Матеріали для роботи IV групи

Художні прийоми

• Прийом контрасту:

Кікудзі вражений, захоплений Юкіко. Він думає, що не може одружитися з нею, адже вона така чиста, як джерельце, як сонячний промінчик, а він у порівнянні з нею — брутальний, бридкий.

Прийом контрасту використано для того, щоб читач міг побачи­ти різницю між життєвими настановами кожного, як між світ­лом і тінню, між днем і ніччю. Тікако не може закрити собою ні Фуміко, ні Юкіко, ні пані Оота.

На початку повісті: на горищі «безсоромно шурхотіли пацюки, а біля самої галереї цвіло персикове дерево»;

• яскрава художня деталь — рожевий фуросікі Юкіко з тисяче-крилим журавлем;

• гармонійне поєднання природи з почуттями та настроями ге­роїв;

• опис чарівності предметів побуту, мистецтва;

• історичні натяки, літературні посилання, поетичні образи май­стрів художнього слова тощо;

• місцевий колорит (навести приклади);

• вставні конструкції — лист-щоденник Фуміко.

// семестр. Із літератури другої половини XX ст.

Підсумок учителя

— Для культури кожного народу характерними є традиції, у яких відбивається складне духовне життя нації. У Японії одна з таких — чайна церемонія тядо, що втілює мистецтво життя, сфор­моване віками й збережене як перлина національної культури.

У повісті «Тисяча журавлів» тядо — це й оповідне тло твору, і його ідея. «Зустріч за чаєм — та сама зустріч почуттів»,— пише Кавабата Ясунарі. Прагнучи до об'ємності психологічної характеристики ге­роїв, митець виявляє їхню естетичну причетність до чайного обряду.

Пильна увага до внутрішнього стану образів-персонажів, яка проходить через призму авторського життєвого й творчого досві­ду,— основа художнього стилю Ясунарі Кавабата.

IV. Домашнє завдання

Підготуватися до контрольної роботи за темою: «Творчість А. Камю, Е. Хемінгуея, Кавабата Ясунарі».

V. Підсумки уроку

Інтерактивна вправа «Мікрофон»

Продовжте речення: • Найбільше враження справив (справила) на мене образ (епізод, думка, деталь)...

УРОК № 48

Тема. Контрольна робота за темою «Творчість А. Камю,

Е. Хемінгуея, Кавабата Ясунарі» Мета: повторити й узагальнити знання учнів; виявити рівень їх знань із метою контролю та корекції; розвивати пам'ять, зв'язне мовлення, образне та логічне мислен­ня, уміння висловлювати свої думки, обґрунтовувати їх прикладами з текстів; виховувати найкращі люд­ські якості. Обладнання: тестові завдання.

Тип уроку: контролю та корекції знань, умінь і навичок учнів.

ХІД УРОКУ

І. Оголошення теми й мети уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів

Усі уроки світової літератури. 11 клас

II. Контроль і корекція знань, умінь і навичок

Інструктаж до виконання тестових завдань

2. Виконання контрольної роботи (виконуються всі завдання) ТЕСТИ

Варіант І

Початковий і середній рівні

(Кожна правильна відповідь — 1 бал)

1. Чума в однойменному романі А. Камю — це символ:
а) хвороби; б) фашизму;

в) стихійного лиха; г) усесвітнього зла.

2. Сантьяго з повісті-притчі Е. Хемінгуея «Старий і море» після
пригоди снилися:

а) леви; б) дружина;

в) велика риба; г) гарний корабель.

3. Позначте, хто в повісті Кавабата Ясунарі є втіленням потворно­
го в зовнішньому й у внутрішньому світі:

а) Юкіко; б) Фуміко;

в) Тікако; г) пані Оота.

4. Продовжте речення.
«Екзистенціалізм — це...».

Достатній рівень

{Кожна правильна відповідь — 2 бали)

1. Розкрийте значення образу лікаря Ріє з роману А. Камю «Чума».

