Алгоритм дій працівників овс на початку досудового розслідування

Вступ

 

У сучасних умовах реалізації судово-правової реформи в Україні особливої актуальності набувають питання створення дієвих процесуальних механізмів, які можуть гарантувати встановлення об’єктивної істини у кримінальному провадженні, дотримання при цьому прав та законних інтересів суб’єктів кримінального судочинства. У зв’язку з прийняттям нового Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), який врахував, зокрема, позитивний досвід попереднього законотворення в галузі кримінального процесу як України, так і інших країн, виникає необхідність у розробці алгоритму дій правоохоронних органів з моменту прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення до закінчення досудового розслідування.

У Головному слідчому управлінні МВС України у відповідності з нормами нового КПК України підготовлено алгоритм дій працівників ОВС в якому розкривається процес руху заяви про кримінальне правопорушення від моменту її надходження до правоохоронних органів до направлення кримінального провадження до суду.

Даний алгоритм розкриває положення щодо: початку досудового розслідування; проведення слідчих (розшукових) та негласних (розшукових) дій; застосування заходів забезпечення кримінального провадження; призначенні експертиз на досудовому провадженні; зупинення та закінчення досудового розслідування; міжнародного співробітництва тощо.

За допомогою розробленого алгоритму працівники ОВС зможуть в стислі строки систематизувати і конкретизувати знання положень КПК України та сформувати уявлення щодо їх реалізації. Алгоритм може використовуватись науковими та практичними працівниками, студентами, курсантами, слухачами та ад’юнктами, а також будь-ким хто цікавиться кримінальним процесуальним законодавством.

 

Прийняття працівниками ОВС заяв, повідомлень про вчинення кримінального правопорушення

 

1. В разі звернення до чергової частини правоохоронного органу заявника (ст. 60 КПК України) чи потерпілого (ст. 55 КПК України) із заявою (повідомленням) про вчинення кримінального правопорушення, посадова особа зобов’язана негайно прийняти таку заяву (повідомлення), або скласти протокол про прийняття заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення. При цьому, заявник (потерпілий) попереджається про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 383 КК України, а потерпілому, крім цього, згідно ч. 2 ст. 55 КПК України, ще має бути вручена пам'ятка про процесуальні права та обов'язки потерпілого.

2. Отриману заяву, якщо в ній вбачається склад кримінального правопорушення черговий реєструє в ЖРЗПКП (журнал реєстрації заяв та повідомлень про кримінальні правопорушення). За відсутності таких ознак реєструються в ЖОІ (журнал обліку інформації).

3. Чергова частина направляє на місце події слідчо-оперативну групу, яка проводить огляд та про результати якого старший СОГ доповідає рапортом для внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

4. Рапорт з відомостями, необхідними для внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань передається уповноваженій особі підрозділу інформаційно-аналітичного забезпечення, яка вносить їх до реєстру. Під час внесення інформації враховується зміст поданої раніше заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення, а також результати отримані під час проведення огляду місця події.

5. Після цього керівник досудового розслідування визначає слідчого, який здійснюватиме досудове розслідування (ч. 1 ст. 214 КПК України).

6. Слідчий негайно розпочинає розслідування та направляє повідомлення прокурору про початок досудового розслідування
(ч. 6 ст. 214 КПК України) Див. додаток № 7.

Надходження поштовою кореспонденцією до правоохоронного органу заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення

 

1. При надходженні до правоохоронного органу поштовою кореспонденцією заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, відділ документального забезпечення та режиму після реєстрації вхідної кореспонденції надає її керівнику органу досудового розслідування.

2. Керівник органу досудового розслідування розглядає вхідну кореспонденцію, при виявлення ознак кримінального правопорушення направляє заяву (повідомлення) для реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань. Дані необхідні для внесення висвітлюються в рапорті.

3. Службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення (працівник ДІАЗ), реєструє заяву (повідомлення) в Єдиному реєстрі досудових розслідувань (ст. 214 КПК України).

