Загальні методи викладання і вивчення курсу «Людина і суспільство»



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Загальні методи викладання і вивчення курсу «Людина і суспільство»



План

1. Робота з різними видами текстів на уроках курсу.

2. Наочний метод.

3. Дослідницький метод.

4. Проблемність у вивченні курсу «Людина і суспільство».

Основні поняття теми: класифікація методів за джерелом знань та рівнем пізнавальної активності учнів, прийоми роботи з текстами, джерела філософських знань, періодична преса як джерело, наочний метод, дослідницький метод, проблемний метод.

Робота з підручником починається на першому уроці з обов’язкового попереднього ознайомлення з навчальним матеріалом, який учні опрацьовуватимуть в класі. Можна використати такі прийоми роботи з підручником:

· скласти план змісту пункту, щоб виділити у певній послідовності найголовніші питання, що розглядатимуться в ньому;

· сформулювати його основне положення (думку, висновок);

· виписати незнайомі поняття з визначеннями, а, якщо в підручнику їх немає, то знайти у словнику;

· виділити в тексті основний текст і допоміжний (доповнюючий, пояснюючий);

· відмітити місця чи окремі положення, які здаються незрозумілими, викликають сумнів, заперечення і потребують обговорення з учителем;

· з’ясувати, яких положень тексту стосуються ілюстрації і яку функцію вони виконують;

· знайти відповідні запитання і завдання та виконати їх.

На уроках курсу «Людина і суспільство» постійно відбувається робота зі словником та використовуються такі прийоми як обов’язкове читання і переказ потрібних уривків, виписування назв, самостійне формулювання визначень понять.

Документи в курсі «Людина і суспільство» вивчаються в адаптованому та оригінальному, але скороченому вигляді. Такі уривки знаходяться у хрестоматії. Хрестоматія містить різноманітні матеріали (афоризми, уривки з наукових і філософських творів, словникові статті, поезії, уривки з прозових художніх творів; деякі з цих матеріалів виражають різні, а інколи й протилежні, точки зору на якесь питання чи проблему. Учні повинні усвідомлювати:

· до яких положень чи частини тексту підручника відносяться ці матеріали, поглиблюючи, ілюструючи або доповнюючи та конкретизуючи їх;

· з яких джерел, список яких додається, взяті матеріали або хто їхній автор і коли він жив;

· як можуть бути використані дані матеріали для відповіді на уроці.

При вивченні курсу «Людина і суспільство» опрацьовуються неадаптовані тексти, які не призначені спеціально для вивчення учнями певного віку. Ці твори породжені іншими соціальними потребами – філософські трактати, особисті щоденники, політичні програми, статистичні зведення і звітність, юридичні документи складають базу для відбору доступних учням джерел.

В навчальній роботі документи мають значний педагогічний потенціал та виконують різні функції: конкретизації, поглиблення знань, ілюстрації вивченого змісту для теоретичного збагачення положень шляхом введення нових понять і суджень, що дозволяють відтворити вивчений предмет більш повно і різнобічно. Такий рух думки від абстрактних визначень до конкретних знань складає змістовно-конструктивний процес розвитку творчого мислення учнів.

Робота з джерелами у курсі «Людина і суспільство» має винятково важливе значення. При знайомстві з джерелами суспільних наук методами наукового пізнання суспільства відбувається формування вміння пояснювати значення досліджуваних статистичних матеріалів при вивченні економічних процесів. Учні відпрацьовують вміння розбиратися в текстах, з якими людина і громадянин зустрічається в практичній діяльності (правові норми, звертання до виборців різних партій, інформаційні матеріали преси – підготовка учнів до типових для людини і громадянина видів діяльності), життєві ситуації, що вимагають правової оцінки. Через застосування документів відбувається введення в курс актуальної інформації та представлення учням злободенних проблем, що не знайшли свого відображення у стабільному підручнику.

