Зайнятість і формування ринку праці в Україні

Поняття “повна зайнятість” досить складне у плані визначення. На перший погляд, його можна було б трактувати в тому розумінні, що всі 100% робочої сили мають роботу. Але, певний рівень безробіття вважається нормальним і цілком виправданим. У відповідності з міжнародними стандартами, розробленими у 1983 р. Міжнародною організацією праці (МОП), все населення можна поділити на три категорії:

1) зайняті – це ті люди, які виконують будь-яку оплачувану роботу, а також ті, що мають роботу, але тимчасово не працюють через хворобу, страйк чи відпуск. До цієї категорії належать і ті, хто зайнятий неповний робочий день;

2) безробітні – ті, хто не має роботи, але активно її шукає або чекає, щоб повернутися на попереднє місце роботи. Конкретніше: людина вважається безробітною, коли вона відповідає трьом критеріям, які мають місце одночасно: “без роботи”, “робить активні спроби знайти роботу”, “готова відразу ж стати до роботи”. Зайняті і безробітні становлять робочу силу, або економічно активне населення в даний момент часу;

3) особи поза робочою силою, або економічно неактивне населення – це перш за все люди у віці до 16 років, а також ті, хто перебуває в спеціалізованих установах (наприклад, психіатричних диспансерах, виправних закладах тощо); до цієї категорії належать і особи, що вибули зі складу робочої сили – дорослі, які потенційно мають можливість працювати, але не працюють і не шукають роботу (навчаються, перебувають на пенсії, надто хворі, щоб працювати, або просто не шукають роботу).

Таким чином: Населення = Робоча сила + Особи поза робочою силою

Робоча сила = Зайняті + Безробітні

Рівень безробіття визначається відношенням числа безробітних до чисельності робочої сили. Позначається буквою u і вимірюється у відсотках: ,

Рівень зайнятості визначається як частка від ділення числа зайнятих до чисельності населення у віці від 16 років і старше: ,

Ринок праці є важливою та багатоплановою сферою економічного і соціально-політичного життя суспільства На ринку праці одержує оцінку вартість робочої сили, визначаються умови її найму, в тому числі величина заробітної плати, умови праці, можливість отримання освіти, професійного зростання, гарантії зайнятості. Саме ринок праці відображає основні тенденції в динаміці і структурі зайнятості, тобто у суспільному розподілі праці, мобільності робочої сили, масштабах та динаміці безробіття.

Ринок праці являє собою систему суспільних відносин, пов'язаних з наймом і пропозицією праці

Ринок праці охоплює відносини, які розпочинаються при наймі людини на роботу і завершуються її звільненням. Але тоді, коли людина працездатного віку не зайнята, вона все одно перебуває на ринку праці, впливаючи на пропозицію. Пропонувати послуги праці (формувати пропозицію) може будь-яка людина працездатного віку. Купити ці послуги можуть приватні підприємці або держава. В умовах ринку фактор праці дістає адекватну ринкову оцінку, яка формується в процесі взаємодії попиту та пропозиції Цей процес має деякі особливості.

Попит на ринку праці, як і на ринках інших ресурсів, є похідним від попиту на товари та послуги, що їх виробляють робітники. Крім того, попит на ринку праці залежить від продуктивності праці, основним чинником якої є науково-технічний прогрес. На попит на робочу силу впливають також стан економічної кон'юнктури, фаза економічного циклу.

Пропозиція праці формується багатьма чинниками. Робітник має здійснити вибір: продавати чи не продавати свою здатність до праці. Вирішуючи, яку кількість праці запропонувати до продажу, він робить вибір між своїми дозвіллям і тими споживчими благами, які він зможе придбати на заробітну плату. При цьому необхідно враховувати те, що у випадку підвищення заробітної плати діє "ефект заміни"(працівникові вигідно відмовитися від годин дозвілля заради збільшення робочого часу, якщо ціна його праці забезпечує йому більше переваг). Але збільшуючи свій робочий час, працівник втрачає більше фізичної і розумової енергії на кожну додаткову одиницю робочого часу, тобто граничні витрати праці зростають. Це означає, що лише за умови збільшення заробітної плати людина погодиться працювати більше. Підвищення заробітної плати створює "ефект доходу", який проявляється в тому, що, задовольнивши свої першочергові потреби, працівник, який одержує високу заробітну плату, більше цінує дозвілля Для того, щоб спонукати збільшувати свою пропозицію на ринку, треба підвищити йому заробітну палату.

Пропозиція робочої сили визначається рядом факторів серед яких виділяють чисельність і склад працездатних жителів регіону, їх трудову активність і сальдо маятникової міграції.

