Прочитай прислів'я, переставляючи склади. Поміркуй над їх змістом. Запиши.

v диЛюна снакра не васломи, а бридоми миладі.

v бреДо лоді биро лосмі.

· Чому вчить народна мудрість?

4. Прочитай.

Старшокласники висаджують дерева і квіти в парках. Учні молодших класів збирають іграшки, одяг, книжки для дітей в дитячих будинках. Школярі роблять малюнки, подарунки для бійців до свят. Всі турбуються про людей похилого віку.

Молоде покоління допомагає будувати щасливе майбутнє нашої республіки.

У містах і селах Донбасу живуть добрі діти.

· Правильно розташуй частини тексту, пригадай, як вони називаються.

· Добери заголовок.

· Запиши основну частину.

· В кожному реченні підкресли підмет і присудок.

5. Прочитай.

День турботою почнеться, Кожен за своє береться. Проганяй мерщій дрімоту І рукам давай роботу.

І роби невтомно, вміло Хоч мале, та добре діло.

Микола Сингаївський

· Визнач тему й основну думку вірша.

· Спиши рядки, які тобі найбільше сподобалися.

6. Розглянь малюнок.

· Як можна назвати кішку? Яка, на вашу думку, в неї вдача? Яка у неї шерсть? Хвостик? Лапки? Які в неї вуса, очі? Чим часто любить бавитись киця? А коли поїсть і награється, що робить?

· Склади спочатку усну розповідь про кішку, що зображена на малюнку, а

потім запиши розповідь з коментуванням. Складаючи висловлювання, виділи у ньому: зачин, основну частину та кінцівку.

· Прочитай виразно записану розповідь про Мурку. Які слова вживаються у реченні, замість слова Мурка? Для чого?

 

 

 

Прочитай.

Василь Сухомлинський. Кінь утік

КІНЬ УТІК

Це було в четвертому класі. Всі схилились над зошитами. Учитель дав задачі для самостійного розв'язування, і діти уважно працювали. Віталик сидів на останній парті. Він уже закінчував розв'язувати задачу, як раптом на парту впала записка.

«Це знову, мабуть, від Петрика, – подумав Віталик. Знову просить ковзани. Що ж я йому весь час даватиму свої ковзани?»

— Іване Петровичу, – сказав Віталик, – мені хтось записку кинув... Хіба ж можна на уроці записки писати?

— Записки на уроці писати не можна, – сказав Іван Петрович. – Але якщо вже тобі хтось написав, то розповідати про неї вчителеві – недобре, Віталику. Записка – це ж таємниця, яка мусить бути відома тільки тобі і твоєму товаришеві. А ти розголошуєш цю таємницю. Візьми записку, заховай, на перерві прочитаєш...

Віталик почервонів. Тепер він зрозумів, що вчинив негарно.

У класі запанувала тиша. Дехто з хлопців час від часу підводив голову, дивився на Віталика, і в тих поглядах хлопчик бачив подив і обурення.

Віталик розгорнув записку і прочитав: «Віталику, – писав Петрик,

– я намалював вогнегривого коня. Якщо хочеш, дам тобі».

На перерві Віталик підійшов до Петрика.

— Давай коня, – сказав Віталик.

— Утік кінь... – тихо відповів Петрик.

Василь Сухомлинський