Розвиток інтелекту та мислення в ранньому дорослому віці

В сучасній когнітивній психології отримала підтвердження теорія "динамічного" і "кристалізованого" інтелекту, запропонована американським психологом Р.Кеттелом. Згідно з цією теорією, інтелект має дві основні складові: кристалізовану (предметно-змістову) і операційно-динамічну. Кристалізований інтелект включає культурні знання, досвід, освіту, компетентність; він в більшій мірі залежить від навчання. Динамічний інтелект описується як базова здатність осмислення змісту та здійснення обробки інформації. Динамічний інтелект, на думку, Р.Кеттела, не залежить від залучення до соціокультурного середовища.

Приблизно до 25 років обидва види інтелекту розвиваються паралельно в бік зростання. Надалі, предметно-змістовий інтелект залишається на одному рівні протягом всіх наступних вікових періодів, а операційно-динамічний інтелект після 30-35 років починає поступово знижуватися, причому інволюція найбільш виражена в похилому віці. Дослідження когнітивних психологів доводять, що накопичені індивідом знання, рівень компетентності, вміння зберігаються до глибокої старості. Більше того, вони можуть розвиватися при навчанні та тренуванні.

Дослідження переконливо доводять, що для вікового періоду 18-25 років характерний інтенсивний розвиток психічних функцій, їх фронтальний прогрес. У цей період найбільш інтенсивно розвиваються пам'ять і мислення. Домінуючу роль у пізнавальній діяльності починає відігравати абстрактне мислення, формується узагальнена картина світу, встановлюються глибинні зв'язки між різними аспектами реальності, що вивчається.

Друга фаза ранньої дорослості відзначається тим, що в даний період відбувається нова диференціація окремих сторін інтелекту і в той же час - вищий рівень його загальної інтегрованості. Так, у період 34-37 років настає другий пік розвитку мислення дорослої людини, встановлюються тісніші зв'язки між образним, вербально-логічним і практичним мисленням.

В. Овенс і Л.Шефельд вважають, що вербально-логічні функції досягають першого оптимуму в ранній молодості, потім вони можуть зростати до 50 років.

За даними Д.Векслера, еволюція інтелектуальних функцій охоплює період від 19 до 30 років. Вершина лексичних функцій досягає свого максимуму в 40 років. Після 30 років спостерігається зниження інтелектуальних функцій, пов'язаних з моторикою.

В інтелектуальному розвитку людини О.Л.Степанова виокремлює три макроперіоди: перший період від 18 до 25 років, другий - 26-35 років, третій - 36-40 років. Найбільші зміни інтелекту відбуваються в першому макроперіоді, а другий і третій характеризуються відносною сталістю, але вираженого підйому набуває вербальний інтелект.

Б.Д. Бромлеєм оцінювалися вербальні і невербальні функції у людей від 20 до 80 років. Уже в 30-35 років відзначається поступова стабілізація й подальше зниження невербальних функцій приблизно до 40 років. Разом з тим, вербальні функції саме в цьому періоді прогресують найбільше і досягають максимуму після 40 років. Вербально-логічні функції прогресують і тоді, коли інволюція старості вже вразила невербальний інтелект і сенсомоторику людини.

У дорослої людини при залученні до різних форм творчої активності інтелектуальна діяльність досягає найвищого рівня. Експериментальні дослідження вітчизняних і зарубіжних дослідників показали, що кульмінаційні моменти наукової творчості припадають на 35-40 і 40-45 років життя. Середній максимум творчої активності для багатьох спеціальностей відзначається в межах 35-39 років. При цьому найвищі показники творчих здібностей проявляються до 30-34 років в таких науках як математика, фізика, хімія; 35-39 років - у геологів, лікарів.

Б.Г.Ананьєв доводить, що інтенсивність старіння інтелектуальних функцій зумовлюється двома чинниками: внутрішнім чинником є обдарованість людини, зовнішнім - освіта. Освіченість протистоїть старінню, гальмує його процеси.

Дослідження характеризують другу фазу ранньої дорослості як організаційний період, коли людина схильна вирішувати проблемні ситуації організаційним шляхом. Вміння узагальнювати, аналізувати факти і приймати логічні рішення, які базуються на інтерпретації фактів і прогнозах виступає на перший план.

Дослідники описують нову можливу стадію розвитку інтелекту в ранній дорослості - здатність до самостійної постановки проблем. Нові рішення старих завдань виявляються в ширшому контексті ставлення до себе з позицій суспільства, людства в цілому, вимагають розвиненої здатності до самостійних суджень, вміння вибирати лінію поведінки, тобто розвиненої індивідуальності.