Вивчення документальних джерел допомагає реалізації на уроках регіонального і національного-регіонального компонентів суспільствознавчої освіти (ставлення людини до природного середовища, розвиток особистої зацікавленості у вирішенні суспільних проблем, формування особистого ставлення до них. Документальні джерела уможливлюють надання вивченим висновкам суспільних наук більшої переконливості, викладу провідних ідей – доказовості. Важливим чинником для реалізації виховних завдань курсу є введення в навчальний процес матеріалів, що впливають не тільки на інтелектуальну, але й емоційну сферу особистості учня (документи, що яскраво відображають особисту позицію людини). Робота з документами сприяє підвищенню рівня самостійної роботи, створення умов для організації творчо-пошукової діяльності на уроці, допомагає здійсненню індивідуального підходу і різнорівневої диференціації учнів (порівняння текстів різних за складністю).

Методичні прийоми роботи зрізними видами текстів: переказ, цитування документу, коментоване читання, колективний розгляд, самостійна робота, а також словникова робота- пояснення слів та словосполучень, складання тез, конспекту (останні види роботи не доцільно використовувати регулярно).

Для самостійної роботи учням можна запропонувати такі завдання: запитання і завдання, спрямовані на свідоме сприйняття і точне або близьке до тексту відтворення змісту документу; запитання і завдання, спрямовані на перетворююче відтворення змісту документу; запитання і завдання творчо-пошукової діяльності. Для роботи з документами можна запропонувати учням такі орієнтовні творчо-пошукові завдання: проаналізувати логічну структуру тексту (виділити головні твердження та аргументи, фактофіксуючі положення); розкрити зміст окремих слів і виразів; встановити зв'язок тверджень з іншими відомими учням теоретичними положеннями; визначити історичність змісту документу, обумовленість епохою, його актуальність в наш час; співвіднести зміст документу з історичним досвідом, з реаліями сучасності; визначити значення ідей, що містяться в документі, для науки і практики; застосувати теоретичні положення документу для фактів, що не містяться в його тексті; співвіднести зміст документу зі змістом навчального посібника; порівняти погляди, ідеї, трактовки, що знаходяться в одному документі, з точками зору, інтерпретаціями, що містяться в іншому документі; зробити висновки зі змісту документу для себе, для особистого життя і діяльності; визначити особисте ставлення до ідей, що містяться в документі, сформулювати оціночні судження; самостійно сформулювати запитання до вивченого документу; зібрати матеріали преси з певної теми; індивідуальні завдання – підготувати огляд зібраних матеріалів на основі їх аналізу; підготувати невеликі твори у формі документів деяких типів – відкритого листа, звернення до кандидата в депутати, промови на конференції тощо. Для фронтальної самостійної роботи учням пропонується один і той же документ з однаковими запитаннями – для індивідуальної, диференційованої та групової роботи. Використання при вивченні будь-якої теми курсу різноманітних документів, застосування широкого спектру прийомів роботи з ними – невід’ємна і високоефективна складова сучасної суспільствознавчої освіти.

Періодичні джерела

Зміст багатьох питань в курсі суспільствознавства відрізняється динамічністю, тому актуальні проблеми сучасності в ньому посідають центральне місце. Важливе значення має розвиток інтересу учнів до актуальних питань, через систематичну роботу з газетою здійснюється політична самоосвіта, формується політична культура. При роботі з засобами масової інформації учні навчаються оперативно відшукувати інформацію, аналізувати та критично осмислювати її. Учні повинні мати уявлення про структуру інформації, вміти відділяти факти від їх суб’єктивної інтерпретації чи домислів, співставляти і критично оцінювати різні джерела інформації, порівнюючи їхні повідомлення із власним розумінням чи інтерпретацією тих чи інших подій; розуміти політичну чи пропагандистську спрямованість окремих засобів масової інформації. Події, що відбуваються протягом даного навчального року, вивчаються за публікаціями в періодиці, теле-, радіо передачам. Учні знайомляться з матеріалами з основних напрямків зовнішньої і внутрішньої політики України. Газетні дані не тільки оперативні, але й документальні. Можна запропонувати учням підбирати до кожного уроку матеріал періодичної преси протягом певного відрізку часу.

