Професійний розвиток в зрілому дорослому віці

За умов вдалого вибору професійної діяльності, людина в зрілому дорослому віці накопичує такий досвід в професійній сфері, коли об'єкт праці стає для неї максимально "прозорим" (зрозумілим). Свою роботу вона виконує з легкістю (іноді навіть віртуозно). Для дослідження даного феномену в науковий обіг було введене поняття професіонал.

Професіонал - це людина, яка успішно адаптується в умовах професії і оволодіває психологічними засобами праці.

Важливим аспектом професіоналізму людини є оволодіння психологічними засобами праці: операціями і діями, а також великими їх об'єднаннями - способами, прийомами, навичками і вміннями; "техніками" - сукупністю прийомів, вмінь, навичок, які застосовуються для вирішення окремих завдань професійної діяльності і професійного спілкування; технологіями, які означають планування психологічного аспекту виробничого процесу і підпорядкування системам поставлених цілей його змісту і методів, контроль за досягненням поставлених цілей. З.І.Рябікіна стверджує, що надзвичайно важливим чинником, який впливає на розвиток особистості в зрілому дорослому віці є професійний еталон, вибір якого пов'язаний з вирішенням проблеми сенсу життя.

Професійний еталон - суб'єктивне уявлення про психологічні властивості і поведінку людини, яка сприяє ефективному виконанню професійної діяльності. Професійний еталон визначає оцінку подій, що відбуваються, вибір стиля поведінки, задоволеність собою та результатами діяльності.

Центральним протиріччям, яке забезпечує розвиток особистості є протиріччя між образом "Я" і професійним еталоном. Доведено, що стереотипний, схематизований професійний еталон унеможливлює повноцінну інтеграцію особистісного досвіду, а професійне становлення в цьому випадку створює перешкоди для розвитку особистості. Розвитку особистості сприяє лише індивідуалізований, тобто прийнятий особистістю, з урахуванням її індивідуальних особливостей професійний еталон.

Дослідження підтверджують, що в кожній групі професій, які суттєво відрізняються за своїм змістом, виявляється характерний "еталон" поведінки і установок особистості.

Зрілий дорослий вік - це час реалізації довготривалих професійних цілей, корекції розвитку кар'єри, а іноді розчарувань в професійній діяльності; це період коли, пов'язаний з роботою стрес може досягати максимального рівня.

Донедавна поширеною була думка про те, що професійне життя людини включає початок трудової діяльності на певній посаді і подальшу роботу в обраній сфері до виходу на пенсію. В цій ситуації необхідні ґрунтовний аналіз для вибору професії та серйозна підготовка до неї. Коли людина починала працювати, вважалося, що вона на все життя закладає підвалини для своєї кар'єри.

Цей сценарій було змінено, у зв'язку з розумінням того, що в процесі розвитку дорослої людини можуть змінюватися її установки, професійні потреби і цілі. Більше того, в сучасному технічно розвиненому та економічно нестабільному суспільстві специфіка роботи може змінюватися надзвичайно швидко, тому імператив "одна професія на все життя" на сьогоднішній день неактуальний для значної кількості людей. За словами Ф. Моє на: "У зв'язку з переструктуруванням самої природи праці, сім'ї, кар'єри і виходу на пенсію, змінюється і їх основа".

Переважна більшість людей не часто докорінно змінюють професійну діяльність, особливо в період зрілого дорослого віку. Однак, в наш час незвичайною є ситуація, коли людина починає і закінчує своє професійне життя на одному робочому місці чи в рамках однієї посадової вертикалі. Дане твердження в першу чергу, стосується жінок, які мають вимушені перерви трудової діяльності протягом тривалого часу, у зв'язку з вихованням дітей. В зрілому дорослому віці вони готові спрямувати свою енергію на інший вид продуктивної діяльності. Саме в професійній діяльності жінки можуть реалізувати свої можливості, а також сформувати важливі стосунки, що даватимуть їм підтримку.

З огляду на це, ми проаналізуємо процес переоцінки професійної кар'єри, який часто відбувається в зрілому віці, а також реакції людей, пов'язані зі змінами роботи.

Переоцінка цінностей в середині кар'єри.

Біографічні дослідження представників різних професійних сфер створили можливість доповнити теоретичну модель професійного циклу, яка запропонована Р.Хейвінгхерстом. Дослідники виокремлюють етап ґрунтовного аналізу та переоцінки професійної діяльності, що відбувається саме в дорослому зрілому віці. Основними причинами переоцінки професійної кар'єри є усвідомлення, того, що кар'єрний ріст відбувається не так динамічно, як це було заплановано, окрім того, виконувана робота (чи професійна сфера загалом) у цей віковий період може виявитися недостатньо привабливою.

Так, дослідження Д.Левінсона підтверджують, що в період від 40 до 50 років у людей може відбуватися переоцінка цінностей та цілей, яка зумовлює переосмислення перебігу кар'єри. Автор стверджує, що ці зміни відбуваються як "повторний прояв мрії": прагнень, ідеалів та цілей юності. Дослідження показують, що дорослі більш успішно долають цей період, якщо вони звикли систематично і реалістично оцінювати свої здібності, а також переваги і недоліки їх професійної позиції.

Ю.Томас стверджує, що сучасні соціальні умови полегшують переживання цих драматичних змін цінностей та установок. Тривалість життя людей збільшилася, що зумовило продовження періоду професійної діяльності. Коли завершується період виконання батьківських обов'язків, дорослі отримують свободу вибору, можуть дозволити собі зниження рівня прибутків або зміну стилю життя. Коли в сім'ї працюють обидва партнери, один з них може продовжувати заробляти гроші, а інший зробити спробу змінити свою кар'єру.

