Загальна рівновага та економіка добробуту.

Аналіз загальної рівноваги передбачає вивчення цін та обсягів виробництва і споживання благ на всіх ринках з врахуванням фактору зворотних зв'язків. Ефектом зворотного зв'язку називається зміна цін і кількості товарів на певному ринку як реакція на аналогічні зміни, що виникають при споріднених ринках. Наприклад: На ринку відбувається подорожчання нафти. Це негайно зсуває криву пропозиції ліворуч і піднімає ціну на нафту. Звідси, вища ціна на нафту підвищила б попит (а, відповідно, і ціни) на природний газ. Це, в свою чергу, спричинило б збільшення попиту на нафту (зсув праворуч) і ще більше підвищило б ціну на неї, Ринки газу і нафти продовжували б взаємодіяти до тих пір, доки не настала б рівновага, за якої попит і пропозиція на обох ринках зрівноважилися б.

Стан загальної рівноваги є такою сукупністю обсягів усіх факторів виробництва, товарів, послуг та цін на них, за яких усі ринки факторів і кінцевої продукції перебувають у стані часткової рівноваги. Можна вважати, що стан загальної є композицією всіх станів часткової рівноваги на взаємопов'язаних ринках факторів і продукції.

Аналіз загальної рівноваги пов'язують із французьким економістом Л.Вальрасом, який досліджував ці проблеми, починаючи із 70-х років минулого століття. Існують різні сучасні інтерпретації моделі загальної рівноваги Вальраса, які так чи інакше приводять до системи алгебраїчних рівнянь, де невідомими величинами є обсяги та ціни.

В аналізі загальної рівноваги основними вважаються три проблеми:

чи існує стан загальної рівноваги взагалі (математично - чи існує додатний розв'язок системи рівнянь, які описують модель загальної рівноваги);

чи буде стан рівноваги, якщо він існує, єдиним (інакше можливе існування кількох станів для однієї економічної системи, які відповідають умовам загальної рівноваги, тобто кількох систем рівноважних цін одночасно);

чи буде система стійкою, тобто чи може економічна система без зовнішнього втручання знову повернутися до стану рівноваги, коли внаслідок якихось збурень умови рівноваги будуть порушені.

Економічна теорія добробуту - це загальна назва нормативного аспекту економічної теорії, яка вивчає умови економічного оптимуму. Зокрема те, як визначити, що один стан суспільства кращий ніж інший, яка економічна політика може бути застосована для переходу економіки в інший стан.

Центральними положеннями цієї теорії є теореми економіки добробуту.

Перша теорема економіки добробуту стверджує, що за певних умов конкуренції ринки ведуть до оптимального за Парето розміщення ресурсів, тобто конкурентна економіка досягає певної точки на кривій виробничих можливостей. Ця теорема ілюструє бажаність конкуренції в економіці.

Друга теорема економіки добробуту стверджує, що будь-який оптимум за Парето може бути досягнутий конкурентною економікою (в якій всі ринки відповідають умовам повної конкуренції), тобто будь-якому оптимуму за Парето (точці на кривій виробничих можливостей) відповідають система цін і розміщення ресурсів між учасниками, які можуть привести до цього стану як до конкурентної рівноваги.

Проте, існують ситуації, коли саморегульований ринок не досягає станів, ефективних за Парето. Такі ситуації об'єднуються назвою неспроможність ринку.

Проявом неспроможності ринку є неповна конкуренція на багатьох ринках. Неповна конкуренція веде до втрат в ефективності порівняно із ситуацією повної конкуренції. Специфічною проблемою є існування галузей із спадною вартістю виробництва (природних монополій), які через технологічні особливості не відповідають формальним умовам теорем економіки добробуту. З метою підвищення ефективності функціонування економіки державна влада проводить відповідну антимонопольну політику і регулює діяльність природних монополій.

Ще одним проявом неспроможності ринку є неповна інформація учасників щодо цін та інших аспектів функціонування ринків, знання про які необхідні всім учасникам для прийняття ефективних рішень. Приватний ринок часто не забезпечує учасників необхідною інформацією, і тут знову необхідна певна підтримка з боку державної влади у вигляді законодавства про захист прав споживачів, фінансування інституцій по поширенню окремої інформації (бюро погоди) та інше.

Також, існують проблеми, що пов'язані ще з двома проявами неспроможності ринку - існування зовнішніх ефектів та проблемою суспільних благ.

