Педагогічна діагностика в оздоровчому таборі

Перш ніж приступити до спілкування з дітьми, необхідно якомога більше узнати про своїх вихованців за короткий час табірної зміни. Тому для вожатий використовує ті діагностичні методи, які дозволяють йому оперативно отримати необхідну інформацію, швидко обробити та проаналізувати її.

Проводячи педагогічну діагностику, необхідно дотримуватись наступних правил:

· Цілі педагогічної діагностики повинні бути скритими від дітей так само, як і справжнє призначення отриманої педагогічної інформації.

· Обов`язкове збереження анонімності отриманих показників та дотримання таємниці індивідуальних відповідей перед самою дитиною, іншими вихователями та працівниками табору, батьками та іншими дітьми.

· Допускається використання тільки методик, які описані у науково-нормативній психолого-педагогічній літературі, та по можливості після консультації з практичним психологом табору.

· Результати діагностики повідомляються дітям в такій формі, щоб, з одного боку, була задоволена їх цікавість, а з іншого боку, педагогічний задум залишався для дітей таємницею.

· Вожатому необхідно вміло вписати до малюнку природного життя дітей діагностичну методику та так саме вміло використовувати її виховний потенціал.

Як вивчати дитину та колектив в умовах табору? У зв`язку зі специфікою ДОТ (віддаленість табору від дому, відсутність поряд близьких людей та друзів, незнайома атмосфера тощо) роздивимося деякі напрямки у вивченні дитини, які реально використовувати за таких умов.

1. Первинна діагностика (джерелом інформації служать батьки або особи, що їх заміняють) проводиться вожатим на підготовчому етапі. Анкету з відкритою формою питань заповнюють батьки при першій зустрічі з метою заочного знайомства вожатого з дітьми, якщо це можливо.

2. Медична інформація. Відомості про стан здоров`я можна отримати з медичних документів, які надаються батьками.

3. Первинне анкетування дітей (проводиться в день заїзду). Анкета може мати наступні питання: прізвище, ім`я дитини; вік, число, місяць, рік народження; очікування від табору; любимі види діяльності (читання, малювання, музика, спів, спорт, ліплення, інші); перший чи другий раз у таборі; про що мріє та інші. Ще наведемо приклад анкети “Світ моїх захоплень”, яка проводиться в організаційний період зміни.

Я захоплююсь	Я можу навчитися	Я хочу навчитися

4. Виявлення лідерів. Виявити лідерів може допомогти гра “Побудуйте ромб, квадрат...”. Вожатий пропонує дітям взятися за руки та (сам – стоячи в стороні) просить зобразити коло, ромб, квадрат. Спостереження за діями організаторів побудов укажуть на лідерів. Вибираючи лідера, зверніть увагу на дітей, які зазнають складності адаптації, які схильні до тимчасових депресій. Якщо вожатий зможе допомогти таким дітям, то як підсумок можна отримати відмінних лідерів, на яких можна покластися.

5. Спостереження за поведінкою дітей. Розуміючи, що дитина в таборі знаходиться поодалік від дому, необхідно постійно спостерігати: за її поведінкою, зміною настрою, наявністю або відсутністю апетиту, відношенням з дітьми в колективі, станом здоров`я. Любі побачені зміни повинні стати приводом для дій вожатого.

6. Вивчення розвитку дитини. Так, для дітей молодшого віку можливе використання методів казки, ігор, незакінчених речень, кольоропис тощо. Опис дитиною подій, що відбуваються; ролей, які вона приписує своїм героям; предмети, які вона зображує, дають можливість судити про її цінності, розвиток мислення, уяви, мови. Малюнки на теми “Я”, “Я та мої друзі”, “Що я більш за все люблю”, “Моя родина” та інші, ілюстрації до казок можуть розказати вожатим про самопочуття дитини, ступені розвитку її самосвідомості.

Тест “Неіснуюча тварина” дозволяє отримати інформацію про емоційний стан дитини.

