І. Організаційно-методичні вказівки

Яковенко Г. Г.

Методичні рекомендації

для студентів історичних факультетів

З дисципліни

«Методика викладання курсу

«Людина і суспільство»»

Харків - 2008

 

Зміст

 

 

Вступ

 

 

Анотація навчальної дисципліни «Методика викладання курсу «Людина і суспільство»»…………………………………………………………………………

 

 

Програма навчальної дисципліни «Методика викладання курсу «Людина і суспільство»»……………………………………………………….

 

Конспект лекцій

 

Плани семінарських занять і завдання для самостійної роботи

 

 

Тестові завдання…………………………

 

 

Запитання до заліку………………………………………………………..

 

Вступ

Курс “Методика викладання курсу “Людина і суспільство” має за мету надати студентам теоретичну та практичну підготовку щодо роботи з випускниками загальноосвітніх шкіл. За навчальним планом історичних факультетів педагогічних університетів на методичну підготовку майбутніх учителів до викладання курсу «Людина і суспільство» передбачається 24 години на лекційний курс, 22 год. – на практичні заняття та 15 годин для самостійної роботи. Одночасно студенти повинні удосконалити свої знання в галузі методологічних основ курсу «Людина і суспільство», набути певних вмінь розкривати їх на рівні випускного класу загальноосвітньої школи, усвідомити спільне і відмінне у змісті курсу «Людина і суспільство» як предмета викладання у школі і суспільних наук, основи яких відображені у даному курсі.

Запропонований навчальний посібник складається зі вступу, анотації навчальної дисципліни, програми курсу, конспекту лекцій, що висвітлюють основні проблеми методики викладання курсу “Людина і суспільство”, планів семінарських занять, завдань для самостійної роботи та списку рекомендованої літератури, що допоможе студентам підготуватися до семінарських занять та виконати індивідуальні науково-дослідні завдання.

Конспект лекцій висвітлює основні проблеми курсу. Кожна лекція містить також перелік основних понять та методичні рекомендації щодо активізації пізнавальної діяльності учнів при вивченні даної теми, запитання та завдання для самоконтролю студентів.

Практичні і лабораторні заняття органічно зв’язані з лекційним курсом. Вони складають єдиний комплекс методичної підготовки студентів. Головне завдання практичних занять з методики полягає в тому, щоб студенти детально ознайомились зі змістом програми курсу, підручників, методичних та наочних посібників, відвідали та проаналізували декілька уроків у досвічених учителів, а також, спираючись на наявну літературу та практику викладання, навчились самостійно розробляти уроки.

На семінарських заняттях опрацьовуються, закріплюються та застосовуються важливі положення дисципліни методики викладання курсу «Людина і суспільство», вміння визначати навчально-виховні та розвивальні завдання змісту навчального матеріалу, обирати найбільш доцільні методичні шляхи формування в учнів громадянських якостей.

Виконання завдань для самостійної роботи пропонується розпочинати з вивчення нормативних документів. Потім необхідно прочитати відповідний розділ підручника та ознайомитися з іншою літературою, а саме з публікаціями досвіду роботи вчителів-методистів, для цього необхідно використати статті педагогічної науково-методичної преси «Історія в школі», «Історія в школах України», «Історія та правознавство».

Вимоги до усної відповіді

1. Відповідь повинна починатися з визначення понять, які зустрічаються у формулюванні запитання.

2. Відповідь має будуватися за планом, бути послідовною, логічною, аргументованою.

3. Мова повинна бути простою і зрозумілою, без мовних помилок, поняття і терміни повинні вживатися правильно.

Складання тез

Тези – коротко сформульовані основні положення статті, лекції, доповіді повідомлення. Це – короткий письмовий виклад основних думок джерела без пояснень, ілюстрацій, посилань. у тезах переважають загальні положення.

1. Уважно прочитати текст та з’ясувати значення незрозумілих слів і термінів.

2. Визначити головну думку тексту та основні положення, що її розкривають.

3. Сформулювати їх своїми словами і записати.

 

Запропоновані індивідуальні науково-дослідні завдання спрямовані на підготовку до творчої практичної діяльності майбутніх вчителів.

