Продовження міні-лекції вчителя

— 1925 року була прийнята сумнозвісна постанова ЦК ВКП(б)
«Про політику партії в галузі художньої літератури». А. Ахмато-
ву перестали друкувати в журналах та альманахах, запрошувати

Усі уроки світової літератури. 11 клас

на літературні вечори. Це тривало майже 15 років. Поетеса зайнялася досліджен­ням творчості О. Пушкіна.

Під час Другої світової війни Ахма­това перебувала в евакуації в Ташкенті, виступала зі своїми віршами перед пора­неними в госпіталях.

Анна Ахматова

1946 року разом із відомим сатири­ком М. Зощенком А. Ахматова була ви­ключена зі Спілки письменників за пе­симізм і «шкідливий вплив на вихован­ня молоді», як зазначалось у партійній постанові. Партійний функціонер Жда-нов назвав її «взбесившейся барьінькой, мечущейся между будуаром и молельней», «полумонахиней-полу-блудницей».

1962 року була завершена «Поема без героя» — духовний запо­віт і вершинне досягнення поетеси. 1964 року літературна праця А. Ахматової була відзначена престижною італійською премією, а через рік Анну Андріївну обрали почесним доктором Оксфорд­ського університету. Не стало її 1966 року.

Тріумфом посмертної долі Ахматової став її 100-річний ювілей, який за рішенням ЮНЕСКО відзначали в усьому світі 1989 року.

Повідомлення учня про зв'язок поетеси з Україною

—У своєму духовно-творчому розвитку А. Ахматова подолала шлях від поетеси «камерного» жанру, зосередженої на сфері осо­бистих любовних переживань, до лірика із широким епічним охо­пленням буття, органічно пов'язаного з долею свого народу й землі та схильного до філософських роздумів.

7. Виразне читання вчителем поезії А. Ахматової
«Довкола жовтий вечір ліг»

Обмін враженнями про прочитане, евристична бесіда

♦ Чому присвячений вірш?

♦ Яка сюжетна основа твору?

♦ Які почуття викликає поезія?

8. Виразне читання поезії А. Ахматової
«Дав мені юнь ти сутужную...»

Обмін враженнями про прочитане, бесіда

♦ Як ви думаєте, наскільки ця поезія автобіографічна?

♦ Що здалося вам несподіваним, вражаючим?

/ семестр. Із літератури першої половини XX ст.

V. Закріплення знань, умінь і навичок

Поміркуйте!

♦ Упишіть у таблицю елементи акмеїзму, характерні для поезії А. Ахматової.

 

		я			І	с	т	ь
	ч				І	с	т	ь
п						І	с	т	ь

Для довідок: ясність, чіткість, «прозорість» образів.

VI. Домашнє завдання

Розповідати про життя й творчість А. Ахматової. Виразно читати й аналізувати її твори.

Індивідуальне завдання: розпочати роботу над творчим проек­том (див. урок № ЗО).

VII. Підсумки уроку

Інтерактивна вправа «Мікрофон»

Продовжте речення: • У віршах А. Ахматової мене вразило... (мені запам'яталося...)

УРОК № 28

Тема. Життєвий і творчий шлях російського поета Бориса

Пастернака. Еволюція поезії Б. Пастернака Мета: допомогти учням визначити джерела таланту поета, простежити духовну силу митця в протистоянні вла­ді; розкрити особливості пастернаківської поетики; розвивати навички виразного читання ліричних творів, їх аналізу, уміння проникати в суть художніх образів митця; виховувати любов до поезії, прагнення до самопізнання та самовдосконалення, естетичні смаки. Обладнання: портрет письменника, видання творів, ілюстративні матеріали до біографії (малюнки батька та ін.), аудіо-запис романсу «Зимова ніч» («Свечагорела...») Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

ХІД УРОКУ

I. Мотивація навчальної діяльності учнів

Слово вчителя

— Якщо Анну Ахматову називали «російською Сапфо», то Бори­
са Пастернака, із творчістю якого ми познайомимося сьогодні, —
«Гамлетом XX століття». Багато випробувань випало на його долю,
він жив за тих складних часів, які вимагали від людини міцності
духу, мужності протистояти натиску ідеології. Його ліричні робо­
ти стали втіленням трагічного щастя існування людини, наділеної
даром поетичного слова, здатної якнайповніше відобразити у твор­
чості всі радощі й тривоги епохи.

