включається в своєрідну універсальну життєву ситуацію буття, його пізнання та перетворення. Вона є основою потреби людини у світогляді. Але її усвідомлення не завжди досягає філософсько- світоглядного понятійного рівня. Досягнення цього рівня – одне із завдань навчання. В основних філософських поняттях і їх зв’язках (законах, принципах) концентруються відповіді на основні філософські проблеми. Через всю історію філософії проходить питання про природу, сутність буття, про внутрішньо суперечливий світ і про ставлення до нього людини, її свідомість і діяльність (система відносин людина – світ – суспільство.) Створювати в навчанні спеціальні навчальні ситуації, при побудові яких важливо: орієнтуватися на усвідомлення учнями думки про безперечну перевагу активного, перетворюючого ставлення до світу;

висловлення особистісного ставлення учнів до вирішення даної суперечності.

Види навчальних ситуацій: ситуація простого, основного факту – допомогти учням усвідомлено розширити коло значень „світ”, „простір”, „час” до його обсягу „жива і нежива природа”; ситуація формулювання вихідних проблем - визначення найбільш важливих питань, які виникають у кожного, хто звертається до оточуючого світу (буття, думки); ситуації пошуку рішень в історії філософських проблем – роздуми про сенс життя, сутність оточуючого світу; створення умов для знайомства учнів з розкриттям філософської проблеми в історії науки і культури; ситуація готовності до пізнання і перетворення дійсності (розкривати співвідношення матеріального і ідеального); ситуація реального включення в суспільні відносини; ситуації філософсько-світоглядні, морально-етичні. Для глибокого засвоєння знань ситуації слід використовувати як в системі, так і кожну окремо.

В основних філософських поняттях, їх зв’язках (законах, принципах) концентруються відповіді на основні філософські питання. При формуванні філософських понять важливо орієнтуватися на необхідність всебічного розгортання в мисленні за методом сходження від абстрактного до конкретного даної вузлової системи понять на основі програмного матеріалу різних навчальних дисциплін; на відпрацювання таких вмінь, які відрізняють оперування філософськими поняттями на конкретно-узагальнюючому рівні їх засвоєння.

Важливого значення набуває проблема встановлення раціональних і ефективних між предметних зв’язків з іншими курсами, що озброюють учнів знаннями про явища природи і суспільного життя. Тому при формуванні філософських знань необхідно враховувати міжпредметні зв’язки – попередні, синхронні, перспективні.

Для досягнення розуміння учнями змісту понять і категорій та зацікавити їх вирішенням філософських проблем, вчителю при викладання слід дотримуватися таких вимог:

· винятково чітко структурувати виклад матеріалу, роблячи його доступним для усвідомлення навіть посередніх учнів;

· уникати абстрактного глобалізму, за якого мислення учнів, перевтомлене інтелектуальним напруженням, викликаним незбагненністю навчальних проблем, починає відчужено блукати в імлі туманних понять;

· обов’язково актуалізувати навчальний і життєвий досвід учнів, приводячи прості приклади;

· обирати для розгляду логічно переконливі та виразні нові дані;

· наукові визначення понять мають бути достатньо аргументовані конкретним матеріалом і чіткою логічною послідовністю узагальнень.

Отже, інтерес учнів до філософських проблем забезпечується при такому викладанні, яке базується на логічно переконливих і виразних нових даних, що приводить вчитель; актуалізує їх навчальний і життєвий досвід; якщо наукові визначення понять достатньо аргументовані конкретним матеріалом і чіткою логічною послідовністю узагальнень.

Методологічною основою формування понять і закономірностей є філософське положення про те, що загальне існує в конкретному, через конкретне, а конкретне – частина загального.

Перший етап процесу формування понять починається із загальних уявлень, де узагальнена суперечлива цілісність дійсності подається в конкретно-почуттєвому, цілісному вигляді.

Потім необхідно переходити до абстрактно-узагальнюючих понять (простір, час), які спочатку слабо пов’язані у свідомості учнів, як з іншими філософськими поняттями, так і одне з одним. Тому при формуванні філософських понять важливо орієнтуватися: на необхідність різнобічного розгортання в мисленні учнів за методом сходження від абстрактного до конкретного даної вузлової системи понять на основі програмного матеріалу різних навчальних дисциплін; на формування вмінь учнів оперувати філософськими поняттями.

Етапи роботи по формуванню філософських понять:

· опора на знання, одержані при вивченні інших шкільних дисциплін;

виявлення рівня засвоєння учнями світоглядних знань з метою визначення висхідних позицій для формування філософських понять;

· подальший розвиток і поглиблення наявних знань, розкриття головних, визначальних ознак понять, що характеризують їх сутність;

· переосмислення їх на основі вивчених законів і категорій;

· застосування одержаних знань для аналізу явищ минулого і сучасності.

При формуванні філософських понять, що характеризуються високим ступенем узагальнення, необхідно спиратися на конкретні знання, тільки в цьому випадку засвоєння понять учнями матиме усвідомлений характер. Наприклад, щоб засвоїти філософське поняття про рух як корінну властивість матерії, загальну форму її існування, учні повинні мати конкретні знання про такі основні форми руху матерії як механічний і фізичний (тепловий, внутрішньоатомний, внутрішньоядерний рух), хімічний (з’єднання, роз’єднання молекул), біологічний (життєдіяльність і розвиток організмів), соціальний (процеси суспільного життя і суспільного розвитку). Отже, формування знань про філософські закони і категорії знаходиться в прямій залежності від глибини і рівня вивчення інших дисциплін.

