Особливості Я-концепції у ранньому дорослому віці

Я-концепція - відносно стійка, більш-менш усвідомлена система уявлень особистості про себе, яка переживається нею як неповторна і є основою її самовизначення у світі, взаємодії з іншими людьми, ставлення до себе.

Більшість уявлень людини про себе в дорослому віці ґрунтується на оцінному процесі, який полягає у тому, що людина оцінює позитивно, прагне відчувати ті переживання, які її розвивають (Я здорова, красива, щаслива, вміла, успішна) і оцінює негативно чи уникає того, що, на її думку, шкодить її збереженню та розвитку (Я хвора, некрасива, невміла). Цей процес пов'язаний з тенденцією актуалізації сутнісних сил особистості. Отже, розвиток Я-концепції залежить від самоактуалізації особистості - бажання людини розвиватися.

В дорослої людини взаємовплив самоактуалізації і Я- концепції контролюється прийнятими нею соціальними і моральними принципами, ідеалами, нормами, духовними цінностями. Відповідно до прийнятих у певних соціальних групах критеріїв оцінювання, котрі інтеріоризують особистість, у неї виникають різноманітні уявлення щодо особистісної спрямованості і способів самоактуалізації та самовираження.

Дорослі відчувають психологічний комфорт тоді, коли їхні уявлення про себе дають змогу сприймати важливий для них досвід. Цю можливість забезпечує стійке ядро Я-концепції -самість, автентичність людини, що відрізняє її від інших людей і зберігається протягом усього життя; основні уявлення про себе. У людей, які активно самоактуалізуються, воно включає відкритість для досвіду, раціональність, особисту відповідальність, почуття власної гідності і свободи, здатність до встановлення і підтримки добрих особистісних стосунків і ведення духовно-морального способу життя.

Периферична частина Я-концепції дорослого включає в себе різні аспекти Я-образу (результат усвідомлення глибинної суті людини, що дає змогу відрізнити себе від інших), а також позитивні і негативні самооцінки. Відмінності між Я-образом і Я-концепцією збільшуються з дорослішанням людини. Я-концепція дорослого розвивається під впливом різноманітних зовнішніх і внутрішніх чинників. Особливо важливими є контакти зі значущими персоналіями, які на етапі ранньої дорослості певною мірою визначають уявлення індивіда про себе.

Отже, Я-концепція дає змогу утвердити у самосвідомості особистості відчуття визначеності у соціальному і матеріальному світі, сфері моралі та духовності, ідентифікуватися з конкретним оточенням, досягти прийнятного самоототожнення. Вона визначає, як людина діятиме у конкретній ситуації, як інтерпретуватиме власні дії і вчинки інших, чого очікуватиме в майбутньому.

Я-концепція і самооцінка

В ранньому дорослому віці особистість окреслює цілі та обирає засоби для їх досягнення, оцінює успішність своїх дій відповідно до Я-концепції, яка індивідуалізує самооцінку - суб'єктивне сприйняття досягнутих результатів, згідно з якими те, що для однієї людини є успіхом, інша сприймає як невдачу.

З віком самооцінка стає більш диференційованою. Доросла людина може високо оцінювати одні свої властивості, наприклад, свій інтелектуальний розвиток, і дуже низько інші - рівень міжособистісних стосунків чи фізичні можливості. Це явище пов'язане з існуванням у структурі Я-концепції людини реального Я (більш чи менш адекватного уявлення про себе) та ідеального Я. Ідеальне Я може бути реалістичним або фантастичним.

Реальне та ідеальне Я, як правило не тотожні. Відмінності між ними пов'язані як з негативними, так і з позитивними наслідками. Значні відмінності свідчать про неадекватність самооцінки і хворобливе ставлення до себе, що зумовлює негативні емоційні переживання та неадекватні вчинки. Така особистість нездатна подолати розрив між своїм реальним станом і тим, до якого вона прагне.

