М. Е. Хватцев відзначав, що патологічно вповільнений темп мовлення нерідко зустрічається в розумово відсталих дітей.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

М. Е. Хватцев відзначав, що патологічно вповільнений темп мовлення нерідко зустрічається в розумово відсталих дітей.



Зайво повільне мовлення викликає нетерпіння й подразнення з боку навко-лишніх. Тому діти з такою мовою взагалі намагаються не говорити. А це ще більше затримує їх мовлення, а отже, і розумовий розвиток.

Брадилалія в дітей часто супроводжує монотонність голосу, недостатньо мо-дульоване мовлення.

Причини брадилалии. М. Е. Хватцев вважав однією з головних причин патологічне посилення гальмівного процесу, що починає домінувати над процесом порушення.

Брадилалія може передаватися в спадково разом з порушенням внутрішнього мовлення.

Так само може виникати й у результаті наслідування або неправильного виховання.

Тахилалія

Тахилалія (від грец. tachis Ї швидкий, лат. lalia Ї мова) Ї патологічно прискорений темп мови. (Синонім Ї тахифразія). Характеризується прискореною артикуляцією. За своєю природою є центрально обумовленою, органічною або функціональною. При прискореному темпі мовлення здається поспішливою, стрімкою, напористою. Часто від швидкості висловлення відбувається повторення складів або, навпаки, їхній пропуск, перекручування звуків, а іноді слів. Але всього цього мовець, як правило, не помічає. Бурхливий потік звуків і слів вимовляється без перепочинку, до повного видиху. Іноді непомірковано швидкий темп мовлення супроводжується швидкими, часом безладними рухами рук, ніг або всього тіла.

Прискорення мови може супроводжуватись аграматизмами. Це явище іноді виділяють як самостійне порушення Ї батаризм (від франц. batter Ї бити), парафразія. Якщо патологічно прискорена мова супроводжується необґрунтованими паузами, запинками, вона позначається терміном полтерн.

Тахилалія може виникнути вже в дитинстві і, якщо не проводити спеціальної корекційної роботи, підсилиться в перехідному віці й залишиться на все життя.

Наслідком порушення темпу мови є порушення плавності мовного процесу, ритму та мелодійно-інтонаційної виразності.

Причини тахилалії. Найчастіше виникає в дітей нервових, збудливих, рвучких, не зрівноважених.

М. Е. Хватцев затверджував, що центральною ланкою в патогенезі тахилалії є розлад темпу зовнішнього й внутрішнього мовлення за рахунок патологічної переваги процесів порушення над процесами гальмування.

Тахилалія може передаватися в спадщину.

Так само виникати в результаті наслідування швидкого мовлення навколишніх, і неправильні прийоми виховання дитини, його мовлення.

Спотикання. Незвичайно швидка, стрімке мовлення при тахилалії іноді нагадує по зовнішній картині заїкуватість, тому що мовець часто повторює звуки, склади або слова. При спотиканні, як і при заїкуватості, можуть виникати й невиправдані паузи, зупинки. На відміну від заїкуватості спотикання не має судорожного характеру.

Розкрийте суть індивідуальної роботи з дітьми.

Основна мета - підбір комплексу артикуляційних вправ, спрямованих на усунення специфічних порушень звукової сторони мови при дислалии, ринолалии, дизартрії; при цьому логопед зобов'язаний встановити емоційний контакт з дитиною, привернути його увагу до контролю за якістю звуковій мові логопеда і дитини, підібрати індивідуальний підхід з урахуванням особистісних особливостей.

Перед логопедом стоять два завдання - виховання артикуляційних навичок і розвиток слухового сприйняття. Як тільки логопед зуміє домогтися правильної вимови звуку, включається третє завдання - виділення звуку зі складу слова.

Плануючи роботу з постановки звуків, логопед враховує наступне:

- Загальну послідовність логопедичної роботи;

- Загальноприйняту послідовність постановки звуків.