Систематична робота учнів з матеріалами періодичної преси допомагає формувати світогляд і моральність, виховувати громадянські якості, поглиблювати та актуалізувати знання учнів, одержані на уроках, розвивати пізнавальні інтереси учнів, навчати учнів систематичному самостійному читанню газет і журналів, формувати вміння органічно включати одержану інформацію до змісту уроку, використовувати її в суспільно-корисній діяльності.

Робота з періодикою допомагає також сформувати у старшокласників навички щоденного читання газет, вміння користуватися їх матеріалами при вивченні курсу, підбирати відповідні до теми уроку дані, використовувати приклади при відповіді. З кардинальних питань курсу слід запропонувати спеціальні завдання, наприклад, тематичні завдання, що виконуються як поєднання письмової відповіді зі спеціальних добірок газет. Суттєву допомогу учням в оволодінні економічними знаннями надають матеріали періодичної преси, де міститься доступне висвітлення економічних процесів, явищ, їх науковий аналіз, інформація про події економічного життя в країні та за кордоном. Матеріали періодики є ефективним засобом актуалізації знань учнів.

У методичному відношенні найбільш дієві завдання, що мають пошуковий, дослідницький характер. Вони вимагають від учнів не тільки збирання фактичного матеріалу, але його систематизації та узагальнення. Зібраний і узагальнений учнями матеріал органічно включається в урок, підвищуючи його освітньо-виховний рівень.

Робота з періодикою на уроці може мати різні форми: ознайомлення учнів з невеликими замітками або фрагментами матеріалів газет, журналів на уроці з метою актуалізації їх знань, аналізу запитань, що вивчаються, заслуховування коротких повідомлень або тематичних оглядів, попереднє вивчення стану будь -якої події, явища, процесу до початку спостереження за його подальшим розвитком.

Невідємною частиною вивчення курсу «Людина і суспільство» є організація самостійної дослідницької роботи над економічними, політичними, морально -етичними, культурними та іншими питаннями сучасності.

Цифровий матеріал, що наводиться у періодичних виданнях, виступає у ролі наочності, яка коментується.

Художня література

У якості додаткових джерел інформації використовується зміст інших навчальних предметів, наукових і художніх текстів, творів художньої літератури та образотворчого мистецтва. Вони виконують узагальнюючу та систематизуючи функції. Проблеми і положення, сформульовані на основі загальнолюдського досвіду, повинні бути заново переосмислені учнем на основі відомих йому різних джерел інформації та власного життєвого досвіду. Світоглядні знання перетворюються в переконання, якщо вони глибоко проникають в емоційний світ учнів. Логіко-узагальнююча основа змісту курсу створює не тільки високий інтелектуальний, але й емоційний настрій уроків, атмосферу глибокої переконаності вчителя, що передається учням.

Література та інші види мистецтва, завдяки образності, мають колосальну силу емоційного впливу, є могутнім засібом духовного розвитку. При розгляді проблем морально-етичного змісту варто спиратися на художньо-образну основу, сформовану в результаті читання художньої літератури, перегляду кінокартин, театральних постанов. Чим багатший такий образний світ учня, тим глибше і легше відбувається процес формування філософських, соціологічних, морально-етичних понять. Створити певний емоційний настрій на уроці допоможуть цитування та переказ уривків з творів художньої літератури.

Особливості використання наочного методу

Наочно-схематичні зображення повинні відповідати таким дидактичним вимогам: з максимально можливою точністю відображати головні ідеї змісту навчального матеріалу. Потрібно виокремлювати найбільш виразні у просторі графічні елементи схематичної моделі, в яких з найбільшою очевидністю та простотою відображались би провідні ознаки поняття, їх безпосередні та опосередковані взаємозв’язки і взаємозалежності. Навчальна ефективність схематичних моделей підвищується, якщо вони будуються при початковому ознайомленні з матеріалом в процесі логічної бесіди, динамічно виникаючи за елементами перед очима учнів.