Я - концепція і психологічний вік особистості

Оскільки розвиток людини відбувається не лише у хронологічному, а й у психологічному часі, то Я-концепція особистості має індивідуальний часовий аспект. Суть його полягає в наявності різних тенденцій сприйняття та оцінювання свого віку і часу на різних етапах життя. Якщо, наприклад, підліток прагне бути старшим за свій хронологічний вік, то люди зрілого віку, особливо жінки, намагаються бути молодшими. Внутрішнє відчуття віку пов'язане із суб'єктивними переживаннями часу. Людина, яка вважає час втраченим, сприймає себе молодшою, ніж вона є насправді, тобто її психологічний вік є меншим від реального. Та, якщо життя сповнене багатьох потрясінь, її внутрішнє відчуття віку значно перевищує реальний.

В ситуації адекватної самооцінки чітко простежуються відмінності між людьми, котрі належать до різних вікових груп. З віком значно збільшується кількість дорослих із психологічним віком, що не відповідає хронологічному.

На етапі ранньої дорослості особистість усвідомлює, що її життєва перспектива є досить значною, а також реалістично сприймає життя і розподіляє майбутнє на послідовні етапи. Ця перспектива не завжди є оптимістичною, оскільки людина чітко розуміє існування численних перешкод та труднощів на життєвому шляху. Продовжуючи, орієнтуватися на майбутнє, вона більше пов'язує себе з теперішнім, залишаючись дещо ізольованою від минулого.

Я - концепція та сімейні стосунки

Створивши сім'ю чоловік та жінка починають виконувати нові соціальні ролі. Змінюються раціональна, емоційно-ціннісна та поведінкова складова цих ролей. Відчутно змінює Я-образ особистості та критерії її самооцінки народження дитини. Ці зміни стосуються само-ідентичності особистості, перерозподілу ролей у подружніх стосунках і у взаємодії з особами старшого покоління. Ефективність цих перетворень залежить від самооцінки особистості. Як правило, ті хто не відчуває проблем стосовно самооцінки, значно легше пристосовуються до нового соціального статусу.

Від міри адекватності батьківської Я-концепції залежить налагодження стосунків з дітьми. Органічне включення в Я- концепцію образів власних дітей, їхніх очікувань дає змогу налагоджувати доброзичливі стосунки з ними. Якщо центром Я-концепції батьків є Я-професійне, а проблеми дітей знаходяться на її периферії, то можуть виникати конфлікти.

Професійна Я - концепція та самооцінка

Поняття професійна Я - концепція означає уявлення особистості про себе як професіонала. Вона мас реальну та ідеальну складові. Реальна професійна Я-концепція - це реальне уявлення індивіда про себе як професіонала, ідеальна професійна Я-концепція - уявлення про свої досягнення. Обидві вони здебільшого не є тотожними, що стимулюють професійне самовдосконалення особистості, прагнуть до розвитку. Важливим елементом у структурі професійної Я- концепція особистості є професійна самооцінка - оцінка себе як суб'єкта професійної діяльності. У ній виокремлюються операційно-діяльнісний та особистісний аспекти. Операційно-діяльнісний аспект самооцінки пов'язаний з оцінюванням себе як суб'єкта діяльності і виражається в оцінюванні досягнень, свого професійного рівня (сформованості операцій та навичок), рівня компетентності і стилю діяльності. Особистісний аспект професійної самооцінки виражається в оцінюванні власних характеристиках, у зв'язку з ідеалом образу Я-професійне. Ці два аспекти самооцінки не завжди узгоджуються між собою, що негативно впливає на професійну адаптацію і професійний розвиток особистості.