Анотація

Навчальної дисципліни

«Методика викладання курсу «Людина і суспільство»»

Завдання курсу полягає:

· в оволодінні майбутніми вчителями теоретичними знаннями сучасних прийомів активізації пізнавальної діяльності старшокласників;

· у формуванні вмінь і навичок практичної діяльності;

· у мотивації творчого ставлення до педагогічної діяльності.

Предмет “Методика викладання курсу “Людина і суспільство” має сформувати у студентів такі знання: особливостей структури програми навчально-методичного комплексу з курсу “Людина і суспільство”; специфіки організації вивчення інтегрованого курсу; основних методичних засад створення і викладання курсу; методики формування системи понять, категорій, закономірностей; методики виховної роботи вчителя- суспільствознавця.

Предмет “Методика викладання курсу «Людина і суспільство» має сформувати у студентів такі вміння: застосовувати сучасні освітні технології при викладанні суспільствознавчих дисциплін; використовувати комплексну систему оцінювання знань; застосовувати прийоми організації діяльності учнів на творчому рівні; через вивчення теоретичного матеріалу інтегрованого курсу здійснювати виховний вплив на старшокласників.

І. Організаційно-методичні вказівки

Дисципліна Методика викладання шкільного курсу «Людина і суспільство» базується на знаннях педагогіки, психології, філософії, економіки, культурології, логіки, соціології, політології.

Методика викладання шкільного курсу «Людина і суспільство» має світоглядно-професійний характер. Теоретичним підґрунтям її є науки педагогіка, психологія, гносеологія, філософія, соціологія, економіка, формальна логіка.

У навчальному курсі “Людина і суспільство” розглядаються такі загальні питання: методологічні та методичні засади світоглядної освіти; особливості, завдання і структура курсу; типи і структура уроків суспільствознавства. Висвітлюються проблеми вивчення інтегрованого курсу, який в узагальненому та систематизованому вигляді знайомить учнів з головними поняттями і проблемами таких галузей сучасної науки, як суспільствознавство і людинознавство. Ці курси покликані виробити в учнів цілісне бачення людини і суспільства та їх взаємозв’язків. Науково - теоретичною основою інтеграції цих знань є вищі форми узагальнення змісту згаданих галузей науки: суспільно-наукова картина світу і картина світу людини.

Поділ навчальної дисципліни на частини диктується характером знань, які слід концептуалізувати, а також місткістю і багатоплановістю суспільствознавчої проблематики. Це дає змогу конституювати дану навчальну дисципліну у вигляді комплексного курсу, за яким стоїть цілісна система базових наук про суспільство. Входження у європейську цивілізацію з її неперехідними цінностями, серед яких центральне місце посідають ідеї свободи, демократії, ринкової економіки, правової держави. Сучасне шкільне суспільствознавство має бути ліберально – демократичним, реформаторським, такою є платформа Конституції України, її дух і буква.

При вивченні дисципліниметодика викладання шкільного курсу «Людина і суспільство» заплановано два модульні контролі, при проведенні яких студенти виконують такі види контрольних завдань: проходять співбесіду, виконують завдання письмового тестування, пишуть контрольну роботу, виконують індивідуальне науково-дослідне завдання.

Кожний з модулів дисципліни представляє собою закінчену, окрему структурну дидактичну одиницю, що дає можливість вивчати їх незалежно один від одного

Програма

навчальної дисципліни «Методика викладання курсу „Людина і суспільство”

Модуль 1. Шкільний курс „Людина і суспільство”, особливості його вивчення

Тема 1. Науково-методичні засади вивчення курсу ”Людина і суспільство”

Предмет, завдання і структура курсу „Методика викладання курсу „Людина і суспільство”. Основні вміння та навички студентів при вивченні курсу. Навчально-методичне забезпечення курсу. Шкільний курс „Людина і суспільство”. Предмет, структура, зміст, завдання курсу. Актуальність курсу «Людина і суспільство». Зростання значення соціально-гуманітарних і людинознавчих наук у сучасному суспільстві. Інтеграція як специфічна риса навчальної дисципліни «Людина і суспільство».

