Татарсько-турецькі набіги на українських землях в 16 – п. п. 17 ст.

Від 15 ст. укр. землі жили під небезпекою татар. і тур. наїздів. Татари потребували прожиток і тому нападали на Україну. 1482 р. – хан Менглі Герай – татари зайняли Київ, пограбували місто, взяли в полон багато людей. Татари входили в укр. землі гол. шляхами, що йшли вододілами великих рік, та їх бічними відногами, найчастіше напади на Київ., Чернігів., Волинь, Холм., Полісся. Татари руйнували і палили всі села по дорозі, забирали все, що можна було вивезти на конях, і виводили з собою бранців. На торговищах Кафи продавали ясир до Тур. і в далекі сх. країни.

Починаючи з 1470-х років, Туреччина почала опановувати північне узбережжя Чорного моря: 1475 захопила колонії на півдні Криму (Феодосію — Каффу, Балаклаву, Судак,Керч), внаслідок чого Кримський хан визнав 1478 зверхність Туреччини. Далі турки створили свої військові бази у Білгороді — Аккермані (1484), Кілії (1484), Очакові (1480-і pp.),Ізмаїлі (поч. 16 ст.). Забезпечені турецькою протекцією, татари самі чи спільно із турками протягом двох століть нападали на українські землі, спустошуючи оселі, грабуючи населення та забираючи в ясир велике число української людності, яку продавали в Криму й Туреччині. Стамбул був одним з головних ринків українських невільників.

Перший турецький напад на Західну Україну відбувся в 1498/99, як відплата за втручання короля Яна Ольбрахта у турецько-молдавські справи. Тоді турки пограбували Поділля іГаличину, дійшовши аж до Перемишля. Після організації Запорізької Січі у середині 16 ст. українські козаки чинили організований опір турецько-татарській агресії.

З другої половини 16 ст. козаки почали влаштовувати відплатні морські походи на турецько-татарські володіння на півдні України: Очаків (1589), Аккерман (1594, 1601), Кілію (1602, 1606), Ізмаїл (1609, 1621), Каффу (1616).