Особливо наочно виявляється ця закономірність щодо курсів історії. Недооцінка ролі історичних курсів у формуванні понять (держава, революція і т. д.) призводить до слабкої підготовки до засвоєння філософських знань. Чітка робота з формування в учнів знань про головні ознаки понять дозволяє передбачити деякі негативні явища в процесі їх засвоєння, коли другорядні ознаки поняття розглядаються як основні, визначальні, що призводить до неправильного сприйняття поняття в цілому. Формування в учнів філософських понять передбачає розкриття існуючих між ними взаємозв’язків та взаємообумовленості.

Філософські поняття виникають поза межами конкретної галузі знань. Це один із суттєвих показників самостійності і специфіки формування філософських понять: не можна вважати, що такі поняття формуються лише на основі узагальнення конкретно – наукових знань і шляхом формально-логічних засобів узагальнення. Відзначається роль творчої уяви, відкриття (гіпотези, припущення, інтуїції) в історичному формування категорій, неможливість зведення цього процесу до чисто логічного узагальнення. Тут важливі стрибки, перерви поступовості, діалектичні переходи в мисленні школярів. Філософські поняття – це перехід не тільки до нового рівня узагальнення (від конкретного до загального), але й особливий тип світогляду (від стихійно-емпіричного до науково-теоретичного), до нової картини світу. Формування філософських понять мусить здійснюватися на власне філософській висхідній понятійній базі. Формування філософських понять, що мають загальний і ціннісно-оціночний характер, повинно базуватися не лише на загальнонауковому і конкретно-науковому компонентах змісту світогляду учнів, а також на стихійно-емпіричному, що повинен домагатися в ході формування філософських понять („матерія”)

Необхідно так організувати процес формування філософських понять, починаючи від загальних уявлень, в яких загальна, суперечлива цілісність дійсності дані людині в конкретно-почуттєвому, неподільному вигляді, потім переходити до абстрактно-узагальнюючих понять (простір і час), які спочатку слабо пов’язані в свідомості школярів з іншими філософськими поняттями і одне одним; від них переходити до конкретно – узагальнюючому в мисленні, тобто до взаємопов’язаних понять і до всього багатства їх змісту.

Активна пізнавальна діяльність учнів в процесі формування філософських понять відбувається за допомогою такого прийому як бесіда з постановкою логічних завдань, що відрізняються ступенем глибини та складності, з постійним звертанням до фактів і узагальнень з інших шкільних курсів. Організувати таку бесіду з метою залучення наявних знань для формування на їх основі узагальнень більш високого рівня. Характер бесіди – індуктивний або дедуктивний - залежить від рівня навченості учнів, а також від співвідношення між наявними знаннями і тими новими ознаками понять, новими узагальненнями, які слід засвоїти.

Логічні завдання визначаються змістом матеріалу, метою уроку спрямовані на виявлення причинно-наслідкових зв’язків як основи для підведення учнів до розуміння законів суспільного розвитку – спрямовані на переосмислення в новій системі раніше одержаних знань і створенню на цій основі абстракцій вищого рівня спрямовані на застосування учнями знань про закони суспільного розвитку для аналізу подій минулого і сучасності.

Ці завдання вимагають використання філософських понять для кращого осмислення питань, що вивчаються в інших розділах курсу. Серед інших завдань, ефективними будуть такі прийоми: використання в розповіді фрагментів текстів, що відтворюють логіку розмірковування різних мислителів; евристична бесіда, робота з джерелами, написання філософських творів-роздумів, а також комплекс проблемно-пошукових завдань: фронтальна та інтелектуальна розминка, філософський лабіринт (складний, у вигляді квадрату, набір букв, серед яких потрібно знайти і записати в зошиті 13 філософських термінів, а потім дати визначення п’яти з них); побудувати правильне судження із запропонованих п’ятнадцяти термінів: істина, догматизм і т. д.; ігровий тест - інтерв’ю – виявити схильність учнів до абстрактних роздумів, нахилу до філософування, провести категоріальний аналіз прислів’їв і приказок, філософське осмислення літературних творів. При вивченні шкільних дисциплін учні засвоюють не тільки конкретні факти, але й сформовані на їх основі поняття та закономірності. Спираючись на базові знання з метою включення їх в узагальнення більш високого порядку, переосмислити їх в новій системі знань.

Важливо використовувати завдання, що підводять учнів до філософсько-світоглядної ситуації, у якій вони змушені самостійно формулювати питання про світ і шукати на основі наявних і додаткових знань відповіді на них.

? Подумайте:

1. Поясніть терміни: філософська свідомість, філософська освіта, філософські вміння учнів, психолого-гносеологічні бар’єри.

2. Охарактеризуйте роль міжпредметних зв’язків у формуванні філософської освіти.

3. Назвіть вимоги до викладання філософії.

4. Визначте роль філософської освіти у формуванні світогляду.

5. Назвіть шляхи поглиблення філософської освіти школярів.

6. Проаналізуйте філософські вміння учнів.

Лекція 5.