Головне освітньо-виховне завдання шкільної суспільствознавчої освіти – формування громадянськості як комплексу якостей та життєвих компетенцій особистості. Основні принципи концептуальних основ суспільствознавчої освіти: гуманізація та демократизація навчального процесу, науковість, історизм, самоактивність і саморегуляція, комплексність і міждисциплінарна інтегрованість, культуровідповідність, інтеркультурність. Головні методичні засади створення та викладання курсу: цілісність, системність, гуманоцентризм, синтетичність, розвиток особистості, відкритість, органічне поєднання локального і глобального, гармонізація відносин.

Психологічні аспекти суспільствознавчої освіти. Розвиток критичного мислення.

Тема 2. Виховний потенціал курсу

Розвивальний та виховний потенціал курсу «Людина і суспільство». Профорієнтаційна робота при вивченні курсу «Людина і суспільство». Моральні ідеали та цінності в системі світогляду. Формування суспільно значущих компетенцій і громадянської ідентичності учнів. Відповідальність та активна життєва позиція випускників. Формування гуманістичної світоглядної культури. Культура вільнодумності: сумлінність, такт, внутрішнє почуття міри. повага до опонента, терпимість до його позиції, вміння йти на компроміси.

Тема 3. Формування знань і вмінь на уроках суспільствознавства

Зміст суспільствознавчої освіти. Науково-теоретичне наповнення змісту суспільствознавчої освіти. Міжпредметні зв’язки курсу «Людина і суспільство». Методика формування системи понять. Логіко-наочний метод. Формування закономірностей та законів суспільного розвитку. Методика вивчення категорій, систем понять та закономірностей. Інтегрований характер суспільствознавства. Науково-теоретичні основи інтеграції знань. Реалізація міжпредметних зв’язків.

Створення системи світоглядних ідей, знань про закони суспільного розвитку. Формування світогляду як методична проблема. Світоглядна освіта як важливий чинник формування особистості. Світогляд, його сутність і структура. Світоглядна освіта, світогляд, погляди, переконання, життєва позиція, самосвідомість, самовизначення, самовдосконалення, самореалізація. Діагностування рівнів розвитку світогляду (спеціальні навчальні ситуації, проблемно-ділові ігри).

Тема 4. Формування філософських, економічних, соціологічних понять

Завдання філософської освіти – формування філософської свідомості. Філософська пропедевтика. Специфіка формування філософських знань. Етапи роботи по формуванню філософських понять. Шляхи формування філософського світогляду.

Логічні завдання, їх види. Філософські вміння та навички. Робота з першоджерелами. Творчі завдання: написання філософських творів-роздумів.

Структура викладання основних економічних понять. Критерії розвитку в учнів особистісної готовності до підприємницької діяльності. Проектування технологій розвитку (модель психологічної, професійної та особистісної орієнтованості учнів у майбутній професії). Робота з джерелами: статистичні матеріали, схеми, діаграми, графіки. Ділові ігри при вивченні економічних понять. Метод освоєння основних економічних ролей.

Політологія та соціологія в курсі „Людина і суспільство”. Використання соціологічних методів дослідження – тестування, інтерв’ю, анкетування, контент-аналіз. Завдання на реконструкцію соціальних типів. Алгоритми дослідження соціальної проблеми. Основи логіки. Об’єм і зміст понять. Співвідношення та визначення. Правила доведення.

Модуль II.

Конспект лекцій

Модуль 1. Шкільний курс „Людина і суспільство”, особливості його вивчення

Лекція 1.

Лекція 2.

Лекція 5.

Лекція 6 - 7.

Лекція 8.

Лекція 9.

Типи і структура уроків курсу „Людина і суспільство”

План

1. Класифікація уроків. Їх видові особливості.

2. Типи уроків та специфіка їх проведення у курсі « Людина і суспільство ».

3. Аналіз уроку в курсі „ Людина і суспільство”.

Основні поняття теми: класифікація уроків, їх видові особливості,

типи уроків та специфіка їх проведення у курсі « Людина і суспільство », аналіз уроку в курсі „ Людина і суспільство”.

Класифікація уроків за тематичною ознакою дозволяє здійснювати логічні зв’язки навчального матеріалу в середині кожної теми і визначати для учня головні ідеї. Накопичуючись і збагачуючись від теми до теми, комплекс взаємопов’язаних і взаємообумовлених ідей, складає змістовну основу курсу. Зміст теми розкривається в системі, де кожен урок обіймає певне місце в етапах вивчення її основних ідей. Чітко відображений у відповідності до програми курсу, зміст кожного уроку повинен бути пронизаний логічною єдністю конкретного матеріалу й узагальнень, розкриватись найбільш доцільними для даного змісту методичними прийомами, з тим, щоб учні засвоївши ідеї уроку, поступово підходили до усвідомлення ідей всієї теми.

