У більшості дітей зберігаються недоліки вимови звуків і порушення звуково- складової структури слова, що створює значні труднощі в оволодінні дітьми звуковим аналізом та синтезом слів.

Дайте характеристику особливостям психічного стану дітей з ВНГП. Чи впливає вік дитини на цей стан?

Неповноцінність мовлення погано позначається на формуванні всіх психічних функцій дитини з ВНГП, особливо на процесі становлення особистості.

ВНГП часто поєднується з іншими вадами розвитку, а також органічним ураженням ЦНС, що проявляються у розумовій відсталості того чи іншого рівня.

Найчастіше психічні розлади спостерігаються у дітей віком 7-10 років. Порушення психічного розвитку виникає в наслідок захворювань ЛОР-органів, ранньої туговухості, загальної соматичної ослабленості, затримки мовленнєвого розвитку. Характерним є факт значно більшої кількості психічних захворювань у хлопчиків, а ніж у дівчаток.

Захаровата та Гнилорибов виділяють 2 типи психогенних реакцій у дітей зі складними незрощеннями: гіпостенічний(млявість, соромязливість, низька комунікабельність, лякливість, швидка втомлюваність) та гіперстенічний (підвищена роздратованість, нестійкість психічних станів, руховий неспокій). Ці типи реакцій зазвичай формуються з 7-го віку.

Різні неврологічні порушення у дітей розвиваються у різні вікові періоди. «Критичними» є такі: 2-3 роки(формується індивідуальність дитини); 7-8 років(остаточно дозріває активна моторика); 12-18 років(період статевого дозрівання).

За станом псих.розвитку діти з ВНГП – це досить різнорідна група: діти із ЗПР; діти з нормальним псих.розвитком; діти з порушенням розумового розвитку різного ступеня.

Усі особливості організації хворого на ВНГП зумовлені переживанням ним власної патології.

37.Дайте визначення поняття «афазія». Симптоматика, механізми та класифікація даного порушення. АФАЗІ́Я – повна чи часткова втрата мовлення, яка обумовлена ураженням кори домінантної півкулі головного мозку за відсутності розладів артикуляційного апарату і слуху.

Довідка: Причинами виникнення А. можуть бути крововиливи, пухлини, закупорка судин, інфекційні захворювання, травми. При А. порушуються мовленнєва діяльність в усіх її проявах: усне й письмове мовлення, розуміння мовлення, називання граматичне оформлення висловів. А. відноситься до тяжких форм мовленнєвої патології. За класифікацією О. Лурія виділяються такі форми А.: моторна аферентна, моторна еферентна, сенсорна (акустико-гностична), амнестична (акустико-мнестична), динамічна, семантична, тотальна.

Моторна аферентна А. (кінестетична) виникає при ураженні вторинних пост центральних і нижньотім’яних відділів домінантної півкулі й у більшості випадків супроводжується порушенням орального праксису. Внаслідок цього хворий не може знайти потрібне положення органів артикуляції, письмове мовлення грубо порушене; розуміння мови на слух відносно збережені.

Моторна еферентна А. (кінетична) пов’язана з ураженням премоторних і задньолобних відділів домінантної (лівої) півкулі, супроводжується дезорганізація кінетичної основи. Хворий вимовляє звуки, але не може плавно злити їх у склади, слова; в його мовленні переважають іменники в називному відмінку (телеграфний стиль).

Сенсорна А. (акустико-гностична) виникає при ураженні задніх відділів верхньої скроневої звивини домінантної півкулі, що супроводжується порушенням фонематичних процесів. Внаслідок цього розуміння повторення слів стає майже неможливим; спостерігаються розлади письма і читання, що виявляється в замінах звуків і букв.

Семантична А. виникає при ураженні тім’яно-патиличних відділів домінантної півкулі, що супроводжується розладами розуміння складних логіко-граматичних конструкцій.

Тотальна А. – порушені всі форми мовленнєвої діяльності.

Охарактеризуйте за якими напрямками здійснюється обстеження дітей із ЗНМ. Основне завдання діагностики порушень мовленнєвого розвитку — правильна кваліфікація дефекту з метою визначення оптимальних шляхів його подолання.

Розглянемо основні напрямки комплексного обстеження дітей із ЗНМ.

