Сутність та соціально-економічна характеристика категорії «праця»

Праця відіграє важливу роль у розвитку людського суспільства. Завдяки праці накопичено потенціал про­дуктивних сил, суспільні багатства, сформовано сучасну цивілі­зацію. Прогрес людства неможливий без праці.

Праця є найважливішим фактором життєді­яльності людини.

У науковій літературі склалося визначення категорії «праця» якдоцільної діяльності людей зі створення матеріальних і духовних благ, що необхідні для задоволення потреб кожного індивідуума й суспільства в цілому.

У найзагальнішому розумінні праця – це діяльність людини, спрямована на досягнення певного результату. Праця як доцільна діяльність людей, що спрямована на задоволення їхніх життєвих потреб, є неодмінною умовою існування та розвитку суспільства. Вона була і залишається найважливішим фактором життєдіяльності людини.

Праця – процес, що відбувається між людиною і природою, в якому людина своєю діяльністю опосередковує, регулює й контролює обмін речовин між собою та природою.

Традиційно процес праці містить три основні елементи: доцільну діяльність людини, або власне працю, предмети праці, засоби праці. Нині економічна наука розглядає працю ширше і комплексніше. Зокрема, пропонується розглядати п’ять елементів процесу праці, а саме: предмет праці, засіб праці, технологія діяльності, організація праці та сама праця (жива праця).

Предметом праці є речовина природи, на яку людина впливає цілеспрямовано за допомогою засобів праці. До предметів праці відноситься усе те, що добувається, обробляється, формується, тобто матеріальні ресурси, наукові знання тощо.

До засобів праці відносять знаряддя праці та робоче місце, за наявності й за допомогою яких людина впливає на предмети праці, перетворюючи їх у необхідний для споживання продукт.

Технологія діяльності – це визначений порядок виробничих процесів, сукупність методів впливу на предмет праці для зміни чи надання йому нових властивостей, форми, взаємного розташування складових блага, що виробляється.

Організація праці – система виробничих взаємозв’язків працівників із засобами виробництва і між собою, що утворює певний порядок організації та здійснення процесу праці.

Сама праця (жива праця) – процес усвідомленого впливу працівника на предмети праці за допомогою засобів праці, технології, організації з метою зміни предметів і сил природи задля задоволення своїх потреб.

Взаємодію людини з елементами процесу праці представлено на рисунку 3.1.

 

Рис. 3.1. Взаємодія людини з елементами процесу праці

Предмети і засоби праці не функціонують, якщо вони не включені до процесу живої праці, що завжди є не тільки ставленням людей до природи, але й відносинами між учасниками процесу. Трудова діяльність, відповідно до економічної теорії, також не може здійснюватися без засобів виробництва, котрі утворюють речовинні умови живої праці. Тому процес праці представляється не як механічне з’єднання трьох його основних моментів, а як органічна єдність, основним фактором якої є сама людина та її трудова діяльність.

У процесі праці людина за допомогою засобів праці викликає заздалегідь намічені зміни в предметі праці. Праця, по суті, виступає одночасно як процес перетворення предметів праці й створення продукту визначеного виду, з одного боку, та як суспільні відносини – з іншого.

Основними формами прояву праці є:

- витрати людської енергії;

- взаємодія працівників із засобами виробництва;

- виробнича взаємодія працівників один з одним.

Праця є матеріальним процесом взаємодії людини з природою та суспільним процесом взаємодії людей у виробничій діяльності. Праця є також і процесом споживання людського капіталу як сукупності фізичних та розумових здібностей людини, що виступає особистісним чинником виробництва.

Сутність праці в контексті теоретико-методологічних засад економіки праці визначається через сукупність функцій, які вона виконує щодо людини і суспільства, як основна сфера життєдіяльності та розвитку людини, необхідна умова життя суспільства й складна форма взаємовідносин людей у процесі виробничої діяльності.

Продуктивна праця у сфері матеріального і нематеріального виробництва – основа економічного зростання, добробуту населення, розвитку конкретної людини та прогресу суспільства в цілому. Саме це визначає необхідність створення технічних, організаційних, соціальних, економічних умов для такої праці й забезпечення нормальних збалансованих соціально-трудових відносини між учасниками виробничого процесу.

Роль і важливість праці в розвитку людини та суспільства проявляється в тому, що в процесі праці створюються не лише матеріальні й духовні цінності, призначені задовольняти потреби людей, але й розвиваються самі працівники, набуваючи нових навичок, розкриваючи власні здібності, доповнюючи та збагачуючи знання. Творча праця сприяє продукуванню нових ідей, удосконаленню засобів праці, появі прогресивних технологій, нової продукції, матеріалів, енергії, котрі, в свою чергу, створюють нові потреби. Тобто внаслідок трудової діяльності задовольняються потреби людей і відбувається прогрес виробництва, виникають нові потреби й подальше їх задоволення, що надалі впливає на відтворення населення, сприяє підвищенню матеріального та культурного рівня його життя.

Отже, сутність праці полягає в тому, що праця – це процес усвідомленої трудової діяльності людини, який здійснюється заради одержання корисного результату і є, з одного боку, процесом взаємодії людини із засобами, предметами праці у межах певної технології та організації, а з іншого – процесом суспільної взаємодії між людьми.

Соціально-економічний характер праці є сукупність відносин між учасниками трудового процесу, відображає форму суспільної організації праці й формується під впливом особливостей змісту праці за ознаками рівня кваліфікації, умов праці, функціональної ролі, частки фізичної, інноваційної, духовної праці.

Значення праці в житті людини й суспільства виявляється у багатьох різноманітних її функціях. Основними з них є такі:

- Праця є основним, природним, суспільно визнаним, моральним способом задоволення всіх матеріальних та дуже багатьох духовних потреб як окремої людини, так і людства в цілому.

- Праця створює суспільне багатство, пристосовує природні умови для зручності людей, опосередковує, регулює, контролює одержання людиною природних благ.

- Праця формує спільноти людей, суспільство загалом і визначає суспільний прогрес.

- Праця та підготовка до неї стає основною рушійною силою розвитку людини.

- У праці й завдяки праці люди пізнають як закони свого розвитку, так і закони природи.