Методика роботи в дитячому оздоровчому таборі

Методика роботи в дитячому оздоровчому таборі

Методичні рекомендації з методики виховної роботи для студентів III курсу

 

 

Затверджено

на засіданні кафедри

педагогіки ГДПІІМ

Протокол №7

Від 1.02.2006р.

 

 

Горлівка – 2006

 

УДК 371. 134

ББК 74.00

М 30

 

 

Методика роботи в дитячому оздоровчому таборі: Методичні рекомендації з методики виховної роботи для студентів III курсу / Укладачі Т.В.Гринько, С.Е.Зябрева. – Горлівка, 2006. – 74 с.

 

Методичні рекомендації „ Методика роботи в дитячому оздоровчому таборі ” спрямовані авторами на підготовку студентів III курсу Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов до проходження практики в дитячих оздоровчих таборах та містять орієнтовні плани роботи у заміських та міських ДОТ, розкривають логіку, форму і зміст табірної зміни та особливості роботи з дітьми різного віку, пропонують приклади ігор, перелік можливих колективних творчих справ, конкурсів тощо.

 

 

Рецензенти:

Шевченко Г.П. -доктор педагогічних наук, професор, член - кореспондент АПН України, Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, завідувач кафедри педагогіки;

 

Канішевська Л.В. - кандидат педагогічних наук, доцент, докторант Інституту проблем виховання АПН України.

 

 

Рекомендовано до друку Вченою Радою ГДПІІМ

Протокол № 11 від 25.05.06

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП...............................................................................................................4

 

ЛІТНІЙ ОЗДОРОВЧИЙ ТАБІР — СИСТЕМА ДОДАТКОВОЇ ОСВІТИ...6

 

ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ ДІТЕЙ ТА ЇХ УРАХУВАННЯ У ПРОЦЕСІ

ВИХОВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.................................................................................10

 

ДОПОМОГА ЗНЕХТУВАНИМ ДІТЯМ............................................................16

ЛОГІКА. ФОРМИ. ЗМІСТ ТАБІРНОЇ ЗМІНИ.................................................19

 

ПЛАНУВАННЯ РОБОТИ У ДИТЯЧОМУ ОЗДОРОВЧОМУ ТАБОРІ..........22

 

ОСНОВНІ ПРАВИЛА РОБОТИ З ДІТЬМИ В ЗАГОНІ (ЗА

ДОСВІДОМ ПРАКТИКІВ)................................................................................27

 

ПЕДАГОГІЧНА ДІАГНОСТИКА В ОЗДОРОВЧОМУ ТАБОРІ...................29

“ВОГНИК” ЯК ОДНА З ФОРМ РОБОТИ В ДОТ............................................31

ПОРАДИ ОРГАНІЗАТОРУ ГРИ......................................................................40

ОФОРМЛЕННЯ КУТОЧКУ ЗАГОНУ...............................................................43

ЛІТЕРАТУРА.....................................................................................................45

 

Додаток А

Проект літнього відпочинку та оздоровлення дітей...............................................................................................................................46

Додаток Б

Організація роботи пришкільного літнього спортивно-оздоровчого табору.......................

Додаток В

Міський оздоровчий табір з цілодобовим перебуванням.......................................................

Додаток Г

Сценарій ігрової програми “Здраствуйте, давайте познайомимося”.....................................

Додаток Д

Свята, розваги, конкурси...........................................................................................................

 

ВСТУП

Проблема виховання й захисту молодого покоління ніколи не втратить своєї актуальності, адже діти – гарант самозбереження, здоров`я і розвитку нації. Укладаючи ресурси в дитинство, держава зміцнює майбутні продуктивні сили, забезпечує стабільність добробуту, готує активних громадян, здатних управляти державними і суспільними справами. Одним із найважливіших завдань України у сфері соціального захисту дітей є реалізація їхнього права на оздоровлення та відпочинок, які гарантовані Конвенцією про права дитини[6, с.225] та Конституцією України[9].

Літній відпочинок дитини — це не лише особлива педагогічна система чи методика. Це, перш за все, невід'ємна складова частина всієї життєдіяльності дитини, у якій гармонійно поєднуються духовно-естетичні, пізнавальні, моральні чинники, це пізнання дитиною життя найбільш природним, безпосереднім способом.

Літній оздоровчий табір, дитячий клуб, шкільний міський табір, центр дозвілля — це не лише тимчасове місцезнаходження дитини, у якому вона набуває певних навичок і знань і з захопленням проводить свій вільний час. Це необхідний осередок буття, який сприяє розкриттю потенційних духовних і фізичних можливостей кожного.

