Повідомлення про проведення процесуальної дії чи прийняття рішення (ст.111)

 

Відповідно до вимог ст. 111 КПК повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію Див. додаток № 33. Уданому випадку це рішення про обмеження застосовування ТЗ. Зокрема таке повідомлення доречне коли слідчий прийняв рішення про обмеження застосовування ТЗ під час досудового провадження, зокрема до прийняття рішення про відкриття матеріалів кримінального провадження чи закінчення досудового провадження (на розсуд слідчого), прокурор вині постанову про освідування особи, ексгумацію трупа, проведення допиту свідка при клопотання підозрюваного, потерпілого про їх участь у проведенні допиту. прийнятті рішення про арешт майна, тимчасового вилучення майна, затримання особи тобто у тих випадках, коли особа не зобов’язана бути присутнім під час проведення дії, однак на це має право визначене КПК України.

Слід звернути увагу, що повідомлення слід готувати коли слідчий проводить слідчу дію за клопотанням потерпілого чи сторони захисту. У цьому випадку у клопотання може вказуватись бажання застосовувати ТЗ, однак така інформація може й приховуватись. Виходячи з реальної необхідності та скеровуючи повідомлення про проведення процесуальної дії учасникам які звернулись з клопотанням про її проведення чи іншим учасника які можуть мати свій законний інтерес у проведенні цієї процесуальної дії їх участь є необов’язковою, одночасно слід вказати про прийняте рішення для прикладу щодо обмеження застосування ТЗ.

У повідомленні, відповідно до вимог ст.112 КПК повинно бути зазначено: 1) прізвище та посада слідчого який здійснює повідомлення; 2) адреса установи, яка здійснює повідомлення, номер телефону чи інших засобів зв'язку; 3) ім'я (найменування) особи, яка повідомляється, та її адреса; 4) найменування (номер) кримінального провадження, в рамках якого здійснюється повідомлення; 5) процесуальний статус, в якому перебуває особа, що повідомляється; 6) дата, час та місце проведення процесуальної дії, про яку повідомляється особа; 7) інформація про процесуальну дію (дії), яка буде проведена, або про здійснену процесуальну дію чи прийняте процесуальне рішення, про які повідомляється особа; 8) вказівка щодо необов'язковості участі в процесуальній дії та її проведення без участі особи, яка повідомляється, в разі її неприбуття; 9) підпис слідчого, який здійснив виклик. Підготовку повідомлення на бланку КПК не передбачено.

Слід звернути увагу що відповідно до Глави 26: Оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування, зокрема статтею 303. Рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування та право на оскарження на досудовому провадженні не можуть бути оскаржені такі рішення про обмеження застосовування ТЗ під час проведення окремої процесуальної (слідчої) дій чи на досудовому розслідуванні. Однак згідно п 7) передбачено оскарження рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій – особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником. У тому числі у клопотанні могло виловлюватись прохання застосування під час проведення дії ТЗ. У цьому випадку оскаржується не стільки відмова у застосуванні ТЗ, як відмова у проведенні дії. Тому навіть при задоволенні скарги на проведення слідчої дії не позбавляє повноважень обмежити застосування ТЗ під час її проведення.

Повідомлення доцільно готувати в стількох примірниках щоб скерувати зацікавленим особам та примірник у справу. Повідомлення скеровується поштою або ж як альтернатива електронною поштою (за аналогію повістки).

 

Постанова про відмову в задоволенні клопотання про проведення процесуальних дій (ст.ст. 93, 220).

Сторона захисту, потерпілий здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів (абз 1.,ч.3, ст.93 КПК України).

Згідно із абз. 2, ч.3, ст. 93 КПК України ініціювання стороною захисту, потерпілим проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому статтею 220 КПК України. Постанова слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій може бути оскаржена слідчому судді Див. додаток № 34.

Збирання доказів є однією із складових процесу доказування, яке направлене на встановлення фактів, обставин справи, відтворення реальної картини події злочину, з’ясування її сутності та вироблення на підставі цього відповідних процесуальних рішень.