Схематичні моделі, перенесені на картон і слайди, в залежності від обсягу понять, використовуються на багатьох уроках курсу. Обов’язкове багаторазове звертання вчителя і учнів до схематичної моделі відіграє важливу роль у швидкій актуалізації знань у потрібному на кожному уроці ракурсі, в якому вивчений матеріал пов'язаний з відображеним на схемі поняттям широкого узагальнення. Логіко-наочний прийом повинен обов’язково поєднуватися з переконливою конкретизацією понять меншого ступеню узагальнення, що входять в системоутворююче поняття більшого ступеню узагальнення.

Зміст багатьох питань курсу можна подати в умовно-схематичному, наочно-узагальненому вигляді. Це допомагає логічно переконливо розкривати найбільш загальні риси або особливості матеріалу, що вивчається. Наочність допомагає при вивченні таких явищ і процесів, які учні не можуть уявити в особистому досвіді при розкритті понять різного ступеню складності і узагальнення. Цей метод сприяє також розвитку логічного мислення, так як робота з наочним матеріалом вимагає виконання ряду розумових операцій – аналізу, синтезу, узагальнення, абстрагування від особливого і конкретного. Наочність має значний емоційний вплив.

Схема – умовна модель вивченого поняття. Важливо, щоб вони з’являлися перед учнями поступово, по мірі вияснення їх основних елементів у ході бесіди.

Схема дозволяє встановити якісні зв’язки і залежності, що не мають кількісного характеру. На абстрактних логічних схемах (у розумних межах) доцільно подавати лише той матеріал, що «лягає» в схему, де у вигляді графічного малюнка або умовних символів можна відобразити найбільш суттєві загальні внутрішні зв’язки між явищами, напрямки цих зв’язків, розкрити структуру явищ і понять, причин і наслідків, законів, подати систематизацію різноманітних ознак, категорій, їх порівняння, виявлення подібності та відмінності, розкрити існуючі суперечності.

Окрім схем, що відображають структуру понять, є багато такого навчального матеріалу, який обов’язково вимагає наочно-схематичного зображення. Наприклад, органи державної влади і державного управління – обумовлено очевидними взаємозалежностями між елементами, не менш доцільно проходить розкриття питання по заздалегідь підготовленій типовій схемі.

Інформаційні можливості деяких схематичних наочних посібників збільшуються при поєднанні з коротким виразним текстом.

Високий ступінь узагальнення курсу «Людина і суспільство» визначає особливу роль наочності, що виступає у якості поєднуючої ланки між теоретичним курсом і практикою. Проблема наочності невід’ємна від проблеми актуалізації знань. Будь-яка теорія складається із положень і доказів. Основні положення теорії відносно стійкі, а система доказів – рухлива і може використовуватися в різних аспектах. Проблема наочності вирішується за допомогою моделювання суспільних явищ і процесів. При цьому наочність може бути використана як при вивченні зовнішніх характеристик (якостей) самих об’єктів, що вивчаються, або їх моделей, а також їх зв’язків і відношень з іншими явищами і процесами моделювання суспільних явищ може бути забезпечено за допомогою засобів конкретної та абстрактної наочності.

До засобів конкретної наочності відносяться фотографії явищ або об’єктів дійсності, картини, малюнки, оскільки вони слугують створенню в учнів правильних уявлень про зовнішній прояв об’єктивних закономірностей. Засоби конкретної наочності носять, як правило, документальний характер Усвідомлюючи сутність понять і закономірностей, учні часто зустрічаються з труднощами.

Допомагають зрозуміти засоби абстрактної наочності – матеріалізація внутрішніх зв’язків суспільних явищ і процесів, що полягають у фіксації суттєвих зв’язків і відносин, тенденцій розвитку суспільства і створення в учнів умовних образів дійсності. До групи засобів абстрактної наочності відносяться також схеми, діаграми, плани, таблиці. Вони створюються шляхом графічного моделювання реально існуючого об’єкту, який усвідомлюється як процес відображення сутності окремих суспільних явищ за допомогою умовних знаків. Абстрактна наочність є опорою мислення при розкритті сутності та закономірності суспільних явищ і процесів. Це досягається тим, що, користуючись засобами такої наочності, учні від конкретних уявлень переходять до абстрактного осмислення сутності суспільних явищ, процесів і їх зв’язків.