Нагадаємо, що саме живить виховну систему канікул, звідки необхідно брати педагогічні орієнтири духовної взаємодії з дітьми. Перш за все посилаємось на статтю 31 Конвенції про права дитини: "Держави-учасниці визнають право дитини на всебічну участь у культурній і творчій діяльності та сприяють наданню відповідних і різних можливостей для культурної та творчої діяльності, дозвілля та відпочинку".

Усім працівникам літнього оздоровчого табору необхідно знати правові, нормативні документи для того, щоб сформулювати, обґрунтувати власну педагогічну позицію. Це:

• Конвенція про права дитини.

• Національна Доктрина розвитку освіти.

• Закон України "Про загальну середню освіту".

• Закон України "Про позашкільну освіту".

• Указ Президента України від 27.04.1999 № 456/99 "Про заходи щодо розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя громадян".

• Указ Президента України від 28.01.2000 № 113/2000 "Про додаткові заходи щодо запобігання дитячій бездоглядності".

• Концепція виховання дітей і молоді в національній системі освіти.

• Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності.

Сподіваємось, що ці методичні рекомендації допоможуть практичним працівникам знайти відповіді на "літні" запитання. Ми прагнули представити спектр різноманітних ідей, підходів, рішень. Вони можуть стати гарною підмогою для творчо працюючого педагога. Фантазуйте, імпровізуйте, спільно із дітьми створюйте творчий простір життя в таборі, із тим, щоб усі — і діти, й дорослі — назавжди запам'ятали цей чарівно-казковий час — літо.

Гуманістичний погляд на тему виховання пов'язаний зі створенням умов для дитини з метою освоєння культури та саморозвитку. Допомагати людині, яка росте, шукати свій сенс у житті, створювати сприятливі умови, щоб із дитячих років її буття та спілкування з іншими людьми, із навколишнім світом було гідне людини, — це й є головне призначення вихователя.

Визначаючи гуманістичну позицію дорослого в системі виховання, насамперед потрібно пам'ятати про повагу до дитини, про стосунки, що побудовані на співробітництві, на взаємодії, а не на авторитарному впливі; про роботу педагога у відкритій позиції тощо

Договір стає основою життя колективу. Гуманістичний підхід можна описати через основні принципи, яких повинен дотримуватись педагог (у дитячому таборі педагогічний колектив користувався ними як правилами-підказками):

1. Із самого початку та протягом усього періоду роботи педагог демонструє дітям свою повну до них довіру.

2. Він допомагає дітям у формуванні й уточненні мети та завдань, що постають перед групами та перед кожною дитиною зокрема.

3. Він виходить із того, що в дітей є внутрішня мотивація.

4. Він виступає для дітей як джерело різноманітного досвіду, до якого завжди можна звернутися по допомогу, зустрівшись із труднощами у вирішенні того або іншого завдання.

5. Важливо, щоб у такій ролі він виступав для кожної дитини.

6. Він розвиває в собі здатність відчувати емоційну налаштованість групи та приймати її.

7. Він намагається бути активним учасником групової взаємодії.

8. Він відкрито виражає у групі свої почуття.

9. Він прагне досягти емпатії, що дозволяє розуміти почуття та переживання кожного.

10. Нарешті, він добре знає самого себе.

Гуманістична ідея, пов'язана насамперед з ідеєю захисту дитини. Підхід до дитини з погляду її захисту підводить дорослих до завдання забезпечення її здоров'я, повноцінного життя в умовах літнього табору: захист від сваволі однолітків і дорослих; охорона від агресивних проявів соціуму; забезпечення правильної взаємодії із природою тощо. Побут, режим, фізичне та психічне самопочуття, турбота про дитину, гарантія її безпеки — один із головних, але не єдиний блок діяльності педагогічного колективу.

Другим важливим завданням літнього оздоровлення є розвиток дитини. Концептуальною, стрижневою ідеєю діяльності літніх оздоровчих таборів, майданчиків є ідея розвитку людини (якого б віку вона не була) з урахуванням її індивідуальності, неповторності. Забезпечення права дитини на розвиток розглядається як створення для дітей, підлітків, юнаків можливостей пошуку своїх питань до світу та своїх варіантів відповідей.

 

Табу вожатого

· Не дозволяти собі несхвальних зауважень із приводу зовнішніх та внутрішніх недоліків людини в присутності інших.

