р. – Вільшанська угода – реєстр 1 тис. козаків

1617 р. – Вільшанська угода – реєстр 1 тис. козаків

1618 р. – Роставицька угода – реєстр 3 тис. козаків

25 жовтня 1625 р. – Куруківська угода – 6 тис. козаків

червень 1630 р. – Переяславська угода – 8 тис. козаків

21. Внутрішній устрій Запорозької Січі

З невеликого укріплення на дніпровському острові Запорозька Січ переросла у державно-політичне утворення з демократичним устроєм – козацьку республіку. Протягом свого існування (16-18 ст.) Січ вісім разів змінювала місце перебування, проте її соціально-політичний устрій залишався незмінним.

На Січі був свій військовий та адміністративний поділ – на курені і паланки, а також система органів управління. Всі козаки вважалися рівними і мали однакові права. Вищим законодавчим, адміністративним, судовим органом Запорозької Січі була козацька рада, рішення якої були обов’язкові до виконання. Право участі мали всі без винятку козаки. Інколи ради проводились і на репрезентативній основі депутацій від куренів або ж виключно старшинські . зібрання козаків за їх власною ініціативою називалося чернецькою радою. До компетенції загальної ради входили всі найважливіші справи життя козацького товариства: встановлення військового устрою, обрання старшини, вирішення питання війни і миру, ведення переговорів з представниками інших країн. За традицією козацькі ради збиралися щороку 1січня для переобрання кошового отамана і старшини – керівного органу Січі. До складу військової старшини входили: кошовий отаман, військовий суддя, військовий осавул, військовий писар та курінні отамани. До похідних та паланкових начальників належали: писар, осавул, підписар, під осавул, а також обозний.

Постійним місцем проведення ради була Січ. Важливою, насамперед, була присутність війська. Тому ради відбувалися під час походів у військових таборах. Перша згадка про козацьку раду 1581 р. міститься у творі Бартоша Папроцького.

Виконавча влада належала кошовому отаманові. Особливе місце відводилося і курінному отаманові – начальникові куреня, якого обирали на курінній раді і не потребував затвердження від всього товариства. Права і обов’язки старшини чітко регламентувалися.