Логопедичне обстеження включає три основні розділи:

1) ретельне вивчення умов виховання і динаміки мовленнєвого і загального психічного розвитку, яке відбувається на основі бесіди з батьками і аналізу документів про дитину (медична та педагогічна документація);

2) логопедичне та психолого-педагогічне обстеження з докладним реєструванням вербальної та невербальної діяльності дитини;

Аналіз та педагогічна оцінка усіх отриманих даних. У процесі вивчення дитини з мовленнєвою патологією логопед повинен виявити обсяг її мовленнєвих навичок, співвіднести їх із віковими нормативами, а також із рівнем психічного розвитку, визначити співвідношення дефекту та компенсаторного фону, мовленнєвої і комунікативної активності та інших видів психічної діяльності.

Під час дослідження мовленнєвих дефектів необхідно базуватися не тільки на визначенні відхилень у формуванні тих чи інших сторін мовлення, але й виявленні стану тих операцій із мовними знаками і тих психічних функцій, які забезпечують засвоєння порушених мовних одиниць і їх використання у мовленні. Важливо визначити співвідношення розвитку експресивного та імпресивного мовлення дитини, виявити компенсаторну роль збережених ланцюгів мовленнєвої функції, співвіднести рівень розвитку мовних засобів із їх активним використанням у мовленнєвому спілкуванні.

Т.Філічева виділяє такі етапи обстеження дитини із ЗНМ:

I. Орієнтовний етап, на якому проводиться цілеспрямоване опитування батьків, бесіди з дитиною, вивчення спеціальної документації. На основі отриманих даних попередньо визначається мовленнєвий дефект.

II. Диференціюючий етап, який включає обстеження інтелекту та слуху з метою відмежування дітей із первинною мовленнєвою патологією від подібних станів, де провідним є порушення інтелекту або слуху.

III. Етап обстеження немовленнєвих процесів, тісно пов'язаних із мовленнєвим розвитком.

IV. Докладне обстеження провідних компонентів мовної системи, підсумок якого обґрунтовує логопедичне заключення.

V. Заключний, уточнюючий етап включає динамічне спостереження за дитиною в умовах спеціального навчання та виховання.

Охарактеризуйте причини виникнення афазії. Зміст та завдання корекційно-педагогічної роботим при афазії.

Афазія - системне порушення мови, яке виникає при органічних ураженнях мозку, охоплює різні рівні організації мови, впливає на її зв'язок з іншими психічними процесами і приводить до дезінтеграції всієї психічної сфери людини, порушуючи перш за все комунікативну функцію мови. При афазії виявляються системні порушення мовної функції, що охоплюють всі мовні рівні фонології: фонетику, лексику, граматику.

Причинами афазії є різноманітні органічні враження мовленнєвих систем головного мозку в період, коли мовлення вже сформоване, травми головного мозку, запальні процеси мозку, пухлини мозку, судинні захворювання і порушення мозкового кровообігу (інсульт). При афазії спостерігаються ушкодження в лобних, тім'яних, потиличних і скроневих долях кори лівої півкулі.

Форма афазії, тяжкість дефекту і характер його протікання залежать від: обширності осередку враження і його локалізації; характеру порушення мозкового кровообігу; стану збережених відділів мозку, що виконують компенсаторні функції.

41. Охарактеризуйте класифікацію афазії за О.Лурія.

Класифікація афазій за О.Р. Лурія:

■ Моторна аферентна афазія.
Локалізація. Ураження нижньої частини задньої центральної звивини та тім'яної області кори лівої півкулі.
Диференційні ознаки. Хворий більш-менш розуміє звернене мовлення. Говорить скандовано. Важко знайти точні артикуляційні пози і уклади для вимови звука. Лексика. Парадоксальні заміни, вербальні парафазії. Плутають близькі звуки за звучанням та місцем творення; краще збережені окремі слова, фрази.
Експресивне мовлення. Плутаються звуки близькі за артикуляцією (м,н; п,б; т,д), краще збережені окремі слова, фрази. Мовлення не чітке, говорять з призвуком, ніби іноземці, намагаються ділити слова на склади.
Імпресивне мовлення. Нерозуміння мовлення не довготривале, після цього швидке встановлення ситуаційного мовлення. Розуміння окремих слів. Можливість виконувати нескладні інструкції.
Читання і письмо. Ступінь порушення читання і письма залежить від тяжкості апраксії артикуляційного апарату. Читання порушується більше ніж письмо. Людина читає по складам, бо порушене симультанне сприймання слів.