· Не допускати образ стосовно дітей з боку інших дітей.

· Не нав`язувати дітям свою волю.

· Не триматися ізольовано від дітей.

· Не проявляти самоправності в моменти непокори.

· Не створювати стресових ситуацій для дітей та колег.

· Не бути байдужім до недисциплінованості дітей.

· Не займатися своїми особистими справами в робочий час.

· Не слухати тільки себе.

· Не завжди шукати провинного.

· Не наказувати, а просити.

· Не читати нотацій. Пригадайте, чи допомагало це тобі?

· Не дозволяти байдужого відношення до дітей.

· Не потурати ледачим.

· Не намагатися з`ясовувати що-небудь за допомогою сили.

· Не вести бесіди на заборонені теми в присутності дітей.

· Не зривати свій поганий настрій на дітях.

· Не командувати.

· На пляжі дивитися за дітьми.

· Не принижувати дітей та не глузувати з них.

· Не можна забороняти щось, а потім це ж дозволяти.

· Не можна бути хмурим, нудним, нудотним, байдужим.

· Не можна з'являтися перед дітьми нечищеним, "непрасованим"

У процесі даного виду практики вирішуються наступні завдання:

придбання вмінь та навичок самостійної роботи з тимчасовим дитячим колективом в умовах літніх канікул;

оволодіння змістом та різноманітними формами й методами оздоровчої та виховної роботи у літній час; охорони життя й здоров`я дітей;

розвиток відповідального та творчого ставлення до проведення виховної роботи з дітьми та підлітками.

Таким чином, літня практика у дитячих оздоровчих таборах посідає особливе місце у професійному становленні майбутнього вчителя. Студент-практикант повинен пам`ятати, що мета роботи ДОТ – урізноманітнити дозвілля дітей, зробити їх життя веселим, цікавим та водночас свідомим, а також дати можливість дитині набратися сил та зміцнити перед наступним напруженим навчальним роком. Саме тому 24 години на добу вожатий проводить із вихованцями та допомагає їм у вирішенні мети ДОТу.

ГЕНДЕРНІ РОЗБІЖНОСТІ

 

Особливості хлопчиків	Особливості дівчаток
Віддають перевагу доланню фізичних труднощів	Чутливіші в особистих стосунках
Вважають себе більш енергійними й діловими	Переважають гуманітарні нахили
Більше практики, ніж «мислителі»	Частіше відчувають стан тривоги, страху, небезпеки, відкрито говорять про ці почуття
Хвалькуваті, менш самокритичні	Люблять «покрасуватися» на публіці
Рідше зізнаються в слабкості	12—13 років — різкий стрибок у фізичному розвитку (інтерес до зовнішності, до старших хлопчиків)
Люблять когось із себе вдавати	Енергійна й активна участь у громадському житті

 

Отже, вихователь завжди повинен пам`ятати, що підлітковий вік називають “переломним”,”небезпечним”, “періодом бурь та бентежень”. Насправді, уже не дитя, але ще й не дорослий. Підліток, як ніхто, дуже залежить від обставин, до яких він потрапляє. Саме тому дорослий має бути тактовним, терплячим, терпимим до “злетів та падінь” вихованця.

 

 

ДОПОМОГА ЗНЕХТУВАНИМ ДІТЯМ

З проблемою знехтуваних дітей, яких не приймають в своє коло однолітки, ображають, дражнять, вихователі стикаються досить часто. Дослідження психологів виявили найбільш характерні особливості дітей - “жертв”:

1. Неадекватність захисних реакцій на образи. Неадекватність емоційних та поведінкових реакцій. Ці діти терплять тоді, коли потрібно було б опиратися. Проте, коли терпець уривається, у відповідь на незначне зауваження починають лаятись, битись, іноді зовсім не контролюючи себе.

2. Підвищена чутливість до ставлення оточуючих. Якими б справами ці діти не займалися, головне для них, як реагують оточуючі. Часто це досить самолюбиві діти, які претендують на лідерство серед однолітків.

3. Фізичні вади і особистісні особливості. Якщо в загоні є діти з різноманітними комплексами, фізичними вадами, хронічними неінфекційними захворюваннями, то необхідно допомогти їм адаптуватися до нової обстановки, слідуючи визначеним правилам:

§ акцентувати увагу на достоїнствах дитини;

§ давати дитині жити повноцінним життям в колективі;

§ вести індивідуальні бесіди як в загоні, так і з самою дитиною;

§ помічати, коли дитині важко, не упускати її з полю зору.