4. За необхідності чергова частина направляє на місце події слідчо-оперативну групу, яка проводить огляд та про результати старший СОГ доповідає рапортом для внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

5. Якщо виїжджати на місце події немає необхідності, - керівник досудового розслідування визначає слідчого, який здійснюватиме досудове розслідування (ч. 1 ст. 214 КПК України).

6. Слідчий негайно розпочинає розслідування та направляє повідомлення прокурору про початок досудового розслідування (ч. 6 ст. 214 КПК України).

 

Безпосереднє виявлення службовою особою кримінального правопорушення

 

1. В разі безпосереднього виявлення службовою особою кримінального правопорушення, остання рапортом доповідає про це керівника органу досудового розслідування.

2. Керівник органу досудового розслідування розглядає рапорт, при виявлення ознак кримінального правопорушення направляє його для реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань.

3. Службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, реєструє рапорт в Єдиному реєстрі досудових розслідувань (ст. 214 КПК України).

4. За необхідності чергова частина направляє на місце події слідчо-оперативну групу, яка проводить огляд та про результати старший СОГ доповідає рапортом для внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

5. Якщо виїжджати на місце події немає необхідності, - керівник досудового розслідування визначає слідчого, який здійснюватиме досудове розслідування (ч. 1 ст. 214 КПК України).

6. Слідчий негайно розпочинає розслідування та направляє повідомлення прокурору про початок досудового розслідування (ч. 6 ст. 214 КПК України).

 

 

Безпосереднє виявлення службовою особою кримінального правопорушення під час роботи в складі слідчо-оперативної групи

1. У випадку безпосереднього виявлення кримінального правопорушення під час роботи слідчо-оперативної групи, старший СОГ засобами зв’язку повідомляє про це чергову

2. Слідчо-оперативна група проводить огляд місця події (ст. 237 КПК України), про результати старший СОГ доповідає рапортом для внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

3. Службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

4. Після цього керівник досудового розслідування визначає слідчого, який здійснюватиме досудове розслідування (ч. 1 ст. 214 КПК України).

5. Слідчий негайно розпочинає розслідування та направляє повідомлення прокурору про початок досудового розслідування (ч. 6 ст. 214 КПК України).

Процесуальний порядок, організація та тактика проведення

Огляду місця події

Огляд місця події єдина слідча (розшукова) дія, яка у невідкладних випадках може бути проведена до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, яке здійснюється негайно після завершення огляду.

Огляд місця події, як правило проводиться слідчо-оперативною групою безпосередньо після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

Слідчий є старшим СОГ і після отримання повідомлення від чергового негайно виїжджає за вказаною адресою.

З метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів.

Під час проведення огляду слід дотримуватися основних процесуальних вимог та тактичних рекомендацій. Виявлені у процесі огляду дані будуть визнані доказами лише в тому разі, якщо вони будуть правильно закріплені у встановленому законом порядку.

З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в огляді місця події може залучити спеціалістів. Слід зазначити, що проведення огляду бажано розпочинати після консультації зі спеціалістом. Спеціаліст за дорученням слідчого, прокурора має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження (ст. 71 КПК України). Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Слідчий, прокурор зобов'язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих) для огляду трупа, в разі виявлення його на місці події. Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення даної слідчої дії (ч. 7 ст. 223 КПК України).

Понятими не можуть бути потерпілий, родичі потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження.

Огляд трупа слідчим, прокурором проводиться за обов'язкової участі судово-медичного експерта або лікаря, якщо вчасно неможливо залучити судово-медичного експерта.

Огляд трупа може здійснюватися одночасно з оглядом місця події житла чи іншого володіння особи з додержанням правил КПК України про огляд житла чи іншого володіння особи.

Після огляду труп підлягає обов'язковому направленню для проведення судово-медичної експертизи для встановлення причин смерті (ст. 238 КПК України).

Якщо місцем події є житло чи інше володіння особи, огляд здійснюються з обов'язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування цієї слідчої дії (ч. 7 ст. 223 КПК України).

Особи, у присутності яких здійснюється огляд, при проведенні цієї слідчої дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу огляду.

