Основні типи виробничих організацій в ринковій економіці

Організаційно-правові форми підприємств: одноосібні підприємства, товариства (партнерства),

акціонерні товариства (АТ) (корпорації), державні підприємства.

Одноосібні підприємства є власністю однієї особи або сім’ї, яка несе відповідальність по зобов’язаннях підприємства всім капіталом підприємства і всім своїм майном (індивідуальна трудова діяльність (ІТД), сімейне підприємство, індивідуальне приватне підприємство).

Риси: все майно належить одному власнику, самостійно управляє, отримує прибуток, несе особисту відповідальність. Поширене - будівництво, роздрібна торгівля, сфера послуг, фермер, професійна діяльність юриста, лікаря.

Переваги: зацікавленість в ефективній праці, свобода дій, гнучкість, витрати на організацію виробництва невеликі, прямі контакти з робітниками і клієнтами, простота в організації і ліквідації,

- платить податки з доходу один раз (прибутковий податок з громадян).

Недоліки: -обмежені ресурси, фінансові кошти, а значить, обмежені можливості розширення капіталу, - не можуть розраховувати на велику суму кредитів, бракує компетентності, повна відповідальність, - найменш стійкі – гинуть, банкрутство.

Товариства (партнерства) – підприємства, створені в результаті об’єднання капіталів двох чи більше господарюючих суб’єктів для ведення спільної діяльності з метою одержання прибутку.

Риси: об’єднують фінансові ресурси, вміння вести справу, розподіляють прибутки і збитки відповідно домовленості. Поширені: медицина, юриспруденція, бухгалтерія, брокерські контори, аудиторські фірми, служби сфери послуг, сільське господарство, торгівля, громадське харчування.

Переваги: можливість залучити додаткові кошти і нові ідеї, порівняно легко організувати, вдосконалюється управління (з’являється спеціалізація, можливість найняти менеджера), податкові пільги (прибуток кожного оподатковується як індивідуальний доход, не платить подвійний податок), невелика кількість державних регуляторів.

Недоліки: складно знайти хороших партнерів, непорозуміння між партнерами, розходження інтересів, що ускладнює процес управлінняобмеження фінансових можливостей,наявний елемент непередбачува -ваності – вихід учасника, матеріальна від-ність не тільки за свої дії, а і за всі невдалі рішення партнерів.

Види товариств:

а) товариство з обмеженою відповідальністю – статутний фонд розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, учасники несуть відповідальність у межах вкладів.

Риси: від-ність кожного з партнерів обмежена сумою внеску в капітал підприємства, не зобов’язані публічною звітністю, прибуток розподіляється пропорційно до внесків засновників, управляє справами товариства і підписує угоди один або декілька розпорядників, що можуть і не бути членами товариства.

б) товариство з додатковою від-ністю – статутний фонд поділений на частки, визначені установчими документами. Учасники відповідають по боргах внесками до статутного фонду, а при недостатності цих сум додатково належним їм майном у однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника.

в) повне товариство – всі учасники займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов’язання товариства всім своїм майном незалежно від його включення в капітал товариства.

Риси: особиста участь у справах товариства, кожен несе повну відповідальність всім майном, число членів товариства необмежено, не зобов’язані публічною звітністю, прибутки і збитки – пропорційні внескам, якщо один із членів побажає вийти, товариство може розпастися, заборона передавати свою частку ін. без згоди товариства, всі члени товариства мають право представництва при підписанні угод.

г) командитне – включає поряд з одним або більшістю учасників, які несуть відповідальність за зобов’язання товариства всім своїм майном, також одного або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства.

Риси: представляти товариство і підписувати угоди можуть лише повні товариші (голосують тільки дійсні члени), командистом стає той, хто не бажає або не вміє вести справу самостійно, але готовий ризикувати капіталом, а не віддавати його під %, при ліквідації товариства і розподілі майна командист має право на першочергове повернення його внеску, оскільки повної відповідальності він не несе.

По характеру до товариств близькі кооперативи.

Кооператив – добровільне об’єднання громадян (майна і праці) для спільного ведення господарської діяльності на основі власного та орендованого майна.

Риси: об’єднання капіталів і робочої сили, майнові внески, особиста участь кожного члена у справі,

ціль – не прибуток, а взаємодопомога, кожен член – право вирішального голосу, яке не залежить від конкретної участі у діяльності кооперативу.

Переваги: простота утворення, входу і виходу, рівноправність членів у розв’язанні питань, незалежно від майнового внеску, розподіл доходів на принципах трудової участі кожного та його паю, для створення не треба дозвіл.

