Виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації (ст. 272)

 

1. Під час досудового розслідування тяжких або особливо тяжких злочинів можуть бути отримані відомості, речі і документи, які мають значення для досудового розслідування, особою, яка відповідно до закону виконує спеціальне завдання, беручи участь в організованій групі чи злочинній організації, або є учасником вказаної групи чи організації, який на конфіденційній основі співпрацює з органами досудового розслідування.

2. Виконання вказаними особами такого спеціального завдання, як негласна слідча (розшукова) дія, здійснюється на підставі постанови слідчого Див. додаток № 64, погодженої з керівником органу досудового розслідування, або постанови прокурора із збереженням у таємниці достовірних відомостей про особу.

3. У постанові, крім відомостей, передбачених статтею 251 цього Кодексу, зазначається:

1) обґрунтування меж спеціального завдання;

2) використання спеціальних несправжніх (імітаційних) засобів.

4. Виконання спеціального завдання не може перевищувати шість місяців, а в разі необхідності строк його виконання продовжується слідчим за погодженням з керівником органу досудового розслідування або прокурором на строк, який не перевищує строку досудового розслідування.

Підставою для виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації виступає почата і ще фактично незакінчена злочинна діяльність однієї осо­би або групи осіб в межах організованої групи чи злочинної організації.

Необхідність виконання спеціального завдання може бути обумовлена не­можливістю встановлення гласними засобами кола співучасників і каналів надходження предметів, обмежених чи вилучених з цивільного обігу (нар­котичні засоби, зброя, радіоактивні матеріали, підроблені гроші тощо), або масштабністю проведення названих операцій (наприклад, при участі право­охоронних органів ряду держав), або неможливістю чи ускладненістю одер­жання доказової інформації про тяжкий злочин (про його виконавців і осіб, причетних до такої злочинної діяльності, про рівень корумпованих зв'язків, місцезнаходження предметів злочину тощо). Це свідчить про виправдану необхідність і вимушеність тим­часового невиконання обов'язку припинення контрольованого злочину.

Метою виконання спеціального завдання, пов'язаного з розкриттям злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, є намагання у подальшому при­пинити чи розкрити вчинені ними злочини, або ж попередити вчинення інших злочинів членами таких об'єднань. Така мета не збігається з цілями про­ведення оперативно-розшукової діяльності взагалі, вона лише конкретизу­ється залежно від виду контрольованого злочину і фактичних обставин йо­го неприпинення. Крім того, суб'єкт усвідомлює, що шкода, яка за­подіюється об'єктам кримінально-правової охорони, розмірна та відповідає до­сягнутій меті.

Суб’єктами виконання спеціального завдання можуть виступати наступні категорії осіб:

1) працівники (у тому числі негласні співробітники) оперативних підрозділів органів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність;

2) співробітники розвідувальних органів, які відповідно до Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» мо­жуть здійснювати оперативно-розшукові заходи;

3) штатні та позаштатні не­гласні співробітники спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ і Служби безпеки України (статті 13-14 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» від 18 лютого 1992 р. (ВВР. — 1992. — № 22. — Ст. 303);

4) члени організованої групи чи злочинної організації та інші осо­би, які погодилися співробітничати з працівниками оперативних підрозділів або дали згоду на проникнення у такі злочинні об'єднання з метою виконан­ня спеціального завдання (п. 8 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» від ЗО червня 1993 р. (ВВР. — 1993. — № 35. — Ст. 358).

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями” від 23.12.2005 р. № 13 визначається, що вступ особи до організованої групи чи злочинної організації (участь у ній) означає надання цією особою згоди на участь у такому об’єднанні за умови, що вона усвідомлювала факт його існування і підтвердила певними діями реальність своїх намірів, а в п.14 зазначається, що суб’єктом злочину, вчиненого організованою групою, може визнаватись лише особа, яка є учасником такого об’єднання. Це означає, що брати участь у вчинюваних організованою групою або злочинною організацією злочинах може особа, яка також вже є членом такого злочинного угруповання.

Зазначені положення безпосередньо стосуються осіб, які виконують спеціальне завдання. У деяких випадках це особи, які вже були членами таких злочинних угруповань на момент отримання спеціального завдання, у деяких випадках їм ще необхідно увійти до складу таких об’єднань, щоб мати змогу виконувати спеціальне завдання. А отже, це особи які фактично або формально відповідають ознакам члена такого угруповання. Тобто вони ознайомлені з планом дій, беруть участь у розробці таких планів, спілкуються з іншими учасниками, беруть участь у злочинних контактах, залучаються до фінансування тощо.

Закон забороняє залучати до виконання розшукових (негласних) слідчих дій медичних працівників, священнослужителів, адвокатів, якщо особа, стосовно якої вони повинні здійснювати зазначені дії, є їх пацієнтом чи клієнтом.

Не може бути визнана суб’єктом виконання спеціального завдання й особа, яка діяла з метою попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації за власною ініціативою, без спеціального завдання відповідних органів, оскільки Закон України “Про оперативно-розшукову діяльність” чітко встановлює необхідність затвердження дій цієї особи відповідною постановою.

Особливою ознакою спеціального завдання є те, що таке завдання, а також його виконання мають бути документально оформлені. Подібне оформлення спеціального завдання необхідне як у випадку проникнення особи до складу організованої групи чи злочинної організації, так і у випадку укладання угоди з особою, яка вже є членом такої групи чи організації. Виконання вказаними особами спеціального завдання здійснюється на підставі постанови слідчого, погодженої з керівником органу досудового розслідування, або постанови прокурора із збереженням у таємниці достовірних відомостей про особу.

Винесенню постанови про виконання спеціального завдання особами, які не є працівниками правоохоронного органу, має передувати укладення угоди між такою особою і правоохоронним органом про співпрацю і відповідне нерозголошення даних. У цій угоді мають бути перелічені права й обов’язки цієї особи і, зокрема, роз’яснення того, у якому випадку і за вчинення яких діянь ця особа підлягає кримінальній відповідальності.

Збереження у таємниці достовірних відомостей про особу може забезпечуватися шляхом обмеження відомостей про неї в протоко­лах слідчих дій та судових засідань.

Виконання спеціального завдання не може перевищувати шість місяців (обчислення строків визначається ст. 115 КПК України), а в разі необхідності строк його виконання продовжується слідчим за погодженням з керівником органу досудового розслідування або прокурором на строк, який не перевищує, встановленого ст. 219 КПК України, строку досудового розслідування.

Спеціальне завдання буде вважатися виконаним, якщо його результати:

- стали приводом чи підставою для порушення кримінальної справи;

- можуть бути використані для підготовки та здійснення слідчих та судових дій;

- можуть бути використані у доказуванні по кримінальних справах згідно із вимогами кримінально-процесуального законодавства, які регламентують збирання, перевірку та оцінку доказів.