Інституціональна природа сучасної фірми.

Еф-ть дії ринк. механізму багато в чому залежить від бажань і волі люде? Завжди існує с-ма інституцій - формальних та неформальних норм і прави поведінки, що дають змогу ек.агентам координувати свої дії; обмеження встановлені людьми для того, щоб структурувати свою діяльність.

Інституціональне середовище функ-ня ек.сіб"єктів багато в чом; визначається правами власності - встановлені законом правила, іц регулюють відношення людей при використанні ними ек.благ. Еф-ть ци норм прямо залежить від панівної в сусп-ві форми власності, а також ві стукртури форм власності (приватна, державна та комунальна), що склалася та тенденції її розвитку.

В рамках неоінституціональної теорії фірма - це коаліція власникі скооперованих факторів виробництва, зв"язаних між собою контрактним: зобов"язаннями, які направлені передусім на найкраще використанн інтерспецифічних ресурсів (з метою мінімізації трансакційних витрат).

Трансакційні витрати - витрати у сфері обміну, пов"язані з передачею прав власності. П'ять основних форм:

1) витрати, пов"язані із пошуком, збиранням, обробкою та аналізої ринкової інформації;

2) витрати, пов"язані із пошуком партнерів, веденням переговорів т укладанням контрактів;

3) витрати, пов"язані із стандартизацією та забезпеченням і конгролеї виконання вимог стандартів;

витрати, пов"язані із захистом прав власності.

4) витрати, обумовлені опортуністичною поведінкою партнерів, тобт невиконанням ними контрактних зобов'язань.

В основу фірми як ек.організації покладено с-му контрактів, яв укладаються між власниками певних ресурсів. Фірмова коаліція по-різном; оцінює скооперовані ресурси і ділить їх на три групи:

а)заг.ресурси, цінність яких не залежить від того, чи знаходяться вони; даній фірмі, чи ні;

5) специфічні ресурси, які всередині фірми цінуються вище, ніж за і межами;

в)інгерспецифічні ресурси - взаємодоповнюючі до найбільшою синергетичного ефекту ресурси, максимальна цінність яких досягаєтьс. тільки в даній фірмі. Фірма розглядається як об"єднання щодо спільноті використання передусім інтерспецифічних ресурсів.

Поняття про зовнішні ефекти

Зовнішні ефекти мають місце у тих випадках, коли на економічний стан суб'єктів здійснюється позитивний або негативний вплив у результаті дій інших економічних суб'єктів. Внаслідок такого впливу власні втрати та вигоди (які відображаються у витратах і доходах відповідних виробників та споживачів) відрізняються від суспільних витрат і вигод (тих, що виникають у суспільстві в цілому).

Негативні зовнішні ефекти - коли діяльність одній' сторони спричинює витрати іншої.

Позитивні зовнішні ефекти - коли діяльність одній' сторони дає прибуток для іншої.

Зовнішні ефекти можуть виникати в результаті виробництва або споживання якоїсь продукції і здійснювати позитивний чи негативний вплив на виробничу діяльність або споживання третіх осіб.

Характерними для зовнішніх ефектів є:

Граничні приватні виграти (ГТІВт), граничні зовнішні виграти (ГЗВт) і граничні суспільні втрати (ГСВт) - це додаткові, відповідно, приватні, зовнішні та суспільні витрати, обумовлені виробництвом кожної додаткової одиниці даного блага.

При негативному зовнішньому ефекті ГГІВт менші від ГСВт на величину ГЗВт: ГСВт = ГЗВт + ГПВт.

Гранична приватна вигода (ГПВ), гранична зовнішня вигода (ГЗВ) та гранична суспільна вигода (ГСВ) - це додаткові, відповідно, приватні, зовнішні та суспільні вигоди, які виникають при збільшенні виробництва та споживання даного продукту ще на одну одиницю.

При позитивних зовнішніх ефектах ситуація протилежна: суспільна вигода виробництва або споживання блага (ГСВ) більша його індивідуальної вигоди (ГПВ) на величину (ГЗВ): ГСВ = ГПВ + ГЗВ.

Таким чином, у випадках виникнення екстерналій (зовнішніх ефектів) вплив одних суб'єктів на інші виходить за межі взаємовигідних добровільних ринкових відносин і не може регулюватися механізмом цін