Вплив батьківства на розвиток В ранньому дорослому віці

Батьківство вимагає нових ролей і обов'язків від матері та батька. З народженням дитини різко збільшуються фізичні та емоційні навантаження подружжя, які пов'язані з порушенням сну, звичного стилю життя, фінансовими витратами, підвищеною напруженістю та конфліктами з приводу розподілу обов'язків і дотримання певного порядку. Мати дуже втомлюється, батько часто може відчувати себе покинутим, обділеним увагою. Обидва відчувають обмеження своєї свободи. Поява нового члена сім'ї знижує близькість і робить стосунки чоловіка і дружини не такими міцними; немовля стає центром піклування одного чи обох батьків.

Батьківство, з його складними завданнями і вимогами, можна розглядати як найвищу фазу індивідуального розвитку матері та батька, а також подружжя в цілому.

Більшість сімей проходять передбачуваний цикл сімейного життя, який характеризується низкою важливих подій чи етапів. Першою подією в циклі, стає відокремлення від батьківської сім'ї. Відокремлення від сім'ї може відбуватися в момент одруження чи раніше, коли людина прагне до незалежності та вирішує жити окремо. Друга важлива подія - це, як правило, одруження з усіма аспектами процесу адаптації та налаштування стосунків з новою людиною та родичами. Найбільш типовою третьою подією стає народження дитини та початок періоду батьківства. Ці події визначаються як утворенням власної сім'ї і переходом до батьківства. Існують й інші важливі події в життєвому циклі сім'ї: вступ до школи першої дитини, народження останньої дитини і відокремлення її від сім'ї, смерть одного з партнерів тощо.

За останні 50-100 років сімейні цикли змінилися. Збільшилась тривалість життя, змінився вік досягнення різних етапів сімейного циклу, а також середня тривалість періодів між основними подіями в життя сім'ї. Так, збільшився період між відокремленням від сім'ї останньої дитини і виходом батьків на пенсію чи їх смертю, причому тривалість цього періоду постійно збільшується.

Перехід до батьківства є одним з основних періодів сімейного циклу. Часто люди відчувають значний тиск сім'ї та суспільства, що спонукають їх до народження дитини та здійснення незворотних змін у своєму житті. На відміну від ролей та обов'язків подружнього життя, обов'язки батьківства не зникають зі зміною обставин життя людини. Батьківство вимагає багатьох змін та пристосувань. Перехід до батьківства зумовлює наступні зміни різних сфер особистого і сімейного життя:

o Зміни ідентичності та внутрішнього життя. Зміни відчуття власного "Я" батьків і їх уявлень про сімейне життя;

o Перерозподіл ролей і зміни подружніх стосунків. Коли батьки змучені недосипанням, неможливістю бути разом скільки забажається, в їх житті відбуваються зміни, пов'язані з розподілом праці.

o Зміни ролей і відносин старшого покоління. Перехід до батьківства стосується не тільки батьків, але також і старшого покоління дідусів і бабусь.

o Зміна ролей та відносин поза сім'єю. Зовнішні зміни більше стосуються матері, оскільки їй доводиться на деякий час залишити роботу для того, щоб піклуватися про дитину.

o Нові батьківські ролі та відносини. Батьки повинні взяти на себе нові обов'язки, які пов'язані з вихованням дитини.

Батьки та матері можуть проявляти різні реакції, пов'язані з народженням першої дитини. Жінки, як правило, змінюють звичний для себе спосіб життя, віддаючи пріоритет своїм батьківським і сімейним ролям. Чоловіки, часто, починають працювати більш інтенсивніше, щоб краще матеріально забезпечувати сім'ю. Поява дитини стає причиною нових стресів і труднощів, а рольові зміни відбуваються дуже швидко. В батьків з'являються нові почуття гордості та хвилювання, до них додається підсилене почуття відповідальності. Іноді ця відповідальність може здаватися надмірною і бути важким тягарем для молодих батьків. Деякі чоловіки заздрять дружині через її здатність народжувати і встановлювати тісні емоційні зв'язки з дитиною. У деяких пар після народження дитини виникають сексуальні проблеми, підвищується конфліктність, зменшується час спілкування.