Зрозумівши і засвоївши основні ідеї змісту даної теми, учень, вивчаючи наступну, за допомогою вчителя встановлює зв’язки з матеріалом, що вивчався у попередніх темах. Від теми до теми, через систему уроків розкривається ідейне багатство курсу, закономірності суспільних явищ, їх взаємозв’язки та взаємообумовленість. Учителю необхідно мати на увазі змістовну наступність кожного уроку, що визначає його місце в темі і в курсі, логічно та переконливо розкривати взаємозв’язок його змісту з попередніми і наступними уроками. Структура програми курсу „Людина і суспільство” достатньо чітко визначає місце кожної теми в логічній послідовності та наступності вивчення загальних понять та закономірностей.

Урок повинен мати відповідну до своєї мети й завдань логіку побудови і характеризуватися раціональністю методичних прийомів, внутрішніх взаємозв’язків ланок процесу навчання, єдиною логікою розгортання діяльності вчителя і учня. Типологія уроків з точки зору характеру діяльності вчителя і учня орієнтує на розширення та посилення розвивальної та виховної функцій процесу навчання. В типології уроків за характером діяльності перша і найбільша – уроки повідомлення нових знань вчителем.

Світоглядні знання насичені значною кількістю нових складних понять, що вимагають чіткої логіки визначення взаємозв’язків і взаємозалежностей, конкретизації теоретичних положень, тому із-за обмеженості навчального часу вимагають емоційного викладу, переконливої та актуальної їх структури. Важливе значення має чітка постановка цілей і завдань уроку, визначення найбільш оптимальних методів їх проведення.

Для визначення типу і виду уроку має значення, як учитель співвідносить урок з позакласною роботою, розподіливши матеріал для комплексного засвоєння. Урок має розвивати мислення, формувати науковий підхід до узагальнення фактів. Додатковий матеріал повинен пояснювати, конкретизувати наукові поняття курсу, встановлювати зв’язок теоретичного матеріалу з життям. Структурні елементи уроку:

· постановка перед учнями мети уроку;

· організація сприйняття, усвідомлення учнями та закріплення в їх пам’яті початкової інформації (вивчення нового матеріалу);

· організація засвоєння способів діяльності на основі одержаної інформації шляхом її відтворення і застосування;

· організація творчого застосування знань і способів діяльності в нових ситуаціях;

· узагальнення і введення його в систему наявних знань і досвіду (повторення та систематизація);

· контроль за результатами діяльності учнів.

Типи уроків:

· вступний урок (ввести учнів у проблематику курсу, розділу, інколи теми, показати значущість проблем, визначити провідну ідею наступного для вивчення розділу курсу, розпочати вивчення найбільш загальних понять);

· урок пред’явлення та вивчення нового навчального матеріалу - забезпечити початкове осмислення нового змісту - необхідність уроків, присвячених повністю вивченню нового матеріалу, пов’язана з обсягом і складністю певної теми;

· урок застосування знань - застосування знань, одержання досвіду творчої діяльності, формування вмінь, підвищення їх оперативності;

· урок узагальнюючого повторення і систематизації знань (повторення головного, узагальнення знань і приведення їх в систему);

· урок перевірки знань і вмінь – контроль і облік знань;

· урок комбінованого типу.

Вид уроку розрізняється за провідними методичними прийомами, що визначають організацію роботи на уроці. Вибір учителем форм для кожного уроку повинен визначатися завданнями навчання, виховання та розвитку учнів при вивченні даної теми, рівнем їх знань і вмінь, характером навчального матеріалу.

При визначенні типу уроку недостатньо обмежуватися характером і обсягом навчального матеріалу. Якщо керуватися тільки цим, то стане можливим всі знання передавати лише на уроках вивчення нового матеріалу із застосуванням різних методичних прийомів. Тип уроку суттєво впливає на оптимізацію навчального процесу, посилюючи елементи самостійної діяльності учнів по здобуванню знань з різних джерел. Кількісне співвідношення різних типів уроків курсу обумовлено характером навчального матеріалу, місцем того чи іншого уроку в курсі, кількістю навчального часу, наявністю взаємозамінних джерел знань, рівнем вмінь учнів. Різноманітність типів уроків позитивно впливає на процес навчання та виховання тільки за умови глибокої змістовності навчального матеріалу і доцільності методичних прийомів.