Отже, необхідність відображати дійсність, приховану від прямого сприйняття, досягати її багатомірного бачення вимагає переважного застосування графічної наочності.

Дидактичні можливості графічних моделей: вони виступають засобом методичні умови організації сприйняття складних понять і закономірностей, сприяють розвитку логічного мислення. Абстрагуючись від другорядних деталей, схематичний малюнок допомагає зосередити увагу на матеріалі, який насамперед необхідно засвоїти. Графічні моделі є також засобом відображення взаємозв’язку предметів і явищ об’єктивної дійсності та цінними засобами розвитку логічного мислення. Їх використання допомагає учням одержати навички у виокремленні головного, узагальнити одержані уявлення про систематизацію і класифікацію.

Методичні умови раціонального використання графічних моделей та інших наочних друкованих засобів у практиці вивчення курсу «Людина і суспільство»:

· користуватися таблицями і схемами останніх років видання. В таблицях з суспільних наук часто використовуються дані та висновки природничих, точних наук, що швидко розвиваються;

· графічні моделі та інші наочні друковані засоби повинні бути доступними для учнів. Вони мусять передавати головне, суттєве;

· неприпустимо перевантаження таблиць різними графічними елементами, текстом. Кожна схема має містити не більше двох-трьох графічних компонентів, що знаходяться в цій таблиці. Але значно утруднюється робота вчителя з таким демонстраційним посібником, що має чотири -п’ять компонентів (малюнок і текст дуже дрібні), тому важко виділити важливі об’єкти.

· важливо, щоб в насичених графічним та образотворчим матеріалом таблицях найбільш значущі компоненти відокремлювалися додатковою окантовкою, рамкою або кольором.

Саморобні навчальні посібники завжди актуальні, наближені до обстановки, в якій працює вчитель з конкретним колективом учнів. Структура складних понять, високий ступінь абстракції та узагальнення вимагають широкого застосування структурно-логічних, цифрових і текстових узагальнюючих таблиць. При розробці структурно-логічних схем повинна враховуватися наступність їх сприйняття по мірі усвідомлення основних елементів в ході бесіди. Учитель малює їх на дошці у вигляді крейдової схеми, послідовно визначаючи і вписуючи в прямокутники, квадрати і ромби відповідні терміни, а потім зв’язує графічні елементи лініями та стрілками. перед учнями виникає структурно-логічна модель поняття. Правильне чергування демонстрації такого виду наочності з поясненням учителя є обов’язковою умовою ефективного використання друкованих навчальних посібників. Хоча схеми відіграють службову роль, але вони допомагають зрозуміти пояснення вчителя. Узагальнене зображення стає для учнів засобом виділення головного.

Високий ступінь узагальнення змісту курсу та вік учнів обумовлюють активне використання умовної та документальної наочності. Наочні образи відіграють виключну роль на стадії абстрактного мислення. На етапі розкриття сутності явищ необхідно широке застосування наочності. В основі її правильного застосування є ідея виявлення найсуттєвіших ознак об’єкта і свідоме відокремлення від менш суттєвих, другорядних, з тим, щоб суттєві ознаки могли бути зображені візуально і відображали, хоч і схематично, саму сутність вивченого об’єкту.

Зміст багатьох питань курсу піддається умовно-схематичному, наочно- узагальненому вираженню. Воно допомагає логічно переконливо розкривати загальні суттєві риси або особливості матеріалу.