Однак, поява дитини - це в більшості випадків перехід сім'ї до нового стану, а не її кризовий період. Більшість подружніх пар стверджують, що вони відчувають лише незначні труднощі, пристосовуючись до нової ситуації.

Вміння молодих батьків пристосуватися до своїх ролей обумовлюється багатьма чинниками. Для матері важливе значення має соціальна підтримка, особливо підтримка чоловіка. Подружнє щастя в період вагітності - важливий індикатор визначення наскільки добре подружжя зможе пристосуватися до нової ситуації. На адаптацію батька в період після народження дитини особливо впливає оцінка дружини подружніх стосунків і своєї вагітності. Самооцінка батьків також може вважатися значущим чинником, для людей з високою самооцінкою процес адаптації проходить більш безболісно. Важливими також є особливості самої новонародженої дитини. Наприклад, у батьків немовляти з складним темпераментом часто спостерігається зниження задоволеності подружнім життям.

Кожний період сімейного циклу відзначається специфічними вимогами до батьків. Дитина вимагає до себе постійної уваги, що кожне подружжя переживає по-різному. В деяких сім'ях може негативно сприйматися надмірна залежність від потреб дитини. Інші тяжко адаптуються до дитячого плачу. Плач дитини може викликати у батьків почуття безпорадності, залежності та гніву. Кожний критичний для дитини період зумовлює критичний період у батьків.

На кожній стадії сімейного циклу батьки повинні не тільки вирішувати нові проблеми і задовольняти потреби дитини, але й долати труднощі, які виникають у подружній і сімейній системах. Подружні пари повинні приймати рішення та розв'язувати конфлікти таким чином, щоб кожний з партнерів зберігав цілісність особистості. Системи, в яких одна людина постійно займає домінуючу позицію, а інша нехтує своїми інтересами, - недовговічні. Окрім того, можуть виникати додаткові труднощі, пов'язані з "бунтарською" позицією підлітка, який прагне до розширення свободи. Сімейна система, яка характеризується надмірною жорсткістю, або недостатньою структурованістю не може задовольняти потреби дитини, що розвивається.

Проблема самотності

Протягом тривалого часу самотність сприймалася як сумний наслідок якогось катаклізму, наприклад, війни або ознака можливої неповноцінності чи незрілості особистості, остання думка, певною мірою, зберігається до цього часу. Частина людей у шлюбі має стереотипне уявлення про самотніх (неодружених) людей, які сприймаються як безтурботні поціновувачі життя або відверті невдахи. Представники першої категорії живуть насиченим, веселим життям, не відмовляючи собі ні в чому. Стереотипні невдахи - фізично непривабливі люди, які не мають сильних особистісних властивостей і високих інтелектуальних характеристик.

Однак, не завжди ці стереотипи відображають дійсний стан речей. Звичайно, існують люди, що відповідають описаним характеристикам. Принаймні протягом деяких вікових періодів людина може суттєво змінюватися на різних етапах життя. Самотнє життя цілком може бути результатом зваженого рішення, спробою знайти баланс між самодостатністю і взаємозалежністю. Багато самотніх людей відмовляються від одруження для того, щоб отримувати задоволення від близьких стосунків при сприятливому їх розвитку і уникати проблем, пов'язаних з невдалим подружнім життям. Вони не хочуть відчувати себе прикутим до партнера, який стоїть на шляху їх власного розвитку. Вони також уникають роздратованості, суму, сексуальної незадоволеності і самотності через необхідність спілкуватися з людиною, яку вони вже давно "переросли" (що часто трапляється в нещасливих сім'ях). Спостерігаючи за тим, як невдало складається подружнє життя деяких друзів та знайомих, вони приходять до висновку, що продовження самотнього життя є кращим вибором.