У.Пері вважає характерною особливістю даного періоду перехід від базового дуалізму, розуміння навколишньої дійсності в авторитарних дуалістичних термінах, притаманного юнацькому віку (чіткий поділ явищ навколишнього світу на погані та хороші, правильні й неправильні, пошук абсолютної істини та знання) до толерантної, зваженої оцінки альтернативних позицій (концептуального релятивізму) і подальшого самостійного вибору ідей і переконань. Поступово, зустрічаючи різні, часто суперечливі точки зору, людина починає цінувати право на власну, індивідуальну позицію, усвідомлює, що будь-які явища, вчинки, події можна оцінювати по-різному, залежно від контексту. Таким чином, особистість приходить до розуміння відповідальності за обрані цінності, погляди, переконання.

К.Рігел стверджує, що важливим досягненням когнітивного розвитку дорослих є процес розуміння суперечностей. Він висунув гіпотезу існування специфічної стадії розвитку пізнавальної сфери дорослих, яка отримала назву діалектичного мислення. Суть даного феномену полягає в осмисленні та подальшій інтеграції протилежних, суперечливих ідей, смислів чи спостережень. Одним з найважливіших аспектів діалектичного мислення є інтеграція ідеалу та реальності. За К.Рігелом, ця особливість є сильною стороною мислення дорослих людей.

Г.Лейбові-Віф надавала особливого значення "обов'язкам і відповідальності" як характерним ознакам когнітивної зрілості в ранній дорослості. Вона доводить, що хід когнітивного розвитку повинний включати як розвиток логічного мислення, згідно теорії Ж.Піаже, так і еволюцію саморегуляції, яка починається з дитячого віку і охоплює більшу частину періоду дорослості. Дослідниця визнає, що логічне мислення може досягти своєї кінцевої стадії при досягненні рівня формальних операцій. Однак, так само як У.Пері та К.Рігел, вона стверджує, що людині потрібно відчути на собі вплив складних соціальних проблем, суперечливих точок зору, набути значного практичного досвіду, щоб надалі відійти від дуалістичного мислення. Г.Лейбові-Віф описує період еволюції як тривалий процес становлення автономності дорослих, їх підготовки до зіткнення з суперечливістю і неоднозначністю життєвого досвіду. Когнітивна зрілість в ранній дорослості характеризується розвитком навичок незалежного прийняття рішень.

В.Шейко, визначає гнучкість застосування когнітивних здібностей як характерну рису мислення дорослих. Він стверджує, що протягом дитинства та підліткового періоду людина набуває складніших внутрішніх структур розуміння світу. Потужні інструменти, формального операційного мислення - ключові досягнення цього етапу розвитку, які він визначив як період набуття. В ранній дорослості інтелектуальні здібності використовуються, щоб досягти успіху і обрати стиль життя; В.Шейко назвав це періодом досягнень. Людина застосовує інтелектуальний потенціал, навички вирішення проблем і прийняття рішень у процесі досягнення цілей і виконання життєвого плану.

Особистість, яка успішно справляється з цим, досягає певного рівня розвитку незалежності і переходить на іншу стадію застосування когнітивних здібностей - період, що включає в себе соціальну відповідальність. В середньому віці (зрілості) за В.Шейко, людина застосовує когнітивні здібності для вирішення проблем інших людей: у сім'ї, суспільстві, на роботі тощо. Він стверджує, що ядром когнітивного розвитку дорослого віку є не підвищення можливостей чи зміни в когнітивних структурах, а гнучке використання інтелекту на різних етапах життя.

Деякі автори визначають ранню дорослість як період продовження когнітивного розвитку та змін. Одним з провідних дослідників в цій галузі є Р.Кеган. Він стверджує, що особистість в процесі розвитку постійно диференціює своє "Я" від навколишнього середовища, і в той же час, прагне інтегрувати "Я" в більш широкий світ. Р. Кеган наполягає на тому, що смислові системи людини продовжують розвиватися в період ранньої дорослості. Такі системи можуть набувати різних форм: релігійних, політичних, культурних, особистісних. Людина активно створює системи переконань і цінностей, залучаючи досвід; новоутворені системи інтегруються в досвіді, організовуючи думки і переживання, забезпечують основу для поведінки.

В процесі розвитку когнітивних здібностей у період дорослості, смислові системи індивіда стають більш своєрідними, маючи, однак, певну подібність до систем інших людей, які знаходяться на тому самому рівні розвитку. На кожній наступній стадії попередній досвід стає невід'ємною частиною когнітивних новоутворень, так само як конкретне розуміння навколишнього світу дітьми стає інформаційною основою мислення на рівні формальних операцій.

Р. Кеган притримується позиції, що у більшості людей продовжується структурування та переструктурування їх систематизованого розуміння самих себе і навколишнього світу в період ранньої дорослості.