Кризи раннього дорослого віку

Криза тридцяти років

В середині періоду ранньої дорослості (приблизно 28-33 роки) людина переживає кризовий стан, певний переломний момент розвитку, пов'язаний з тим, що життєві уявлення, сформовані до тридцяти років, вже не можуть її задовольнити. Аналізуючи прожиті роки, життєві успіхи та невдачі, людина усвідомлює, що незважаючи на влаштоване, ззовні благополучне життя, особистість її недосконала, багато сил та часу витрачено дарма, досягнуто недостатньо, втрачено багато можливостей тощо. Інакше кажучи, відбувається переоцінка цінностей, критичне переосмислення власного "Я". Реалізувавши себе на даному етапі життя, в період молодості, людина раптово усвідомлює, що перед нею постає те ж саме завдання - пошук, самовизначення в нових обставинах життя, враховуючи реальні можливості (в тому числі обмеження, які не помічалися раніше). Дана криза проявляє себе у відчутті необхідності "зробити щось" і знаменує перехід на новий рівень дорослості.

Для чоловіків в цей час характерні зміни роботи або способу життя, але їх зосередженість на роботі і кар'єрі, як правило, не змінюється. Найпоширенішими мотивами добровільного звільнення з роботи є: незадоволення виробничою ситуацією, напруженістю праці, заробітною платою тощо. Якщо незадоволеність виникає внаслідок прагнення добитися кращого результату, то це сприяє вдосконаленню самого фахівця.

В жінок під час кризи тридцяти років змінюються пріоритети, встановлені на початку ранньої дорослості. Жінки, орієнтовані на одруження та виховання дітей, починають прагнути до реалізації професійних цілей. В той же час, ті, хто всі зусилля спрямовували на роботу, переорієнтовують їх для сім'ї та шлюбу.

Переживаючи кризу тридцяти років, людина шукає можливості закріплення своєї ніші в дорослому житті, підтвердження свого статусу дорослого: вона хоче мати хорошу роботу, прагне безпеки та стабільності. Людина ще впевнена в тому, що можливе повне втілення надій і сподівань, тому старанно працює для цього.

Г.Шихі виокремлює моделі поведінки як класифікацію можливих варіантів вирішення завдань розвитку в даний період для чоловіків і жінок. Різні моделі поведінки зумовлюють специфічний розвиток ролі людини в житті, перспективи подальшого розвитку. Кожній моделі відповідає певний набір психологічних проблем, пов'язаних з ефективністю вирішення завдань розвитку: глибока криза і затримка на попередніх вікових стадіях або благополучне входження у дорослість.

Моделі поведінки жінок

Модель поведінки "Турботливі"

Це жінки, що виходять заміж у двадцятирічному віці (чи ще раніше) і не збираються виходити за межі ролі домогосподарки. їм не вдається вирішити завдання, які стоять перед людиною в ранньому дорослому віці: отримання автономії та незалежності, формування ідентичності, цілісного образу "Я", що поєднує різні елементи особистості. Жінка може відокремитися від батьків, але не стає незалежною та самостійною: батьківські функції бере на себе чоловік.

Б.Фрідан виокремлює низку шляхів патологічної ідентифікації у випадку такої моделі розвитку: через чоловіка та його досягнення, дітей, секс, а також накопичення.

Ідентифікація через чоловіка загрожує жінці втратою індивідуальності, оскільки отриманий статус є похідним від досягнень чоловіка. Інша можливість ідентифікації - стати матір'ю. Народження дитини неначе слугує "доказом" жіночої сутності. Однак, після того як діти виростуть і покинуть батьківський дім, вирішення проблеми пошуку себе і сенсу життя буде ще складнішим. Секс може стати засобом порятунку від сірості та одноманітності життя, але не може бути повноцінним засобом самоідентифікації. Намагаючись стверджуватися за допомогою сексу, та не знаходячи в ньому задоволення, домогосподарка потрапляє в замкнуте коло.

Криза тридцяти років для жінки з такою моделлю поведінки може проходити дуже складно: вона несамостійна, пасивна, економічно залежна, не має освіти, професії, ідентичність її невизначена. В цей період гостро починає відчуватися порожнеча в сфері досягнень, оскільки з роками на досягненнях фокусується більша увага.

Реалізація завдання розвитку (ідентичність, самостійність) ускладнюється сімейними проблемами і відставанням від однолітків у професійній сфері. При негативному вирішенні кризи можливий регрес на попередню стадію розвитку, підвищується ризик невротизації.