Законодавчо закріплена можливість стороною захисту та потерпілим ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів є важливою гарантією реалізації наданих законом прав та інтересів. З іншої сторони закон покладає обов’язок на слідчого, прокурора, суд у випадку подання клопотання про проведення таких процесуальних дій, розглянути таке клопотання та прийняти відповідні рішення. Закон не вимагає від посадових осіб, що ведуть кримінальний процес при задоволенні цього клопотання виносити спеціальну постанову про це, а тільки направляти повідомлення про вчинення відповідних дій щодо задоволення клопотання.

У разі ж відмови в задоволенні клопотання (повній чи частковій) слідчий, прокурор, суд зобов’язані винести про це постанову (ухвалу), та її копію направити ініціатору клопотання. Про результати розгляду клопотання та винесення постанови зацікавленим особам скеровується повідомлення.

Допит свідка (ст. 224)

Свідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для надання показань (ст. 65 КПК).

Свідок зобов’язаний давати показання слідчому в установленому Кодексом порядку. Він надає показання лише щодо фактів, які сприймав особисто, за винятком випадків, передбачених Кодексом (ст. 95 КПК).

Перелік осіб, які не можуть бути допитані як свідки, визначений ч. 2, ст. 65 КПК України. Також не можуть бути допитані як свідки без їх згоди особи, які мають маю право дипломатичної недоторканості. Особи, що є працівниками дипломатичних представництв можуть бути допитані лише за згодою представника дипломатичної установи.

Якщо свідок не володіє чи не достатньо володіє державною мовою, то слідчий, після встановлення цього факту, повинен залучити до проведення його допиту адвоката (ст. 48 і 52 КПК) та перекладача (ст. 68 КПК). Якщо свідок має фізичні вади або не може особисто підписати протокол, то також необхідно залучити адвоката (ч. 5 ст. 104 КПК).

Допит малолітнього чи неповнолітнього свідка проводиться у присутності законного представника, педагога або психолога. Перед допитом особі, яка не досягла 16-річного віку, роз’яснюється обов’язок про необхідність давати правдиві показання, не попереджуючи про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві показання (ст. 226 КПК).

При підготовці до проведення допиту свідка слідчий повинен визначити:

1) час проведення допиту;

2) місце проведення допиту;

3) спосіб виклику на допит;

4) спосіб повідомлення про проведення допиту зацікавлених осіб;

5) необхідність застосування аудіо- чи відеозапису та потребу залучення у зв’язку з цим спеціаліста. Рішення про фіксацію допиту технічними засобами приймає особа, яка буде його проводити (ст. 107 КПК).

Час проведення допиту свідка слід планувати з урахуванням того, що він повинен проводитися у період з 6 год. до 22 год. (крім випадків, коли затримка в його проведенні може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного). Допит не може тривати більше 8 год. на день. Слід також передбачати перерви через кожні 2 год. його проведення.

Допит свідка проводиться за місцем проведення досудового розслідування або у іншому місці за погодженням особи, яку мають допитати (за місцем роботи, навчання, лікування, проживання). Якщо допит проводиться за місцем роботи чи навчання, то він повинен проводитися з відома керівника відповідної установи. Якщо за місцем лікування – з дозволу лікаря. Якщо за місцем проживання – з письмової згоди допитуваної особи. Відповідний запис про це роблять у протоколі допиту.

За загальним правилом виклик свідка на допит робиться шляхом вручення особисто повістки про виклик. Таку повістку можна надіслати свідкові поштою, електронною поштою чи факсимільним зв’язком.

Належним підтвердженням отримання свідок повістки про виклик або ознайомлення з її змістом є її розпис про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки.

Якщо свідок повідомив слідчому адресу своєї електронної скриньки (e-mail), то повістку можна надіслана на цю адресу. Виклик вважається врученим у випадку підтвердження її отримання особою відповідним електронним листом на адресу електронної поштової скриньки слідчого (ст. 136 КПК). Якщо свідок, що викликаний у встановленому Кодексом порядку, не з’явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, на нього накладається грошове стягнення. Також може бути застосований привід (ст. 139 КПК).