Організаційні форми навчальної роботи:

урок; домашня робота; факультативні заняття; гурткова робота; додаткові заняття, заліки; екзамени. Найбільша результативність вивчення курсу може бути досягнута при оптимальному співвідношенні різних форм уроку.

На вступному уроці важливо надати учням загальну орієнтацію на активізацію їх пізнавальної та громадської діяльності, на вдосконалення вміння поповнювати і поглиблювати свої знання, виконувати різні завдання, виступати на семінарах, диспутах, конференціях. На такому уроці потрібно повідомити теми групових та індивідуальних завдань з систематичного підбору матеріалу з періодичних видань за певною проблемою, запропонувати учням протягом тижня записатись на одну із тем. Для цього можна скористатись такою схемою:

Теми завдань

Групове або індивідуальне завдання

Терміни виконання та форма звітності

Хто готує

Слід пояснити, як збирати та опрацьовувати матеріал. Більш детальна консультація надається після вибору тем всіма учнями. В залежності від дидактичної мети вступні уроки можуть мати такі види: вступ до нового курсу, вступ до вивчення нового розділу та можуть мати таку структуру:

· вступ до нового курсу: мета – зацікавити учнів, розкрити значущість і необхідність оволодіння новими знаннями; мотивація ціле утворення (кінцева мета, результат); методологія (якими шляхами досягти результат);

· вступ до вивчення нового розділу: загальна характеристика змісту і структури даного розділу, значення його вивчення, сформулювати конкретну мету вивчення розділу.

Серед інших типів уроків курсу „Людина і суспільство”, провідне місце посідає комбінований урок. Методична доцільність цього типу уроку полягає у можливості урізноманітнювати прийоми навчальної діяльності, тому вони є динамічними, цікавими, ефективними. Комбіновані урокиметодично виправдані при необхідності свідомого та міцного засвоєння нової теми за обов’язкового її закріплення, а також повторення раніше вивченого матеріалу.

Отже, на такому уроці реалізуються всі основні ланки навчального процесу. Нові теми, побудовані на узагальненні раніше вивченого матеріалу, вивчаються із застосуванням прийому повторювально-узагальнюваної бесіди, тому повторення відбувається в органічному зв’язку з вивченням нового матеріалу. У ряді випадків, розкриваючи головний і найбільш складний матеріал з нової теми уроку, можна запропонувати учням самим розібрати новий матеріал в класі за підручником або вдома – для повторення раніше одержаних знань. У цьому випадку для активізації пізнавальної діяльності доцільно використати постановку пізнавальних завдань.

Серед уроків типу вивчення нового матеріалу найпоширенішим є урок -лекція – вид викладу навчального матеріалу (чергування специфічних прийомів і методів активізації пізнавальної діяльності учнів), який характеризується систематичністю, послідовністю, науковим обґрунтуванням висновків, глибиною аналізу, монологічною тривалістю мови. У лекційному викладі подається загальна характеристика об’єкту, що вивчається, рис, його якостей і місця в цілісній системі, аналіз зв’язків між структурними елементами, сторонами, тенденціями в його розвитку. Лекція виступає як форма занять і спосіб викладу навчального матеріалу.

Методична доцільність лекції обумовлена значним обсягом і складністю навчального матеріалу; необхідністю розкрити закономірності явищ і процесів, дати їм наукове пояснення, підвести учнів до важливих світоглядних висновків, дати цілісну уяву з будь-якої проблеми, а також коли необхідно підвести учнів до вивчення теми – у цьому випадку її продовженням є робота з документами, бесіда, семінарське заняття.

