Позичковий капітал. Процент та його соціально-економічна природа. Норма процента

Позичковий капітал - це грошовий капітал, який у вигляді позики надається його власниками функціонуючим підприємствам певну плату (позичковий %). Виник на основі кругообороту промислового капіталу.

Основні джерела позичкового капіталу:

- грошові капітали промислових компаній, що стають тимчасово вільними в процесі кругообороту (амортизаційні відрахування, частина виручки від реалізації продукції до моменту виплати з/п чи розрахунків з постачальниками, частина прибутку, що буде використана на нагромадження).

- доходи і заощадження населення.

- тимчасово вільні грошові кошти державного бюджету і громадських організацій.

Формула позичкового капіталу:

Г -Г′, де Г′ = Г + ∆Г

∆Г - позичковий процент, плата за використання споживчої вартості позичкового капіталу.

Норма позичкового проценту - це відношення доходу до величини капіталу, що переданий у позику в %.

 

Банківська система. Політекономічна сутність банку. Функції та операції банків

Банківська система – це сукупність різних видів банків та банківських об’єднань у їх взаємозв’язку і взаємодії.

Банки – це заклади (організації), які збирають, зберігають і нагромаджують грошові кошти; проводять взаєморозрахунки з клієнтами; надають позики (кредити); випускають цінні папери і гроші.

Найбільш ефективною є дворівнева структура банківської системи. Перший рівень – центральний банк. Другий рівень – комерційні банки.

Сучасний банк – це універсальне підприємство, яке може надати клієнту близько 100 різних видів послуг.

Основні функції центрального банку:

1) емісія банкнот; 2) кредитно-розрахункове обслуговування комерційних банків; 3) регулювання грошового обігу і кредиту; 4) кредитно-розрахункове обслуговування держави; 5) зберігає золоті і валютні запаси країни.

Основні функції комерційних банків:

1) залучення вкладів; 2) проведення платежів; 3) кредитування окремих господарських одиниць, громадян; 4) посередництво в операціях з цінними паперами; 5) надання консультацій з різних фінансово-економічних питань.

До основних видів банків другого рівня належать:

1) депозитні банки займаються обслуговуванням клієнтів по вкладах (депозитах) і кредитах;

2) інвестиційні банки фінансують капітальні вкладення у виробництво на тривалий строк;

3) іпотечні банки спеціалізуються на наданні довгострокових грошових кредитів під заставу нерухомого майна фізичним і юридичним особам;

4) ощадні банки обслуговують широкі верстви населення по залученню споживчих кредитів (на освіту, купівлю товарів тривалого користування та ін.).

 

Держава як суб’єкт економічних відносин. Сутність і функції держави

Об’єкти державної власності виступають:

- матеріальною основою функціонування держави як політичного інституту (майно парламенту, органів державного управління, збройних сил, міліції, монетний двір, пошта, тощо)

- економічною базою для підприємницької діяльності держави: (промислові й сільськогосподарські підприємства, галузі, центральний банк, залізниці тощо).

Державне підприємництво – це господарська або підприємницька діяльність державних підприємств з виробництва матеріальних благ і надання послуг суб’єктам економіки.

Підприємства державного сектору оцінюються за критерієм мікро- і макроекономічної ефективності.

Форми державних підприємств:

Бюджетні підприємства. Підпорядковані міністерству, входять у систему адміністративного управління. Не завжди прибуткові. Фінансуються за рахунок держбюджету, не мають зовнішніх джерел фінансування(кредит, випуск облігацій, акцій).

Державні корпорації. Підприємства з правом господарської самостійності. Держава є власником, а право управління передане трудовим колективам. Форма роботи з державою – контрактна на конкурентних засадах із застосуванням тендерів.

Змішані акціонерні товариства. (поєднують переваги приватного і державного підприємництва). Можливе вирішення макроекономічних завдань на конкурентних засадах. Комерційна основа господарської діяльності. деяким товариствам держава може встановлювати плани, які розробляються спільно з адміністрацією підприємства.

