Трудовий потенціал: зміст, склад, методи визначення

Трудовий потенціал – це інтегральна оцінка і кількісних, і якісних характеристик економічно активного населення.

Трудовий потенціал – це кількість та якість трудових ресурсів з урахуванням можливості їх збільшення при поточному рівні розвитку науки і техніки.

Трудовий потенціал - це сукупність кількісних і якісних характеристик, здібностей та можливостей активного населення, які реалізуються в межах і під впливом існуючої системи відносин.

Розрізняють трудовий потенціал окремої людини, підприємства, території, суспільства.

Головними компонентами трудового потенціалу є: здоров’я, освіта, професіоналізм, моральність, мотивованість, уміння працювати в колективі, творчий потенціал, активність, організованість, ресурси робочого часу та ін. Трудовий потенціал залежить від демографічних, професійно-кваліфікаційних, соціально - економічних факторів. Розрізняють трудовий потенціал окремої людини, підприємства, території, суспільства.

Трудовий потенціал працівника – це його можлива трудова дієздатність, його ресурсні можливості у сфері праці, які формуються на основі природних даних (здібностей), утворення, виховання і життєвого досвіду.

У трудовому потенціалі працівникаможна виділититакі компоненти: психофізіологічний потенціал, який визначається такими характеристиками, як здатність і схильність людини, стан її здоров’я, працездатність, тип нервової системи та ін.; кваліфікаційний потенціал; який визначається обсягом, глибиною й різнобічністю загальних і спеціальних знань, трудовими навичками та вміннями, що обумовлюють здатність працівника до праці визначеного змісту і складності; особистий потенціал характеризується рівнем громадської свідомості й соціальної зрілості, ступенем засвоєння працівником норм становлення до праці, ціннісної орієнтації, інтересами, потребою у сфері праці.

Трудовий потенціал підприємства являє собою сукупну кваліфікацію і професійні здібності всіх працівників підприємства, а також досягнення підприємства в ефективній організації праці та розвитку персоналу.

Структура трудового потенціалу підприємства становить співвідношення різних демографічних, соціальних, функціональних, професійних та інших характеристик груп працівників і відносин між ними.

У трудовому потенціалі підприємства можна виділити такі компоненти: кадровий, професійний, кваліфікаційний і організаційний.

Трудовий потенціал суспільства характеризує повну потенціальну сукупну здатність до суспільно корисної діяльності працездатного населення. Це конкретна форма матеріалізації людського фактора, показник рівня розвитку і межі творчої активності працюючих.

Величина трудового потенціалу суспільства визначається комплексом кількісних та якісних узагальнених показників.

У кількісному відношенні трудовий потенціал суспільства характеризує можливості суспільства із залученням до суспільної праці населення, ресурси робочого часу. Вони оцінюються кількістю працездатного населення, його статево-віковою структурою з урахуванням середньої тривалості майбутнього життя у працездатному віці (фонди часу життєдіяльності працюючих), кількістю і часткою зайнятих, рівнем безробіття, кількістю відпрацьованих людино-днів за рік тощо.

У якісному відношенні трудовий потенціал суспільства характеризують реальні можливості з реалізації через участь у суспільно корисній праці особистих здібностей і якостей: знань, умінь та навичок.

Крім понять «трудові ресурси» і «трудовий потенціал», в еко­номічній літературі для визначення можливостей людини в економічних процесах використовують поняття «потенціал люди­ни» та «людський капітал».

Потенціал людини - це сукупність її природних здіб­ностей, освіти, виховання і життєвого досвіду.

Людський капітал - це економічна категорія, яка характеризує сформований або розвинений у результаті інвестицій і накопичений людьми, або людиною, певний запас здоров’я, знань, навичок, здібностей, особистих рис та мотивацій й інших продуктивних якостей, який цілеспрямовано використовується в тій чи іншій сфері економічної діяльності, сприяє зростанню продуктивності праці й завдяки цьому впливає на зростання доходів (заробітків) його власника та національного доходу.

Інвестиції в людський капітал – це всі види витрат, які можна оцінити в грошовій або іншій формі та які сприяють зростанню в майбутньому продуктивності й заробітків працівника.

Тобто інвестиції в людський капітал – це будь-які дії, які підвищують професійну кваліфікацію і продуктивні здібності людини і тим самим продуктивність праці працівників. Витрати, які сприяють підвищенню людської продуктивності, розглядають як інвестиції, оскільки поточні витрати здійснюють з тим розрахунком, що вони будуть компенсовані у майбутньому зростаючим потоком доходів.

Основні види витрат: на освіту, включаючи загальну і спеціальну, формальну і неформальну освіту, підготовку за місцем роботи тощо; на охорону і зміцнення здоров’я; на мобільність; на пошук економічно значимої інформації; виховання дітей (вкладання в майбутній людський капітал) та ін.

Для розкриття змісту й економічної ролі трудового потенціалу важливо враховувати умови і фактори, що визначають його рівень і ефективність використання.

Виділяється три рівні оцінки трудового потенціалу: потенціал людини, підприємства (галузі), суспільства (регіону), сукуп­на величина якого вище від суми індивідуальних трудових потенціа­лів внаслідок впливу суспільного поділу і кооперації праці.

Рівень трудового потенціалу визначають такими фак­торами: професійною підготовкою, фізичним здоров’ям, соціаль­но-демографічним складом населення, його інтелектуально-культурним рівнем; мотивацією праці, суспільною напруженістю праці тощо.

Вибір показників і методів оцінювання рівня і ступеня використання трудового потенціалу немислимий без вибору схеми класифікації факторів, що впливають на його рівень.

Фактори, що визначають рівень трудового потенціалу на різних рівнях управління:

А) На рівні національної економіки:

1) соціально-економічні – це промислова і соціальна політика держави, умови та рівень життя населення;

2) екстенсивні (кількісні) – це працездатне населення, а також бюджет робочого часу і його структура.

Б) Рівень підприємництва. На цьому рівні діють інтенсивні, тобто якісні фактори, у тому числі:

1) об'єктивні умови виробництва (природні умови, обсяги виробництва і його структура);

2) суб'єктивні умови виробництва (техніка і технологія виробництва, організація управління та праці, методи мотивації, оплата й нормування праці).

В) На рівні людини (особистості, працівника) діють інтенсивні фактори, в тому числі ті, що визначають рівень індивідуальної виробничої сили праці (людського капіталу). Це – освітній і культурний рівень, досвід роботи, професійні навички, рівень спеціальної підготовки та кваліфікації.

Ця класифікація дає змогу виділити фактори, що впливають на рівень досліджуваної категорії в потенційному стані.

В економічній теорії й практиці постійно вдосконалюють показники і методи вимірювання, як рівня трудового потенціалу, так і його ефективного використання. Одним із можливих варіантів може бути система показників та методів вимірювання рівня трудового потенціалу й виробничих результатів від його застосування, у якій використовують не інноваційний, а амортизаційний підхід, цінові показники і структуру валового внутрішнього продукту затрат.

Система показників вимірювання виробничого і трудового потенціалу:

А) Економічний результат від використання виробничого потенціалу (валовий внутрішній продукт).

Б) Матеріалізований виробничий потенціал, який уключає:

1) матеріальні ресурси (матеріали, напівфабрикати та ін.);

2) енергію, інструмент, зміст і експлуатацію устаткування та ін.;

3) загально виробничі витрати;

4) комерційні витрати.

В) Трудовий потенціал, у тому числі:

1) основна і додаткова зарплата;

2) відрахування в соціальні фонди.

Г) Прибуток від використання трудового потенціалу.