Усі вилучені речі та документи підлягають негайному огляду і опечатуванню із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду, за якими в подальшому можуть бути призначені експертні дослідження. У разі якщо огляд речей і документів на місці здійснити неможливо або їх огляд пов'язаний з ускладненнями, вони тимчасово опечатуються та зберігаються у такому вигляді доти, доки не буде здійснено їх остаточні огляд і опечатування.

Слідчий, прокурор має право заборонити будь-якій особі залишити місце огляду до його закінчення та проводити будь-які дії, що заважають проведенню огляду. Невиконання цих вимог тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Проведення огляду фіксується протоколом Див. додаток № 8.

Особою, яка проводила процесуальну дію, до протоколу долучаються додатки, якими можуть бути:

1) спеціально виготовлені копії, зразки об'єктів, речей і документів;

2) письмові пояснення спеціалістів, які брали участь у проведенні відповідної процесуальної дії;

3) стенограма, аудіо-, відеозапис процесуальної дії;

4) фототаблиці, схеми, зліпки, носії комп'ютерної інформації та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу.

Додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків (ст. 105 КПК України).

Під час проведення огляду місця події слідчий має право у встановленому порядку дати доручення відповідним оперативним працівникам. Такі доручення є обов’язковими до виконання.

Оперативні працівники після узгодження зі слідчим основних заходів, направлених на встановлення осіб, які можуть бути причетними до вчинення кримінального правопорушення, та фактичних даних, що мають значення для його розслідування й ряд заходів, направлених на розкриття по «гарячих» слідах. Зокрема, опитують громадян, які були присутніми на місці події, працівників міліції, що першими прибули на місце події, відпрацювання прилеглої території на предмет виявлення предметів, слідів, за якими можливо встановити шляхи та можливий напрямок зникнення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, встановлюють час, місце і обставини вчинення кримінального правопорушення, кількість осіб, їх прикмети, наявність озброєння, транспортних засобів, які сліди ними залишені на місці події, а також інші дані, які мають значення для встановлення істини у справі.

Під час розслідування тяжких та особливо тяжких злочинів залучається слідчий-криміналіст для надання практичної та методичної допомоги слідчому, наукових рекомендацій щодо організації роботи і тактики проведення окремих слідчих дій, застосування техніко-криміналістичних засобів і розповсюдження позитивного досвіду при розслідуванні кримінальних правопорушень.

Працівники експертних підрозділів як спеціалісти беруть участь в огляді місця події з метою виявлення, фіксації та вилучення матеріальних об’єктів, які можуть бути використані для розкриття кримінального правопорушення і викриття винуватих, проводять їх попереднє дослідження (без надання письмового висновку), виявляють сліди біологічного походження для проведення молекулярно-генетичної ідентифікації (ДНК-аналіз) та формування відповідних обліків. Вживають заходів до виявлення, фіксації та збереження слідів, надають допомогу слідчому в описі слідів та упакуванні вилучених об’єктів, проводять необхідні консультації тощо.

Дільничні інспектори міліції (ДІМ) до прибуття СОГ забезпечують охорону місця події, збереження слідів учинення кримінальних правопорушень, організовують надання невідкладної медичної допомоги потерпілим особам, з’ясовують обставини вчинення кримінальних правопорушень. Шляхом обходу дворів, квартир, проведення бесід з громадянами, які на момент учинення кримінальних правопорушень могли перебувати в районі місця події, установлюють свідків, очевидців, прикмети злочинців, організовують та особисто вживають заходів до їх переслідування і затримання, про що негайно доповідають керівникам СОГ або до чергової частини.

Отриману інформацію про осіб, причетних до вчинення кримінальних правопорушень, а також інші відомості про події і факти, пов’язані із зазначеними вище особами, негайно доповідають керівникові служби ДІМ для подальшого інформування начальника відповідного органу з метою розгляду та перевірки цієї інформації іншими службами та підрозділами відповідно до їх компетенції.