Вимоги до проведення лекції:

· науковість, цілісність розкриття теми, зв’язок із життям, чіткість аргументації, доказовість висновків, емоційність викладу. Доступність повинна поєднуватися з науковістю, неприпустима вульгаризація знань;

· наведені приклади виступають не тільки ілюстрацією до вивченого матеріалу, а також є об’єктом аналізу із застосуванням розглянутих теоретичних положень;

· постановка проблемних запитань і пізнавальних завдань;

· обов’язкові записи – система роботи із зошитом: запис лекції у вигляді розгорнутого плану або тез, зробити узагальнюючі висновки по певній темі;

· розкривати причинно-наслідкові зв’язки між вивченими фактами і явищами або стимулювати до такого розкриття самих учнів;

· узагальнення повинні розміщуватися за фактами, бути результатом розбору фактичного матеріалу або ж, навпаки, підкріплюватись конкретними фактами, що доводять справедливість висновків, наведених учителем у готовому вигляді;

· план лекції, нові слова, терміни, визначення записувати на дошці.

Важливе значення має педагогічна організація слухання та активної розумової діяльності. Учні повинні чітко сприймати розподіл лекції на логічно завершені частини, для цього перед її початком повідомляється план або дається завдання самим скласти його в процесі слухання. Викладання проводити так, щоб чітко визначити постановку запитання, логіку аналізу матеріалу, на основі якого розкриваються його сутність і значення, розробляються узагальнення і теоретичні висновки. Важливо встановлювати зрозумілі для учнів зв’язки між самими питаннями, винесеними на лекцію. Можуть бути використані логічні шляхи, що ведуть від розгляду окремих фактів до загального (індуктивний шлях) або від загальної, цілісної характеристики вивченого матеріалу – до окремих явищ. Лекція є зразком логічного, послідовного і доказового мислення, зразком правильної, переконливої і яскравої мови. Головним фактором, що активізує пізнавальну діяльність, є сам стиль читання лекції. Спонукати учнів слідкувати за думкою, обмірковувати поставлені питання, сприяти розвитку мислення учнів.

При проведенні проблемної лекції учитель демонструє процес вирішення наукової проблеми, створивши проблемну ситуацію, формулює та аналізує різноманітні гіпотези, пояснює способи дослідження, приводить необхідні аргументи. Діяльність учнів на лекції потребує стійкої уваги, застосування комплексу складних вмінь: інтелектуальних, загально навчальних, предметних.

Використання лекції дозволяє зробити глибокий, систематичний, послідовний виклад головного матеріалу в змісті даного уроку, розкрити ключові положення блоку взаємопов’язаних уроків. На лекції відпрацьовуються навички систематичної роботи із зошитом.

Ефективність уроків курсу „Людина і суспільство” досягається завдяки вирішенню комплексу методичних завдань. Інтеграція знань створює можливості для формування в учнів цілісної картини взаємопов’язаного та взаємозалежного світу, загального сприйняття різних сторін життя. Інтегрований урок уможливлює реалізацію синергетичного підходу, за якого кожен елемент посилює дію інших. При підготовці та проведенні такого уроку логічним виглядає використання проектного методу та елементів дослідницької діяльності.

Урок перевірки й обліку знань

Запитання для повторення доцільно подавати в логічній системі, що дозволяє закріпити в пам’яті важливі закономірні зв’язки і структуру вивчених понять. У цій якості урок перевірки й обліку знань має багато спільного з повторювально-узагальнюваним. Урок такого типу дозволяє широко застосовувати індивідуальний підхід до учнів – визначити учнів, знання яких потрібно перевірити та обрати запитання та завдання, які їм запропонувати, а також реалізувати значний виховний потенціал, а саме – виховання відповідального ставлення до навчання. Доповнення, які роблять учні, розвивають у них уважність, сприяють розвитку їх пізнавальних здібностей.

Для досягнення очікуваних результатів, учителю необхідно ретельно продумувати формулювання запитань і завдань. В першу чергу слід запропонувати запитання на виявлення причинно-наслідкових зв’язків, порівняння, співставлення, доказів, знання ознак понять, сутності законів, фактів. Потрібно скласти за даною темою логічний план, щоб розкрити її основний зміст, аргументувати найбільш важливі положення переконливими прикладами. Урок вимагає чіткої системи закріплення і повторення знань. Дібравши навчальний матеріал, що входить в систему знань і являє собою об’єкт ґрунтовного засвоєння, потрібно розмістити його в послідовності, яка дозволяє учням краще усвідомити основні ознаки понять, закономірні взаємозв’язки, засвоїти значущі висновки. На уроці перевірки й обліку знань закріплюються поняття, закони, знання яких є основою формування світоглядних переконань. Учні вчаться аргументувати свої висновки, залучаючи дані, одержані з раніше вивченого матеріалу, періодичної преси, науково-популярної літератури.