Варто зазначити, що невелика кількість людей дійсно кардинально змінює кар'єру в середині життя. Однак, це трапляється в ситуаціях, коли людина відчуває недостатність реалізації своїх здібностей в професійній діяльності. Це може бути пов'язано зі зміною специфіки виконуваної роботи, зменшенням кількості ризиків та дійсно цікавих завдань після досягнення фахівцем високого рівня професійної компетентності. Інша причина - це професійне вигорання, що визначається як психічний стан емоційного виснаження та тривоги, який пов'язаний з відчуттям неспроможності займатися даним видом діяльності.

Більшість людей у період зрілого дорослого віку не прагнуть до змін професійної кар'єри. У випадках, коли вони відбуваються, можуть виникати значні труднощі. Суттєвим стресогенним чинником є нестабільність. Невідповідність розвитку кар'єри очікуванням фахівця, вимушена зміна місця роботи або раптова втрата роботи, завжди пов'язані з високим рівнем стресу і емоційної нестабільності. Інші незаплановані події, що можуть виникати в зрілому дорослому віці, пов'язані з необхідністю "повернення за парту" для підготовки до нової діяльності або тривалою перервою в роботі для вдосконалення професійних навичок, з метою продовження кар'єрного розвитку.

Втрата роботи

Люди, яких звільнили з роботи, відчувають негативні емоційні переживання, які підсилюються фінансовими труднощами. Втрата роботи негативно впливає на Я-концепцію, а також рівень самоповаги.

Для багатьох людей у зрілому віці втрата роботи стає не просто економічною проблемою, а може перерости в психологічну катастрофу. Втрата роботи може бути причиною хвороб, розриву сімейних стосунків, виникнення почуття власної непотрібності. У безробітних часто спостерігається загострення головного болю, проблеми з травленням та безсоння. Окрім того, серед безробітних підвищується рівень вживання алкоголю та тютюну. Особливо сильно втрата роботи позначається на чоловіках, які в процесі соціалізації засвоїли роль "годувальника".

Після втрати роботи людина може відчувати втрату перспективи, сумувати за своїми колегами та "ритуалом" щоденного відвідування роботи. У багатьох безробітних почуття безнадії зростає після кожної невдалої спроби влаштуватися на роботу. Якщо це відбувається досить часто, фахівець може залишити ринок праці.

Г.Крайг, описуючи поведінкову модель при раптовій втраті роботи, стверджує, що вона починається шоковим станом, а також небажанням повірити в те, що це сталося. Після цього людина проходить стадію гніву та протесту. Частина людей може проходити, так звану, стадію торгу; на цьому етапі людина починає звертатися з проханням до роботодавця, чоловіка (або дружини) дати їм ще одну можливість, ще один шанс. Після цього може початися депресія, а в деяких випадках - фізичні розлади. В окремих випадках, людина може втрачати здатність виконувати звичні, повсякденні дії, які ніяк не пов'язані з професійною діяльністю.

Після закінчення описаних реакцій горя та гніву, людина починає пристосовуватися до втрати, в неї з'являється надія, і вона спрямовує всі свої зусилля на пошук іншої роботи або сфери діяльності. Очевидно, що в період зрілості вирішити проблему втрати роботи набагато складніше, ніж у молоді роки. По-перше, існує висока імовірність того, що людина в цьому віці значною мірою ідентифікує себе з професійною діяльністю. По-друге, людина в зрілому віці може відчувати дискримінацію під час прийняття на роботу або навчання. По-третє, робота, яку знайде фахівець, скоріш за все, буде мати нижчий статус та заробітну платню.

Люди, які успішно переживають втрату роботи, намагаються сприймати цю подію спокійніше, не спрямовують свій гнів проти себе, а також не вважають себе невдахами в особистому і професійному житті. Дослідники виокремлюють низку чинників, які допомагають людині успішно пережити втрату роботи:

Фізичне здоров'я. Один з найголовніших способів конструктивного переживання втрати роботи - пошук нової. Якщо людина має гарну фізичну форму, їй простіше вдало презентувати себе на співбесідах у процесі працевлаштування. Фізичне здоров'я підсилює опірну здатність стресам, не передбачуваним обставинам та втомі, які виникають після звільнення.

Фізичні і фінансові ресурс и. Втрата роботи створює серйозну стресову ситуацію для людей, які не мають фінансових ресурсів, на відміну від тих, хто має певні заощадження, які можуть використовуватися в період працевлаштування. Люди, що не мають фінансових ресурсів, змушені вдаватися до більш радикальних заходів для вирішення ситуації втрати роботи (наприклад, продаж/застава майна, позики, вимушений вибір непрестижного місця роботи тощо), що підсилює стресовий стан.

Специфічні навички. Людям, які володіють актуальними для ринку професійними навичками, простіше здійснювати пошук роботи, порівняно з тими, хто має недостатню або застарілу підготовку.

Соціальна підтримка. Індивіди, які відчувають постійну сімейну підтримку та любов, не так тяжко переживають втрату роботи, як самотні люди чи люди з напруженими сімейними стосунками.

Когнітивне розуміння подій. Здатність зрозуміти причини, які зумовили втрату роботи (реструктуризація організації, помилки в роботі, погана якість трудової діяльності) допомагає людині пережити звільнення і знайти сили для пошуку нового робочого місця. Така здатність визначається життєвим досвідом, а також рівнем освіти.

Особистісні чинники. Такі особисті властивості як гнучкість, відкритість для нового досвіду, стійкість сприяють успішному вирішенню проблеми втрати роботи.

Історія життя. Людина, яка вже втрачала роботу раніше і переживала період безробіття, спокійніше та зважено сприймає проблему безробіття.