Працівники кінологічної служби на місці події визначають шляхи підходу та відходу злочинців, з дозволу керівника СОГ забезпечують застосування розшукового собаки для пошуку та затримання злочинців, виявлення втрачених ними речей, предметів чи залишених слідів та згідно із вказівкою керівника СОГ, беруть участь у проведенні інших заходів, Вживають заходів щодо затримання особи, за допомогою службово-розшукового собаки по слідах, речах і предметах, залишених на місці події, а також щодо відшукання предметів, які мають значення для розкриття та розслідування кримінальних правопорушень; беруть участь у блокуванні місця події, його огляді, виявленні шляхів відходу злочинця; у виявленні, фіксації, вилученні і зберіганні предметів і слідів, які можуть бути використані для розшуку злочинця із застосуванням службово-розшукового собаки; при відсутності можливостей застосування службово-розшукового собаки або втрати ним сліду діє по вказівці керівника групи.

Виклик слідчим і привід

 

Виклик застосовується слідчим або співробітником іншого підрозділу ОВС, якщо є достатні підстави вважати, що певний учасник кримінального провадження може дати показання про обставини вчиненого правопорушення або його участь у процесуальній дії є обов’язковою. Виклику підлягають свідки, потерпілі, підозрювані, цивільні позивачі, цивільні відповідачі, перекладачі, експерти, спеціалісти для забезпечення їх участі у допитах або в інших процесуальних діях.

1. Виклик по телефону або телеграмою без складання повістки. Після інформування особи, що викликається складається рапорт про таке повідомлення

2. Складання повістки про виклик, зміст якої повинен відповідати вимогам ст. 137 КПК України Див. Додаток № 9.

3. Вручення її працівником органу зв’язку, правоохоронного органу, слідчим, як правило, не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов’язана прибути за викликом, одним із способів, передбачених ч. 1 ст. 135 КПК України, а саме: а) дорослому члену її сім’ї чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи; б) неповнолітньої особи – батьку, матері, усиновлювачу або законному представнику; в) обмежено дієздатної особи – її піклувальнику; г) особи, яка проживає за кордоном, – згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого – через дипломатичне (консульське) представництво.

Надіслання повістки про виклик особи поштою, електронною поштою чи факсимільним зв’язком. За умови відправлення повістки електронною поштою працівник ОВС складає рапорт.

4. Отримання підтвердження про отримання особою повістки одним із способів, передбачених ст. 136 КПК України (розпис особи про отримання повістки, у тому числі на поштовому повідомленні; відеозапис вручення особі повістки будь-які інші данні, що підтверджують вручення).

5. Складання рапорту або протоколу про неприбуття на виклик Див. Додаток № 10.

6. Складання відповідно до вимог ст. 141 КПК України клопотання про здійснення приводу свідка, підозрюваного у разі їх неприбуття на виклик без поважних причин, перелік яких наведено у ст. 138 КПК України Див. Додаток № 11. Погодження клопотання з прокурором та надання його на розгляд слідчому судді за територіальністю. Надання слідчим або співробітником іншого підрозділу ОВС слідчому судді доводів щодо необхідності застосування приводу. Виконання ухвали слідчого судді про здійснення приводу відповідним підрозділом ОВС в порядку, передбаченому ст. 143 КПК України.

Відсторонення від посади

Відсторонення від посади застосовується щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину, і незалежно від тяжкості злочину – щодо особи, яка є службовою особою правоохоронного органу. Питання про відсторонення від посади осіб, що призначаються Президентом України, вирішується Президентом України на підставі клопотання прокурора в порядку, встановленому законодавством. Відсторонення судді від посади здійснюється Вищою кваліфікаційною комісією суддів України на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора України в порядку, встановленому законодавством.

Зазначений вид забезпечення кримінального провадження здійснюється на підставі рішення слідчого судді на строк не більше двох місяців, який може бути продовжено ним за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 158 КПК України.

1. Складання відповідно до вимог ч. 2 ст. 155 КПК України клопотання про відсторонення від посади Див. додаток № 14.

2. Погодження зазначеного клопотання з прокурором.

3. Звернення із відповідним клопотанням до слідчого судді за територіальністю.

4. Участь у розгляді слідчим суддею вищевказаного клопотання.

5. Отримання копії ухвали про відсторонення від посади.