Не може бути застосований привід свідка неповнолітньої особи, вагітної жінки, інвалідів першої або другої груп, особи, яка одноосібно виховує дітей віком до шести років або дітей-інвалідів, а також осіб, які згідно із Кодексом не можуть бути допитані як свідки:

1) захисник, представник потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, законний представник потерпілого, цивільного позивача у кримінальному провадженні - про обставини, які стали їм відомі у зв'язку з виконанням функцій представника чи захисника;

2) адвокати - про відомості, які становлять адвокатську таємницю;

3) нотаріуси - про відомості, які становлять нотаріальну таємницю;

4) медичні працівники та інші особи, яким у зв'язку з виконанням професійних або службових обов'язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя особи - про відомості, які становлять лікарську таємницю;

5) священнослужителі - про відомості, одержані ними на сповіді віруючих;

6) журналісти - про відомості, які містять конфіденційну інформацію професійного характеру, надану за умови нерозголошення авторства або джерела інформації;

7) професійні судді, народні засідателі та присяжні - про обставини обговорення в нарадчій кімнаті питань, що виникли під час ухвалення судового рішення, за винятком випадків кримінального провадження щодо прийняття суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, ухвали;

8) особи, які брали участь в укладенні та виконанні угоди про примирення в кримінальному провадженні, - про обставини, які стали їм відомі у зв'язку з участю в укладенні та виконанні угоди про примирення;

9) особи, до яких застосовані заходи безпеки, -щодо дійсних даних про їх особи;

10) особи, які мають відомості про дійсні дані про осіб, до яких застосовані заходи безпеки, - щодо цих даних.

Привід співробітника кадрового складу розвідувального органу України під час виконання ним своїх службових обов'язків здійснюється тільки в присутності офіційних представників цього органу.

Допит може проводитися як за ініціативою слідчого, так і за клопотанням сторони, що приймає участь у кримінальному процесі. Якщо допит проводиться з ініціативи сторони, то вона має право бути присутньою під час її проведення, висловлювати свої пропозиції та зауваження щодо порядку його проведення, а також вимагати від слідчого дотримуватись вимог Кодексу, що ставляться до проведення допиту. Пропозиції та зауваження є обов’язковими для врахування слідчим (крім випадків, коли такі пропозиції чи зауваження суперечать вимога Кодексу або явно не відповідають меті проведення слідчої (розшукової) дії).

Участь понятих під час проведення допиту Кодексом не передбачена, однак вони можуть бути залучені, якщо слідчий вважатиме це за доцільне.

Після того, як свідок з’явиться за викликом для проведення допиту, слідчий діє наступним чином:

1) встановити особу викликаного на допит свідка;

2) роз’яснити під підпис його права та обов’язки і зробити про це відповідний запис у вступній частині протоколу допиту (ст. 63 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», статті 18, 29, 66, 95, 96 КПК). Якщо особа має дипломатичну недоторканість або працює у дипломатичному представниці слідчий також повинен під розпис роз’яснити право відмовитися давати показання;

3) роз’яснити порядок проведення допиту;

4) попередити про кримінальну відповідальність (ст. 67 КПК, ст.ст. 384 і 385 КК України);

5) повідомити свідка та інших учасників допиту про застосування технічних засобів фіксації. Зробити про таке повідомлення відповідний запис в протоколі, а також вказати у протоколі характеристику технічного засобу фіксації та носіїв інформації, які при цьому застосовуються, та порядок їх використання);

6) безпосередньо провести допит. Слід мати на увазі, що за бажанням свідок має право викласти свої покази власноручно, а також використовувати під час допиту власні документи і нотатки, якщо його показання пов’язані з будь-якими обчисленнями та іншими відомостями, які важко зберегти в пам’яті. Через кожні 2 години допиту свідка необхідно робити перерви на відпочинок, про що робиться відповідна відмітка в протоколі допиту;

7) оформити протокол допиту свідка відповідно до вимог ст. 104 КПК. Він оформляється слідчим, який проводить допит, під час його проведення або безпосередньо після його закінчення Див. додаток № 35;

8) якщо здійснювався запис допиту свідка за допомогою технічних засобів, то слід пам’ятати, що текст показань може не вноситись до відповідного протоколу за умови, що жоден з учасників цієї процесуальної дії не наполягає на цьому. В такому випадку в описовій частині протоколу допиту зазначається, що показання зафіксовані на технічному носії інформації, який додається до нього (ч. 2 ст. 104 КПК);

9) ознайомити з текстом протоколу та зробити про це відповідний запис у протоколі. Зауваження і доповнення учасників допиту зазначаються перед підписами. Протокол підписуються усі учасники, які брали участь у проведенні допиту. Якщо свідок через фізичні вади не може особисто підписати протокол, то ознайомлення здійснюється у присутності адвоката, який своїм підписом засвідчує зміст протоколу та факт неможливості його підписання свідком. Якщо свідок відмовився підписати протокол, то про це слідчий зазначає у протоколі. Свідкові надається право дати письмове пояснення про причини такої відмови, які заносяться в протокол. Факт відмови свідка від підпису засвідчує своїм підписом його захисник;