2. Опишіть філософію тядо і роль чайної церемонії у творі Каваба­та Ясунарі «Тисячажуравлів».

Високий рівень {Максимально — 4 бали)

Напишіть твір на одну з тем (за вивченими творами та власними спостереженнями).

1) «Трагічне безсилля людини та її нездоланність»;

2) «Журавлі, яких людина шукає все життя».

Варіант II

Початковий та середній рівні (Кожна правильна відповідь — 1 бал) 1. Чому Ріє, герой роману А. Камю «Чума», уважав, що «будь-яка радість — під загрозою»?

а) Людина не може перемогти всесвітнє зло;

б) бо чума забрала його найкращих друзів та однодумців;

в) бацили чуми ніколи не щезають;

г) людину постійно мучитимуть страхи пережитого.

// семестр. Із літератури другої половини XX ст.

2. Яку велику рибу піймав Сантьяго з повісті Е. Хемінгуея «Ста­
рий і море»?

а) Акулу; б) марліна;

в) сардину; г) тунця.

3. Що в японській культурі втілює надію, добробут, мрію?
а) Тядо; б) «бусідо»;

в) журавель; г) фуросікі.

4. Продовжте речення.
«Стоїцизм — це...»

Достатній рівень

(Кожна правильна відповідь — 2 бали)

1. Розкрийте образ Сантьяго з повісті Е. Хемінгуея «Старий і море».

2. З'ясуйте риси національного колориту в повісті Кавабата Ясу-нарі «Тисяча журавлів».

Високий рівень {Максимально — 4 бали) Напишіть твір на одну з тем.

1) «Людина і природа у творах Е. Хемінгуея та Кавабата Ясунарі»;

2) «Боротьба зі злом — "справа всіх", "необхідно боротися в той чи інший спосіб і нізащо не падати навколішки"» (А. Камю).

 

III. Підсумки уроку

IV. Домашнє завдання

Індивідуальне завдання: підготувати повідомлення про Колум­бію XX ст.

УРОК № 49

Тема. Життєвий і творчий шлях відомого колумбійського письменника Ґабріеля Ґарсії Маркеса

Мета: ознайомити і зацікавити учнів подробицями життя і творчості письменника; розвивати навички сприй­няття інформації на слух, виділення в ній головного, уміння визначати проблематику та тематику творів, ознаки літературних напрямів; виховувати прагнен­ня до пізнання, любов до літератури, естетичний смак.

Усі уроки світової літератури. 11 клас

Обладнання: карта світу, портрет письменника, видання творів, ілюстрації до біографії, краєвиди Колумбії. Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

ХІД УРОКУ

I. Аналіз контрольної роботи

II. Мотивація навчальної діяльності учнів

Учитель. «Я — реаліст, адже вірю, що в латинській Америці все можливо, все реальне... і ця форма реальності може дати дещо нове всесвітній літературі»,— сміливо заявляв Ґабріель Ґарсія Маркес — колумбійський письменник і публіцист, лауреат Нобе­лівської премії 1982 року, один із найяскравіших представників «магічного реалізму». «Фантастичне й реальне в його книжках пе­ремішані, сплавлені одне з одним. Найневірогідніше <...> відбува­ється у звичайному, тривіальному оточенні.

Вторгнення фантастичного всупереч усім традиціям не супро­воджується барвистими ефектами, а оформляється, як найприрод-ніша річ на світі, що ні в кого не викликає здивування»,— зазначав літературознавець Д. Затонський.

Про видатного колумбійця та його магічні твори ми й вестиме­мо мову на уроці.

III. Оголошення теми й мети уроку

IV. Актуалізація опорних знань

Повідомлення учня про Колумбію XX ст. в супроводі ілюстративних матеріалів

V. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу

Лекція вчителя

— Ґабріель Ґарсія Маркес (народився 1928 року) — один із най-відоміших письменників сучасності, найяскравіший представник літератури «магічного реалізму». Він народився 6 березня 1928 ро­ку в провінційному колумбійському містечку Аракатака поблизу річки Магдалени. Батько майбутнього письменника, добра й чуй­на людина, був телеграфістом. Серед головних чинників та жит­тєвих обставин, що визначили світогляд і коло творчих інтересів письменника, він згодом підкреслить благотворний вплив матери­них батьків, у родині яких виховувався (його бабуся Транкіліна

// семестр. Із літератури другої половини XX ст.

