Р. Є. Левіна, Н. А. Никашина, Р. М. Боскіс, Г. А. Каші відводять велику роль формуванню фонематичного сприйняття, тобто здатності сприймати і розрізняти звуки мови (фонеми).

· Основні прояви, що характеризують ФФН:
Недиференційоване вимова пар або груп звуків, тобто один і той же звук може служити для дитини замінником двох або більше звуків. Наприклад, замість звуків "с", "ч", "ш" дитина вимовляє звук "ть": "тюмка" замість "сумка", "тяска" замість "чашка", "сапка" замість "шапка";

· Заміна одних звуків іншими, що мають більш просту артикуляцію, тобто складні звуки замінюються простими. Наприклад, група свистячих і шиплячих звуків може замінюватися звуками "т" і "д", "р" замінюється на "л", "ш" замінюється на "ф". "Табака" замість "собака", "либа" замість "риба", "Фубао" замість "шуба";

· Змішання звуків, тобто нестійке вживання цілого ряду звуків в різних словах. Дитина в одних словах може вживати звуки правильно, а в інших замінювати їх близькими за артикуляцією або акустичним ознаками. Наприклад, дитина вміє правильно вимовляти звуки "р", "л" і "з" ізольовано, але в мовних висловлюваннях замість "столяр струже дошку" каже "старять стлагает дошку";
Інші недоліки вимови: звук "р" - горловий, звук "з" - зубний, бічний і т.д.
Володіння форм порушення звуковимови допомагає визначити методику роботи з дітьми. При фонетичних порушеннях велику увагу приділяють розвитку артикуляційного апарату, дрібної і загальної моторики, при фонематических порушеннях - розвитку фонематичного слуху.
За наявності великої кількості дефектних звуків у дітей з ФФНР порушується складова структура слова і вимова слів зі збігом приголосних: замість скатертину - вони кажуть «катиль» або «катеть», замість велосипед - «сипед».
Основні завдання логопедичної роботи:
Формування звуковимови;
Розвиток фонематичного слуху;
Підготовка до навчання грамоті.

26.

Дайте визначення загальному недорозвитку мовлення.

ЗАГАЛЬНИЙ НЕДОРОЗВИТОК МОВЛЕННЯ (ЗНМ) – складні мовленнєві розлади, при яких порушується формування всіх компонентів мовленнєвої системи, що належать до звукової та смислової сторін зі збереженням нормального слуху та інтелекту.

Довідка: Вперше у логопедії обґрунтування ЗНМ було сформульоване Р. Левіною у 50-60-ті р.р. і виділено три рівня, що характеризує мовленнєвий статус дітей із ЗНМ (від відсутності загально споживчого мовлення до розгорнутого фразового мовлення).

ЗНМ може спостерігатися при складних формах дитячої мовленнєвої патології: алалії, афазії, ринолалії, дизартрії – у тих випадках, коли виявляється недостатність одночасно словникового запасу, граматичного ладу та прогалини у фонетико-фонематичному розвитку.

У сучасній логопедії виділяють чотири рівні мовленнєвого недорозвитку, які відображають типовий стан компонентів мовлення у дітей дошкільного та шкільного віку із ЗНМ.

Для І рівня характерні різко виражені мовленнєві розлади: цілковита або повна відсутність фразового мовлення. Активний словник у зародковому стані, він складається зі звуконаслідувань, лепету і лише невеликої кількості загальновживаних слів побутового характеру. Розуміння мовлення дуже обмежене, знання значень слів не стійке, не диференційоване. Спілкування в основному жестами.

Діти з ІІ рівнем ЗНМ користуються найпростішими фразами (що складаються частіше з двох або трьох слів); їм властива неправильна звуковимова, порушення структури слова, бідність словника, аграматизми.

ІІІ рівень ЗНМ характеризується наявністю розгорнутого фразового мовлення з вираженими елементами недорозвинення лексики, граматики та фонетики.

Багаторічний досвід навчання дітей із ЗНМ дозволив виділити ІV рівень розвитку мовлення (Т.Б. Філічева), до якого відносять дітей із залишковими явищами недорозвинення лексико-граматичних та фонетико-фонематичних компонентів мовної системи.

Обгрунтуйте, як впливає порушення фонематичного слуху на розвиток мовлення дитини.