Якщо у дитини порушено вимова декількох груп звуків, наприклад свистячих і шиплячих, Р і Л, і в той же час порушено озвонченіе, то рекомендується починати роботу одночасно над усіма зазначеними групами, але при цьому дотримуючись послідовність кожної групи.

Необхідно враховувати індивідуальні особливості кожної дитини - будова і рухливість артикуляційного апарату, ступінь розвитку слухового сприйняття, кількість неправильно вимовних звуків, рівень звукового аналізу, ступінь сформованості граматичного ладу мовлення, працездатність. Залежно від усіх цих даних плануються індивідуальні заняття з кожним з дітей. Зміст роботи буде різним. З одними дітьми доведеться проводити більше артикуляційних вправ і більше часу планувати на постановку звуків, з іншими - більше уваги приділяти розвитку слухової уваги, звукового аналізу, вихованню граматично правильного зв'язного мовлення.

Назвіть якими є особливості раннього психомоторного та мовленнєвого розвитку дітей з ВНГП.

Визначено, що діти із ВНГП мають набагато складніші механізми

Порушення психомовленнєвої діяльності, ніж традиційно вважалося

Протягом багатьох років. У цих дітей своєрідно розвиваються механізми

Породження та формування підсистем функціональної системи мови та

Мовлення (семіотична, програмування та інтерпритації мовленнєвих

актів, регуляційна), зазнають шкоди глибинні процеси формування

Базових складових психічного розвитку (довільної регуляції: рухової

Активності, психічних процесів і функцій, емоцій та поведінки), що

Звужує когнітивний ресурс дитини, стримує емоційно-особистісний

Розвиток, ускладнює процес соціальної адаптації.

Насамперед це стосується ураження базових показників

Забезпечення фонологічної підсистеми ФСММ на експресивному та

Імпресивному рівнях у період інтенсивного розвитку мовленнєвої

Функції, що призводить до складної дезінтеграції та патології усього

Мовленнєвого розвитку дитини із ВНГП.

Узагальнені результати вивчення особливостей психомоторного та

Мовленнєвого розвитку дітей із ВНГП до трьох років гостро окреслили

Як проблему психоемоційний розвиток дитини із ВНГП, формування

Зачатків комунікативної поведінки та загального енергетичного

Потенціалу їх життєдіяльності.

Результати вивчення розвитку дітей із ВНГП раннього віку виявили

Його особливості і показали, що вже до одного року доцільно виділяти

так звану "групу ризику" у розвитку, яка складає 94 (79%) від загальної

Кількості (118) обстежених дітей до одного року. Більше того, саме ці

Діти проявили низькі показники домовленнєвого та раннього

мовленнєвого розвитку і були віднесені до "групи логопедичного

ризику" ще до трирічного віку.

Перерахуйте основні положення диференціаційної діагностики афазії від інших мовленнєвих порушень

· відмінність афазії від алалії полягає в тому, що при алалії мовлення ще не сформоване, а при афазії відбувається втрата вже сформованого мовлення

· від дислаллії афазія відрізняється тим що при дислалії порушується тільки звукова сторона мови а при афазії – спостерігається системне порушення мовлення

· від дизартрії тим що при моторній афазії не відмічається грубих порушень рухливості артикуляційних органів поза мовленням. Водночас при дизартрії порушується рухливість язика, губ

· при афазії зазвичай первинно збережений фізіологічний слух, що відрізняє це порушення від вад слуху різної важкості.

· Афазія призводить до ЗПР, вторинного ґенезу, що відрізняє це порушення від різних форм розумової відсталості при якій зниження інтелекту є первинним.

Спробуйте визначити диференційні ознаки алалії та відомих вам порушень мовленнєвого розвитку.

Одним із найскладніших мовленнєвих порушень, при якому дитина практично позбавлена мовних засобів спілкування, є алалія (від грецьк. а – немає, lalio – говорити) – відсутність або грубий недорозвиток мовлення, що виникає в результаті органічного ураження мовленнєвих зон кори головного мозку та супроводжується труднощами у використанні (моторна форма) чи розумінні (сенсорна форма) мовленнєвих висловлювань.



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-19; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.238.186.43 (0.014 с.)