Якщо сама дитина не “комплексує”, то ставлення до неї досить швидко стає адекватним. В деяких випадках корисно поговорити з дітьми, пояснюючи їм, що кожна людина в наслідок нещасного випадку може отримати травму, позбавитись зовнішньої привабливості, чи про те, що зовнішність не обирають і те, що деякі люди більш привабливі, ніж інші, це не їхня заслуга.

В 11-12 років загострюється неприйняття деяких психологічних та моральних якостей однолітків (боягузтво, брехливість, егоїзм). Вихователю потрібно рішуче заявити, що хоч він і не схвалює поведінку, наприклад, Олександра, але будь-які некоректні дії по відношенню до нього будуть покарані. Обов`язково потрібно обговорити, що можна і потрібно протиставити неприйнятній поведінці цієї дитини: емоційну врівноваженість, звернення за допомогою до дорослих за ситуацією тощо.

Проблема знехтуваних дітей особливо загострюється в підлітковому віці, тому що ведуча діяльність у цей період – міжособистісне спілкування. Підлітки намагаються самоствердитись, зайняти надійну позицію серед однолітків, знайти власний стиль спілкування. Один із найлегших способів відчути свою значимість у спілкуванні – задіти, подражнити дитину, яка в той же час відреагує на це: побіжить за тим, хто образив, розплачеться чи піде скаржитися дорослим. Така неадекватна реакція здається безглуздою та смішною. Саме в цей час підліток відчуває себе лідером тому, що привернув до себе увагу інших та заставив їх реагувати саме так, як бажав. Підліток, особливо недобрий, може на цьому не зупинитися, піти далі, наприклад, випробуючи на собі роль володаря.

Допомогу у більшості випадків слід починати з рішучого та жорсткого припинення неприпустимих дій по відношенню до “жертви”. Втручатися потрібно негайно у випадках, коли дитину фізично чи морально принижують (залякують, перекладають брудну та непрестижну роботу). Хоча дорослий не може домогтись, щоб дитину любили, але він може і повинен вимагати, щоб по відношенню до дитини не припускати дій та слів, які принижують людську гідність (це слова та дії, що у світі дорослих підпадають під дію Кримінального та Цивільного кодексу).

Захищаючи знехтувану дитину, вихователь захищає і себе також, захищає власний педагогічний авторитет. Якщо вихователь ніяк не реагує на дії підлітків, це означає, що у нього немає засобів для зміни положення. З таким вихователем можна не рахуватись, його можна ігнорувати і в інших ситуаціях.

Вихователь повинен також працювати з пригнобленою дитиною. Треба допомогти їй адаптуватися в колективі. Без цього проблему можна приглушити, але не зняти. Вихователь може: по-перше, скорегувати в межах можливого ті поведінські і особистісні особливості дитини, які викликають неприйняття у оточуючих. Задача вихователя в тому, щоб допомогти дитині уявити себе, як її захисна поведінка виглядить в очах інших дітей, зрозуміти, що саме вона провокує нападки, допомогти вибрати іншу, більш адекватну поведінку. Зробити це можна обговоривши з дитиною проблему, сказавши, що ви бачите, як їй важко, що розумієте її почуття (страх, гнів, образу на однолітків, самотність), запевнивши її, що спільно з вами можна виправити ситуацію. Якщо вихованець мовчить або тужливо погоджується з вихователем, не вірячи в можливість реальних змін, не дуже довіряючи його словам, відкладіть бесіду до іншого разу. А поки що у повсякденному спілкуванні підтримуйте його. Дитині важливо відчувати, що вона не одна. Після того як вона погодилась прийняти вашу допомогу, треба детально обговорити з дитиною, які ситуації для неї найбільш травмуючи. Задавайте питання: що дитина відчуває в ці моменти? що говорить? як поводить себе (докладно, включаючи міміку, жести, пантоміміку)? Потім необхідно допомогти їй побачити свою реакцію збоку: “Уяви собі, що Сергію сказали або зробили щось(переказуєте ситуацію, яку ви почули від дитини), а він би відповів так (переказуєте реакцію вашого вихованця). Що би ти про нього подумав? Що би ти відчув по відношенню до нього? Як би ти повів себе з ним далі?”. Відповіді дитини часто свідчать, що вона не відчула б радості від спілкування з подібною людиною та повела б себе так само чи майже так само, як однолітки поступають з нею самою. Вихователю дуже важливо довести до свідомості дитини, що особливості її власної поведінки провокують оточуючих на небажані для неї дії.