 

Тимчасове вилучення майна

Тимчасове вилучення майна застосовується без ухвали слідчого судді під час затримання особи в порядку, передбаченому ст. ст. 207, 208 КПК України, а також під час огляду і обшуку. Перелік речей, документів, грошей, які можуть бути тимчасово вилучені у підозрюваного, передбачений ч. 2 ст. 167 КПК України.

Сутність тимчасового вилучення майна полягає у фактичному позбавленні підозрюваного можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним його майном до вирішення питання про його арешт або повернення. Тимчасове вилучення майна припиняється в порядку, визначеному ст. 169 КПК України.

Дії співробітників підрозділів ОВС, які не є слідчими:

1. Фактичне вилучення майна під час затримання, огляду, обшуку.

2. Складання протоколу затримання, огляду, обшуку із зазначенням відомостей про вилучені речі і документи та спосіб їх ідентифікації
Див. додаток № 17.

3. Передавання тимчасово вилученого майна слідчому і складання протоколу про це Див. додаток № 18.

4. Забезпечення слідчим схоронності тимчасово вилученого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Дії слідчого:

1. Фактичне вилучення майна під час затримання, огляду, обшуку.

2. Складання протоколу затримання, огляду, обшуку із зазначенням відомостей про вилучені речі і документи та спосіб їх ідентифікації.

3. Забезпечення зберігання тимчасово вилученого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Арешт майна

Сутність арешту на майно полягає у тимчасовому позбавленні підозрюваного або цивільного відповідача можливості відчужувати певне його майно. Арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатись будь-яким чином таким майном та використовувати його. Зазначений захід забезпечення кримінального провадження застосовується за ухвалою слідчого судді.

Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:

1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;

2) надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення;

3) є предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з їх незаконним обігом;

4) набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.

Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, результати інтелектуальної, творчої діяльності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану кримінально-протиправними діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, i перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову.

Заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатись таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Заборона використання житлового приміщення, в якому на законних підставах проживають будь-які особи, не допускається.

1. Складання відповідно до вимог ч. ч. 2 та 3 ст. 171 КПК України клопотання про арешт майна Див. додаток № 19.

2. Погодження зазначеного клопотання з прокурором.

3. Звернення із відповідним клопотанням до слідчого судді за територіальністю.

4. Участь у розгляді слідчим суддею вищевказаного клопотання.

5. Отримання копії ухвали про арешт майна.

6. Виконання ухвали слідчого судді про арешт майна слідчим^[1].

 

Особисте зобов’язання

Сутність особистого зобов’язання полягає у покладенні на підозрюваного зобов’язання виконувати покладені на нього слідчим суддею обов’язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

1. Складання відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 184 КПК України клопотання про застосування особистого зобов’язання Див. додаток № 21.

2. Погодження зазначеного клопотання з прокурором.

3. Звернення із відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування.

4. Надання підозрюваному копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування особистого зобов’язання, не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

5. Отримання ухвали слідчого судді про застосування особистого зобов’язання та негайне її виконання.

6. Оголошення та негайне вручення підозрюваному копії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов’язання.

7. Складання протоколу про оголошення та негайне вручення підозрюваному копії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов’язання.

8. Письмове роз’яснення під розпис підозрюваному обов’язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України та складання відповідного протоколу Див. додаток № 22.

9. Здійснення контролю за виконанням особистого зобов’язання.

 

Особиста порука

Сутність особистої поруки полягає у покладенні на підозрюваного зобов’язання виконувати покладені на нього слідчим суддею обов’язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України.

Кількість поручителів визначає слідчий суддя, який обирає запобіжний захід. Наявність одного поручителя може бути визнано достатньою лише в тому разі, коли ним є особа, яка заслуговує на особливу довіру.

1. Складання відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 184 КПК України клопотання про застосування особистої поруки Див. додаток № 23.

2. Погодження зазначеного клопотання з прокурором.

3. Звернення із відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування.

4. Надання підозрюваному копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування особистої поруки, не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

5. Отримання ухвали слідчого судді про застосування особистої поруки та негайне її виконання.