10) стенограма, аудіо- чи відеозапис допиту свідка надається для ознайомлення учасникам допиту та про це робиться відповідний запис у протоколі допиту перед підписами його учасників. Після допиту вони належним чином упаковуються, підписуються слідчим та іншими особами, що брали участь у їх виготовленні. У матеріалах кримінальної справи повинен зберігатися оригінальний примірник технічних носіїв інформації зафіксованого допиту свідка, а резервні копії зберігаються окремо.

 

Допит потерпілого (ст. 224)

Потерпілим є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральну, фізичну або майнову шкоду, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнову шкоду.

Потерпілим також може бути особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв’язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.

Права і обов’язки потерпілого виникають з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть потерпілого, то її права та обов’язки поширюються на близьких родичів чи членів сім’ї такої особи: чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі

Потерпілому обов’язково вручається пам’ятка про процесуальні права та обов’язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення які передбачені ст.ст. 56,57 КПК (ст. 55 КПК).

Якщо потерпілий не володіє державною мовою чи мовою, якою ведеться кримінальне провадження, то слідчий, після встановлення цього факту, повинен залучити до проведення його допиту перекладача (п. 9 ч. 1 ст. 56 КПК), а також захисника (п. 4 ч. 1 ст. 52 КПК). Якщо потерпілий має фізичні вади або не може особисто підписати протокол, то також необхідно залучити захисника (ч. 5 ст. 104 КПК).

Потерпілий має право мати представника та у будь-який момент кримінального провадження відмовитися від його послуг (ст. 58 КПК). Якщо потерпілим є неповнолітній або особа, визнана в установленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною, до участі в допиті разом із нею залучається його законний представник (ст. 59 КПК).

Потерпілий має право застосовувати з додержанням вимог КПК технічні засоби при проведенні допитів, у яких він бере участь (окрім випадків, передбачених п. 12 ч. 1 ст. 56 КПК).

Допит малолітнього чи неповнолітнього потерпілого проводиться у присутності законного представника, педагога або психолога. Перед допитом особі, яка не досягла 16-річного віку, роз’яснюється обов’язок про необхідність давати правдиві показання, не попереджуючи про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання (ст. 226 КПК).

При підготовці до проведення допиту потерпілого слідчий повинен визначити:

1) час проведення допиту;

2) місце проведення допиту;

3) спосіб виклику на допит;

4) спосіб повідомлення про проведення допиту зацікавлених осіб;

5) необхідність застосування фотознімання, аудіо- чи відеозапису та потребу залучення у зв’язку з цим спеціаліста. Рішення про фіксацію допиту технічними засобами приймає особа, яка буде його проводити (ст. 107 КПК).

Час проведення допиту потерпілого слід планувати з урахуванням того, що він повинен проводитися у період з 6 год. до 22 год. (крім випадків, коли затримка в його проведенні може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного). Допит не може тривати більше 8 год. на день. Слід також передбачати перерви через кожні 2 год. його проведення.

Допит потерпілого проводиться за місцем проведення досудового розслідування або у іншому місці за погодженням особи, яку мають допитати (на місці події, за місцем роботи, навчання, лікування, проживання). Якщо допит проводиться за місцем роботи чи навчання, то він повинен проводитися з відома керівника відповідної установи. Якщо за місцем лікування – з дозволу лікаря. Якщо за місцем проживання – з письмової згоди допитуваної особи. Відповідний запис про це роблять у протоколі допиту.

За загальним правилом виклик потерпілого на допит робиться шляхом вручення особисто повістки про виклик. Таку повістку можна надіслати поштою, електронною поштою чи факсимільним зв’язком.

Належним підтвердженням отримання потерпілим повістки про виклик або ознайомлення з її змістом є її розпис про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки.