■ Моторна еферентна афазія.
Локалізація. Ураження нижніх відділів премоторної зони кори у лобній долі лівої півкулі (центр Брока).
Диференційні ознаки. Погано розуміє переносність значення прислів'їв. Для сприйняття потрьібно робити великьі паузи.
Лексика. Спостерігаються експрисивні агроматизми, з труднощами використовуються у мовленні прийменники, флексії іменників. Порушення предикативної функції. Дієслова переносяться в кінець речення.
Експресивне мовлення. Хворий може вимовляти ізольовані звуки, грубо порушене звукове структурування слова. Елізії, контамінації, персеверації, антиципації, вербальні парафазії. Може відтворювати автоматизовані ряди. Мовлення уповільнено.
Імпресивне мовлення. Потрібно робити великі паузи між словми, щоб хворий міг сприйняти. Порушення слухо-мовленнєвої пам'яті. Погано розуміє переносність прислів'я.
Читання. Спостерігається в легких випадках читання окремих слів і коротких речень, але хворі утрудненно розуміють прочитанні особливості речення зі складною структурою.
Письмо. Спостерігаються дисграфії, запис слова або фрази можливий лише при промовлянні слів по складах.

■ Акустико-гностична (сенсорна) афазія.
Локалізація. Ураження зони Верніке в скроневій долі лівої півкулі. Диференційні ознаки. Порушення фонематичного слуху, яке проявляється порушенням розрізнення звукового складу слів. Тобто втрата вміння розуміти звукову сторону мовлення.
Лексика. В зв'язку з тим, що звуковий склад
Експресивне мовлення. Вербальні парафазії, «словесна окрошка», нестримний потік слів не по темі.
Імпресивне мовлення. Грубо порушується звукова структура. Мовлення оточуючих звучить, як іноземна мова, бо порушується розпізнавання (перцептивний рівень).
Читання. Не можуть ставити правильно наголос; літеральні парафазії; однак читання залишається найбільш збереженим.
Письмо. Страждає списування; письмо порушується в більшому ступені.

■ Акустико-мнестична афазія.
Локалізація. Ураження третини середньої скроневої звивини скроневої долі лівої півкулі.
Диференційні ознаки. Порушується мовно-слухова пам'ять. Порушення об'єму утримання мовленнєвої інформації. Порушення зорової пам'яті, слабкість зорових образів слів.
Лексика. Можуть перечислюючи підібрати антонім, фразеологізм. Експресивне мовлення. Спостерігаються труднощі при вимові серії слів. Не утворює словесну інструкцію. Словесні парафазії, контамінації. Аграматизми (заміни закінчень різних частин мови).
Імпресивне мовлення. Порушується сприймання довгих речень (5-7 слів); з труднощами орієнтуються в бесіді з 2-3 співбесідниками.
Читання. Літеральні парафазії. Письмо. Номінативна сторона більш збережена.

■ Семантична афазія.
Локалізація. Ураження «зони перекриття» (перехрестя тім'яно-скронево-потиличних ділянок кори головного мозку у лівій півкулі).
Диференційні ознаки. Порушення симультанного аналізу та синтезу, одномоментного «схвачування» інформації. Провідним дефектом являється порушення розуміння складних логіко-граматичних структур.
Лексика. Словник збіднений. Порушені смислові зв'язки слів, які утворюють певні семантичні поля. У мовленні мало синонімів та антонімів.
Експресивне мовлення. Спостерігаються специфічні труднощі при пошуках потрібного слова або довільного називання предмету.
Імпресивне мовлення. Не можуть орієнтуватись у порівняльних словосполученнях; порушується розшифровка інвертованих словосполучень; порушення окличних парадигм.
Читання. Труднощі під час розуміння тексту задач.
Письмо. Збіднене, стереотипність синтаксичних форм. Мало складних речень.

■ Динамічна афазія.
Локалізація. Ураження кори головного мозку біля центру Брока.
Диференційні ознаки. Порушення сукцесивної (послідовної) організації мовленнєвого висловлювання. Порушений процес реалізації мовлення у зовнішнє середовище (внутрішня програма збережена).
Лексика. Важко скласти речення, розставивши серію сюжетних малюнків.
Експресивне мовлення. Неможливість активно розгортати мовлення. Під час переходу не має послідовності ліній. Труднощі при називанні предмету, власних назв.
Імпресивне мовлення. Є розрізнення елементарного ситуативного мовлення із уповільненим темпом. Труднощі під час розрізнення складних висловлювань, пов'язаних із недостатньою активністю хворого.
Читання. Збережене.
Письмо. Збережене.