Модель поведінки "Або-або"

Ці жінки в двадцять років повинні зробити вибір: створювати сім'ю, народжувати дитину чи отримувати освіту і реалізуватися професійно. Розрізняють два види жінок, які обирають таку модель поведінки: перший -жінки, які планують кар'єрний розвиток в пізніший період, але, на відміну від "турботливих", через деякий час реалізують свої прагнення; другий вид включає жінок, які намагаються спочатку завершити професійну освіту, а вже потім одружуватися і народжувати дитину. В першому випадку, перевагою є те, що жінка отримує можливість здійснити значну внутрішню роботу, яка допоможе їй надалі точно визначити свої пріоритети.

Ризики даної моделі пов'язані з можливістю втрати професійних навичок і зростанням конкуренції з боку однолітків, при затримках вирішення кризи. Суть кризи полягає у пригніченні тієї частини свого "Я", що прагне отримати професійне визнання, тобто зробити кар'єру. На емоційному рівні ця ситуація сприймається з тривогою, страхами та незадоволенням стосовно своєї ролі домогосподарки, окрім того, часто виникає протидія з боку чоловіка, який не схвалює ідею професійної реалізації.

Дослідження групи жінок, які відносяться до другого виду моделі "або-або" (спочатку кар'єра, потім роль дружини та матері) показують, що, як правило, вони є первістками в сім'ї, матері не мають на них значного впливу. Батько підтримує самооцінку своєї дочки і стає її основним джерелом. Дж. Віткін стверджує, що суть кризи в даному випадку полягає в усвідомленні того, що залишилося мало часу для народження дитини, а також у відчутті самотності. Жінки починають відвідувати лікарів, змінювати партнерів, можуть вийти заміж. Іноді проблемою може стати те, що незалежній жінці, яка досягла певного становища в суспільстві буває важко знайти відповідного партнера. Пошук може затягнутися на невизначений період і жінка може не створити сім'ю. Серед жінок, що не вийшли заміж виокремлюють дві групи: жінки, які обрали нові завдання розвитку, друга група - жінки, які не вирішили завдання кризи.

Також виокремлюється група жінок, яким вдається збалансувати професійну сферу та сім'ю. Вони спочатку роблять кар'єру, потім одружуються і народжують дитину приблизно до тридцяти років. Більшість дослідників схиляються до думки, що такий варіант є найбільш ефективним. Перевагою такої моделі є те, що вона дозволяє планувати життєві події і жінка більш підготовлена до кризового переходу: створені "інтимні стосунки" - сім'я, окрім того є кар'єрні досягнення.

Модель поведінки "Інтегратори"

Намагаються поєднувати шлюб і материнство з кар'єрою. Суть кризи полягає у відчутті втоми, пригніченості завданнями, вини перед чоловіком і дітьми; жінці постійно доводиться жертвувати сім'єю і кар'єрою для того, щоб все встигнути. Часто жінки не витримують таких навантажень і на деякий час відмовляються від роботи, доки не підростуть діти, або відмовляються від шлюбу та виховання дітей. Інші знаходять більш позитивний вихід: перерозподіляють домашні обов'язки з чоловіком, працюють вдома, використовуючи сучасні засоби зв'язку, неповний робочий день, запрошують няню тощо.

Модель поведінки "Нестабільні"

В молодості обирають нестабільний спосіб життя: багато подорожують, часто змінюють місце проживання, заняття і сексуальних партнерів. Дж.Віткін стверджує, що жінка, яка обирає таку модель поведінки віддає перевагу тому, щоб не визначатися в житті: не має стабільного прибутку, сім'ї, професії; часто має незрілу особистість і занижену самооцінку; живе сьогоднішнім днем і не задумується про майбутнє.

