Охар-те клініко-педагогічну класифікацію порушень мовлення.

Клініко-педагогічна класифікація:

Порушення усного мовлення: належать розлади фонаційного оформлення: афонія, дисфонія – відсутність або порушення голосу; брадилалія - патологічно уповільнений темп мовлення; тахілалія - патологічно прискорений темп мовлення; заїкання - один із складних і тривалих мовленнєвих порушень на фоні поліморфного хворобливого стану, характерним зовнішнім симптомом якого є судомне порушення мовлення; ДИСЛАЛІ́Я – порушення звуковимови при нормальному слуху і збереженій іннервації мовленнєвого апарату; РИНОЛАЛІ́Я – вид органічної дислалії; порушення тембру голосу та звуковимови, що утворюється внаслідок зайвого або недостатнього в процесі мовлення резонування у носовій порожнині і обумовлене анатомо-фізіологічними дефектами мовленнєвого апарату; ДИЗАРТРІ́Я – розлад чіткого мовлення, зумовлений недостатністю іннервації мовленнєвого апарату внаслідок ураження ЦНС; АФАЗІ́Я – повна чи часткова втрата мовлення, яка обумовлена ураженням кори домінантної півкулі головного мозку за відсутності розладів артикуляційного апарату і слуху; АЛАЛІ́Я – відсутність або недорозвинення експресивного та імпресивного мовлення, що виникає внаслідок органічного ушкодження мовленнєвих зон кори головного мозку у пренатальний або післяпологовий періоди.

Порушення писемного мовлення: АЛЕКСІ́Я – повна нездатність чи втрата здатності оволодіння процесом читання; ДИСЛЕКСІ́Я – часткове порушення процесів читання, яке проявляється в помилках стійкого характеру, що повторюються; АГРАФІ́Я – порушення психофізичних процесів, які забезпечують закономірний зв’язок між звуковим та письмовими аспектами мовленнєвої діяльності, які призводять до повної нездатності володіння письмом або втрати цього вміння; ДИСГРАФІ́Я – часткове специфічне порушення процесу письма.

Поясніть які аномалії в будові артикуляційного апарату впливають на звуковимову дітей.

Артикуляційний апарат - анатомо-фізіологічна система органів, що включає гортань, голосові складки, мова, м'яке і тверде небо, (ротоглотку), зуби верхньої і нижньої щелепи (див. прикус), губи, носоглотку (верхня частина глотки, розташована позаду порожнини носа, сполучена з нею за допомогою хоан і умовно обмежена від ротової частини глотки площиною, в якій лежить тверде небо) і резонаторні порожнини, які беруть участь в породженні звуків мови і голосу.

Порушення (дефекти) артикуляційного апарату

Будь-які порушення в будові А. А. вродженого або рано набутого (травма) характеру (у віці до 7 років) незмінно тягнуть за собою труднощі у формуванні і розвитку мови. Пізніші придбані дефекти А. А., як правило, не призводять до важкої мовної патології, але можуть істотно впливати на якість і окремі характеристики усного мовлення.

Варіанти порушень артикуляційного апарату

Ущелина - вроджена щілину, або зазор, в небі. Мала щілину включає тільки м'яке піднебіння, хоча в серйозних випадках вона може розширюватися до твердого неба, альвеол і верхньої губи.

Ущелина верхньої щелепи (gnathoschisis) - аномалія розвитку: розщеплення альвеолярного відростка верхньої щелепи внаслідок незрощенням в ембріональному періоді верхньощелепного і середнього носового відростків. Є причиною порушення мови типу ринолалии і голоси (рінофоніі).

Ущелина губи - (labium fissum; cheiloschisis; син.: Заяча губа, незарощення губи, хейлосхізіс) - аномалія розвитку: наявність щілини верхньої губи, що йде від її червоної облямівки до носа. При ізольованому дефекті може бути порушення або труднощі в артикуляції губно-зубних звуків.

Передній відкритий прикус - наслідок прогнатію, прогенії або відсутність / дефекти фронтальних зубів.

Прогения (pro-+ γενους "Нижня щелепа") - дефект прикусу, при якому нижня щелепа виступає вперед (у порівнянні з верхньою) внаслідок її надмірного розвитку.