Ілюстративні матеріали з періодичної преси допомагають сприймати новітню інформацію та сприяє розвитку інтересу учнів до сьогоднішньої злободенності, формуванню політичної культури учнів. Використання діаграм вимагає коротких пояснень. Політична карикатура має високий ступінь узагальнення. Гостра, гранично наочна форма розкриття самої сутності явища робить карикатуру важливим дидактичним засобом. Ефективне використання карикатури можливо при дотриманні таких методичних умов:

· використовувати тільки художньо виразні карикатури, а також ті, що відображають факт або ідею, ясно, переконливо, гостро;

· для демонстрації обираються лише ті, що прямо пов’язані зі змістом курсу і даного уроку;

· правильне подання карикатури своєчасне саме тоді, коли її поява підготовлена попереднім матеріалом уроку, коли її образний зміст буде просувати цю ідею далі до нового ступеню розуміння при короткому коментарі вчителя.

Цифрові таблиці використовуються як ілюстрації певного положення уроку, вимагають ретельного аналізу цифрового матеріалу. Оформлені у вигляді діаграм або графіків, вони швидко і вочевидь розкривають тенденції зростання або зменшення певних якісних показників. Статистичний матеріал порівнюється з раніше вивченим, приведеним в підручнику або наочному посібнику. Це надає особливу переконливість порівняльним висновкам.

Текстові таблиці – прийом схематичного узагальнення знань складних проблем. Вони сприяють засвоєнню причинно-наслідкових зв’язків, виявленню загального і особливого, подібності та відмінності. Текстові таблиці часто складаються в класі шляхом організації колективної роботи з узагальнення вивченого матеріалу та оперування ним в ситуаціях порівняння, протиставлення, для виявлення ознак подібності та відмінності, корінних протилежностей. Текстові логічні таблиці програмують різні шляхи розумової діяльності учнів: одні з них вимагають порівняння, інші – підтвердження конкретними даними загальнотеоретичних положень або узагальнення конкретних даних.

Для використання технічних засобів навчання існують певні обмеження: процес навчання не може тривалий час здійснюватися за їх допомогою, без інтелектуальних контактів між вчителем і учнями. Вони залучаються тільки для вивчення того навчального матеріалу, який іншими засобами засвоїти неможливо.

Дослідницький метод на уроках курсу «Людина і суспільство»

Формування дослідницького підходу до явищ природи і суспільства – одна з найважливіших завдань курсу «Людина і суспільство». Конкретні шляхи вирішення цього завдання визначаються змістом предмету, специфікою джерел знань, віком і рівнем навченості учнів. За рівнем самостійності учнів можна розподілити на три групи:

· вміння наслідувати зразок;

· виявляють самостійність у формулюванні проблем і самі здатні їх вирішити;

· виявляють творчий, оригінальний підхід до вирішення проблем.

Вищий етап самостійної роботи учнів пов'язаний виконанням різних видів навчальних досліджень, основою яких є літературні або документальні джерела. Самостійна робота має дослідницький характер за умови, коли учні, щоб вирішити одне питання, спираються на декілька джерел.

Учням можна запропонувати такий алгоритм дослідження:

· вивчення запитання за додатковою літературою;

· формулювання гіпотези, складання плану, аналіз логіки дослідження;

· збирання інформації: дослідження шляхом вивчення документів, анкетування, опитування, бесіди, особистих спостережень;

· формулювання положень, доведення; оформлення матеріалу у вигляді реферату.

В учнівському дослідженні необов’язково використовувати всі наявні методи збирання інформації. Таких методів повинно бути не менше двох, щоб характер інформації був більш об’єктивним і дозволяв зробити порівняння, виділити загальне і особливе. Одержані відомості обробляються, аналізуються та узагальнюються. Уточнити вирішені та невирішені питання програми або плану дослідження, перевірити правильність робочої гіпотези, надати пояснення відхиленням даних, одержаних в результаті навчального дослідження від тих, які передбачалося одержати. Результати дослідження повідомляються на уроці, конференції, лекції, таблиці. Тематику завдань повідомляти з певним запасом часу, краще на вступних уроках до розділів.

