Особливості інфляції у країнах з перехідною економікою

Інфляція означає зростання загального рівня цін (або, іншими словами, це є падіння купівельної спроможності грошей, підвищення грошової вартості життя).

Рівень інфляції показує, як змінилися ціни в економіці, і вимірюється за допомогою індексів цін (індексу споживчих цін, дефлятора ВВП тощо) як різниця між значенням цього індексу за певний період (у відсотках) та 100%: ,

Темп інфляції показує, як змінилася сама інфляція за певний період (прискорилась чи сповільнилась), і визначається за формулою:

Темп інфляції = , де І¹_цін, І⁰_цін – відповідно, ціновий індекс у поточному і минулому періодах.

Протилежним до інфляції поняттям є дефляція, яка має місце, коли загальний рівень цін падає і купівельна спроможність грошей підвищується.

Дезінфляція означає сповільнення темпів інфляції.

В економіці немає якогось одного виду інфляції, оскільки вона виникає під впливом багатьох факторів. Одні види інфляції зумовлює попит, інші – пропозиція. Тому розрізняють два види інфляції :

– інфляція попиту;

– інфляція пропозиції.

Інфляція попиту спостерігається, коли сукупний попит зростає швидше за виробничий потенціал економіки, а тому ціни, намагаючись зрівноважити попит і пропозицію, зростають.

Інфляція, що виникає через зростання витрат у періоди високого безробіття та неповного використання виробничих ресурсів, називається інфляцією витрат, або інфляцією пропозиції.

Стагфляція – ситуація в економіці, коли одночасно відбувається підвищення рівнів інфляції та безробіття на фоні загального спаду виробництва.

Інфляція впливає на економіку через: перерозподіл доходу і багатства між різними групами людей; створення відносних цін та обсягів виробництва різних товарів. В той же час потрібно відзначити, що вплив інфляції на рівень реальних доходів та обсяги виробництва суперечливий і незалежний від того, якою є інфляція – очікуваною чи непередбаченою.

Непередбачена інфляція перерозподіляє багатство між різними групами людей. Вона звичайно сприяє боржникам і спекулянтам. Водночас вона шкодить кредиторам та групам людей з фіксованими доходами, власникам заощаджень.

Очікувана інфляція – інфляція, яка є збалансованою (такою, що не змінює відносні ціни) і передбаченою, не впливає на загальний обсяг виробництва чи перерозподіл доходів.

Існує три категорії інфляції: помірна; галопуюча; гіперінфляція.

Помірна інфляція характеризується повільним зростанням цін: щорічний рівень інфляції вимірюється однозначним числом.

Галопуюча інфляція – це інфляція, що вимірюється двозначним чи тризначним числом (50 або 300% за рік). Гіперінфляція – ціни зростають на тисячі, мільйони чи навіть мільярди відсотків на рік.

Сукупний попит.

Сукупний попит — обсяг виробництва товарів, що споживачі готові колективно придбати при існуючому рівні цін.

Сукупний попит подається зсередини країни і з-за кордону: усередині — із боку споживачів і місцеві інвестори, а з-за кордону — із боку іноземців. Відповідно, складається з закупівель товарів підприємствами, урядом, внутрішніх капіталовкладень і експорту товарів за рубіж

Сукупні попит і пропозиція - це нестатистичні поняття макроекономіки, призначені для вивчення усього кола явищ і процесів, що спричиняють вартісний небаланс між обсягом покупок і обсягом виробництва товарів, що надходять на той самий ринок у той самий час. Ці поняття не вписуються в класифікацію наукових економічних понять (і тому не можуть бути визначені безпосередньо), відрізняючись частково суперечними, частково розпливчастими особливостями: 1) вони не можуть бути об'єктами економічної статистики; 2) у основу понять покладено уявлення щодо економічних намірів сукупного покупця, з одного боку, і сукупного продавця, з іншого. У якості покупця виступає як кінцевий споживач, так і виробник, що купує засоби виробництва. У якості продавця виступають як виробник товару, так і посередник; 3) якщо, згідно визначенню, суб'єкти ринку мають наміри купувати-продавати, то чому не реалізують їх, а якщо припустити, що наміри здійснюються, то виникає питання Оккама: навіщо вивчати наміри, якщо маємо реальність? Відповідь зрозуміла: якщо вивчати реальність, тоді її можна було б виміряти, тобто перевірити гіпотези теоретиків методу "попиіу- пропозицій"; 4) поняття сукупних попиту-пропозицій розмиті і, таким чином, не підпадають під модель "наукової абстракції" - доведення уяви щодо реальності до такого стану (вільного від суттєвих відмінностей), коли її можна легко формалізувати, зробити однозначною, тобто визначити.

Сукупна пропозиція.

Сукупна пропозиція - це обсяг кінцевих товарів і послуг, який може бути запропонований, тобто вироблений, в економіці за різних рівнів цін.

Залежність обсягу пропозиції від середнього рівня цін у країні позначається кривою АS (рис. 3.1).

Величина сукупної пропозиції визначається наявними в економіці капіталом, працею і технологією і може бути записана на основі виробничої

функції. Класична виробнича функція відображає зв'язок між чинниками виробництва та реальним ВВП, або сукупною пропозицією: Y =F(L, К, Т), де Y— реальний ВВП, L - праця, К-капітал, Т— технологічний процес, F(L, К, T).

 

 

Причинами додатної залежності можуть бути: 1) неправильні уявлення економічних суб'єктів про рівень цін; 2) жорстка фіксованість заробітної плати. Заробітна плата змінюється дуже повільно. А це означає, що за низького рівня цін на товари виробництво стає невигідним і сприяє зменшенню обсягу пропонованих товарів і послуг; 3) негнучкість щн. Ціни змінюються повільно, тому вони є жорсткими в короткостроковому періоді.

Ціновими чинниками сукупної пропозиції є зміни (рис. 3.2):

-відсоткові ставки, - рівня цін.

До нецінових чинників сукупної пропозиції належать зміни:

-цін на ресурси; •у продуктивності праці; • податків з підприємств та субсидій.

Якщо змінюються нецінові чинники, змінюються й середні витрати.

Залежність між ними є оберненою.