6. Оголошення та негайне вручення підозрюваному копії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді особистої поруки.

7. Складання протоколу про оголошення та негайне вручення підозрюваному копії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді особистої поруки.

8. Письмове роз’яснення під розпис підозрюваному обов’язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України та складання відповідного протоколу.

9. Письмове роз’яснення під розпис поручителю: у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється або обвинувачується особа; передбачене законом покарання за його вчинення; обов’язки поручителя та наслідки їх невиконання; право на відмову від прийнятих на себе зобов’язань та порядок реалізації такого права Див. додаток № 23.

10. Здійснення контролю за виконанням особистої поруки.

 

Домашній арешт

Сутність домашнього арешту полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Якщо стаття КК України про певний злочин не передбачає покарання у виді позбавлення волі, домашній арешт не застосовується.

Строк тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності він може бути продовжений до шести місяців за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 КПК України.

1. Складання відповідно до вимог ч. 1, 3 ст. 184 КПК України клопотання про застосування домашнього арешту Див. додаток № 24.

2. Погодження зазначеного клопотання з прокурором.

3. Звернення із відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування.

4. Надання підозрюваному копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування домашнього арешту, не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

5. Отримання ухвали слідчого судді про застосування домашнього арешту.

6. Оголошення та негайне вручення підозрюваному копії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

7. Складання протоколу про оголошення та негайне вручення підозрюваному копії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту Див. додаток № 25.

8. Письмове роз’яснення під розпис підозрюваному обов’язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України та складання відповідного протоколу Див. додаток № 23.

9. Передача ухвали слідчого судді про застосування домашнього арешту для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного.

10. Негайна постановка на облік органом внутрішніх справ особи, щодо якої застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту, і повідомлення про це слідчому.

11. Контроль за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, з боку працівників органів внутрішніх справ шляхом реалізації права з’являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов’язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.

 

Застава

Сутність застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов’язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді у випадках, передбачених ч. ч. 3, 4 ст. 183 КПК України.

Застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить державному, комунальному суб’єкту господарювання.

Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених у ст. 177 КПК України. Розмір застави повинен в достатній мірі гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Розмір застави визначається у межах, визначених ч. 5 ст. 182 КПК України.

У випадку невиконання обов’язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші, покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов’язки, застава звертається в доход держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, заставодавцю після припинення дії даного запобіжного заходу. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

1. Складання відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 184 КПК України клопотання про застосування застави Див. додаток № 26.

2. Погодження зазначеного клопотання з прокурором.

3. Звернення із відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування.

4. Надання підозрюваному копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування застави, не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

5. Отримання ухвали слідчого судді про застосування застави та негайне її виконання.

6. Оголошення та негайне вручення підозрюваному копії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді застави.

7. Складання протоколу про оголошення та негайне вручення підозрюваному копії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді застави.

8 Письмове роз’яснення під розпис підозрюваному обов’язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України та складання відповідного протоколу Див. додаток № 23.

9. Письмове роз’яснення підозрюваному обов’язків і наслідків їх невиконання, а заставодавцю – у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов’язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов’язків.

10. Здійснення контролю за виконанням застави.

 

Тримання під вартою

Сутність тримання під вартою полягає в обмеженні свободи підозрюваного і поміщенні його у місця попереднього ув’язнення, які визначені законом.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою, продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Порядок звільнення особи з-під варти передбачений ст. 202 КПК України.

Строк тримання під вартою може бути продовжено в порядку, передбаченому ст. 199 КПК України.

1. Складання відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 184 КПК України клопотання про тримання під вартою Див. додаток № 27.

2. Погодження зазначеного клопотання з прокурором.

3. Звернення із відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування.

4. Надання підозрюваному копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування тримання під вартою, не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

5. Отримання ухвали слідчого судді про застосування тримання під вартою та негайне її виконання.

6. Оголошення та негайне вручення підозрюваному копії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді взяття під варту.

7. Складання протоколу про оголошення та нег