Утвори і запиши речення з омонімами.

Мати (іменник) – мати (дієслово), три (числівник) – три (дієслово),

мила (прикметник) – мила (дієслово).

 

Наталя Забіла. Ясоччин садок

1. Прочитай і подумай, для чого нам потрібні слова.

Чок-чок-чок – Губи на гачок.

У мовчанку мовчки граєм Ніби зовсім слів не знаєм.

 

Зверни увагу!

З народного фольклору

Слів у кожній мові стільки, скільки потрібно людям, щоб позначити, назвати все те, про що вони говорять, думають, що собі уявляють.

Щоб легше було вивчати слова мови, вони поділяються на

частини мови.

2.

Пригадай!

Зверни увагу!

Іменник – це частина мови, що позначає назву предмета і відповідає на питання хто? що? Наприклад: (що?) кошик, сонечко; (хто?) дівчинка, горобець.

Прикметник – це частина мови, що називає ознаку предмета і відповідає на питання який? яка? яке? чий? чия? чиє? Наприклад: (який?) чудовий; (яка?) весела; (яке?) тепле; (чий?) матусин; (чия?) ляльчина; (чиє?) пташине.

Дієслово – це частина мови, що називає дію або стан предмета і відповідає на питання що робити? що зробити? Наприклад: (що робити?) читати; (що зробити?) прочитати.

Числівник – частина мови, яка вказує на кількість або порядок предметів при лічбі і відповідає на питання скільки? котрий? Наприклад: (скільки?) два; (котрий?) другий.

Прочитай оповідання.

ЯСОЧЧИН САДОК

За вікном сьогодні вітер, вітер – аж в кімнаті чути, як гуде. В дитсадок давно пішли всі діти, а маленька Ясочка не йде.

Наша Яся нині трохи хвора, все кахика й носик витира. Застудилась, мабуть, Яся вчора, як ліпила бабу дітвора.

На роботу вже поїхав тато, мама вийшла – й довго щось не чуть...

Може, Яся буде сумувати? Може, слізки рясно потечуть? Ні! Ясюня не така

вдалася! – в неї досить іграшок, ляльок. У своїй кімнаті наша Яся улаштує власний дитсадок.

Діти будуть – лялька, та ведмедик, та конячка сіра без сідла, і собачка Бум, така кумедна, що угору вухо підвела.

Ще Ясюня посадила й кішку. А вона стрибнула у куток!..

— Ну й сиди собі сама під ліжком, не візьму тебе у дитсадок! От усі в кутку біля канапи посідали.

— Тихо, не шуміть! А чому в ведмедя чорні лапи? Мабуть, вранці їх забув помить? Зараз я будинок вам збудую із великих татових

книжок і обідом добрим нагодую – дам цукерки вам і пиріжок... А тоді візьму цікаву книжку, покажу своє знайоме «о»!

Яся певна, що ведмедик Мишка хоче знати літери давно.

Потім Яся хусточку розстеле на вовнянім теплім килимку.

— Ну, лягайте, діточки, в постелю! Так і ми спимо у дитсадку! У куточку сплять слухняні діти: і ведмедик з лялькою, і кінь.

За віконцем виє вітер, вітер, а в кімнаті тиша і теплінь. От і мама двері відчинила і на руки Ясю підійма.

— Ой, яка ж у мене доня мила, що так добре грається сама!

Наталя Забіла

 

Українською мовою                Російською мовою

сумува́ ти улаштує куме́дний

кана́ па

хусточка вовняний килим

грустить устроит смешной диван платочек

шерстяной ковёр

· Назви головного героя твору. Розкажи, якою ти уявляєш собі дівчинку. Яка частина мови допомогла тобі у цьому?

· З ким улаштувала Яся дитсадок?

· Як ти вважаєш, Яся була гарним вихователем? Доведи.