Правовий статус українських земель в складі Корони Польської 2ї пол. 14 ст- поч. 15 ст.

У квітні 1340 р. через боярську змову загинув гал.-волин. князь Юрій ІІ Болеслав - сигнал до нового вторгнення Польщі в укр. землі. Експансія здійснювалася під прикриттям гасла захисту католиків Гал..

Загарбницькі плани підтримували 3 соц. верстви Пол.: 1- магнати (сподівалися поширити свої володіння на укр. і білорус. Землі); 2 - католицька церква(здобути нових віруючих); 3 - багаті міщани (підпорядковувати собі важливі торг. шляхи в Гал).

Казимир ІІІ вже 1340 р. продовжив експансію на землі Галичини. Однак, місцеве населення підняло повстання, на чолі якого став Дмитро Дедько. Казимир ІІІ був змушений визнати Дедька правителем Гал.. А той – формальне верховенство пол. кор.

У 1366 р., після тривалої боротьби з Литвою та місцевим укр. нас. Пол. підпорядкувала собі Гал. і част.Волині.

Дії Польщі:

– пол.. уряд з самого поч. утвердження в цьому регіоні намагався зробити його своєю провінцією;

– утверджувалося по. право та адмін. сист.;

– витіснялося православ’я шляхом утвердж. католицизму.

У 1370 р., після смерті Казимира, внаслідок династичної угоди Гал. переходить під владу Угорщини. Однак після Кревської унії (1385 р.) Пол. у 1387 р. остаточно приєднує Гал. до своїх володінь. З цього часу на території Галичини:

– розпоч. активне ополячення та окатоличення;

– на гал. землях утворюється Руське воєв-во, яке згодом перетвор. на провінцію ПК;

– латина стає офіційною мовою;

– всі привілеї та права надаються винятково пол. шляхті та катол. нас. (част. гал. бояр прийняла католицизм, який давав змогу отримати рівний з поляками правовий статус).

Після смерті Вітовта (1430 р.), коли князем Литовським був Свидригайло, Ягайло у 1431 р. знову продовжив боротьбу за землі Волині, наслідок - перехід зх. Поділля до Пол. Завоювання супроводжувалося активною полонізацією: у Галичині було утворено три воєводства – Руське, Бєльзьке та Подільське. Тут запроваджувалося пол.. право, було нав’язано пол. адмін. апарат, створено шляхетське самоупр. Відбув. процес зближення родової знаті з військ.-службовим станом та їх об’єднання в одну панівну верству – шляхту.

Посилилося гноблення селян Галичини: їм надавали малі ділянки землі в тимчасове користування, за які вони відробляли панщину, платили грошові податки й численні натуральні данини. До 1435 р. селянину дозволялося залишити свого поміщика тільки після різдвяних свят, а в 1505 р. було повністю заборонено будь-які переходи.

Укр. не мирилися із підневільним становищем. 1й збройний нар. виступ проти Пол. - повстання під приводом Мухи у 1490-1492 рр. воно охопило Пн. Буковину, Гал., Зх. Поділля.