По-друге, вихователю треба навчити дитину правильно реагувати на негативне ставлення однолітків. Слід обговорити, що не подобається дітям та які з їхніх претензій справедливі. Краще за все це зробити, попросивши дитину уявити, як її вчинки виглядять збоку. Як би вона сама віднеслася до них, якщо б так вдіяв хтось інший? Можливо, що деякі зі своїх звичок та вчинків дитина довільно легко усвідомить як неприйнятні та сама буде намагатися відмовитися від них. Також необхідно скорегувати відношення дитини до ситуації, яка склалася: в більшості випадків: травлю провокує саме її гостра реакція на ставлення однолітків. Як правило, такому підлітку здається, що дражнять та ображають тільки його. Вихователь повинен звернути його увагу на те, як спілкуються між собою інші діти. Можливо, що слова та вчинки, які вихованець сприймає як образу, лише прийнятий в цій групі стиль поведінки та тут немає наміру образити. Слід обговорити з вихованцем, чи треба прагнути того, щоб подобатися всім людям навколо, допомогти йому зрозуміти, що це безглуздо та неможливо. Потім вихованцю треба спробувати завоювати повагу та симпатію однолітків. Вожатий повинен допомогти дитині розібратися, яка діяльність особливо цінується однолітками, та добитися в ній успіху (якщо вона, зрозуміло, не асоціальна). Кожна дитина повинна відчувати, що її в колективі бачать та цінують. Необхідно, щоб при проведенні низки заходів усі діти, а не тільки вибрані отримали можливість проявити себе.

ПЛАНУВАННЯ РОБОТИ У ДИТЯЧОМУ ОЗДОРОВЧОМУ ТАБОРІ

 

Скільки таборів – стільки планів їхньої роботи. Під час складання планів слід орієнтуватися на документи, матеріали з питань роботи з дітьми, наявні в Україні; необхідно враховувати знаменні та пам`ятні дати, події у світі, в Україні, своїй місцевості, у своєму таборі.

План роботи табору на зміну

Якщо план роботи на рік має традиційну форму, то план роботи на зміну, на наш погляд, обов'язково має бути зручним у роботі, що обумовлює його форму (Див. Додатки А, Б, ВС). Це може бути план у вигляді таблиці, розкресленої за днями тижня. У свою чергу кожна комірка розділена на три частини: час до обіду, час до вечері, час після вечері (табл.).

Цей план теж можна художньо оформити, використовуючи певні символи, аплікації. Якщо його виконати на великому аркуші, його можна вивісити на загальний огляд усіх дітей у таборі, й вони матимуть змогу самі дізнатися, що чекає на них у таборі найближчими днями та протягом усієї зміни.

План роботи загону на зміну

Кожен загін має свій план роботи на зміну, який складають на основі плану табору з урахуванням віку дітей загону. Готуючись до роботи із загоном, вихователі спочатку самі складають варіант плану, прогнозуючи побажання, інтереси, потреби дітей даного віку. Проект плану складають до початку зміни, адміністрація табору повинна підказати, які є недоліки, проблеми в плані, що треба виправити.

У загоні в перші дні обов'язково слід провести колективне (із дорослими та дітьми) планування. Необхідно обговорювати всі пропозиції дітей, делікатно підтримувати всі їхні ідеї. При плануванні заходів треба враховувати: вікові особливості дітей; контингент дітей (наприклад, загону, в якому є діти з дитячих домів, не треба проводити тематичний вечір “Я горджуся своєю родиною”); інтереси дітей (за програмою загону діти повинні бути з театральним нахилом, а більшість дітей - спортсмени); рівень взаємовідношень, що склалися (наприклад, в загоні не склалися міжнаціональні відношення, можна провести справу, під час якої діти знайомляться з малими народностями, їх культурою); психологічний і фізичний стан дітей (наприклад, недоцільно одразу після походу проводити гру або при масовому захворюванні дітей проводити гру на місцевості тощо).

Унаслідок колективного творчого пошуку з'являється план роботи загону на зміну. Колективне планування потребує майстерності, певних навичок. Це одна зі сходинок того співробітництва й взаємодії дорослих та дітей, що має бути нормою роботи із загоном.

Таблиця

Червень 200_ р.

Час	Понеділок	Вівторок	Середа	Четвер	П'ятниця	Субота	Неділя
3 9.00
3 16.30
3 19.30

У плані роботи мають бути не тільки заходи, всі справи загону слід організовувати логічно й відповідно до головної ідеї (мети) зміни.