Назвіть, які клінічні види ЗНМ виділяють у логопедії. Під загальним недорозвитком мовлення у дітей з нормальним слухом і первинно збереженим інтелектом слід розуміти таку форму мовної аномалії, при якій порушується формування кожного із компонентів мовної системи: фонетики, лексики, граматики. Мовний недорозвиток у дошкільників може проявлятися в різних ступенях: від повної відсутності загальновживаної мови до розгорнутої фразової мови з вираженими елементами лексико- граматичного і фонетико-фонематичного недорозвитку.

В зв'язку з цим існує умовне ділення мовного розвитку таких дітей на три рівні. Розглянемо кожен з них.

Рівень мовного розвитку характеризується відсутністю мови.

У дітей 4-6років, що мають такий рівень розвитку мовлення бідний словниковий запас, який обмежується лепетними словами, звуконаслідуваннями. Поряд з лепетанням діти інколи намагаються вживати загальновживані слова, але структура і фонетичне оформлення цих слів так спотворено, що вони не зрозумілі для оточуючих. Пасивний словник у дітей цієї групи набагато ширший активного, тому часто у оточуючих складається враження, що діти все розуміють, але не можуть висловити своєї думки. Результати досліджень показали, що розуміння мови у таких дітей зменшено. Вони вірно розуміють інструкції, що зумовлені знайомою ситуацією,,Заховай олівці у коробку". В конфліктній ситуації тину завдань: ("Доклади стакан на ложку") зразу виникають помилки в їх виконанні. Такі діти не розуміють таких слів, як гніздо, дах, стеля. Практично відсутнє розуміння граматичних змін слів. Вони затрудняються у виконанні завдань типу:,,Покажи, де гриб, а де гриби.." У дітей відсутня фразова мова, а значить і граматичні конструкції. Крім цього, у них відмічається нестійкість у вимові звуків. В мові переважають одно-, двоскладові слова. Фонематичне сприймання різко порушене, виникають труднощі навіть при відборі картинок, схожих по звучанню, але різних за змістом (бочка-дочка-точка, лак-рак) Завдання по звуковому аналізу дітям даного рівня мовного розвитку незрозумілі.

Рівень мовного розвитку характеризується зачатками загальновживаної мови.

Діти користуються простою фразою, володіють (як активно, так і пасивно) більшим словниковим запасом. Вони вже можуть диференціювати назви предметів, дій, окремих ознак. На цьому рівні діти елементарно користуються сполучниками, прийменниками, іноді прислівниками. Однак мовний недорозвиток у таких дітей достатньо виражений. Вони користуються реченнями, що складаються з двох-трьох, рідко чотирьох слів. Відмічаються труднощі в використанні слів, які позначають не лише предмети, але і дії, ознаки, вони нерідко замінюють слова близькими за змістом, не володіють навиками словотворення. Фонетична сторона мови відстає від вікової норми: у дітей порушена вимова м'яких, твердих, шиплячих і свистячих, сонорних звуків, передача складового складу слова. Відмічається недорозвинення сприймання, їх не підготовленість до оволодіння звуковим аналізом та синтезом.

Рівень мовного розвитку.

Дитина володіє розгорнутим фразовим мовленням. Вона може підтримати розмову, відповісти на запитання, поставлені дорослим, скласти речення і навіть невеличке оповідання за малюнком. Однак відзначається бідність словника: неточності використання слів, переважання у словнику іменників та дієслів за обмеженості прикметників, прислівників та інших частин мови. Спостерігається багато помилок граматичного оформлення речень, більшість з яких дитина може виправити, якщо на них звернути увагу. Звуковимова порушена частково. Трапляються лише окремі вади у вимові найбільш складних звуків, пов'язані з диференціацією окремих звуків.

Рівень загального недорозвитку, або нерізко - виражений ЗНМ.

Цей рівень почали виділяти порівняно недавно, оскільки збільшилася кількість дітей з вадами мовлення, які приходять до школи після масових дитячих садків. Цей діагноз ставлять дітям після 5 років 6 місяців - 6 років. Усне мовлення дитини у цілому максимально наближене до норми. Спостерігається лише поодинокі помилки пов'язані з неточностями вживання окремих слів, деяких відмінкових закінчень і прийменників, певні помилки словотвору. Проте ретельніше обстеження, проведене логопедом, дає змогу виявити у дитини низький рівень готовності до засвоєння у школі читання, письма та теоретичних знань з рідної мови.