Використовуючи різні формулювання запитань, пропонувати учням завдання на порівняння, співставлення, використовувати логічні схеми, таблиці, діаграми. Повторення вивченого відбувається на більш високому ступені навчання, в умовах подальшої систематизації знань, встановлення між ними нових зв’язків, в тому числі і між предметних. Високий рівень засвоєння знань забезпечує використання завдань по застосуванню знань для ствердження або заперечення різних точок зору. Учням також можна запропонувати теми для розгорнутого викладу. Уроки опитування і залікові з точки зору співвідношення діяльності учителя і діяльності учнів можуть бути віднесені до одного типу. Діяльність учителя обмежується постановкою питань, вислуховуванням і оцінкою відповіді. Елемент навчання полягає у виправленні відповідей, водночас коротких роз’ясненнях суті або деталей незрозумілого навчального матеріалу. Основна діяльність на цих уроках переноситься на учнів, які звітуються в одержаних знаннях,відпрацьовують одержані вміння.

Повторювально-узагальнювані уроки (залікові)

В основі повторювально-узагальнюваних уроків лежить пройдений навчальний матеріал, який потрібно узагальнити під певним кутом, обумовленим сформулюваною темою уроку і його планом, які необхідно повідомити за тиждень. Учні, спираючись на підручник і свої записи, готуються до уроку, переосмислюючи вивчений раніше матеріал у визначеному напрямку. На уроці за викликом вчителя і за бажанням учні дають розгорнуті відповіді на поставлені запитання, доповнюють відповіді товаришів, роблять висновки. Учитель уточнює загальні висновки, забезпечує засвоєння всіма учнями головних ідей уроку.

Повторювально-узагальнювані уроки передбачаютьнаскрізний розгляд складних проблем, засвоєння провідних ідей даного розділу. Недоцільно ставити великі запитання, що вимагають розгорнутого викладу, для залучення всіх учнів до активної роботи на уроці краще роздроблювати зміст навчального матеріалу на велику кількість запитань, що ставляться в логічній послідовності і вимагають стислих відповідей. Відбувається закріплення системи понять, законів, теоретичних положень, вільний обмін думками, доповнення. Особливу увагу слід приділити перевірці найскладніших для засвоєння знань або тих, ступінь засвоєння яких не перевірялась. Не порушуючи загальну структуру теми уроку, вчитель більше часу відводить на перевірку засвоєння ключових питань, а зі змісту інших питань розкривається лише найсуттєвіше. Отже, узагальнююче повторення є виділення найбільш суттєвого в змісті, усвідомлене і міцне закріплення його в пам’яті. Прийоми: бесіда, оглядова повторювально-узагальнювана лекція, усне опитування, письмові роботи.

Аналіз уроку в курсі „ Людина і суспільство”:

· цільова установка уроку: які знання повинні бути засвоєні на даному уроці, які вміння формуються, Який досвід творчої діяльності одержить учень, яка роль уроку у формуванні емоційно-ціннісного ставлення до явищ соціальної дійсності;

· педагогічний задум уроку (його дидактичні завдання): пред’явлення учням нового змісту (через виклад учителя, текст підручника, документу), закріплення, застосування знань, повторення, розвиток вмінь;

· відповідність уроку його цільовій установці і дидактичним завданням. Оцінка змісту уроку, засобів і методів – адекватність меті й завданням;

· відповідність змісту уроку і навчальної програми. Педагогічна обґрунтованість (змістовний мінімум – незмінний);

· співвідношення змісту уроку і змісту підручника. Чи сконцентровано увагу на ключових положеннях теми, використані матеріали, що допомагають учням зрозуміти найскладніші фрагменти тексту. Якщо вчитель не встиг, який матеріал залишився нерозкритим – той, що в підручнику викладено ясно і зрозуміло, або той, що неминуче викликає труднощі в роботі учнів з книгою;