Суть кризи тридцяти років полягає у втомі від "вільного життя", перед жінкою постає проблема подальшого самовизначення, пошуку себе у світі дорослих і отримання професії. Якщо завдання попередніх вікових періодів невирішені, вони можуть ускладнити вирішення завдань наступних періодів. В крайніх випадках розвиток може затриматися настілки, що людина не може перейти до наступного періоду. Часто жінки цієї категорії включені до групи ризику: ведуть асоціальний спосіб життя, для них характерна деструктивна поведінка (вживання алкоголю, наркотиків тощо).

Моделі поведінки чоловіків.

Дж.Віткін і Г.Шихі виокремлюють три основні моделі поведінки чоловіків:

Модель поведінки "Нестабільні"

Чоловіки, які нездатні намітити чіткі внутрішні орієнтири в молодому віці. Вони здатні лише на обмежені емоційні переживання, не мають сформованого уявлення про те, яка професія їх приваблює, не прагнуть до стабільності.

Суть кризи: люди, які обрали таку модель поведінки, поступово деградують і руйнують себе. Внутрішній досвід цього періоду розвитку має хаотичний характер, а зовнішня структура нестабільності може зберігатися протягом шести-семи років.

В деяких чоловіків продовження "експериментів юності" має позитивний характер - в тому випадку, якщо допомагає формувати основу для подальшого вибору. Чоловіки, які починають дорослість з "нестабільною" моделлю поведінки, до тридцяти років відчувають сильне бажання визначити особисті цілі і зв'язки.

Модель поведінки "Закриті"

Найбільш поширена категорія. Чоловіки, які мирно, без криз та самоаналізу, визначають чіткі орієнтири на початку молодості. Люди, які дотримуються такої моделі поведінки надійні, однак, легко піддаються впливу та зовнішньому тиску. В пошуках ранньої стабільності вони часто не вдаються до серйозної оцінки системи цінностей, яка знаходиться в основі їх цілей.

З настанням кризи тридцяти років, вони можуть шкодувати про те, що не використали молоді роки для досліджень різних аспектів навколишнього світу. Частина чоловіків, які мають сміливі, незаангажовані погляди на життя можуть використати перехід до тридцятилітнього віку для руйнування шаблонного "почуття обов'язку", якщо кар'єрне становище їх не влаштовує.

Модель поведінки "Вундеркінди"

Чоловіки, які рано досягають успіху, раніше ніж однолітки долають тяжкі професійні випробування. Завжди зосереджені на роботі, в них рано зникає межа між професійною реалізацією і особистим життям.

Суть кризи: такі чоловіки бояться визнати, що вони чогось не знають, у чомусь некомпетентні. Вони бояться встановлювати близькі стосунки з іншими людьми, відчувають недовіру та тривогу, через те, що хтось зможе маніпулювати ними, дізнавшись у тісному спілкуванні про їх слабкі сторони. Дослідники стверджують, що така тривога пов'язана з образом батьків чи інших значущих у дитячі роки дорослих, які в ранні вікові періоди викликали в них почуття безпорадності та невпевненості в собі.

Криза середини життя

Це психологічний феномен, який переживає людина у віці 40-45 років, він полягає у критичній оцінці та переоцінці основних життєвих досягнень, що були здійснені до цього часу. На жаль, досить часто ця переоцінка призводить до розуміння того, що "життя прожите безглуздо, час вже втрачено". У результаті, в настрої починають домінувати депресивні елементи.

Як стверджував К.Юнг, чим ближче середина життя, тим більше людина переконується в правильності обраних ідеалів, принципів поведінки. Однак, дуже часто соціальне ствердження відбувається за рахунок втрати цілісності особистості, гіпертрофованого розвитку однієї з сторін. Окрім того, певна частина людей намагається перенести психологію фази молодості через поріг зрілості. Тому в 35-40 років збільшується кількість депресій, або навіть невротичних розладів, які свідчать про початок кризи. На думку К.Юнга, сутністю даної кризи є зустріч людини із своїм несвідомим. Однак, для того, щоб людина могла зустрітися зі своїм несвідомим, вона повинна здійснити перехід від екстенсивної позиції до інтенсивної, від прагнення розширити і завоювати життєвий простір - до концентрації уваги на своїй самоті. Тоді друга половина життя стане періодом досягнення мудрості, кульмінацією творчості, а не відчаю та неврозів.