Мікроекономічна ефективність державних підприємств відображає рівень їх рентабельності.

Макроекономічна ефективність характеризує ступінь виконання державним сектором певних соціально-економічних функцій(завдань).

Основна функція державного сектору – реалізація цілей економічної політики держави стосовно ринкового реформування країни.

За допомогою державного сектору вирішуються такі питання:

забезпечення національної безпеки і цілісності економіки;

забезпечення збалансованості і стабільного розвитку національної економіки;

підвищення конкурентноздатності економіки, забезпечення позитивних зрушень;

соціалізація економіки(сприяння зайнятості і соціальної орієнтації економіки), виробництво суспільних товарів і послуг;

створення ефективних умов для розвитку приватного сектору

розвитку регіонів країни;

вирішення проблем екологічного характеру.

Кейнсіанська, монетарна та неоконсервативна моделі державного регулювання ринкової економіки.

Господарська діяльність визвала до життя різні теорії державного регулювання ринкової економіки. Однією з найбільш розповсюджених є кейнсіанська модель регулювання. Родоначальник – англійський економіст Дж. Кейн. Його головна праця – „Загальна теорія зайнятості, процентів і грошей”(1936 р.) Він виступив проти традиційної класичної теорії, яка доказує, що ринковий механізм є саморегулюючим і виключає такі явища, як спад виробництва, кризи, інфляцію. Він обґрунтував об’єктивну необхідність і практичне значення державного регулювання економіки. головний інструмент – фіскальна політика, найважливішими об’єктами є ресурси інвестицій і процентні ставки. Основні положення його теорії стосуються заощаджень і інвестицій; співвідношення заробітної плати і безробіття; сукупного попиту і пропозиції; фіскальної політики; грошово-кредитної політики. Ця концепція була головною довгий період часу.

Монетаризм. Їх погляди відрізняються від кейнсіанських. Гроші грають значно більшу роль в стані економіки. ринкова конкуренція сама по собі забезпечує високу макроекономічну стабільність, а державне регулювання лише посилює диспропорції в економіці, сприяє економічній нестабільності. Державний сектор повинен бути як можна меншим. Вони відводять грошам перше місце. Це модель змін в економіці.

Зміни грошово-кредитної політики - зміни резервів комерційних банків – зміни грошової пропозиції – зміни сукупного попиту – зміни обсягу виробництва.

Монетарне правило: пропозиція грошей росте в відповідності до довгострокового зростання реального обсягу виробництва.

Сучасна модель регулювання, яка взята на озброєння у більшості країн, являє собою кейнсіансько- монетариський синтез. Вона поєднує монетаризм, який сприяє зменшенню інфляції, з кейнсіанством.

Економічні функції держави.

1. Розробка і затвердження правових основ економіки.

Закони повинні носити стабільний характер і приміняться до всіх без виключення.

2. Визначення цілей, пріоритетів в макроекономічному розвитку країни.

Держава формулює стратегічні цілі розвитку економіки, визначає потрібні ресурси, їх ефективність, наслідки розвитку економіки.

3. Реалізація соціальних цінностей (соціальне забезпечення, соц. робота, контроль за цінами)

4. Регулювання економічної діяльності через бюджетно-податкові і грошово-кредитні важелі.

5. Захист конкуренції як основного регулюючого механізму в ринковій економіці.(антимонопольне законодавство)

6. Перерозподіл доходів, направлення на усунення надмірних різниць в рівнях доходів.(фінансування програм допомоги, виплата допомоги, регулювання ринкових цін)

7. Фінансування суспільних благ і послуг.(благоустрій населених пунктів, будівництво доріг, музеїв, бібліотек, національна оборона та інше)

8. Регулювання зовнішньо торгівельних відносин і валютного ринку.(регулювання платіжного балансу шляхом впливу на зовнішню торгівлю та вивіз капіталу)

9. Стабілізація економіки, забезпечує повну зайнятість і стабільний рівень цін в країні. Це реалізується через фіскальну та грошово-кредитну політику, направлену на зменшення інфляції та безробіття.