В підлітковому віці важливе місце посідають методи анкетування, тести, дискусії, які допомагають відкрити себе, пізнати свій характер, свої можливості, особливості психічних процесів. З метою вияснення мотивів діяльності, інтересів, самооцінки підлітків доцільно використовувати методику незакінченого речення, де включити питання типу:

для початку основного періоду зміни

- якби я був керівником загону(табору), то...

- щоб у таборі було цікаво, треба...

- якщо б я був..., то...

- коли я бачу старших дітей, які йдуть мені назустріч...

- я живу у таборі добре, тому що...

- я живу у табору погано, тому що...

- відношення між дітьми та вожатими стануть кращими, якщо...

- мені важко...

- я хотів би прийняти участь у...

“Коло” (проводиться в основний період зміни)

Завдання: на аркуші паперу намалюйте коло. Заштрихуйте його частину, яка відповідає задоволеності життям у таборі за минулий період.

“А на завершення я скажу...”(проводиться в заключний період зміни)

1. З яким настроєм ти прощаєшся з табором?

2. Що із зміни запам`яталося більш за все?

3. Яка з проведених справ тобі більш сподобалася?

4. Як би ти був організатором табору, що ти змінив?

5. Сподобався тобі наш загін?

6. Що для тебе було самим важким?

7. Чому ти навчився під час табірної зміни?

8. Які проблеми ти хотів би обсудити в останній вечір?

9. Як ти вважаєш? міг би ти час, проведений в таборі, провести десь інше цікавіше та корисніше для себе?

10. Чи бажаєш ти приїхати наступного літа до табору?

7. Вивчення настрою дитини після проведення дня. Під час роботи в ДОТ за допомогою кольоропису (вираз власного настрою за допомогою кольору) можна отримати наочну картину емоційного стану всіх дітей у загоні та динаміку цього стану.

Запропонуйте дітям створити екран настрою, використовуючи відомий тест Макса Люшера: червоний – захоплений настрій; оранжевий – радісний; жовтий – спокійний; зелений – врівноважений; синій – сумний; фіолетовий – тривожний; чорний – нудьга.

Кольоропис – це матеріал до роздумів, осмислення. Дуже важливо врахувати, що довге існування дитини у красному кольорі говорить про пере-збудженість і може призвести до емоційного зриву, який закінчиться слізьми, розладом та може спровокувати конфлікт.

Поява синьо-фіолетово-чорних відтінків на екрані говорить про наявність проблем в роботі вожатого та потребує з його боку швидкої допомоги дітям, які вибирають ці кольори.

Діагностика – це не тільки оцінка вивчення якостей особистості, але й спрямованість руху вожатого і дитини від одної цілі до іншої.

 

 

“ВОГНИК” ЯК ОДНА З ФОРМ РОБОТИ У ДИТЯЧОМУ ОЗДОРОВЧОМУ ТАБОРІ

 

”Вогник” - це іскорка зацікавленості кожного справами колективу та долею товариша, теплота взаємовідносин та світло дружби. Це колективнеобговорення загоном та вожатим дня, що прожитий,аналіз проведених справ, розбір взаємовідносин в колективі.

Педагогічна задача “вогника” – навчити дітей осмисленню життя, привити навички колективного аналізу, колективного “мислення” та, в кінці кінців, виховувати в них культуру спілкування.

Структура “вогника” може містити пісню, розбір прожитого дня, відверту розмову, час для творчості, запрошення гостя на “вогник”, сюрприз для “вогника”.

Умови проведення “вогників”

1. Керівник заздалегідь обмірковує хід проведення “вогника”: позначає його тему, намічає цілі, формулює завдання з урахуванням бажаних результатів. Проведений експромтом, він не дозволить у повному обсязі дибитися позитивного емоційного настрою у його учасників.

2. Тематика “вогника” повинна бути актуальною і викликати інтерес у всіх, хто зібрався.

3. Позитивний настрій “вогника”, динаміка його проведення в значній мірі залежать від змістовного навантаження і емоційного наповнення вступних слів керівника групи.

4. Учасники розташовуються, звичайно, по колу, щоб можна було бачити вираз обличчя, позу співбесідника.

5. В центрі кола знаходиться запалена свічка або горить багаття.

6. Говорить лише той, хто тримає в руках запалені свічку або інший предмет (гілочку, іграшку, м`ячик, шишку).