Подібні погляди стосовно сутності кризи середини життя висловлював Б.Лівехуд. Він називав вік 35-45 років своєрідною точкою, де життєві шляхи починають розходитися. Один з шляхів - це поступова психічна інволюція людини відповідно до її фізичної інволюції. Інший - продовження психічної еволюції, незважаючи на фізичну інволюцію. Вибір першого чи другого шляху визначається мірою розвитку духовного начала людини. Тому наслідком кризи повинно стати звернення людини до свого духовного розвитку, і тоді період після кризи стане часом продовження інтенсивної еволюції. В іншому випадку, людина стає "трагічною особистістю", яка відчуває ностальгію за минулими часами, вбачає загрозу у всьому новому.

Великого значення кризі середини життя надавав Е.Еріксон. Вік 30-40 років він називав "десятиліттям фатальної межі", головними проблемами якого є зниження фізичних можливостей, життєвої енергії та зменшення сексуальної привабливості. В цьому віці, як правило, з'являється усвідомлення невідповідності мрій, життєвих цілей людини її реальному становищу. Успішне вирішення кризи, за Еріксоном, призводить до формування у людини генеративності (продуктивності), яка включає прагнення людини до зростання, турботу про наступне покоління і власний внесок у розвиток життя на Землі. Протилежний процес - зупинка розвитку (стагнація), яка супроводжується почуттям спустошеності та регресією.

М.Пек, звертає особливу увагу на труднощі переходу від однієї стадії життя до іншої. Основною причиною цього він визначає болісний процес відмови від звичних ідей, методів роботи, а також позицій оцінки навколишнього світу. Тому більшість людей намагаються зачепитися за старі стереотипи мислення та поведінки, відмовляючись вирішувати завдання кризи. Страх змін ускладнює або робить неможливим успішне завершення її.

Частина людей у ранній дорослості вважають, що найкращі роки вже позаду, а майбутнє сприймається як "чорна діра", в якій доведеться пробути принаймні двадцять років свого життя.

На думку тих, хто розділяє цю позицію, ріст і розвиток людини припиняється тоді, коли починається середня дорослість. Людині в цей період доведеться розпрощатися з юнацькими мріями та планами професійної кар'єри, сімейного життя і особистого щастя. Якщо молодість - це надія, то середина життя - це зупинка і тривога, що пов'язані з втратою здоров'я і можливістю реалізуватися в цьому житті.

Поступова втрата фізичних сил і привабливості - одна з головних проблем, з якою зустрічається людина в роки кризи середнього віку і пізніше. Для тих, хто в молодості занадто покладався на свої фізичні можливості, середній вік може стати періодом тяжкої депресії.

Ще одне з головних питань середнього віку - це сексуальність. У людини середнього віку часто змінюються сексуальні інтереси, потреби і можливості. Багато людей бувають вражені тим, наскільки важливіше значення мала сексуальність у їх стосунках з людьми, коли вони були молодшими.

Г.Крайг стверджує, що вдале досягнення зрілості в середньому віці вимагає значної "емоційної гнучкості" - здатності змінити емоційний внесок у відносини з різними людьми і різними видами діяльності. Емоційна гнучкість необхідна в будь-якому віці, але саме в середньому, коли помирають батьки, зростають і покидають дім діти, вона стає надзвичайно важливою.

Інший, теж необхідний вид гнучкості - це гнучкість мислення. Для людей зрілого віку характерна тенденція до зростання ригідності поглядів і дій, складність прийняття нових, свіжих ідей. Цю закритість розуму необхідно подолати, інакше вона може перерости в нетерпимість і фанатизм. Окрім того, жорсткі установки призводять до помилок і нездатності творчого мислення. Успішне завершення кризи, як правило, включає зміну формулювання ідей в рамках зваженої і більш реалістичної позиції, а також усвідомлення обмеженості часу життя кожної людини. Чоловік (або дружина), друзі та діти набувають більшого значення, в той же час, власне "Я" поступово втрачає свій винятковий статус. Підсилюється тенденція задовольнятися тим, що є та менше думати про те, що навряд чи колись вдасться досягти.

