Проаналізуйте дії логопеда при виявлені патології артикуляційного апарату.

Патологія артикуляційного апарату – це вроджений або набутий дефект артикуляційного апарату, що запобігає правильному мовленню.

В логопедичній практиці для цього частіше використовується система вправ, спрямованих на поліпшення статичної координації мовленнєвого апарату. Це вправи для розвитку певних якостей рухів: точності, сили, рухливості, вміння піднімати й утримувати кінчик язика у верхньому положенні, утримувати язик, губи, щелепу в заданому положенні та ін. Ці рухи виконують ізольовано, поза мовленням. Потім, також у статичній формі відпрацьовується артикуляція звуків. Водночас динамічна координація м'язової діяльності залишається незмінною. Цей розрив між станом статичної та динамічної координації призводить до того, що штучно сформовані звуки довго (особливо у випадку стертої дизартрії) не закріплюються в мовленні дитини, хоч проводиться значна робота з їх автоматизації. Як свідчить досвід, дефекти кожної фонетичної групи виправляються методом розвитку статичної координації упродовж 1 — 3 місяців. Робота над автоматизацією звуків у випадках, коли дефектна вимова розповсюджується на кілька фонетичних груп, триває від 1 до 1,5 року.

Тривалий час корекції вад звуковимови ми пов'язуємо з тим, що система формування окремих ізольованих рухів не сприяє розвитку тонких мовленнєво-рухових диференціацій, які забезпечують правильну вимову звуків.

Тобто розвивати динамічну координацію та диференціацію органів мовлен­нєвого апарату.

Для подолання патології артикуляційного апарату також використовуються логопедичні масажі, зонди, що сприяють правильній вимові. Можливий варіант хірургічного втручання (заяча губу, неправильний прикус.)

Поясніть особливості організації та проведення логопедичного масажу в логопедичній практиці. Назвіть показання до застосування логопедичного масажу.

Логопедичний масаж — активний метод механічної дії, який змінює стан м'язів, нервів, кровоносних судин і тканин периферичного мовного апарату. Логопедичний масаж є одною з логопедичних технік, яка сприяє нормалізації мовлення і емоційного стану осіб, з мовними порушеннями.

Показання до застосування масажу в логопедичній практиці. Логопедичний масаж входить в комплексну медико-педагогічну систему реабілітації дітей, підлітків і дорослих, із мовними порушеннями. Масаж використовується в логопедичній роботі з особами, у яких діагностовано такі мовні розлади, як дизартрія, у тому числі і її стерті форми, ринолалія, заїкання, а також порушення голосу. В цілому масаж застосовується в корекційній педагогічній роботі у всіх тих випадках, коли є порушення тонусу м'язів.

Місце масажу в комплексній системі корекційно-педагогічної дії. Логопедичний масаж – частина комплексної роботи, направленої на корекцію мовних розладів. Він може проводитися на всіх етапах корекційної роботи, але особливо важливе його використання на початкових етапах роботи. Нерідко масаж є необхідною умовою ефективності логопедичної дії.

При подоланні артикуляторних порушень логопедичний масаж проводиться разом з пасивною, пасивно-активною і активною артикуляційною гімнастикою.

При формуванні мовного дихання, голосу, нормалізації емоційного стану масаж може використовуватися в комплексі з традиційними логопедичними вправами.

Логопедичний масаж може здійснювати логопед, дефектолог, медичний працівник, який володіє технікою логопедичного масажу, тобто пройшов спеціальну підготовку і знає анатомію і фізіологію м'язів, які забезпечують мовну діяльність, а також етіопатогенез мовних порушень. Елементи масажу можуть здійснюватися батьками дитини, спеціально проінструктованими і навченими логопедом.

Дайте визначення поняттю «патологічне порушення мови». Поясніть роль мовленнєвої функції в психічному розвитку дітей.

Патологічне порушення мовлення – це порушення мовлення, що спричинене дефектом мовленнєвого апарату.

Мовленнєва функція відіграє важливу роль у психічному розвитку дитини, у процесі якого відбувається становлення пізнавальної діяльності, формуються здібності до понятійного мислення. Повноцінне мовленнєве спілкування є необхідною умовою здійснення нормальних соціальних людських контактів, а це, в свою чергу, розширює уявлення дитини про навколишній світ. Оволодіння дитиною мовленням певною мірою регулює її поведінку, допомагає спланувати адекватну участь у різних формах колективної роботи.

Тому вираженні відхилення в мовленнєвому розвитку дитини мають такі негативні наслідки:

· Відстає психічний розвиток дитини;

· Уповільнюється формування всіх рівнів пізнавальної діяльності;

· Зявляються порушення емоційно-вольової сфери, що призводить до формування особливих особистісних якостей(замкнутості, емоційна нестійкість, відчуття втрати, нерішучості)

· Виникають труднощі в засвоєнні письма і читання, що знижує успішність дитини у навчанні.

