Виникнення українського козацтва

У 15-16 ст. виникає нова верства укр. суспільства – козацтво. Причини виникнення українського козацтва:

- економічні– колонізація вільних земель Придніпров’я та Дикого поля – степів за дніпровськими порогами;

- соціальні – посилення феодальної експлуатації укр. населення з боку литовських та польських магнатів, оформлення кріпосної залежності селянина від феодала;

-  політичні – цілеспрямована політика польської прикордонної адміністрації поставити козацтво на службу з охорони південних рубежів від татарської загрози;

- стратегічні (постійна небезпека з боку Кримського ханства);

- національно-релігійні – політична полонізація укр. населення та наступ католицької церкви на права православної. 

 До середини 16 ст. козаками називали людей, які займалися уходними промислами на південному порубіжжі та боротьбою з татарами. Ці люди – «уходники» поступово об’єднувалися у групи, які спільно полювали. В степах України вони з’явилися в 14 ст. Походили вони з різних станів: селян, бояр, міщан. В 14 ст. вперше з’являється назва «козак». У словнику половецької мови з 1303 року «козак» - це значить вартовий, вояк. У 15 ст. термін «козак» вживають вже відносно українців. Вже в 1492 р. кримський хан Манглі-Гірей повідомляв великого князя литовського Олександра Казимировича про напад на фортецю Тягиню загону козаків з Канева та Черкас. У 1499 р.в грамоті м. Києва згадується козаків з околиць Дніпра, у 1502 р. київські та черкаські козаки напали на татарського посла. У 16 ст. починається обєднання козаків у військову організацію. Серед перших організаторів були О. Дашкевич – черкаський староста, П. Лянскоронський – староста хмельницький, Б. Претвич – староста Барський. Участь цих осіб вказує, яку важливу роль в обороні українських земель проти татар відігравали козаки.