Проблемність у вивченні курсу

Проблемність при вивченні курсу є одним із провідних методів. Без розгляду проблем не можуть бути реалізовані завдання курсу, проблематичним є життя людини і розвиток суспільства. Постійно постає проблема вибору: яке з багатьох можливих рішень вибрати, щоб швидше досягти певної мети. Ці проблеми є неуникними, оскільки вони породжуються внутрішніми та зовнішніми суперечностями. Чим розвиненішими є людина і суспільство, тим інтенсивніше їх функціонування і динамічніший розвиток, тим складніші проблеми, що перед ними постають. Вміння бачити життєву проблему, розуміти її причини та обирати найефективнішими з можливих шляхів вирішення є неодмінною складовою осягнення людського життя і соціальної дійсності. Світоглядні знання і уявлення, різні соціальні і моральні теорії теж значною мірою є проблематичними. Тому неодмінною складовою змісту курсу „Людина і суспільство” є знання імовірнісні, які можуть виступати у формі різних здогадок, передбачень, прогнозів, гіпотез.

Методичний прийом проблемності в навчанні повинен використовуватися вчителем достатньо широко:

· при вивченні нового навчального матеріалу з показом зразків постановки і вирішення проблеми в науці;

· для самостійного вирішення учнями в ході викладу матеріалу вчителем;

· при одержанні навчальної інформації з інших джерел;

· при узагальненні раніше вивченого матеріалу з самостійним аналізом нового джерела, що вимагає застосування нових способів діяльності.

Важливою характеристикою проблемного запитання є обов’язкова наявність в ньому ідеї, що певним чином спрямовує на пошук відповіді. Це положення є суттєвим при формулюванні суто проблемних запитань для вчителя і для правильного орієнтування учня в проблемній ситуації, щоб він міг визначити правильний шлях вирішення навчальної проблеми, виходячи з відомого в наявній проблемній ситуації, що породило з ним пов’язане невідоме.

Для методики викладання курсу «Людина і суспільство» складними є питання вибору місця постановки навчальної проблеми в ході вивчення нового матеріалу, щоб проблема була вирішуваною при достатньо високому напруженні пізнавальних і емоційно-вольових зусиль учнів; формулювання навчальної проблеми, в якій би враховувалася її науково-пізнавальна або актуально-політична, практична або морально-етична значущість. Ставити і вирішувати тільки достатньо змістовні навчальні проблеми. Проблеми ставляться та вирішуються в ході вивчення нового матеріалу. Майже в кожному уроці курсу «Людина і суспільство» є можливість будь-яку частину навчальної інформації побудувати як проблемну ситуацію і запропонувати учням зразок наукового вирішення проблеми або поставити проблемне запитання для самостійного його вирішення.

Проблемно-пізнавальні задачі

Існують інформаційний та аналітичний шляхи передачі та одержання знань. Методика мобілізації пізнавальної активності учнів шляхом єдиної логічної системи додаткових запитань виявляється в необхідності розділити навчальну проблему на систему проблемних і репродуктивних запитань. Формулювати і ставити ці запитання потрібно так, щоб вони не знімали гостроти проблемної ситуації і поступово підводили учнів до вирішення поставленої проблеми.

Особливу увагу слід приділити створенню сприятливих умов для вирішення проблемно-пізнавальних запитань: відповідні наочні посібники, статистичні дані, приклади конкретних життєвих ситуацій.

Проблемні запитання допомагають розкрити сутність явищ, що вивчаються, їх взаємозв’язок та взаємообумовленість. Вони сприяють засвоєнню знань, підвищують інтерес до навчального матеріалу, розвивають пізнавальну активність учнів.

Проблемність у навчанні повинна чергуватися з іншими методичними прийомами і застосовуватись лише тоді, коли учні підготовлені до проблемного вивчення даного запитання, а також наявний час для проблемного вивчення всієї теми уроку або його частини, якщо учитель добре володіє проблемно-пошуковими методами викладання.

? Подумайте:

1. Назвіть джерела вивчення курсу «Людина і суспільство». За допомогою яких прийомів вони досліджуються?

2. Наведіть приклади прийомів роботи з періодикою.

3. В чому полягають особливості використання наочного методу?

4. У чому сутність дослідницького методу?

5. Охарактеризуйте прийоми проблемного методу.

Лекція 8.



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-19; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.238.95.208 (0.021 с.)