План роботи загону теж може бути поданий у вигляді таблиці (одна комірка - один день), діти можуть оформляти його в будь-якому стилі (яскраво й весело, кумедно й оригінально. А головне - щоб цей план вивісили в зручному для дітей місці.

План роботи табору на день

Заступник директора табору з виховної роботи складає план роботи на кожен день. У цьому плані вказано час, місце всіх організованих у таборі заходів. Він містить і цільову настанову для всіх загонів на день, опис спортивних, розважальних заходів, занять дітей у гуртках, секціях. У плані вказують графік відвідування виставок, музеїв, бібліотеки, душу (в санітарний день). Обов'язково вказують прізвища відповідальних працівників. Детально цей план обговорюють на ранковій планерці.

Методист табору теж робить необхідні вказівки й рекомендації. В цьому плані вказують час, місце, тему наради педагогічного складу табору.

План служить підставою для складання планів роботи загонів на день. Він координує взаємодію й загону, і всіх співробітників табору, спрямовану на досягнення загальної мети.

Досвідчені старші педагоги зазвичай складають такий план на два-три дні наперед, щоб дати можливість педагогам загонів вчасно скоригувати свої дії.

Щоденний план роботи табору доречно вести у великому журналі, щоб вистачило місця на всі записи й рекомендації.Грамотно складений план роботи табору на день - запорука чіткої та продуктивної діяльності дорослих і дітей всього ДОТ.

План має враховувати ступінь емоційного та фізичного навантаження на дітей, давати можливість для роботи індивідуально, в малих групах, із загоном.; регламентувати зайнятість усіх співробітників табору відповідно до Держстандарту України.

План роботи загону на день

Цей план складає педагог на підставі загального плану роботи табору на день і плану роботи свого загону на зміну. На ранкову планерку педагог приходить із планом, уже підписаним у лікаря табору.

Готуючи колективну творчу справу всім загоном, вожатий повинен пам`ятати два правила: загінна справа не повинна бути віддана на відкуп дітям; ініціатива дітей не гаситься, а вміло коректується.

Слід запам`ятати наступні правила:

1. Головне – процес підготовки, а не підсумок. Виховує не сама справа, а підготовка до неї.

2. Вожатий безпосередньо чи опосередковано керує, допомагає у підготовці та проведенні справи.

3. Чим більше дитина робить самостійно, тим значніша для нього ця справа. Треба давати можливість дитині бути творцем, а не просто виконавцем.

4. Алгоритм проведення справи:

Настрій: а) словесний; б) музичний; в) оформлення (художнє, елементи реквізиту, назва справи); г) зовнішній вигляд (костюми ведучих, асистентів).

Проведення справи. При проведенні справи необхідно враховувати наступні моменти:

логічність (експозиція (пролог), зав`язка, розвиток сюжету, кульмінація, разв`язка, епілог);

зміна діяльності (від простого до складного, рухливе – нерухливе тощо);

вміння володіти увагою аудиторії;

використання технічних засобів: аудіо (музичне, шумове оформлення, записаний голос); відео (перегляд відеороліків (озвучення відеосюжету, обговорення відеофрагменту тощо); світове оформлення (висвітлення “пушкою” роблять за допомогою фільмоскопу, настільної лампи);

зайнятість усіх дітей (за можливістю!) – навіть якщо дитина буде тільки вмикати та вимикати світло, для неї це може бути дуже значним. Загінна справа – це не бенефіс одного вожатого!

Підсумок (аналіз) – визначити, коли і в якій формі провести аналіз, чи це буде одразу після справи, чи наступного дня, щоб не сталася розмова тільки на емоційному рівні, чи це буде на “вогнику”, чи просто – бесіда.

Схема проведення аналізу справи з загоном:

1. Подякувати (знайти за що, навіть якщо справа була “провальною”);

- Що було добре та що сподобалося?

- Як спрацювала група (групи)?

- Як справа спрацювала на загін, чим вона стала корисною для загону?

- Хто по-новому, із неочікуваного боку розкрився?

- Чому навчилися при проведенні справи?

- Чи я зможу провести схожу справу у себе в школі, в іншому ДОТ?

2. Виявити помилки та невдачі:

- Що не вийшло та чому?

- Недоліки справи?

Схема аналізу справи самим вожатим:

1. Наскільки пропонована справа була важливою у виховному відношенні?

2. Наскільки досягнуті ціль та задачі справи?