В середньому віці як чоловіки, так і жінки переглядають власні цілі й аналізують міру виконання поставлених перед собою завдань.

М.Фарел та С.Розенберг, аналізують ставлення чоловіків до особливостей середини життя, виокремлюють чотири основні шляхи розвитку в цьому віці, які відображають мотиваційну спрямованість.

Трансцендентно-генеративний чоловік проходить мотиваційну кризу практично непомітно, оскільки більша частина його бажань і потреб втілилися в життя. Для такої людини середина життя може бути часом реалізації своїх можливостей і досягнення нових цілей.

Псевдорозвинутий чоловік, ззовні, неначе справляється зі своїми проблемами та робить вигляд, що все, що відбувається, його влаштовує і знаходиться під його контролем. Насправді він, як правило, відчуває, що втратив правильний напрямок реалізації, зайшов в глухий кут, втомився та зневірився.

Розгублений чоловік вважає, що весь його світ починає руйнуватися. З одного боку, він нездатний відповідати вимогам, які ставить перед ним суспільство, а з іншого - його власні потреби залишаються незадоволеними. Для одних чоловіків криза середини життя може бути тимчасовим періодом невдач; для інших може стати початком неперервного падіння.

Знедолений. Г.Крайг описуючи такий шлях розвитку, стверджує, що він характерний для людини, яка була нещасною та покинутою більшу частину життя. Зазвичай, такі чоловіки не в змозі впоратися з кризовими проблемами.

Більшість дослідників погоджуються з думкою, що суспільство примушує чоловіків відповідати єдиному зразку успіху та мужності і більшість чоловіків намагаються відповідати такому зразку. Низка проблем виникає у чоловіків в середині життя саме через те, що їм доводиться змиритися з думкою, що вони не відповідають цьому зразку, або через те, що вони були змушені відмовитися від багатьох своїх бажань, намагаючись йому відповідати.

Криза середини життя у жінок також має свої особливості. Це важливий перехідний період приблизно для третини жінок, припадає на пост-батьківський відрізок життя, коли діти вже виросли.

Аналіз структури мотиваційної сфери жінок середнього віку показує зміни життєвих цілей, установок і цінностей, пов'язаних з сімейним циклом і етапами професійного шляху. Це означає, що значущі події сімейного і професійного циклів мотивують вибір певного статусу і образу життя жінки середнього віку.

Так, жінка, яка відкладає народження дитини до сорока років, часто робить це, щоб досягти кар'єрних успіхів; і, навпаки, жінка, що рано вийшла заміж і має дорослих дітей, отримує багато вільного часу, щоб зайнятися собою, своїм вдосконаленням в особистому та професійному плані.

Вікові зміни не такі значущі для формування мотиваційної структури жінки, як сім'я та робота. Однак, для неї вони важливіші, порівняно з чоловіками. Більш болісно жінки сприймають фізичне старіння. Тому збереження фізичної форми і зовнішньої привабливості є однією з основних потреб для багатьох жінок після сорока років.

Криза середини життя, так само як інші вікові кризи, пов'язані з депресивними переживаннями. Це може бути зниження інтересу до всіх життєвих подій, апатія; людина може відчувати зниження чи відсутність енергійності, її доводиться просто примушувати ходити на роботу і виконувати звичні справи. Особливе місце в депресивних переживаннях посідає тривога стосовно свого майбутнього, яку часто намагаються приховати тривогою за дітей, долю країни тощо. Іноді депресивні переживання концентруються на втраті сенсу й інтересу до життя.

Часто можна зустріти проекцію особистісної кризи на своє оточення: соціальну обстановку в країні, сімейну ситуацію. Деякі жінки в цей період заповнюють внутрішню порожнечу народженням ще одної дитини. Люди, які мають високий рівень розвитку рефлексії, намагаються осмислити свій стан, розуміють, що причина приховується не в оточенні, а в них самих. В цьому випадку можливе осмислення власних досягнень, переоцінка цінностей.

