Схарактеризуйте основні завдання корекційної роботи для дітей з ФФН.

Фонетико-фонематичні недорозвинення мови - це порушення процесів формування вимови у дітей з різними мовними розладами через дефекти сприйняття й вимови фонем.
Діти з ФФНР - це діти з ринолалія, дизартрією, дислалией акустико-фонематичної і артикуляторно-фонематичної форми. Р.Є. Левіна, Н.А, Нікішина, Р.М. Боскіс, Г.А. Каші відводять велику роль формуванню фонематичного сприйняття, тобто здатності сприймати і розрізняти звуки мови (фонеми). Р.М. Боскіс, Р.Є. Левіна, Н.Х. Швачкін, Л.Ф. Чистовіч, А.Р. Лурія вважають, що при порушенні артикуляції чутного звуку може в різній мірі погіршуватися і його сприйняття.
Методика проведення мовного обстеження дітей з ФФНР.
Обстеження дітей здійснює логопед
Логопедичні обстеження дитини з ФФН проходить у кілька етапів:
1. Підготовчий.
2. Основний - безпосередньо обстеження.
3. Аналітичний.
4. Прогностичний.
5. Інформування батьків.
На підготовчому етапі логопед вивчає анамнестичні дані про ранній розвиток дітей, розмовляє з батьками і т.д.
Основний етап. Безпосередня мета обстеження - виявити порушені звуки, з'ясувати як саме порушені, як пов'язані з іншими компонентами мовленнєвої діяльності (артикуляційна моторика, фонематичні сприйняття, складова структура слова), а також скласти план корекційної роботи.
Саме обстеження:
- Артикуляційний апарат і артикуляційна моторика;
- Звуковимову;
-Фонематичні сприйняття (обстеження диференціації звуків і сформованість навичок аналізу і синтезу)
- Обстеження складової структури слова.
Лексику, граматику, зв'язну мова не обстежуємо, тому що у нього вже є діагноз ФФН.
При обстеженні дітей з ФФН немає жорстких рамок.
На аналітичному етапі логопед аналізує дані проведеного обстеження, формулює діагноз.
Далі логопед прогнозує хід подальшої роботи, її терміни.
На етапі інформування батьків логопед розповідає батькам про те, що він виявив в процесі обстеження, яку допомогу вони можуть надати у процесі корекційної роботи своїй дитині.

Основні завдання логопедичної роботи:
Формування звуковимови;
Розвиток фонематичного слуху;
Підготовка до навчання грамоті. (Г. А. Каші, Т. Б. Філічева, Г. В. Чіркіна, Т. В. Туманова).
У коррекционном навчанні можна виділити три розділи:
I розділ роботи - артикуляторного (підготовчий) передбачає уточнення артикуляційної основи збережених і легких в артикуляції звуків: [а], [о], [у], [е], [и], [м], [м '], [н ], [н '], [п], [п'], [т], [к], [к '], [х], [х'], [ф], [ф '], [в], [в '], [1], [б'], [д], [г], [г '] в цілях розвитку фонематичного сприйняття і звукового аналізу. Ці звуки в мовному потоці дітьми вимовляються непевний, з млявою артикуляцією, змішуються між собою ([к] - [х], [в] - [б] т.д.) або є заступниками відсутніх звуків, що свідчить про незавершеність процесу фонемообразования.
Заняття з уточнення артикуляції, розвитку фонематичного сприйняття й дітей до аналізу і синтезу звукового складу слова проводяться логопедом на фронтальних заняттях і обов'язково на звуках, правильно вимовних усіма дітьми групи. Потім логопед в певній послідовності включає у фронтальні заняття поставлені до цього часу виправлені звуки.
II розділ роботи - диференціювальний, в якому виділяються 2 етапи.
На першому етапі диференціації кожен правильно вимовний звук порівнюється на слух з усіма артикуляційно або акустично близькими звуками. Велика увага приділяється уточненню диференціації голосних звуків, від чіткості вимови яких насамперед залежить виразність мови і аналіз звуко-складового складу слова.
Після засвоєння артикуляції другого з пари взаимозаменяющихся у мові звуків диференціація проводиться не тільки на слух, але й у вимові, - це другий етап диференціації.
III розділ роботи - формування звукового аналізу та синтезу полягає в наступному:
1. Формування понять і оволодіння термінами, їх позначають: слово, пропозицію, стиль, звук, згоден і гласний, глухий і дзвінкий, твердий і м'який звуки.
2. Формування уявлення про лінійної послідовності звуків у слові і про кількість звуків у слові.
3. На підставі уточнених вимовних навичок артикуляції голосних звуків [у], [а], [і] відпрацьовується найбільш легка форма аналізу - виділення першого голосного звуку з початку слова.
4. Формування вміння ділити слова на склади, використовуючи зорову опору-схему, де довгою рисою позначається слово, короткою - склад; формування вміння робити складової аналіз слова.
5. Аналіз і синтез зворотного складу типу [ап].
6. Уточнення артикуляції приголосних звуків. Виділення останнього приголосного в слові типу суп.
7. Виділення початкових приголосних у словах типу сік.
8. Виділення ударних голосних з положення після приголосних у словах типу сом.
9. Аналіз і синтез прямого складу типу [са].
10. Повний звукослоговой аналіз і синтез односкладових слів з 3 звуків типу сом і двоскладових типу зуби з опорою на схеми, де позначаються і склади, і звуки.
11. Повний звукослоговой аналіз і синтез слів зі збігом приголосних у складі односкладових слів типу стіл, стілець, двоскладових з закритим стилем типу кішка, трискладових типу панама, вимова яких не розходиться з написанням.
12. Перетворення слів шляхом заміни окремих звуків: сік-сук.
13. Знайомство з буквами, об'єднання букв у склади і слова.
14. Повний слого-звукобуквенний аналіз слів.