Якщо потерпілий повідомив слідчому адресу своєї електронної скриньки (e-mail), то повістку можна надіслана на цю адресу. Виклик вважається врученим у випадку підтвердження її отримання особою відповідним електронним листом на адресу електронної поштової скриньки слідчого (ст. 136 КПК). Якщо потерпілий, викликаний на допит у встановленому Кодексом порядку, не з’явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, на нього накладається грошове стягнення. Також може бути застосований привід (ст. 139 КПК).

Допит може проводитися як за ініціативою слідчого, так і за клопотанням сторони, що приймає участь у кримінальному процесі. Якщо допит проводиться з ініціативи сторони, то вона має право бути присутньою під час її проведення, висловлювати свої пропозиції та зауваження щодо порядку його проведення, а також вимагати від слідчого дотримуватись вимог Кодексу, що ставляться до проведення допиту. Пропозиції та зауваження є обов’язковими для врахування слідчим (крім випадків, коли такі пропозиції чи зауваження суперечать вимога Кодексу або явно не відповідають меті проведення слідчої (розшукової) дії).

Участь понятих під час проведення допиту Кодексом не передбачена, однак вони можуть бути залучені, якщо слідчий вважатиме це за доцільне. Доцільність визначається складністю кримінальної справи, необхідністю засвідчити послідовність та правильність дій учасників допиту.

Після того, як потерпілий з’явиться за викликом для проведення допиту, слідчий діє наступним чином:

1) встановити особу викликаного на допит потерпілого;

2) роз’яснити під підпис його права та обов’язки і зробити про це відповідний запис у вступній частині протоколу допиту (ст. 63 Конституції України, статті 18, 29, 56, 57, 58, 95 КПК). Якщо особа має дипломатичну недоторканість або працює у дипломатичному представниці слідчий також повинен під розпис роз’яснити право відмовитися давати показання;

3) роз’яснити порядок проведення допиту;

4) попередити під підпис про кримінальну відповідальність (ст. 384 ККУ);

5) повідомити потерпілого та інших учасників допиту про застосування технічних засобів фіксації. Зробити про таке повідомлення відповідний запис в протоколі, а також вказати у протоколі характеристику технічного засобу фіксації та носіїв інформації, які при цьому застосовуються, та порядок їх використання);

6) безпосередньо провести допит. Слід мати на увазі, що за бажанням потерпілий має право викласти свої покази власноручно, а також використовувати під час допиту власні документи і нотатки, якщо його показання пов’язані з будь-якими обчисленнями та іншими відомостями, які важко зберегти в пам’яті. Через кожні 2 години допиту потерпілого необхідно робити перерви на відпочинок, про що робиться відповідна відмітка в протоколі допиту;

7) оформити протокол допиту потерпілого відповідно до вимог ст. 104 КПК. Він оформляється слідчим, який проводить допит, під час його проведення або безпосередньо після його закінчення Див. додаток № 36;

8) якщо здійснювався запис допиту потерпілого за допомогою технічних засобів, то слід пам’ятати, що текст показань може не вноситись до відповідного протоколу за умови, що жоден з учасників цієї процесуальної дії не наполягає на цьому. В такому випадку в описовій частині протоколу допиту зазначається, що показання зафіксовані на технічному носії інформації, який додається до нього (ч. 2 ст. 104 КПК);

9) ознайомити з текстом протоколу та зробити про це відповідний запис у протоколі. Зауваження і доповнення учасників допиту зазначаються перед підписами. Протокол підписуються усі учасники, які брали участь у проведенні допиту. Якщо потерпілий через фізичні вади не може особисто підписати протокол, то ознайомлення здійснюється у присутності захисника (представника потерпілого), який своїм підписом засвідчує зміст протоколу та факт неможливості його підписання потерпіли. Якщо потерпілий відмовився підписати протокол, то про це слідчий зазначає у протоколі. Потерпілому надається право дати письмове пояснення про причини такої відмови, які заносяться в протокол. Факт відмови потерпілого від підпису засвідчує своїм підписом його захисник (ч. 5 і 6 ст. 104 КПК);

10) стенограма, аудіо- чи відеозапис допиту потерпілого надається для ознайомлення учасникам допиту та про це робиться відповідний запис у протоколі допиту перед підписами його учасників. Після допиту вони належним чином упаковуються, підписуються слідчим та іншими особами, що брали участь у їх виготовленні. У матеріалах кримінальної справи повинен зберігатися оригінальний примірник технічних носіїв інформації зафіксованого допиту свідка, а резервні копії зберігаються окремо.