Ґенеза козацько-польських конфліктів кінця 16 ст.

Козацькі війни кінця 16 ст. поклали початок довготривалого конфлікту козацтва і Речі Посполитої. Як стверджує дослідник Лепявко, головною підставою виділення козацтва в окрему суспільну групу можна вважати сприйняття його урядом як залишку старого рицарського стану, обійденого новим феодальним правом. Не допустивши його в ряди шляхти, уряд і суспільство сприймало козаків не як селян, а як прошарок дрібних воїнів. 

Доброзичливі стосунки козацтва з панівною верхівкою закінчуються наприкінці 16 ст. Внаслідок соціально-економічного розвитку укр. земель феодальні поземельні відносини поширились на територію давнього узаконеного часом козацького землеволодіння, яке знаходилось в основному на південній Київщині. Також, зростання козацтва, його кількості і претензій призвело до розширення його впливу на волость. І тут на основі поземельних відносин козацтво і магнетерія зустрілися уже не як союзники, а як принципові противники.

Однією з причин конфлікту Сергій Лепявко виділяє – конфлікт між козацтвом-боярство і шляхетською владою. Адже звикле до свободи, здатне цю свободу захищати, козацтво не збиралося поступатися своїми позиціями. Козаки отримали повну підтримку більшості населення укр. Придніпров’я.

Поряд із вузько становими існувала і друга група причин,які призвели до затятості та розростання козацько-польського конфлікту. Це – зміна суспільно-політичної і соціально-економічної ситуації в Україні у зв’язку з т.зв. другим закріпаченням селянства у Східній Європі – люблінською унією та згодом наступу католицизму. Погіршення правового становища значної частини населення привели до наростання опозиційних настроїв у суспільстві. Швидка еволюція правових норм, тенденція до покріпачення, захоплення магнатами нових земель – все це відбилося у першу чергу на козацтві. І тому воно перше піднялося на захист прав.

Згодом, коли нові суспільні процеси все більше захоплювали інші суспільні групи – селянство, міщанство, укр. шляхту і православне духовенство, - козацтво опинилося у ролі виразника інтересів всього народу і цим отримало невичерпне джерело для поповнення власних сил. Так вузько становий конфлікт поступово набирав масштабів національно-визвольної боротьби. Козацькі війни 1591-1596 рр. особливо цікаві тим, що вони стояли на початку цього процесу і немало сприяли його пришвидшенню.