Розкрийте вплив розвитку дрібної моторики та мовленнєвого дихання на формування мовлення дітей дошкільного віку.

Варто пам'ятати, що мовленнєві області у корі великих півкуль головного мозку формуються під впливом збільшення імпульсів, які інтенсивно йдуть від пальців рук. Дрібна моторика безпосередньо пов'язана з мовленням і позначається не лише на його розвитку, а й сприяє запобіганню та усуненню можливих мовленнєвих порушень. Крім того, безпосередньо впливає на здатність дитини вчитися — що «розумніші» руки, то розумніший малюк. Вся справа в головному мозку. А точніше в центрах, що відповідають за рухи пальців рук і мовлення. Дані центри розташовані дуже близько один до одного. Таким чином, розвиваючи дрібну моторику, ми тим самим стимулюємо відповідні відділи мозку, активізуємо і сусідні відділи, що відповідають за мовлення.

Як відомо, мова утворюється в фазі видиху. Для злитної вимови цілих значеннєвих відрізків (фраз,синтагм), необхідний подовжений видих. Вдих ж, навпаки, має бути як можна коротшим, щоб скоротити зумовлені їм паузи між відрізками вимови.

Перша особливість мовного дихання у тому, що на відміну від за звичайного дихання, фаза видиху в 5-8 раз тривалішою від фази вдиху. Подовження видиху відбувається рахунок перерозподілу часу всередині дихального циклу (вдих-видих), але й рахунок збільшення тривалості всього циклу. При звичайному подиху число дихальних рухів, тобто циклів, становить 16-20 на хвилину, але в один цикл відповідно доводиться 3-4 секунди. Під час вимові число дихальних рухів зменшується удвічі і становить 8-10 на хвилину. Отже, за кожен дихальний цикл відводиться удвічі більше часу. Це друга особливість мовного дихання.

Щоб забезпечити тривалий видих, необхідний більший, аніж за звичайному подиху, запас повітря. Обсяг видихуваного повітря сягає при вимові 1000-1500см замість 500см при звичайному подиху. Збільшення обсягу повітря, використовуваного при вимові, досягається запровадженням додаткового повітря у вигляді глибшого вдиху, a також шляхом витрати частини резервного повітря. Необхідність швидкого й глибокого вдиху обумовлює третю особливість мовного дихання, що полягає у тому, що вдих при вимові виробляється переважно через рот, a не через ніс, як із звичайному подиху, оскільки швидкому і глибокому вдиху через ніс перешкоджає вузькість носових ходів.

Четвертої особливістю мовного дихання і те, що видих під час вимови здійснюється за активної участі м'язів. Це виявляється якої не вистачало, щоб, по-перше, забезпечити глибший видих і, по-друге, щоб утворилася достатня тиск повітряної струменя, без чого неможлива звучна мова.

Нормальне мовленнєвий подих в дитини виробляється з недостатнім розвитком вимови.

Розкрийте вплив розвитку дрібної моторики та мовленнєвого дихання на формування мовлення дітей дошкільного віку.

Правильна вимова – один з показників розвитку дитини. Часом здається, що вона необхідна лише у дорослому віці, та й то не в усіх професіях. Однак це н всім так, адже вади мовлення можуть спричинити проблеми у навчанні – так звану дислексію, коли дитина плутає звуки під час читання, і дисграфію – коли плутає їх на письмі. Крім того, у багатьох дітей мовні вади викликають психологічні проблеми – вони соромляться свого мовлення і починають уникати товариства. Слід пам’ятати, що мовлення – один з найголовніших засобів пізнання світу, тож погане мовлення перешкоджатиме повноцінному розвитку. Формування правильної вимови залежить від того, наскільки добре вона керує своїми органами мовлення, сприймає звернене до неї мовлення та здійснює контроль за своєю мовою.

У ранньому віці слід звернути увагу на розвиток дрібної моторики: рухи рук тісно пов’язані з мовленням, вони стимулюють розвиток центральної нервової системи і прискорюють розвиток мовлення дитини. Немовляткам можна робити масаж пальчиків. У ранньому та молодшому дошкільному віці необхідно виконувати прості вправи-примовки, самостійно застібати і розстібати гудзики, зав’язувати шнурки тощо. Майже у всіх дітей, що затинаються порушене мовленнєве дихання. Під час корекційної роботи з усунення затинання важливо навчити дитину говорити не поспішаючи, на видиху. Тому важливе місце в роботі займуть вправи для розвитку правильного мовного дихання. Правильне мовне дихання забезпечує найкраще звучання голосу. Своєрідний вдих і наступний плавний видих створюють умови для безперервного й плавного звучання мови, для вільного ковзання голосу за висотою, для переходу від тихої мови до голосної і навпаки.