Закони “вогника”

1. На “вогнику” говорять впівголоса. Якщо хочеш виступити, не викрикуй з місця, а підніми руку.

2. Уважно слухай, дай договорити до кінця кожному, не перебивай.

3. Критикуй не з метою принизити або образити, але допомогти та порадити.

4. Критика повинна бути конструктивною: критикуєш – пропонуй.

5. Правила “вільного мікрофону”: нікого не можна примушувати виступати на “вогнику” або забороняти говорити.

6. На “вогнику” говорять те, що думають, відверто та принципово.

7. Бережи час, дотримуйся регламенту, говори лише головне.

8. Свічку, що затухла, запалює той, хто запалював “вогник”; в багаття підкладає дрова той, хто запалив його.

9. Під час “вогника” через коло ніхто не ходить, так як полум`я свічки символізує “серце загону”. Якщо необхідно вийти, обійди навколо.

10. Той, хто знаходиться за колом, не може приймати участі в розмові.

Методика організації та проведення “вогників”

Види “вогників”

- “вогник” знайомства;

- “вогник” організаційного періоду;

- “вогник” основного періоду;

- “вогник підсумковий;

- прощальний “вогник”.

Можна користуватися і традиційними видами “вогників”, такими як: “знайомство”, “тематичний”, “аналітичний”.

“Вогник” знайомства

Мета: сформувати у кожної дитини уяву про загін та себе в цьому загоні.

Підготовка до “вогника”

1. Розділити обов`язки між напарниками.

2. Виділити групу дітей для підготовки місця проведення “вогника”. (Про місце проведення повинна знати лише тільки ця група, для інших усе повинно бути сюрпризом).

3. Раніш із загоном вивчити ліричну пісню для “вогника”.

4. Підготувати необхідні атрибути (предмет, який будуть передавати по колу, дрова для багаття або свічки для “вогника”, пуфики або деревини для сидіння, літери, викладені навкруги свічки з назвою “вогника”).

5. Підготувати музичне супроводження для емоційного настрою загону.

6. Скласти розповідь про себе (Приклад самопрезентації – розповіді про себе: Я – Свєта, ваша вожата, мені – 20 років, я навчаюсь на англійському факультеті одного з вузів держави – Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов. Мені подобається моя майбутня професія – вчитель англійської мови та подобається навчатися. В вільний час я люблю туристичні подорожі та читати, вмію грати на гітарі та писати вірші. А ще я люблю чистоту та порядок. Не люблю: сваритися з друзями, запізнюватися, не люблю лихослів`я).

7. До “вогника” підготувати з одним-двома підлітками їхні виступи – розповідь про себе. (На „вогнику” розмістити їх біля себе; своєю розповіддю вони підтримують думку, стиль та хід розмови).

Схема проведення “вогника”

1. Настрій дітей.

2. Розміщення, загальна пісня.

3. Вступне слово вожатого.

4. Виступи дітей.

5. Заключне слово вожатих, в якому треба похвалити загін, тобто поставити крапку з добрими словами, виразити надію на те, що всі діти зібралися в загоні дуже цікаві і загін стане чудовим.

6. Сюрприз вожатих (пісня, вручення пам`ятних медалей, сувенірів тощо).

7. Коло, вечірня пісня, вечірня речевка.

У “вогнику” знайомства повинно бути:

1. Виступ кожного члену загону.

2. Розповідь вожатого про табір та його традиції:

- традиція “вогника” (“...збираємося разом; “вогник” – відверта розмова; говоримо про те, що тебе хвилює; сидимо колом...”);

- традиція доброго ставлення до пісні (“...З чого почали “вогник”?..З пісні... Починаємо та закінчуємо “вогник” піснею...”);

- традиція вечірньої речевки (“...закінчується розмова речевкою, після неї не можна голосно говорити, співати пісні, бігати);

- традиція кола (“...пісні співаються в колі, поклавши руки на плечі один одного, розхитуючись з боку на бік...щоб встати в коло”).

3. Особливий емоційний настрій – урочисто-ліричний (оформлення, тон розмови, свічка, пісня).