знала безліч неймовірних історій і була неперевершеною оповідач­кою; дідусь Ніколас, полковник у відставці, учасник громадян­ської війни 1899-1903 рр., був мужньою і доброзичливою люди­ною). Значну роль відігравала й фантастична атмосфера місцево­сті, де він жив, історія та побут якої овіяні численними міфами та легендами.

Смерть діда 1936 року змінила дивовижний, іноді фантастич­ний світ дитинства Ґарсія Маркеса: він переїхав з рідної Араката-ки до міста Сапакіри, де вчився в інтернаті. Саме тут спогади ди­тинства й туга за рідною домівкою спонукали хлопчика взятися за перо — він почав писати.

З 1946 року Ґарсія Маркес — студент юридичного факультету в Боготі — столиці Колумбії. У Санта-Фе-де-Богота (повна назва столиці) 1947 року вийшло друком перше оповідання письменни­ка, хоч автор ще не мав чіткої певності щодо майбутньої літератур­ної кар'єри.

1948 року, у зв'язку зі складною політичною ситуацією у сто­лиці, Ґарсія Маркес змушений покинути улюблене місто та пере­їхати до Картахени. Тут він ще деякий час займався юриспру­денцією, але згодом переключився на журналістську діяльність: 1950-1954 рр. — Ґарсія Маркес — репортер із розділу хроніки. З 1954 року він знов у Боготі вже як журналіст.

Письменник давно мріяв побувати в Європі, і його мрія на­решті здійснилася: як кореспондент газети «Ель Еспектадор» Ґарсія Маркес працював спочатку в Римі, а пізніше переїхав до Парижа.

Серйозно до своїх ранніх занять літературою Ґарсія Маркес ще не ставився, жартома зазначаючи, що перші оповідання на­писав із метою розвіяти скепсис критика і романіста Саламея Борди щодо спроможності молодого колумбійського покоління висунути зі своїх рядів власних письменників. Перші художні публікації Ґарсія Маркеса справді не були вдалими. Це насампе­ред стосується його повісті «Опале листя» (1951), у якій він зма­лював вигадане містечко Макондо, що нагадує реальне містечко його дитинства Аракатаку. Цей твір був знаменний ще й тим, що започаткував одну з провідних тем усієї подальшої творчос­ті письменника, а саме — тему самотності, відчуженості люди­ни у світі. Подальша його письменницька кар'єра зазнавала як успіхів, так і тимчасових занепадів. За одне із оповідань «Якось після суботи» (1955) Ґарсіа Маркес отримав національну пре­мію Колумбії. Письменницька слава прийшла до Ґарсія Маркеса 1967 року, коли з'явився роман «Сто років самотності», що мав

Усі уроки світової літератури, 11 клас

неймовірний успіх і був поставлений
критиками за глибиною ідейного задуму
і рівнем художньої досконалості в один
ряд із сервантесівським «Дон Кіхотом».
У романі, навіяному біографічними об­
разами дитинства, а також історичним
контекстом життя країни, змальовані
шість поколінь роду Буендіа — від його
Щ А заснування й до повного виродження.

ф і з^*4 ^ч Причиною цього виродження стала за-

Д ^^ мкнутість, ізольованість героїв від часу

/ ^Л / тапроблем, якими живуть решта людей,

Ґабріель Ґарсія Маркес

а в більш глибокій смисловій перспекти­ві роману вимирання роду Буендіа сим­волічно знаменує деградацію, духовний занепад людства, яке все більше інди­відуалізується й усамітнюється, утрачаючи ту духовну єдність, ту солідарність, яка виступає основною запорукою виживання й розвитку. Саме у зв'язку з романом Ґарсія Маркеса «Сто років самотності» з'явився й термін «магічний реалізм».