3. Як діяли в цій справі діти (активно, пасивно, слухали, дивились, відволікались)?

4. Як реагували діти під час справи (аплодували, сміялися, переживали, скучали)? Чи приходилось вносити корективи у хід справи?

5. Який виховний ефект справи? Які почуття вона визвала, над чим заставило задуматися?

6. Які були педагогічні помилки?

Щоденники перевіряють щодня, всі зауваження слід оперативно виконати.

Алгоритм аналізу дня

1. Збір інформації протягом дня.

2. Оцінка інформації та визначення тієї, що знадобиться у роботі.

3. Виявлення причин невідповідності фактичного стану справи запланованому.

4. Ухвалення рішень (оцінювання, висновки за день, перспективи виховної діяльності).

Примітка:

1. У розділі «Для приміток» фіксують такі моменти:

· що необхідно підготувати до справ;

· до кого звернутися;

· що зробити;

· з ким зустрітися і з яких питань тощо.

2. У процесі роботи припустимі коригування, доповнення до планів на зміну, на день

3. Припустимо робити педагогічний аналіз за певний період зміни (за три-чотири дні) відповідно до необхідності фіксувати певні спостереження, висновки.

Прізвища та імена дітей в розділі “Список загону” наводяться повністю, а в аналізі дня називаються лише ім.`я та перша буква прізвища дитини.

Позиція вожатого

1. Сам готовить і проводить “вогник”.

2. Пропонує форму “вогника”, показуючи, як треба виступати та вести себе на “вогнику”. (Що вожатий хоче узнати про дітей, те він сам повинен розповісти про себе).

3. Контролює час, темп.

4. Слідкує за настроєм та увагою дітей.

5. При необхідності задає питання, допомагає дитині говорити.

6. Узагальнює розповіді дітей, робить висновки.

7. Доповнює розповідь напарника про себе.

Не секрет, що улюблена форма в організаційний період – “вогник” – знайомство “Все про себе”. Він може проводитися як на відкритому повітрі (у багаття), так і в приміщенні (із свічкою). Основна задача такого “вогнику” – упізнання один одного, формування у дітей (у процесі довірливого спілкування) доброзичливого становлення до кожного члена загону.

При розміщенні учасників “вогника” бажано чергувати хлопчиків із дівчатками. Якщо в ньому приймають участь і дорослі, їх слід розсадити подальше один від одного. Усередині кола горить багаття або свіча. Розповідь про себе починає вожатий, який потім передає як естафету-талісман загону наступному учаснику. Після того як висловляться всі, доцільно буде заспівати пісню, яка може стати загінною. ЇЇ слова необхідно вчити з дітьми з першого дня перебування в таборі.

“Вогник” організаційного періоду

Дитина, яка вилучена зі звичайного кола спілкування (це стосується дитячих оздоровчих центрів), відчуває психологічний стрес. Щоб уникнути шкоди, необхідно якомога швидше ввести її до колективу, ознайомити з новими умовами життя, налаштувати на спільну діяльність. В цьому і полягає основне завдання “вогників” організаційного періоду.

Як досягти невимушеного спілкування одразу, з першого “вогника”? За допомогою наступних правил його проведення:

1. Говорить лише той, у кого в руках свічка або предмет, що її замінює.

2. Усі слухають того, хто виступає, не перебиваючи.

3. Для вступу до розмови поза чергою необхідно підняти руку.

4. Критика повинна бути адресною, конкретною, коректною.

5. Обговорювати і аналізувати можна тільки вчинки, але не особистості.

6. Якщо хтось не хоче говорити, не треба його примушувати.

7. Говорити бажано відверто.

8. Самореклама не заохочується.

Зміст правил може бути іншим, головний орієнтир при їх складанні – позитивний результат спілкування.

Мета: підведення підсумків роботи загону в організаційний період зміни.

Завдання:

1. Виховувати потребу у спілкуванні дітей з колективом.

2. Навчити дітей правилам поведінки на “вогниках”; привчити їх до того, що “вогник” проводиться кожного вечора.

Особливості проведення цього “вогника”:

§ присутність всіх членів загону обов`язкова;

§ виступає кожний по колу в обов`яковому порядку;

§ тривалість цього “вогника” більш, ніж останніх, - від 40хв. до години;

§ значне безпосереднє керівництво вожатим ходом та змістом аналізу;

§ обумовлюються закони “вогника”.

За змістом

· Яку користь від проведеної справи отримав(ла) власно ти?

§ Що було цікавого у поставленій проблемі та чому вона привернула твою увагу?