Прогнатия (pro-+ γγαθος "Верхня щелепа") - порушення прикусу, при якому верхня щелепа виступає вперед внаслідок надмірного розвитку верхньої щелепи або навпаки, при недорозвиненні нижньої щелепи. Прикус - взаємовідношення зубних рядів верхньої і нижньої щелеп при їхньому змиканні.

Передній закритий прикус.

Прямий прикус - Ортогенія (орто-+ греч. Genys нижня щелепа) - прикус, при якому верхні і нижні зуби знаходяться в одній фронтальній площині.

Діастема (diastema; грец. Diastеma відстань, проміжок) - аномалія положення зубів; надмірно широкий проміжок між різцями верхньої щелепи. Розрізняють Д. справжню (d. verus) - спостерігається після закінчення прорізування всіх зубів - і Д. помилкову (d. falsum) - спостерігається при незакінченому прорізуванні зубів.

Інші порушення цілісності зубного ряду.

Коротка під'язикова зв'язка (Вуздечка мови коротка) - вроджений дефект, який полягає в вкороченні вуздечки мови (під'язикової зв'язки); при цьому дефект руху мови можуть бути ускладнені. Часта причина порушення вимови звуків верхнього підйому мови.

Порушення рухливості мови при парезах і паралічах, а також при вродженому надмірному його розвитку (макроглоссия - масивний язик) або недорозвиненні (вузький - мікроглоссія). У нормі мова виконує всі необхідні для артикуляції звуків мови руху: легко ущільнюється, вигинається, піднімається до верхніх альвеол, опускається до нижніх альвеолам, здійснює кругові рухи (облизування верхньої та нижньої губи), згортається в трубочку і навіть повертається у вертикальну площину. На цій його здатності сконструйована діагностична і корекційна технологія ("Казка про веселий язичок").

високе і "готичне" небо - небо арковідное (готичне) - небо з гострим кутом у вершини; спостерігається як аномалія розвитку.

Розкрийте суть методики логопедичної роботи з розумово відсталими дітьми.

Зв'язна мова являє собою найбільш складну форму мовної діяльності. Вона носить характер систематичного послідовного розгорнутого викладення.

Таким чином, під зв'язною мовою розуміється розгорнуте викладення певного змісту, що здійснюється логічно, послідовно, граматично правильно.

У зв'язку з тим, що зв'язна мова є складною формою мови, дитина опановує нею поступово. Зв'язна мова формується на основі діалогічної мови в ході ситуативного спілкування. Виникнення зв'язної мови відбувається ще в дошкільний період.

Становлення зв'язної мови у розумово відсталих дітей здійснюється уповільненими темпами й характеризується певними особливостями. Розумово відсталі школярі досить тривалий час затримуються на етапі питально-відповідної форми мови. Перехід же до самостійного зв'язного висловлювання дуже важкий для цих дітей і в багатьох випадках затягується аж до старших класів допоміжної школи. У процесі актуалізації зв'язної мови розумово відсталі школярі молодших класів мають потребу в постійній стимуляції з боку дорослого, у систематичній допомозі, що виявляється або у формі питань, або в підказці. Більше легкою для засвоєння є ситуативна мова, тобто мова з опорою на наочність, на конкретну ситуацію.

Особливості зв'язних висловлювань у розумово відсталих дітей багато в чому визначаються й характером завдань, формою зв'язних висловлювань (переказ, розповідь по серії сюжетних картинок, самостійна розповідь на задану тему й т.д.).

Дослідження показали, що кількість слів у розповідях по серії картинок у розумово відсталих дітей в 2,5 рази більше, ніж у розповідях на задану тему. Пояснюють це тим, що серія сюжетних картинок визначає послідовність зображених подій, наочно показує динаміку подій.

Переказ розумово відсталим дітям більше доступний, чим розповідь. Переказ не припускає самостійного створення сюжету, докладного розкриття заданої теми, визначення послідовності подій. При переказі більшу роль грає запам'ятовування змісту тексту. Але й перекази розумово відсталих дітей мають ряд особливостей. Ці діти пропускають багато важливих частин розповіді, передають його зміст спрощено. У переказах виявляється нерозуміння розумово відсталими дітьми причинно-наслідкових, часових, просторових відносин, представлених у розповіді. Для переказів розумово відсталих дітей характерні різноманітні додавання, що обумовлено випадковими асоціаціями, неточністю уявлень і знань.