Недоліки: більше обмежені у економічній свободі, ніж одноосібні, суперечності.

Вищий орган управління – збори, виконавчий орган – правління.

Види: виробничі, закупівельні, збутові, будівельні, кредитні, споживчі (житлові, садово-городні, гаражні) – трудова участь не обов’язкова, змішані. Переважають у торгівлі, сільському господарстві, побутовому обслуговуванні, науково-технічній діяльності.

Корпорації – акціонерні товариства (АТ) – організація, створена за згодою юридичними особами і громадянами шляхом об’єднання їх внесків для ведення господарської діяльності.

АТ має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості і несе відповідальність по зобов’язаннях тільки майном товариства.

Риси: капітал утворюється із внесків акціонерів шляхом випуску акцій, відповідальність кожного акціонера у межах своєї частки, публікує річний звіт.

Переваги: найефективніша форма залучення грошового капіталу, обмежена відповідальність (особисте майно не ставиться під загрозу), кращі можливості для організації виробництва і управління ним, простота входження і виходу із числа власників, найстабільніша форма організації, розподіл прав акціонерів на майнові і особисті.

Недоліки: організувати складно і дорого (бюрократичні процедури реєстрації і великі витрати), більш сильне державне регулювання виробництва, подвійне оподаткування, бездіяльність і пасивність значної частини утримувачів акцій, розмежування функції власності і контролю, сприятливі можливості для зловживань, менша свобода дій для окремих акціонерів.

Види АТ: відкритого типу – акції розповсюджуються шляхом відкритої передплати, купівлі-продажу на біржах, закритого типу – акції поширюються лише серед його засновників-акціонерів і не надходять у вільний продаж. Засновники АТ – юридичні особи (держава, підприємства, організації) та окремі громадяни. Найвищим органом управління АТ є збори акціонерів.

Державне підприємство – самостійна господарська одиниця, що в своїй діяльності виходить з контрольних цифр, державних замовлень, довгострокових нормативів, лімітів, замовлень споживачів.

Види: 1) унітарне (неподільне майно), 2) корпоративне (контрольний пакет акцій – державі), 3)безприбуткові державні підприємства – вирішують соціальні проблеми (освіта, благодійні фонди).

Риси: обмежене рамками наказів, інструкцій, майно неподільне (унітарне), не мають права власності на закріплене за ними майно, управляють, а не володіють державним майном, не відповідають за зобов’язання держави і інших підприємств, відповідають за поставку по державному замовленню.

До державних відносяться підприємства: оборонної промисловості, з видобутку рідкісних копалин (золота, урану), лікеро-горілчаної і тютюнової промисловості, зв’язку, енергетики, транспорту (метрополітен, трубопровідний транспорт), випуск наркотичних, бактеріологічних, отруйних засобів, меліоративні та захисні споруди, водосховища, хлібоприймальні та хлібозаготівельні організації, рибокомбінати, підприємства соляної промисловості.

Орендне підприємство – господарська одиниця, яка самостійно здійснює підприємницьку та іншу діяльність на основі строкового платного володіння і користування майном, переданим в оренду орендареві за договором. В основі діяльності орендних підприємств лежить орендний договір, в якому закріплюється вся система взаємовідносин сторін, чітко формулюються взаємні обов’язки, права і відповідальність.

Умови договору оренди: об’єкти оренди (склад і вартість майна),строк, на який укладається договір,

- орендна плата, порядок використання амортизаційних відрахувань, відновлення орендованого майна та умови його повернення, виконання зобов’язань.

Види малих підприємств (за формою власності):

1) індивідуальне або сімейне (засноване на особистій власності окремої особи та виключно її праці або на власності та праці членів однієї сім’ї, які проживають разом),

2) кооперативи – об’єднання кількох громадян для спільної господарської діяльності на основі договору між ними,

3) державні – ведуть своє господарство на основі державної форми власності.

Форми дрібного бізнесу (за характером діяльності):

1) франчайзинг – система дрібних приватних фірм, які заключають контракт на право користування фабричною маркою великої фірми в своїй діяльності на певній території і в певній сфері. Вони мають пільги у вигляді знижок на ціни, допомогу в доставці товарів, кредитах, придбанні обладнання. Дрібні фірми стають роздрібними продавцями продукції великих компаній,

2) венчурне (ризикове) підприємство – комерційна організація, що займається розробкою наукових досліджень для їх подальшого розвитку і завершення.