Фундаментом формування трудової активності взагалі є працездатність (повна або часткова). Головним узагальнюючим фактором формування трудової активності є соціально-економічні умови життя: психологічні настанови та економічні стимули трудової діяльності. До факторів, які впливають на формування конкретних рівнів трудової активності, слід віднести: соціально-демографічні (вік, стать, сімейний стан тощо);

- демоекономічні (рівень освіти та професійно-кваліфікаційної підготовки
окремих груп населення, рівень доходів та їх співвідношення з майбутнім
заробітком, наявність інших (окрім заробітної плати) засобів до існування);

соціо-психологічні (мобільність, відношення до легальної трудової діяльності і зайнятості у сфері чорного ринку, готовність до зміни при потребі умов своєї трудової діяльності і т. ін.);

- економічні (потреба в робочій силі, рівень оплати праці і його
співвідношення з прожитковим мінімумом).

Суттєвий вплив на пропозицію праці здійснює міграція робочої сили. Міграція робочої сили являє собою складне по структурі явище, що складається з різних потоків мігрантів, які, в свою чергу, диферецюються по територіальному, часовому, соціально-демографічному та іншим ознакам Важним є дослідження причин міграції, серед яких можна виділити: природно-кліматичні; демографічні; етнічні; соціальні; економічні. Велику роль відіграє величина і структура потреби регіонів в робочій силі, співвідношення в рівні життя між ними. Особливу роль в міграції відіграє рівень забезпеченості житлом.

Розрізняють імміграцію і еміграцію населення. Імміграція у країну збільшує загальну пропозицію робочої сили на ринку праці та конкуренцію на ньому. Еміграція ж, навпаки, зменшує загальну пропозицію робочої сили на ринку праці та конкуренцію на ньому, і може призвести до "втечі умів", що негативно вплине на економічне зростання держави.

Таким чином, ринок праці це ринок особливого роду, який має суттєві відмінні риси від ринків інших товарів, у той же час ринок праці підкоряється в цілому законам попиту та пропозиції.

Крива пропозиції є зростаючою, відображаючи той факт, що при відсутності безробіття фірми будуть сплачувати більш високі ставки зарплати, щоб залучити більше робітників. Ставка заробітної плати повинна покривати витрати втрачених можливостей альтернативного використання часу або на інших ринках праці, або у домашньому господарстві, або на відпочинку. Саме тому вона піднімається вгору.

Крива попиту на працю є спадною. Це пояснюється тим, що при найменшій заробітній платі можна найняти більше працівників. Перетин кривих попиту та пропозиції встановлює рівноважну ціну послуги або заробітну плату.

Більшість вчених економістів єдиний ринок праці поділяють на два сегменти: ринок первинних (незалежних і залежних) робочих місць і груп робочої сили, а також ринок вторинних робочих місць і груп робочої сили. Первинні незалежні робочі місця займають фахівці з вищою і середньою спеціальною освітою, керівники та адміністратори всіх ланок і висококваліфіковані робітники. Це високооплачувані групи робочої сили, що мають високий рівень кваліфікації, надійні гарантії зайнятості. Первинні залежні робочі місця займають техніки, адміністративно-допоміжний персонал та робітники середньої кваліфікації. Вони мають теж відносно високі заробітки і гарантії зайнятості.

Вторинні робочі місця не потребують спеціальної підготовки та кваліфікації. їх займають працівники сфери обслуговування, некваліфіковані робітники, низькі категорії службовців. До них відносяться: кухарі, офіціанти, поліцейські, пожежники, медичний персонал, служниці, прибиральниці. Вони концентруються на невеликих фірмах та на підприємствах.

Сучасна мобільність робочої сили часто визначається належністю не до фірми, а до тієї чи іншої професії. В структурі ринку праці зараз проявляються дві важливі тенденції: різке зниження кількості зайнятих у сільському господарстві та істотне збільшення їх в сфері послуг у зв'язку з її розширенням і перетворенням у провідну галузь діяльності.

На сучасному етапі істотно змінилася професійно-кваліфікаційна структура ринку праці. Зауважимо, що поняття "професійно-кваліфікаційна структура" містить три самостійних, але тісно пов'язаних поняття: професійна структура робочої сили, її кваліфікаційна структура, зміст кваліфікації

Професійна структура сукупність представників різних професії та професійних груп Кваліфікаційна структура сукупність робітників різних рівнів кваліфікації. Зміст кваліфікації різних професій набір навичок, знань, досвіду, потрібних для виконання роботи.

Характерною рисою змін у кваліфікаційній структурі є зростання освітнього рівня робочої сили. Зміни у змісті кваліфікації проявляються у переході від переважно фізичної роботи до переважно нефізичної, яка Використання ЕОМ, особливо персональних комп'ютерів і систем автоматизованого проектування, вимагає від інженерів знань математики та програмування, крім отриманих знань із своєї спеціальності