II. Оголошення теми й мети уроку

III. Актуалізація опорних знань

 

Розповідь учнів про А. Ахматову, особливості її творчості

Виразне читання учнями віршів поетеси, їх короткий аналіз, висловлення вражень про них

IV. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу

1. Прослуховування аудіозапису романсу «Зимова ніч» («Свеча горела...») на слова Б. Пастернака у виконанні

Сказіної, А. Пугачової або М. Носкова

Лекція вчителя

— Лауреат Нобелівської премії (другий у Росії в галузі літе­
ратури), якого змусили відмовитися від неї; людина, до якої при­
хильно ставився Сталін і на яку відкрили карну справу; глибокий
лірик, реформатор слова і майстер епічної розповіді, філософських
спостережень — усе це Борис Пастернак.

Народився майбутній письменник 1890 року в Москві. Його батько був відомим художником, мати — піаністкою. У родині па­нувала духовна атмосфера, культ мистецтва. «Я — син художни­ка, мистецтво і великих людей бачив із перших днів і до високого <...> звик ставитися як до природи, як до живої норми. Соціально... воно для мене від народження було злито з побутом»,— згадував Пастернак. І зазначав: «Що робить художника реалістом, що його творить? Рання вразливість у дитинстві <...> і своєчасна добросо­вісність у зрілості».

3. Виразне читання вчителем
вірша Б. Пастернака «Цей лютий! Час для сліз і віршів...»

♦ Які відчуття викликає ця поезія? Про що вона? (Про віру в життя, радісне здивування перед красою природи)

Продовження лекції учителя

Б. Пастернак у домі батьків зустрі­чався з письменником Л. М. Толстим,поетом Р. М. Рільке, композитором О. Скрябіним; займався музикою під керівництвом відомих музикантів. 1909 року він вступив на історико- філологічний факультет Московського університету, а через три роки почав студіювати філософію в Марбурзькому університеті в Німеччині. Через рік полишив заняття філософією й поринув у літературну працю. Приєднався до футуристичного угрупован­ня «Центрифуга». Вийшли друком його перші поетичні збірки «Близнюк у хмарах», «Над бар'єрами», через п'ять років — «Се­стра моя — життя». Остання принесла йому славу. Б. Пастернак прилучається до діяльності творчого об'єднання ЛЄФ (футури­стів). На межі 20-30-х рр. XX ст. побачили світ збірка поезій «Друге народження», три книжки прози: «Охоронна грамота», «Повість», «Повітрянішляхи».

У період творчої кризи Пастернак зайнявся переклада­ми В. Шекспіра, Й. Ґете, Ф. Шиллера, Кляйста, Р. М. Рільке, П. Верлена, грузинських поетів та ін. «Саме в 36-му році, коли почалися ці страшні процеси, усе зламалося в мені, і єдність зі світом перейшла в опір йому, якого я не приховував. Я став пере­кладачем. Особиста творчість закінчилася. Вона знов прокинула­ся перед війною, можливо, як її передчуття, 1940 року», — писав поет.

1943 року з'являється поетична збірка «На ранніх поїздах». «Радість перемоги у війні давала надію на оновлення життя», — записав Пастернак і почав роботу над романом «Доктор Живаго», який «став утіленням радості творчості, що допомагає долати страх смерті». Публікація цього роману в Радянському Союзі була забо­ронена. 1957 року він був надрукований в Італії і перекладений багатьма мовами світу. Наступного року Б. Пастернаку було при­суджено Нобелівську премію «За видатні досягнення в сучасній

 

 

ліричній поезії і продовження благородних традицій великої ро­сійської прози».

Жорстоке цькування змусило письменника відмовитися від премії. 1960 року він помер, передбачивши долю своїх творів: «Цілком ймовірно, що через багато років після того, як я помру, з'ясується, якими широкими, найпіиршими основами була спря­мована моя діяльність останніх років, чим вона дихала і живилася, чому служила».