33.Охарактеризуйте ЗНМ як відставання не лише у формуванні окремих сторін мовлення, але і всієї мовленнєвої системи.

Назвіть, якими є особливості раннього психомоторного та мовленнєвого розвитку дітей із ВНГП.

Розкрийте поняття «третій рівень ЗНМ». Поясніть, чим він відрізняється від інших.

III рівень загального мовленнєвого недорозвитку характеризується розгорнутою фразовою мовою з елементами лексико-граматичного, фонетико-фонематичного недорозвитку. Самостійне спілкування дітей продовжує залишатися утрудненим і обмежене знайомими ситуаціями.

Діти цього рівня вступають в контакт з оточуючими, але лише в присутності батьків. Вільне ж спілкування значно ускладнене. Навіть ті звуки, які дитина уміє говорити правильно, в їх самостійному мовленні звучать досить не чітко.

На фоні порівняно розгорнутого мовлення спостерігається неточне знання і неточне використання багатьох побутових слів. У активному словнику превалюють іменники та дієслова, менше діти користуються словами, які позначають якості, ознаки, стани предметів, а також способи дії. Спостерігається заміна слів за смисловими або звуковими ознаками.

Своєрідність лексичних помилок виявляється в тому, що діти:

- неправильно розуміють предмети за зовнішніми ознаками («майка» – сорочка, «жук» – павук);

- замінюють назви предметів, що подібні за призначенням («миска» – тарілка);

- замінюють назви предметів на інші, ситуативно пов’язані з ними;

- частину предмета замінюють його назвою (дерево – стовбур);

- замінюють слова, що позначають родові поняття, словами, що позначають видові поняття і навпаки (дерево – береза);

- замість одного слова використовують словосполучення («шланг» – «щоб воду лити»);

- назви дій замінюють словами, близькими за ситуацією та зовнішніми ознаками (вишиває, плете – «шиє»). [17, 252]

У словнику дітей мало узагальнених понять, в основному це іграшки, посуд, одяг, квіти.

Серед прикметників використовують якісні, що позначають ті ознаки, які діти сприймають безпосередньо, – величину, колір, форму, деякі властивості предметів.

Прислівники використовуються досить рідко.

Діти користуються різними займенниками, простими прийменникам. Рідко зустрічаються прийменники, які виражають обставини, характеристику дії чи стану, властивості предметів чи спосіб дії.

У дітей не сформоване образне мовлення. Дитина не розуміє та не використовує понять «епітет», «метафора», «синонім», «порівняння».

Діти вже користуються всіма частинами мови, правильно застосовують прості граматичні форми, пробують вживати складносурядні, складнопідрядні речення. Вони можуть вільно скласти коротке оповідання, розповісти про себе, сім’ю, певну подію, але у своїй розповіді намагаються не вживати важких для них слів і виразів. І при детальному вивченні стану всіх сторін їхнього мовлення можна бачити виражену картину недорозвитку всіх компонентів мовленнєвої системи: лексики, граматики, фонетики [4].

Зустрічаються аграматизми: неузгодження прикметників з іменниками при змінюванні їх за числами і відмінниками; помилки в узгодженні чисельників з іменниками, пропуск прийменників. Наявні помилки при вживанні складносурядних і складнопідрядних речень.

Незважаючи на значне зростання активного словника, в результаті обстеження лексичного значення слів у дітей зустрічаються такі помилки: а) заміна назв чистини предмета назвою цілого предмета; б) назва професії замінюється назвою дій; в) заміна видових понять родовими і навпаки; г) недоліки у словотворенні.