· відповідність уроку сучасному рівню суспільних наук: можливості ознайомити з різними точками зору на вивчені проблеми та їх використання; зміст уроку необхідно будувати лише на тих ідеях, що зберігають свою внутрішню значущість і актуальність для сьогодення, а також на тих, що є результатом сучасного переосмисленого історичного досвіду. Важливо з найбільш актуальних питань надати альтернативні підходи до об’єктів вивчення;

· основні поняття та провідні ідеї уроку, способи їх розкриття та включення в систему знань: прийоми здійснення між предметних та внутрішньо предметних зв’язків;

· різноманітність джерел навчальної інформації, що застосовуються на уроці, методичних прийомів роботи;

· зв’язок уроку з життям, особистим досвідом учнів;

· тип уроку, його структура;

· способи організації самостійної діяльності учнів. Рівень активності учнів.

Якщо перевіряються знання одного з учнів, то чим в цей час займаються інші Як вчитель організує їх діяльність в цей час? Якщо вчитель викладає матеріал, то чим зайняті учні? Як вчитель стимулює самостійну діяльність в процесі сприйняття нового матеріалу? Співвідношення різноманітних видів навчальної діяльності;

· оцінка знань;

· діяльність учителя: використання різноманітних прийомів усного викладу, організаційна діяльність;

· стиль взаємовідносин учителя і учнів.

? Подумайте:

1. Назвіть типи уроків курсу „ Людина і суспільство”. Назвіть їх видові особливості.

2. У чому полягає специфіка проведення уроків курсу « Людина і суспільство »?

3. Складіть поурочний план та зробіть аналіз уроку курсу „ Людина і суспільство”

 

Лекція 10.

Теми семінарських занять

Модуль 1. Шкільний курс „Людина і суспільство”, особливості його вивчення

Семінар 1. Шкільний курс „Людина і суспільство”

План

1. Предмет, завдання, зміст курсу”.

2. Головні методичні засади створення і викладання курсу, що виражають його специфіку.

3. Навчальна, розвиваюча, виховна мета курсу.

4. Характеристика окремих розділів програми, навчально-методичний комплекс шкільного курсу „Людина і суспільство”.

5. Навчальний, розвиваючий та виховний потенціал курсу. Методика викладання першого та другого розділів.

Практична робота:

1. Вивчити нормативні та інструктивні матеріали Міністерства освіти та науки України щодо викладання курсу „Людина і суспільство”. Вивчити основні документи щодо викладання суспільствознавства: Державний стандарт базової і повної середньої освіти. Суспільствознавство // Освіта України. – 2004. – №5(січень). – С. 4 – 6. та програми для загальноосвітніх навчальних закладів, розділ „Людина і суспільство”, 11 клас // Історія в школах України. – 2001. – №5. – №6.

2. Проаналізувати програму курсу „Людина і суспільство” за планом:

· структура курсу;

· міжпредметні зв’язки;

· вміння і навички;

· основні поняття та провідні ідеї;

· як в основній частині розкрито зміст суспільствознавчої освіти?

· яке призначення мають спеціальні розділи основної частини програми?

· як у програмі відображені основні вимоги до суспільствознавчої освіти випускників шкіл?

3. Проаналізувати Державний стандарт базової і повної середньої освіти, розділ „ Суспільствознавство” за планом:

· Основні компоненти вступу.

· Що складає обов’язковий мінімум змісту суспільствознавчої освіти?

· Порівняти програми з обов’язковим мінімумом та базовим компонентом. Які положення містяться в Держстандарті, а в програмі – відсутні?

· Які вимоги висуваються до рівня підготовки учнів на уроках курсу „Людина і суспільство”?

4. Проаналізувати навчально-методичний комплекс до курсу за схемою:

Назва розділу, теми уроку

Підручники і навчальні посібники, автори

Методична література: назва, автор

Наукова і художня література

Хрестоматії, книги для читання

Основні навчальні наочні посібники

ІНДЗ: Розробити авторську програму однієї із складових дисциплін курсу „Людина і суспільство”.

Основні компоненти програми:

- пояснювальна записка і відображення в ній мети вивчення курсу, кількість годин за розділами, темами;

- основна частина програми, що розкриває зміст курсу;

- наявність спеціальних розділів в основній частині програми, їх значення;

- відображення в програмі основних вимог до загальноосвітньої підготовки учнів (поняття, вміння, навички, очікувані результати);

- міжпредметні та міжкурсові зв’язки;

- но