ЛІТЕРАТУРА

1. Абрамова Г. С. Возрастная психология: учеб. пособие для студ. вузов / Г. С. Абрамс а. - М.: Академ. проект, 2000. -624 с.

2. Абульханова К. А. Детство. Юность. Молодость / К. А. Абуль-ханова, А. Н. Славская; Рос. акад. образования, Моск. психо-лого-соц. ин-т. - М.: Изд-во МПСИ, 2010.-369 с.

3. Вікова та педагогічна психологія: навч.посіб./ О. В. Скрип-ченко, Л. В. Долинська, 3. В. Огороднійчук та ін. 2-ге вид. -К.: Каравела, 2009. - 400 с.

4. Возрастная и педагогическая психология: учеб. пособие для студ. вузов / под ред М. В. Гамезо. - М.: Пед. о-во России, 2003.-512 с.

5. Волков Б. С. Психология юности и молодости: учеб. пособие для вузов / Б. С. Волков. - М.: Трикста: Акад. проект, 2006. -254 с.

6. Крайг Грэйс. Психология развития / Г. Крайг; пер. с англ. Н. Мальгина. - 7.изд., междунар. - СПб.: Питер, 2003. - 988 с.

7. Кулагина И. Ю. Возрастная психология. Развитие человека от рождения до поздней зрелости: учеб. пособие для студ. высш. спец. учеб. заведений / И. Ю. Кулагина, В. Н. Колюцкий. - 2-е изд. - М.: Сфера, 2008. - 464 с.

8. Обозов Н. Н. Возрастная психология: юность и зрелость / Н. Н. Обозов; Акад. психологии, предпринимательства и менеджмента. - СПб.: СаиВеда, 2000. - 135 с.

9. Регуш Л. А. Проблемы психического развития. От рождения до пожилого возраста / Л. А. Регуш. - СПб.: Речь, 2006. -318с.

10. Савчин М. В. Вікова психологія: навч. посіб. / М. В. Савчин, Л. В. Василенко. - 2-ге вид., стер. - К.: Академвидав, 2009. -360 с.

11. Солдатова Е. Л. Психология нормативных кризисов взрослости и их предупреждение / Е. Л. Солдатова. - Челябинск, 2005.-281 с.

12. Фельдштейн Д. И. Психология развития человека как личности: избранные труды: В 2 т. / Д. И. Фельдштейн; РАО; Моск. психолого-соц. ин-т. - М.: Изд-во МПСИ, 2005. - 455 с.

13. Холодная М. А. Психология интеллекта: парадоксы исследования / М. А. Холодная; РАН; Ин-т психологии. Межвуз. центр по проблемам интеллектуального развития личности. -М., 1997.-391 с.

14. Хухлаева О. В. Психология развития: молодость, зрелость, старость: учеб. пособие для студ. вузов / О. В. Хухлаева. -М.: Академия, 2002. - 202 с.

15. Шаповаленко И. В. Возрастная психология (Психология развития и возрастная психология) / И. В. Шаповаленко. - М.: Гардарики, 2005 - 349 с.

16. Швалб Ю. М. Возрастная психология: учеб. пособие для студ. вузов / Ю. М Швалб., И. Ф Муханова; Киев. нац. ун-т им. Т. Г. Шевченко; Макеев, экономике-гуманитар, ин-т. Донецк: Норд-пресс, 2005. - 304 с.

17. Шихи Г. Возрастные кризисы ступени личностного роста: пер. с англ. / Г. Шихи. - СПб.: Каскад, 2005. -434 с.

18. Щотка О. П. Вікова психологія дорослої людини: навч. посіб. / Ніжин держ. пед. ун-т ім. М. Гоголя. - Ніжин: РВВ НДПУ ім. М. Гоголя, 2001. - 194 с.