Пред'явлення особи для впізнання (ст. 228).

 

Пред'явлення для впізнання - слідча дія, що полягає в пред'явленні свідкові чи іншій особі об'єктів, які вони спостерігали раніше, з метою встановлення їх тотожності або групової належності.

Відповідно до ч. 1 ст.223 КПК України слідчою дією є діяння, спрямоване на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.

Пред'явлення для впізнання передбачає показ певних об'єктів в умовах, що дозволяють сприйняти загальні та окремі ознаки. Тотожність при впізнанні встановлюють за ознаками об'єктів, сприйнятих особою і збережених в її пам'яті. Це окрема форма ідентифікації, яка істотно відрізняється від випадків ідентифікації за матеріальними слідами. У процесі впізнання свідок спостерігає ознаки пред'явленого об'єкта, порівнює і співставляє їх із збереженими в пам'яті й доходить певного висновку щодо наявності чи відсутності тотожності або групової належності об'єкта.

Пред'явлення для впізнання регламентовано статтями 228-232, 355 КПК України, що дає змогу правильно вирішити питання про відокремлення цієї слідчої дії від інших. Цьому ж слугують розроблені криміналістикою тактичні правила проведення впізнання.

Впізнання особи проводиться в тому разі, коли слідчий, прокурор попередньо з'ясував, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, яку вона раніше спостерігала, і пам'ятає її відмінні ознаки (зокрема, зріст, колір волосся, форма носа та ін.) або коли вона називає лише загальні риси людини, яку раніше бачила, заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу.

Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред'явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи. Також слід забезпечити відсутність візуального контакту впізнаючої особи зі статистами.

Пред'явленню для впізнання особи повинно передувати виконання процесуальних та деяких допоміжних дій, а саме:

а) попередній допит особи, яка впізнає (слідчий, прокурор опитує її про зовнішній вигляд і прикмети особи яку будуть впізнавати, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол.)

Див. додаток № 39.

Законодавець підкреслює можливість проведення цієї слідчої дії тільки з особами, які вже опитані про зовнішній вигляд і прикмети особи, яку треба впізнати, а також про обставини, за яких впізнаючий бачив цю особу. При цьому слід з'ясовувати не лише буквально дані щодо зовнішнього вигляду особи, а й інші дані, що її характеризують, наприклад особливості мови, будь-які жести, особливості ходи тощо, оскільки прикмети особи - це сукупність даних про неї. Під терміном «опитує» на нашу думку необхідно розуміти допит особи яка буде впізнавати. Адже законом визначено обов’язок скласти протокол, в наслідок опитування складається пояснення, тому робимо висновок про потребу допиту. Крім того відомості про особу, яка може бути впізнана є даними, що підпадають під поняття доказ. Докази отримуються лише у порядку передбаченому законом і відповідно до процесуальної форми. Таким чином робимо висновок що у цьому випадку мова йде допит а не опитування.

б) підбір статистів, серед яких необхідно провести впізнання. Всі особи, які пред'являються для впізнання, не повинні мати різких відмін у зовнішності та в одязі. Тому слідчий або прокурор мають підібрати для впізнання людей, подібних (за віком, статурою, рисами обличчя, кольором волосся та ін.) до особи, яку мають впізнати. Недотримання цієї вимоги є обставиною, що викликає сумніви в об'єктивності проведення впізнання (це може бути, наприклад, наявність пі час впізнання наручників на затриманому, його неголеність, відсутність ременя або шнурків на взутті та ін.).

в) залучення понятих (ч. 7 ст. 223 КПК передбачає що слідчий, прокурор зобов'язаний запросити незаінтересованих осіб (понятих) для пред'явлення особи, для впізнання. Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої (розшукової) дії.). При цьому відеозапис повинен здійснюватись від початку до кінця і безперервно.

г) визначення місця і умов пред'явлення для впізнання;

д) визначення необхідного комплексу науково-технічних засобів.

Дана слідча дія спрямована, з одного боку, на перевірку показань допитаних осіб та перевірку висунутих слідчим версій, а з іншого - на отримання нових доказів.

Оскільки впізнання особи фактично є одним із способів перевірки показань опитаної особи, (тобто допитаної особи) при проведенні впізнання на підставі показань допитаних осіб про особу, яку вони впізнають, мають застосовуватися вимоги закону, що регулюють порядок допиту. Зокрема, коли впізнаючий є свідок – він попереджається про кримінальну відповідальність за відмову дати показання (в даній ситуації ця норма стосовно впізнання є мертвою, бо свідок може відмовитись з мотивів неможливості впізнання) і за дачу завідомо неправдивих показань, а потерпілий – за дачу завідомо неправдивих показань (див ст. 224 КПК).

Порядок пред'явлення особи для впізнання регулюється ч. 2, 3, та 4 ст. 228 КПК України. Особа, яка підлягає впізнанню, пред'являється особі, яка впізнає, разом з іншими особами тієї ж статі, яких має бути не менше трьох і які не мають різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі. Недоцільним є проведення впізнання особи, у якої є якісь унікальні прикмети, за якими допитаний може її впізнати (відсутність ніг, рук, наявність татуювання та ін.)- У такому разі провадиться освідування (див. ст. 241 КПК України), результати якого співставляють з показаннями опитаної особи. Перед тим як пред'явити особу для впізнання, їй пропонується у відсутності особи, яка впізнає, зайняти будь-яке місце серед інших осіб, які пред'являються. Слід звернути увагу, що освідування проводиться за постановою прокурора.