§ Які нові риси характеру і грані спілкування відкрилися тобі в інших членах загону?

§ Який на фоні інших загонів мали вигляд ми?

За організацією

§ Як пройшла підготовка до справи, що можна було змінити?

§ Що, на твою думку, найбільш вдале?

§ Чи навчився ти чомусь при підготовці загальної справи?

§ Що треба зробити, щоб не повторювати зроблених помилок?

Альтернативою “вогнику” – аналізу можуть служити “вогники” “Лавина”, “Погляд в майбутнє” та тематичні вогники.

“Лавина”- це своєрідна оцінка дня, який минув, коли один з учасників починає розмову однією-двома фразами, а сусід продовжує його, повторюючи фразу попереднього виступаючого. Так поступово, від дитини до дитини, збільшується об`єм інформації.

“Погляд у майбутнє” – це обговорення планів на майбутнє: на наступний день, на тиждень. Іноді розмова про майбутню справу проходить так, нібито вона вже проведена.

Тематичні вогники посідають особливе місце в діяльності вожатого як одно з найбільш цікавих напрямків в організації розмови з теми, що хвилює дітей. Сприяючи розвитку самосвідомості особистості, такі “вогники” вимагають незвичайних обставин. Форма проведення може бути різною, наприклад:

· калейдоскоп відвертостей;

· театралізовані мініатюри;

· “таємничі” розмови.

Але не варто зловживати тематичними “вогниками ”. Їх повинно бути не більш 2-3 протягом зміни. Дітям заздалегідь пропонується на вибір 3-4 теми, після чого проводиться таємне голосування. Варіанти назв:

“Біла ворона”(проблемний “вогник”).

“О! Сколько нам мгновений чудных…”(поетичний).

“Любити чи дружити?”(дискусійний).

До тематичного “вогника” необхідно заздалегідь підготуватися, кожний з учасників повинен запасти 2-3 питання для всіх або для когось окремо. Ініціативні мікрогрупи придумують окремі сюжети “вогника”.

Найбільш складними є конфліктні “вогники”. Їх мета – рішення міжособистісних, міжгрупових конфліктів. Не кожному вожатому під силу провести такий “вогник”. Якщо ви не впевнені в позитивному результаті, краще запросить спеціаліста: психолога, соціального педагога.

Пропонуємо наступні форми конфліктних “вогників”:

“ Розмова з іграшкою”. Кожний учасник розповідає про свої проблеми іграшці.

“Розмова в темряві ”. В процесі спілкування в темряві діти скидають накоплені негативні емоції.

“Письмо другові”. Учасники усно “пишуть” письмо другові.

“Розмова з попутником”. Задається ситуація: закінчилася зміна, і треба розповісти своєму попутнику про те, що проходило в таборі.

“Я не розумію ”. Кожний з учасників може підійти до будь-якого гравця зі словами: “Я не розумію...”. Певної системи в організації цього “вогнику” на існує.

“Електричний стілець”. Один з учасників сидить на стільці спиною до групи. Кожний з дітей пише анонімну записку зі стислою характеристикою на того, хто сидить, а вожатий зачитує їх.

Цей “вогник” дуже складний в психологічному плані, і проводити його треба, максимально сконцентрувавшись на проблемі, що обговорюється, пам`ятаючи про принцип: “Не нашкодь”.

У кінці зміни проводять підсумкові “вогники”.

“Вогник” “Розкажи мені про мене ” – своєрідне підведення підсумків життя загону за зміну, підготовка дитини до повернення додому в звичне коло спілкування та життєдіяльності. Про кожного учасника “вогника” висловлюють свою думку 2-3 людини (їх називає той, про кого буде йти мова).

Зворушливим та пам`ятним є “вогник” “Живий вогонь”. Розмова йде по колу, в центрі якого горить багаття. В руках у кожного з дітей – незапалена свічка. До кінця “вогника” свічки горять у всіх учасників. Це дуже красиво і символічно: з`являються нові друзі, нові ідеї для реалізації після канікул.

Заключним етапом такого “вогнику” може стати.розміщення свічок у вигляді серця на галявині; відправлення “живого” вогню в плавання на заздалегідь підготовлених корабликах; прикрашення запаленими свічками дерева і проведення коло нього імпровізованого концерту. Приклавши трохи фантазії, ви зможете створити якесь феєричне прощальне діяння, яке надовго збережеться в пам`яті ваших вихованців та стане логічним завершенням їх життя в загоні.