Ще одна магістральна тема творчості Ґарсія Маркеса — це про­блема влади, її філософського і психологічного обґрунтування та причин переродження в некеровану законами й мораллю деспотич­ну тиранію. Ця тема проходить через чимало творів письменника, з яких у першу чергу слід назвати збірку «Незвичайна і сумна іс­торія про довірливу Ерендиру та її жорстоку бабцю» (1972), роман «Генерал у лабіринті» (1989) і головний, за визначенням самого письменника, роман «Осінь патріарха» (1975).

Значний внесок письменника в розвиток латиноамерикан­ської літератури XX ст. був відзначений 1982 року Нобелівською премією «за романи й оповідання, у яких фантазія та реальність, поєднуючись, відображають життя і конфлікти цього континен­ту». Основними стильовими рисами творів Ґарсія Маркеса є вза­ємопроникнення латиноамериканської культури з мотивами й образами індіанської, негритянської та іспанської міфології, експресивний метафоризм, тяжіння до символічних узагальнень та притчової манери оповіді, лаконізм і «снайперська точність мовлення».

Одне з найцікавіших оповідань Ґарсіа Маркеса — «Стариган із крилами» (1968).

Хто може визначити межу, за якою закінчується абсурд ре­альності й починається фантазія будь-якого письменника? З одного

// семестр. Із літератури другої половини XX ст.

боку, життя таке різноманітне, що в ньому трапляються дивовиж­ні збіги обставин чи просто ситуації, які не вкладаються у звичні рамки, а з іншого — хіба завжди письменники-реалісти свідомо дотримувалися фактів? Художнє слово тим і відрізняється від до­кумента, що воно завжди тяжіє до певного узагальнення, реаліс­тичні твори можуть містити в собі і символічний зміст, але невідо­мою є відповідь на запитання про те, що саме вважає реальністю митець. Для атеїста Бог — вигадка, для вірянина — частина дій­сності. Крім того, не слід плутати реалізм зображуваного факту з реалізмом ідеї: вони часто не збігаються. Символічні твори мо­жуть напрочуд влучно відобразити реальні тенденції та сутність явищ або навпаки: реалістичні на поверхні можуть виявитися від­вертою брехнею.

«Я реаліст,— казав про себе Ґабріель Ґарсіа Маркес,— бо вірю, що в Латинській Америці все можливе, усе реальне... І вважаю, що завдання письменника полягає в тому, щоб домогтися відповіднос­ті між літературою та дійсністю». Хоча ці слова стосуються роману «Сто років самотності», вони є справедливими для всієї творчості цього письменника.

Реалізм Маркеса — у внутрішній правдивості. А от щодо фан­тастичного компонента... Краще розглянути це на конкретному прикладі.

Кожний вірянин упевнений в існуванні янголів. Принаймні теоретично. Чому б янголу не завітати на землю? У Біблії ми не­одноразово чули про такі випадки. То фантастична ця історія чи ні? Важко відповісти однозначно. Але події оповідання «Стариган із крилами», що відбуваються навколо цієї надзвичайної, але не та­кої вже фантастичної для вірян події,— цілком реальні.

Як сучасна людина реагуватиме на диво? Безперечно, саме так, як це робили люди, які побачили старигана з крилами: для одного це лише видовище, другий не йме віри очам, хоч і намагається по­яснити це явище, а загалом диво виявляється зайвим у буденному житті.

Пригадаємо деякі біблійні сюжети. Янголи та святі, переві­ряючи моральний, духовний стан людей, набували часом більш аніж скромного вигляду. Але ставлення людей до них вирішувало подальшу долю цілих міст і навіть народів: одні отримували наго­роду, інші — покарання. Перед знищенням Содому й Гоморри, на­приклад, людей також випробували.

Старий і немічний янгол нічого не дарує, нікого не карає і на­віть нічого не пророкує. А може, й пророкує, але ніхто не розуміє його мови. Навіть священик не бажає визнавати в янголі янгола