Впізнаючому пропонується вказати на особу, яку вона має впізнати, і пояснити, за якими ознаками вона її впізнала. На прохання впізнаючого, щоб полегшити впізнання, з дозволу слідчого всі особи, які пред'являються для впізнання, або одна чи дві з них можуть рухатися, жестикулювати, розмовляти.

Та обставина, що особа впізнала іншу особу за прикметами, що не відображені раніше в протоколі її допиту, сама по собі не може свідчити про необ'єктивність впізнання. Для з'ясування можливих розбіжностей в протоколі допиту особи і протоколі впізнання необхідно провести додатковий допит цієї особи, а за необхідності — допити додаткових свідків.

З метою забезпечення безпеки особи, яка впізнає, у виняткових випадках впізнання може проводитися в умовах, коли особа, яку пред'являють для впізнання, не бачить і не чує особи, яка впізнає, тобто поза її візуальним та аудіо-спостереженням. Про умови проведення такого впізнання та його результати зазначається в протоколі. Про результати впізнання повідомляється особа, яка пред'являлася для впізнання. При пред'явленні особи для впізнання особі, щодо якої вжито заходів безпеки, відомості про особу, взяту під захист, до протоколу не вносяться і зберігаються окремо.

Впізнання особи за фотознімками, матеріалами відеозапису якщо існує така необхідність (йдеться, наприклад, про випадки, коли така особа померла, хвора або коли місце її перебування невідоме) проводиться відповідно з додержанням вимог, зазначених у частинах першій і другій ст. 228 КПК України.

Порядок пред'явлення фотознімків для впізнання такий же, як і порядок пред'явлення особи для впізнання. Впізнаючому пред'являється не менше трьох фотознімків осіб однієї статі, приблизно одного вигляду (кругловиді, чорняві, із вусами тощо), по можливості — в одязі (светрі, футболці, костюмі з краваткою чи без неї тощо), який впізнаючий бачив на цій особі. При цьому фотографії наклеюються на фототаблицю (аркуш паперу), нумеруються, скріплюються печатками. Проведення впізнання за фотознімками, матеріалами відеозапису виключає можливість у подальшому пред'явленні особи для впізнання.

Матеріали відеозапису з зображенням особи, яка підлягає впізнанню, можуть бути пред'явлені лише за умови зображення на них не менше чотирьох осіб, які повинні бути тієї ж статі і не повинні мати різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі особи, яка підлягає впізнанню. При цьому необхідно вказати яким чином: на якій апаратурі з якого носія здійснюється відтворення відеозапису при впізнанні, джерело походження носія.

При пред'явленні особи для впізнання можуть бути залучені спеціалісти для фіксування впізнання технічними засобами, психологи, педагоги та інші спеціалісти. При їх залученні їм роз’яснюють їх права та обов’язки як спеціаліста передбачені законом - ст.71 КПК України.

Спеціалістом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних або інших засобів і може надавати консультації під час досудового розслідування і судового розгляду з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок. Спеціаліст може бути залучений для надання безпосередньої технічної допомоги (фотографування, складення схем, планів, креслень, відбір зразків для проведення експертизи тощо) сторонами кримінального провадження під час досудового розслідування і судом під час судового розгляду.

Спеціаліст має право: 1) ставити запитання учасникам процесуальної дії з дозволу сторони кримінального провадження, яка його залучила, чи суду; 2) користуватися технічними засобами, приладами та спеціальним обладнанням; 3) звертати увагу сторони кримінального провадження, яка його залучила, або суду на характерні обставини чи особливості речей і документів; 4) знайомитися з протоколами процесуальних дій, в яких він брав участь, і подавати до них зауваження; 5) одержувати винагороду за виконану роботу та відшкодування витрат, пов'язаних із його залученням до кримінального провадження; 6) заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом.

Спеціаліст зобов'язаний: 1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, суду і мати при собі необхідні технічне обладнання, пристрої та прилади; 2) виконувати вказівки сторони кримінального провадження, яка його залучила, чи суду та давати пояснення з поставлених питань; 3) не розголошувати відомості, які безпосередньо стосуються суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього, і які стали відомі спеціалісту у зв'язку з виконанням його обов'язків; 4) заявити самовідвід.

Може здійснюватися пред'явлення особи для впізнання за голосом або ходою, при цьому впізнання за голосом повинно здійснюватися поза візуальним контактом між особою, що впізнає, та особами, які пред'явлені для впізнання.

За загальним правилом роз'яснення суті цієї процесуальної дії її учасникам до початку проведення дії, а також роз'яснення їхніх прав і обов'язків покладається на слідчого або на іншу уповноважену КПК України на це особу, яка проводить слідчу дію. Окремо слід зазначити порядок роз'яснення суті впізнання поза візуальним спостереженням і прав та обов'язків учасникам цієї слідчої дії.

При проведенні цієї слідчої дії обов'язковою є присутність осіб, які здійснюють заходи безпеки, про що робиться відповідна відмітка в протоколі. Такі особи можуть знаходитися тільки в приміщенні, де перебуває особа, взята під захист.

Необхідно зазначити, що відповідно до ст. 227 КПК України при проведенні пред’явлення для впізнання за участю малолітньої або неповнолітньої особи забезпечується участь законного представника, педагога або психолога.